Рішення

від 23.02.2017 по справі 906/1246/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "23" лютого 2017 р. Справа № 906/1246/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Шніт А.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, дов. №1 від 23.02.2017;

від відповідача: не з'явився;

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна торгова компанія"

про стягнення 22659,97грн.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 22659,97грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо оплати товару, отриманого на підставі видаткових накладних.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. До суду повернулася ухвала суду від 19.01.2017 (а.с. 21-23), яка направлялася останньому на адресу, вказану в позовній заяві з відміткою поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Cудом відповідно до ст.ст. 17, 22-1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, громадських формувань" здійснено електронний запит №1002228111 від 23.02.2017 та роздруковано Спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань щодо боржника, з якого вбачається, що місцезнаходження останнього: 10020, Житомирська область, м.Житомир, вул.Максютова, 14 (а.с. 26-28).

Відповідно до п.п.3.9.1 та 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК... За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом... У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відповідач у справі був належним чином повідомлений судом за адресою, вказаною у позовній заяві, про час та місце судового розгляду справи, а тому нез'явлення його представника не перешкоджає вирішенню спору.

У зв'язку з цим, відповідно до ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі видаткових накладних Публічне акціонерне товариство "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (позивач) передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Будівельна торгова компанія" (відповідач) товар на загальну суму 35160,02 грн.

Факт поставки товару підтверджується видатковими накладними від 12.08.2016 №РН-0000725 та №РН-0000726 (а.с.7-8).

Судом встановлено, що відповідач свої зобов'язання по оплаті товару виконав частково, перерахувавши позивачу 12500,05грн, що підтверджується банківською випискою (а.с.9), в зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість у розмірі 22659,97грн (35160,02грн - 12500,05грн), яка на час розгляду справи не змінилась.

Позивач направляв на адресу відповідача вимогу від 28.09.2016, в якій просив протягом 7-ми днів перерахувати заборгованість у розмірі 22659,97грн за поставлені залізобетонні вироби на розрахунковий рахунок позивача (а.с.10).

Проте відповідач залишив вказану вимогу без відповіді та задоволення.

За вказаних обставин, позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно видаткових накладних на товар.

Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з купівлі-продажу, згідно яких у відповідача, внаслідок передання позивачем товару на загальну суму 35160,22грн, виник кореспондуючий обов'язок оплатити його.

Отже, згідно приписів ст.ст.173, 174 ЦК України між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами ч.1 ст.692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже із змісту ч.1 ст.692 ЦК України випливає обов'язок відповідача оплатити товар після його прийняття та прийняття товаророзпорядчих документів на нього.

Тобто, прийнявши від позивача товар по накладним №РН-0000725 та №РН-0000726 від 12.08.2016, у відповідача відповідно до вищенаведених приписів ст.692 ЦК України виник обов'язок оплатити його.

Відповідач своє зобов'язання належним чином не виконав (в матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про протилежне), розрахунків з позивачем за поставлений товар в повному обсязі не провів.

Наявність заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 22659,97грн не заперечується відповідачем, що вбачається з акту звірки розрахунків станом на 13.01.2017, підписаного представниками та скріпленого печатками обох сторін (а.с.25).

Як визначає ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач позов за підставою та предметом не оспорив, доказів сплати заборгованості на суму 22659,97грн суду не надав, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався.

При цьому, позивач довів суду обґрунтованість заявлених позовних вимог щодо стягнення боргу належними та допустимими доказами.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення 22659,97грн заборгованості обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.49 ГПК України, покладаються на відповідача, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна торгова компанія" (10020, м.Житомир, вул.Максютова, 14, ідентифікаційний код 39553483) на користь Публічного акціонерного товариства "Виробничо-закупівельне підприємство "Хміль" (10001 м.Житомир, вул.Металістів, 6, ідентифікаційний код 05471336)

22659,97грн - боргу;

1378,00грн - судових витрат.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 28.02.17

Суддя Шніт А.В.

Віддрукувати:

1- в справу

2 - відповідачу рек. з пов.