Рішення

від 20.02.2017 по справі 922/4811/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2017 р.Справа № 922/4811/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

при секретарі судового засідання Гончарові В.В.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна",м. Харків до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда Центр", м. Кривий Ріг, 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-еталон", м. Харків про стягнення коштів за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, довіреність б/н від 12.12.2016 року;

1-го відповідача - не з'явився;

2-го відповідача - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда Центр" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-еталон" на свою користь суму грошових коштів у розмірі 28062,90 грн., в тому числі: суму збитків у розмірі 25022,89 грн., що складаються із суми неповерненої передплати, суми заборгованості по оплаті вартості генпідрядних послуг у розмірі 1399,20 грн., 3% річних у розмірі 333,52 грн. та інфляційні нарахування у розмірі 1640,81 грн. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач (ТОВ "Егіда Центр") не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором субпідряду №У-338-13 від 24.12.2013, а відповідач (ТОВ "Сігма-еталон") не виконав взяті на себе зобов'язання передбачені договором поручительства №14 від 24.12.2013. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідачів солідарно.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.02.2017 р. розгляд справи було продовжено на 20.02.2017 р. о 12:15год., відповідно до приписів ст. 77 ГПК України.

20.02.2017 року через канцелярію суду, до матеріалів справи від позивача надійшли пояснення (вх. № 5803), які досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Позивач в призначене судове засідання з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві та наполягав на їх задоволенні.

Перший та другий відповідачі в судове засідання 30.02.2017 р. не з'явились, витребуваних судом документів не надали, про розгляд справи повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до абзацу 3 п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки відповідач 1 вважається таким, що повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, з огляду на причини повернення ухвал суду, відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подав, з метою уникнення порушення процесуальних строків розгляду спору, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.02.2017 р. на підставі ч.2 ст.85 ГПК України, господарським судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

24 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір субпідряду № У-338-13 (далі -Договір), відповідно до умов якого відповідач 1 (субпідрядник) зобов'язався своїми силами та засобами виконати земляні роботи масло приміщення (л.с. № 4-0-1-77268/1/4022) у складі комплексу ПАТ "Північний ГЗК ЦПО № 1 (ФОК1) Технічне переозброєння з відновленням технологічної лінії з обжиговою машиною Лургі - 278В та здати виконані роботи позивачу (підряднику) в строк, визначений договором, у відповідності до проектно-кошторисної документації.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором підряду.

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За приписами ч.ч. 1,2 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Частиною 1 ст. 853 ЦК України передбачено, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

20.02.2014 р. позивач перерахував на рахунок відповідача 1 грошові кошти у розмірі 60 000,00 грн. в рахунок передплати вартості робіт за вказаним договором, що підтверджується банківською випискою (т.с. І а.с. 21-22).

Умовами п. 4.2. вищевказаного договору, відповідач 1 зобов'язався виконати роботи, передбачені договором, до 30.04.2014 р.

Проте роботи за вищевказаним договором були виконані відповідачем 1 лише частково на суму 34 977,11 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року: № 1 від 31.07.2014 р. на суму 30 822,85 грн.; № 2 від 31.07.2014 р. на суму 505,20 грн.; № 3 від 31.07.2014 р. на суму 656,26 грн.; № 4 від 31.07.2014 р. на суму 2992,80грн., (т.с. І а.с. 23-39), а залишок передплати у розмірі 25022,89 грн. залишився неповернутим позивачу.

Згідно з п. 3.3. договору, підрядник має право відмовитись від договору та вимагати відшкодування збитків, якщо субпідрядник своєчасно не почав роботи або виконує їх настільки повільно, що закінчення їх у встановлений договором строк стає неможливим.

Відповідно до умов п. 10.9.2. договору, підрядник в якості оперативно-господарських санкцій по договору має право в односторонньому порядку розірвати договір у випадку порушення строку виконання робіт більше ніж на 30 днів.

На підставі вказаних пунктів договору, а також з огляду прострочення відповідачем 1 у виконанні робіт по договору більше ніж на 30 днів позивач надіслав на адресу відповідача 1 заяву про односторонню відмову від договору та вимогу про відшкодування збитків (вих. № 119 від 15.06.2016 р.), (т.с. І а.с. 40-41), в якій позивач повідомив відповідача 1 про те, що позивач втратив інтерес виконані робіт за договором і відмовляється від цих робіт і заявляє про однобічну відмову від договору у повному обсязі, у зв'язку із чим договір є розірваним, а також позивач вимагав від відповідача 1 відшкодувати спричинені збитки у розмірі 25 022,89 грн., тобто повернути суму переплати, яка була отримана відповідачем 1 за договором.

Зазначена заява про односторонню відмову від договору та вимога про відшкодування збитків (вих. № 119 від 15.06.2016 р.) була отримана відповідачем 1 21.07.2016 р., про що свідчать дані офіційного сайту Укрпошти (т.с. І а.с. 42-45).

Проте сума передплати у розмірі 25022,89 грн. залишилась так і неповерненою позивачу, що й стало підставою для звернення останнього з даним позовом до господарського суду.

Окрім того, згідно умов п. 2.6. вищевказаного Договору, за послуги підрядника, а саме: адміністративно-господарські витрати, пов'язані із забезпеченням субпідрядника технічною (документацією та об'ємом робіт, координація виконання робіт, здійснення технічного нагляду, субпідрядник (відповідач 1) сплачує підряднику (позивачу) вартість генпідрядних послуг у розмірі 4 % від вартості виконаних робіт.

За умовами Договору відповідачем 1 були виконані роботи на суму 34 977,11 грн., про що сторонами були підписані акти приймання виконаних підрядних робіт за липень 2014 року.

Одночасно, 31.07.2014 р. сторонами були підписані акти здачі-приймання наданих генпідрядних послуг № 1, 2, 3, 4 за вказаним договором на суму 1 399,20 грн.

Отже, відповідач 1, згідно з п. 2.6. Договору, зобов'язаний сплатити на користь позивача вартість генпідрядник послуг у розмірі 1 399,20 грн.

Згідно з п. 2.7. Договору, оплата генпідрядних послуг здійснюється шляхом утримання підрядником вартості генпідрядник послуг у розмірі 4 % від вартості виконаних робіт з грошових коштів, що підлягають перерахуванню субпідряднику, підписанням акту взаємозаліку.

Однак, у зв'язку з тим, що по розрахунках сторін за договором рахується переплата у розмірі 25022,89 грн. (неповернена передплата), то здійснити оплату вартості генпідрядник послуг на суму 1399,20 грн. в порядку п. 2.7. договору шляхом утримання позивачем вартості генпідрядних послуг від вартості виконаних робіт з грошових коштів, що підлягають перерахуванню відповідачу 1, неможливо.

Таким чином, зобов'язання відповідача 1 перед позивачем по оплаті вартості генпідрядних послуг за договором у розмірі 1399,20 грн. є зобов'язанням з невизначеним строком виконання, то підлягають застосуванню положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

З огляду на вищенаведені обставини, позивач надіслав на адресу відповідача 1 вимогу за вих. № 118 від 15.06.2016 р., в якій позивач вимагав оплатити заборгованість по оплаті вартості генпідрядних послуг за договором у розмірі 1 399,20 грн.

Зазначена вимога за вих. № 118 від 15.06.2016 р. була отримана відповідачем 21.07.2016 р., про що свідчать дані офіційного сайту Укрпошти.

Проте сума вартості генпідрядних послуг у розмірі 1399,20 грн. залишилась не сплаченою.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Положеннями статті 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги в частині стягнення суми передплати у розмірі 25022,89 грн. та 1399,20 грн. вартості генпідрядних послуг є обґрунтованими, такими, що підтверджуються наявними у справі доказами, а відповідачем спростовані не були, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Окрім того, позивачем заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 333,52 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 640,81 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом

Оскільки відповідач не розрахувався за виконані генпідрядні послуги, на підставі вказаних положень позивачем правомірно заявлено до стягнення 3 % річних у розмірі 333,52 грн. та інфляційні витрати у розмірі 1 640,81 грн., у зв'язку із чим, суд дійшов до висновку про задоволення позову в цій частині.

Окрім того, 24.12.2013 р. між позивачем та відповідачем 2 був укладений Договір поруки № 14 (далі-Договір поруки), відповідно до умов якого, відповідач 2 виступив поручителем та поручився перед позивачем за належне виконання відповідачем 1 грошових зобов'язань за договором, укладеним між позивачем та відповідачем 1.

Згідно з вказаним Договором поруки, відповідач 2 зобов'язався у повному обсязі солідарно відповідати за виконання відповідачем 1 зобов'язань за договором, у тому числі зобов'язань по зверненню суми передплати, по оплаті генпідрядних послуг, по оплаті штрафних санкцій і нарахованих трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань.

Відповідно до п. 2.2. Договору поруки, у випадку порушення боржником зобов'язань, вказаних у п. 2.1. даного договору, поручитель зобов'язаний виконати за боржника ці зобов'язання перед кредитором на умовах, в порядку та в строки, визначені основним говором.

У зв'язку із порушенням відповідачем 1 прийнятих зобов'язань за основним договором, позивач направив на адресу відповідача 2 вимогу про сплату заборгованості від 01.08.2016 р., в якій позивач вимагав від відповідача 2 сплатити заборгованість відповідача 1 за договором у загальному розмірі 26422,09 грн.

Проте відповідач 2 вказану суму заборгованості не сплатив.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення суму заборгованості за договором по поверненню суми передплати та по платі вартості генпідрядних послуг, а також суми трьох відсотків річних та інфляційних витрат, нарахованих у зв'язку із порушенням відповідачем 1 прийнятих зобов'язань, вважаючи, що вказана сума підлягає солідарному стягненню з відповідача 1 та поручителя - відповідача 2.

На підставі вищевказаних обставин, позивачем наголошено про те, що позовні вимоги позивача виникли на підставі договору, укладеного між позивачем та відповідачем 1, та на підставі договору поруки, укладеного між позивачем та відповідачем 2, в якому відповідач 2 поручився за належне виконання відповідачем 1 договору.

Відповідно до ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

За приписами ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно положень ст. 556 ЦК України після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника. До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Як вбачається із доводів відповідача 2 та підтверджено матеріалами справи, порука за договором субпідряду № У-338-13 від 24.12.2013 р. є припиненою з огляду на наступні обставини.

Відповідно до положень статті 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладання договору поруки. Частиною першою статті 251 ЦК України передбачено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язані дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ст. 252 ЦК України).

Так, за договором субпідряду № У-338-13 від 24.12.2013 р. строк виконання основного зобов'язання по поверненню отриманої передплати та по оплаті вартості генпідрядних послуг не встановлений, у зв'язку із чим, порука у забезпечення цих зобов'язань припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, тобто у строк до 24.12.2014 року.

Таким чином, Договір поруки № 14 від 24.12.2013 р. припинив свою дію 24.12.2014 року на підставі ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, після чого позивач (кредитор) втратив своє право вимоги від відповідача 2 як до поручителя за цим Договором поруки.

Враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України, відповідно до якої, судовий збір за вимоги майнового характеру спору у даному разі, покладається на відповідача 1, з вини якого виник даний спір, який доведено до суду.

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Егіда Центр" (50006, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Ландау, буд. 21 В, код ЄДРПОУ: 30949900, п/р 26001101337684 в АТ "ОТП Банк", МФО 300528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецбудмонтаж-Україна" (61020, м. Харків, проспект Любові Малої, буд. 93, код ЄДРПОУ 36457169, п/р 26004240085200 в ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005) - суму передплати у розмірі 25022,89 грн.; 1399,20 грн. вартості генпідрядних послуг; 333,52 грн. 3 % річних; 1640,81 грн. індексу інфляції; 1378,00 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині позову до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сігма-Еталон" - відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Повне рішення складено 27.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_2