Рішення

від 13.02.2017 по справі 199/7208/16-ц

АМУР-НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 199/7208/16-ц

(2/199/393/17)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13.02.2017 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

при секретарі Борулько М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вереск і К до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом їх виселення.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю Вереск і К є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 04.06.2013 року. Право власності №1171503 зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 74560212101.

Зі згоди попереднього власника квартири АДРЕСА_2 - Закритого акціонерного товариства ФБК Альмірус і К відповідач ОСОБА_1 разом із членами своєї сім'ї: дружиною ОСОБА_2 та сином ОСОБА_3 тимчасово заселились до спірної квартири, проживають без відповідної реєстрації за вказаною адресою, договору оренди квартири з позивачем не укладали.

Позивач зазначив, що починаючи з червня 2013 року відповідача ОСОБА_1 неодноразово було попереджено про необхідність звільнення займаної квартири АДРЕСА_3. Через відсутність іншого житла, відповідачам було дозволено тимчасово залишитись у спірній квартирі до 15.05.2016 року за умови вчасної оплати ними комунальних платежів та погашення заборгованості за вже спожиті комунальні послуги. При цьому відповідачі від укладання договору оренди житлового приміщення з позивачем відмовляються.

Листом від 14.04.2016 року відповідача ОСОБА_1 зобов'язано звільнити займану квартиру АДРЕСА_3 в строк до 15.05.2016 року.

Посилаючись на те, що у позивача відсутні ключі від спірної квартири АДРЕСА_4, відповідач ОСОБА_1 разом зі своєю сім'єю добровільно спірне житло не звільняють, ігнорують неодноразові вимоги позивача про виселення та уникають зустрічей із представниками позивача, чим створюють перешкоди у користуванні та розпорядженні власністю, тому позивач просив суд усунути перешкоди в користуванні власністю - квартирою №22 будинку №2 по вул. Дементьєва у місті Дніпрі, та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з даного житлового приміщення.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, 13.02.2017 року в засідання не з'явився, просив розглянути справу у його відсутність, проти постановлення заочного рішення не заперечував, про що надав письмову заяву.

Відповідач ОСОБА_1 надав суду заперечення, в яких зазначив, що він є військовослужбовцем ВВ МВС України. Між Головним управлінням ВВ МВС України і Закритим акціонерним товариством Фінансово-будівельна компанія Альмірус і К укладено договір про спільну діяльність від 08.05.2002 року №347 щодо будівництва житла в порядку пайової участі. За умовами даного договору від 08.05.2002 року №347 Головне управління ВВ МВС України перерахувало ЗАТ Фінансово-будівельна компанія Альмірус і К 882066,64 гривень для будівництва 13 квартир (№№ 11,22,45,48,49,69,77,78,78,81,82,85,89) у житловому будинку №2 по вул. Дементьєва у місті Дніпропетровську, в свою чергу ЗАТ Фінансово-будівельна компанія Альмірус і К прийняло на себе зобов'язання до 01.07.2002 року завершити будівництво та ввести будинок в експлуатацію, оформити і передати Головному управлінню ВВ МВС України правовстановлюючі документи.

Рішенням центральної житлово-побутової комісії Головного управління ВВ МВС України від 17.01.2001 року, протоколом засідання житлово-побутової комісії Головного Управління Внутрішніх військ МВС України від 05.03.2003 року було розподілено квартири та заселено їх військовослужбовцями та членами їх сімей без оформлення ордерів, зокрема відповідача ОСОБА_1 разом із сім'єю було заселено в квартиру АДРЕСА_5.

Посилаючись на дані обставини відповідач ОСОБА_1 своє проживання у ІНФОРМАЦІЯ_1 разом із родиною вважає - правомірним, тому просив суд у позові відмовити.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання 13.02.2017 року не з'явились, про день і час слухання справи повідомлялись належним чином, про зміну свого місця проживання та про причини неявки суду не повідомляли, заяви про розгляд справи у їх відсутності до суду не надходили, тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

У судовому засіданні встановлено, що між ЗАТ ФБК АЛЬМІРУС І К та Головним управлінням внутрішніх військ МВС України було укладено договір №347 будівництва житла в порядку пайової участі від 08.05.2002 року, на підставі якого Головне управління внутрішніх військ МВС України звернулось до ЗАТ ФБК Альмірус і К листом від 15.02.2003 року №11 за дозволом тимчасово дозволити оселити в належних ЗАТ ФБК Альмірус і К квартирах розташованих в житловому будинку по адресу Дніпропетровськ, вул.Дементьєва, 2 сім'ї співробітників внутрішніх військ.

Відповідно до акту від 23.03.2005 року в квартири №11, 22, 42, 45, 46, 48, 49, 50, 55, 56, 87, 93, 69, 70, 73, 74, 77, 78, 81, 82, 85, 89, що розташовані в будинку №2 по вул.Дементьева в м.Дніпропетровську були тимчасово заселені співробітники внутрішніх військ, у тому числі квартиру №22 зайняли відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.11.2005 року у справі №10/45 було визнано право власності ЗАТ ФБК Альмірус і К на квартири № 11, 22, 42, 45, 46, 48, 49, 50, 55, 56, 87, 93, що розташовані в житловому будинку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Дементьева, 2.

Постановою Дніпропетровського апеляційного Господарського суду від 15.07.2008 року у справі №19/84(8/307)(7/60)-06 було визнано право власності ЗАТ ФБК Альмірус і К на квартири № 69, 70, 73, 74, 77, 78, 81, 82, 85, 89, що розташовані в житловому будинку по адресу Дніпропетровськ, вул. Дементьева, 2.

02.04.2013 року ЗАТ ФБК Альмірус і К передало до статутного капіталу TOB Вереск і К квартири № 11, 22, 42, 45, 46, 48, 49, 50, 55, 56, 87, 93, 69, 70, 73, 74, 77, 78, 81, 82, 85, 89, що розташовані в житловому будинку №2 по вул. Дементьєва у м. Дніпропетровську.

TOB Вереск і К було видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно №4364582 від 04.06.2013 року на квартиру АДРЕСА_6. Право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна №74560212101.

Під час розгляду справи по суті сторони не надали документів, які б спростовували право власності TOB Вереск і К на зазначену квартиру або визнання свідоцтва про право власності на нерухоме майно №4364582 від 04.06.2013 року недійсним.

Позивач листом від 14.04.2016 року, яке отримано відповідачем ОСОБА_1 26.04.2016 року, повідомляв про необхідність звільнити займану квартиру АДРЕСА_7 в строк до 15.05.2016 року.

До заперечень відповідача про виникнення у Головного управління внутрішніх військ МВС України права власності на квартиру АДРЕСА_8, суд ставиться критично, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач, як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Також суд звертає увагу на те, що наявні в матеріалах справи два примірники довідки №10 від 16.01.2004 року про відсутність боргу Головного управління внутрішніх військ МВС України за договором №347 від 03.05.2002 року, виконані від імені неіснуючого підприємства - АТЗТ ФСК Альмірус і К , тому, на думку суду, вони містять ознаки фальшивості і не можуть бути прийняті до уваги.

Згідно зі ст.150 ЖК України, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

За ст.169 ЖК України, у разі припинення договору найму жилого приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Оскільки відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 своїми діями порушують законні права позивача в частині вільного володіння, розпорядження та користування належним майном, проживають в спірній квартирі АДРЕСА_5 без будь-яких правових підстав, жодних договорів на їх проживання вони з власником приміщення не укладали, тому суд вважає Товариству з обмеженою відповідальністю Вереск і К усунути перешкоди у користуванні власністю та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, із квартири АДРЕСА_9, без надання іншого житла.

Також суд вважає стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вереск і К з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з кожного по 459,33 гривень витрат по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 169, 212-215, 224-226 ЦПК України, ст.ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 150, 169 ЖК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Вереск і К до ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, - задовольнити.

Усунути Товариству з обмеженою відповідальністю Вереск і К перешкоди у користуванні власністю та виселити ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_10, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вереск і К (ЄДРПОУ 38676323) 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 33 копійки витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вереск і К (ЄДРПОУ 38676323) 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 33 копійки витрат по сплаті судового збору.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вереск і К (ЄДРПОУ 38676323) 459 (чотириста п'ятдесят дев'ять) гривень 33 копійки витрат по сплаті судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя