Рішення

від 10.11.2014 по справі 314/1563/14-ц

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 314/1563/14-ц

Провадження № 2/314/759/2014

Повне рішення суду, складено 10 листопада 2014 року

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м.Вільнянськ 04 листопада 2014 року

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючий суддя - Кофанов А.В.,

при секретарі - Лазечна Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки,

в с т а н о в и в :

Прокурор Вільнянського району Запорізької області, діючи в інтересах держави в особі Михайлівської сільської Ради, звернувся до суду із позовом, який уточнив під час судового розгляду справи, та відповідно до якого вимагає: визнати недійсними два договори купівлі-продажу земельних ділянок від 05.07.2013 року, укладені їх володільцями ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з ОСОБА_1; визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 23.08.2013 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4; скасувати реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку та витребувати її на користь Михайлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області.

Як зазначив прокурор у своїй позовній заяві, згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.04.2013 року було визнано недійсним рішення Михайлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області № 16 від 28.04.2004 року щодо передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель с.Нагірне, та скасований Державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Крім того, згідно іншого рішення того ж суду від 25.06.2013 року було визнано недійсним те ж рішення Михайлівської сільської Ради щодо передачі іншій відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,75 га із земель с.Нагірне, та також скасований Державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Проте 05.07.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з відповідачем ОСОБА_1 два договори купівлі-продажу спірних земельних ділянок, а вказана особа 23.08.2013 року згідно іншого договору купівлі-продажу продала об'єднану земельну ділянку ОСОБА_4 Прокурор наголошує, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 неправомірно набули право власності на спірну земельну ділянку, з порушенням вимог ст.118 ЗК України, а тому не мали права її відчужувати; укладені угоди, на думку прокурора, порушують положення ст.203 ЦК України. Враховуючи це, прокурор й звернувся до суду із зазначеними позовними вимогами.

Під час судового розгляду справи прокурор Соколов М.О. підтримав заявлений позов, просить її задовольнити, наголошуючи на тому, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мали права відчужувати свої земельні ділянки, і вони підлягають поверненню державі в особі Михайлівської сільської Ради.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позов не визнав, пояснивши суду, що на момент укладення угод купівлі-продажу із ОСОБА_1 право власності на спірні земельні ділянки було зареєстровано за ним та ОСОБА_3, сам покупець ніяких претензій щодо виконання угод купівлі-продажу не має. Крім того, відповідач ОСОБА_2 зазначив, що, на його думку, прокурор не довів, у чому саме полягають порушення інтересів держави у даній справі.

Представники відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (представляють інтереси відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 відповідно) також позов не визнали, наполягаючи на тому, що обидва відповідачі є добросовісними набувачами спірної земельної ділянки, отримали її за відплатними договорами, а отже, згідно положень ст.388 ЦК України, земельна ділянка не може бути витребувана.

Суд, заслухавши пояснення сторін та дослідивши надані йому докази, підстав для задоволення позову не знаходить.

Так, згідно рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 22.04.2013 року було визнано недійсним рішення Михайлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області № 16 від 28.04.2004 року щодо передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки площею 2,0 га із земель с.Нагірне, та скасований Державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Зазначене рішення набуло законної сили 18.06.2013 року, коли ухвалою апеляційного суду Запорізької області це рішення було залишено без змін.

Крім того, згідно іншого рішення того ж суду від 25.06.2013 року було визнано недійсним те ж рішення Михайлівської сільської Ради щодо передачі іншій відповідачці ОСОБА_3 у власність земельної ділянки площею 1,75 га із земель с.Нагірне, та також скасований Державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Це рішення набуло законної сили 08.07.2013 року.

05.07.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 уклали з відповідачем ОСОБА_1 два договори купівлі-продажу, згідно яких передали йому у власність дві спірні земельні ділянки, площею 2,0 га та 1,75 га. У подальшому ОСОБА_1 23.08.2013 року згідно іншого договору купівлі-продажу продав об'єднану земельну ділянку ОСОБА_4 Суд звертає увагу, що у жодному з цих договорів Михайлівська сільська рада, в інтересах якої заявлений позов, не була стороною.

У зв'язку з цим, вирішуючи вимоги прокурора про визнання зазначених договорів недійсними, суд враховує правовий висновок Верховного Суду України від 07.11.2012 року у справі № 6-107 цс 12. Відповідно до цього висновку якщо позивач не є стороною оспорюваного ним договору, але домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом цього договору, то виходячи з правової природи спірних правовідносин між сторонами існують речово-правові відносини, і належним способом захисту в такому разі є один із способів, передбачених главою 29 ЦК України: віндикація (ст.ст.387, 388 ЦК України) - якщо річ перебуває у володінні відповідача; визнання права власності (ст.392 ЦК України) - якщо річ не вибула з володіння позивача, однак його право на неї не визнається відповідачем. Положення ч.3 ст.215 ЦК України при вирішенні такої категорії справ підлягають застосуванню в тому разі, якщо позивач не домагається відновлення свого права на річ, яка була предметом оспорюваного ним договору, а його порушене право може бути відновлене шляхом повернення сторін договору до первісного стану в результаті визнання цього договору недійсним. Аналогічні за змістом роз'яснення наведені в абз.2 п.22 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 07.02.2014 року "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".

Враховуючи це, суд не знаходить підстав для задоволення вимог прокурора щодо визнання договорів недійсними.

Що ж стосується вимог прокурора про витребування (повернення) земельної ділянки на користь Михайлівської сільської Ради, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За обставинами справи, Михайлівська сільська Рада, в інтересах якої заявлений позов, передала дві спірні земельні ділянки у власність відповідачам ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно власних рішень. Підставами для їх судового скасування, згідно змісту відповідних рішень суду, стала відсутність дозволу на розроблення проекту відведення земельних ділянок та відсутність самого такого проекту, що не може розцінюватися як обставини, передбачені пп.1-3 ч.1 ст.388 ЦК України. Більш того, представник Михайлівської сільської Ради протягом всього часу розгляду справи зазначав про непідтримання вимог прокурора щодо повернення земельної ділянки.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 набували право власності на спірну земельну ділянку на підставі відплатних договорів купівлі-продажу, які посвідчені у нотаріальному порядку. При цьому, за змістом цих договорів, нотаріус перевіряв реєстрацію права власності земельної ділянки та відсутність заборон щодо неї, а продавці гарантували відсутність претензій третіх осіб, будь-яких обтяжень та інших недоліків. Тобто зазначені відповідачі, зі свого боку, вжили усіх розумних заходів, виявили обережність та обачність для з'ясування правомочностей продавця на відчуження майна. Зі свого боку, прокурор не навів суду належних доводів та не надав доказів щодо того, що відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 діяли недобросовісно; та обставина, що земельна ділянка була продана за ціною набагато нижчою від її нормативної оцінки, не може вважатися такою обставиною, оскільки ціну у договорі купівлі-продажу сторони вільні встановлювати на власний розсуд, і такі дії законом не заборонені.

Враховуючи це, суд погоджується із запереченнями представників відповідачів про добросовісність набуття ОСОБА_1 та ОСОБА_4 права власності на спірну земельну ділянку та про наявність підстав, передбачених ч.1 ст.388 ЦК України, для відмови у витребуванні її на користь Михайлівської сільської Ради.

Оскільки судом не встановлено підстав для витребування земельної ділянки з власності ОСОБА_4, вимоги про скасування державної реєстрації за ним права власності на цю земельну ділянку також не можуть бути задоволені.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, суд

в и р і ш и в :

У задоволенні позову прокурора Вільнянського району Запорізької області в інтересах держави в особі Михайлівської сільської Ради Вільнянського району Запорізької області до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання договорів недійсними, скасування державної реєстрації права власності, витребування земельної ділянки, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Запорізької області через Вільнянський районний суд Запорізької області.

Суддя А.В. Кофанов

04.11.2014 року

10.11.2014