Рішення

від 21.02.2017 по справі 916/3373/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2017 р.Справа № 916/3373/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміра";

про стягнення 347 553,92 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - довіреність №22/12 від 22.12.2016р.;

від відповідача: не з'явився.

У судовому засіданні було оголошено перерву відповідно до ст. 77 ГПК України.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміра", в якій просить суд стягнути з останнього 347 553,92 грн., з яких 289 628,26 грн. основного боргу та 57 925,66 грн. штрафу, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 5 213,31 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки № 83/ОД/ОД/16 від 05.09.2016р. зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати товару, у зв'язку із чим у останнього виникла заборгованість у сумі 289 628,26 грн., на яку позивачем у відповідності до п. 7.2 договору було нараховано штраф у розмірі 20 % у сумі, що заявлена до стягнення.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2016р. було порушено провадження у справі №916/337316 із призначенням до розгляду в засіданні суду 11.01.2017р.

Ухвалою суду від 11.01.2017р., з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, розгляд справи було відкладено на 06.02.2017р.

Ухвалою суду від 06.02.2017р. строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів, в засіданні суду оголошено перерву до 15.02.2017р. В судовому засіданні 15.02.2017р. оголошено перерву до 21.02.2017р. В засіданні суду 21.02.2017р. під час розгляду справи по суті представник позивача в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про місце та час розгляду справи був цілком обізнаний, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка від 15.02.2017р. (а.с.69). З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, надані в ході розгляду справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Крім того, у відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити з нього певну грошову суму.

У відповідності до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2016р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каміра" (Покупець) було укладено договір поставки № 83/ОД/ОД/16 (а.с.9-14), згідно п.1.1 якого Постачальник зобов'язується продати та передати у власність Покупця металопрокат, а Покупець зобов'язується оплатити та прийняти товар від Постачальника згідно умов даного договору. За домовленістю сторін, вантажовідправником товару можуть бути треті особи.

Найменування, одиниці вимірювання, загальна кількість товару та його ціни передбачаються в специфікаціях та/або у видаткових накладних (п. 1.2 договору).

Згідно п. 4.1 договору розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на підставі виставлених Постачальником рахунків-фактур на кожну окрему партію товару.

Вартість товару визначається у специфікаціях та/або видаткових накладних та/або рахунках - фактурах, які є невід'ємними частинами договору (п. 4.2 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, умови оплати продукції: 100 % попередня оплата вартості кожної партії товару. За домовленістю сторін, ними може бути встановлено інші умови оплати товару, що сторони зазначають в специфікаціях або інших додатках, які укладаються сторонами.

Підписання особою, уповноваженою Покупцем на прийняття матеріальних цінностей, видаткової накладної свідчать про згоду Покупця із характеристиками товару, вказаними Постачальником у цій видатковій накладній, сторони домовились, що, підписуючи документи про отримання товару, зокрема, видаткову накладну вони підтверджують факт отримання Покупцем відповідного рахунку - фактури на оплату цього товару (п. 4.5 договору).

Згідно п. 4.8 договору, у випадку наявності заборгованості за товар, отриманий Покупцем раніше (на підставі іншого документа, ніж вказаного у платіжному дорученні Покупця), Постачальник має право отриману від Покупця оплату зарахувати спочатку в рахунок погашення заборгованості, а залишок зарахувати в оплату за відповідним документом, вказаним у платіжному дорученні.

Приписами пп. 6.2.4 п. 6.2 договору Покупець зобов'язаний організувати отримання уповноваженими особами товар згідно передбачених договором специфікаціями або рахунками-фактурами строків поставки. Повноваження осіб на отримання товару, їх право розписуватись у видаткових накладних, підтверджуються дорученнями, засвідченими належним чином та документу, що посвідчує уповноважену особу на отримання товару (паспорт, посвідчення або інший документ, що виключає будь-які сумніви відносно уповноваженої особи за дорученням).

Відповідно до п. 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20 % від несвоєчасно сплаченої суми.

Крім того, згідно п. 7.9 договору сторони встановили, що досудовий порядок врегулювання спорів, пов'язаних з претензіями Покупця по кількості та якості поставленого товару, є обов'язковим. Строк і порядок розгляду отриманих претензій встановлюється у відповідності до чинного законодавства. Пунктом 11.1 договору узгоджено, що договір набирає чинності з дати його підписання та діє до 30.12.2016р.

Таким чином, проаналізувавши зміст вказаного договору, суд доходить висновку про можливість застосування до нього норм, що регулюють правовідносини поставки та купівлі-продажу.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та поставив на адресу відповідача товар, загальна вартість якого, з урахуванням послуг доставки, склала 356 373,59 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними: №РН6-000733 від 19.09.2016р. (а.с.18), № РН6-000776 від 03.10.2016р. (а.с.19) та № РН6-000766 від 28.09.2016р. (а.с.20).

Згідно п. 1 специфікацій до договору №СФР - 03970 від 19.09.2016р. (а.с.15), № СФ6- 04069 від 28.09.2016р. (а.с.17) Покупець повинен здійснити оплату товару протягом 7 банківських днів з моменту відвантаження, згідно специфікації до договору №СФ6-04086 від 29.09.2016р. - протягом 10 банківських днів з моменту відвантаження.

Поставлений позивачем товар було отримано уповноваженим представником відповідача - директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміра" ОСОБА_2 на підставі відповідних довіреностей, а саме довіреності № 74 від 12.09.2016р. (а.с.21) та № 93 від 28.09.2016р.(а.с.22).

Однак відповідач, отримавши товар згідно вищезазначених накладних, свої зобов'язання за договором в частині повної та своєчасної оплати товару виконав лише частково, сплативши відповідачу вартість поставленого товару на суму 66 745,33 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками (а.с.36-49), в результаті чого у нього виникла заборгованість у розмірі 289 628,26 грн.

Враховуючи, що наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростована, суд доходить висновку щодо задоволення вимог позивача про її стягнення у розмірі 289 628,26 грн.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу у сумі 57 925,66 грн. суд вказує наступне.

Частиною 1 статті 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.2 вказаної статті штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких, зокрема, віднесено штраф (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонами ч. 4 ст. 231 ГК України, згідно якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Так, пунктом 7.2 договору сторони узгодили, що у випадку невиконання зобов'язань з оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику штраф у розмірі 20% від несвоєчасно сплаченої суми. Вказана умова включена до договору за погодженням обох сторін. На підставі зазначеного пункту договору позивачем нараховано Товариству з обмеженою відповідальністю "Каміра" штраф у розмірі 57 925,66 грн.

Перевіривши розрахунок штрафу (а.с.4), наведений позивачем у позовній заяві, з урахуванням наявності факту прострочення оплати, суд встановив часткову його помилковість, оскільки 20 % штрафу від суми 289 628,26 грн. становить 57 925,65 грн.

Відтак, саме сума штрафу у розмірі 57 925,65 грн. є такою, що підлягає задоволенню.

Згідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49,75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1 . Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каміра" (65058, м. Одеса, Приморський район, вул. Зоопаркова, буд. 2, код ЄДРПОУ 40264739) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МД Істейт" (69006, м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 6-А, код ЄДРПОУ 32040840) суму боргу у розмірі 289 628 /двісті вісімдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять вісім/ грн. 26 коп.; 20 % штрафу у розмірі 57 925/п'ятдесят сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять/ грн. 65 коп. та 5 213 /п'ять тисяч двісті тринадцять/ грн. 31 коп. судового збору.

3 . В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27 лютого 2017 р.

Суддя Ю.М. Щавинська