Рішення

від 30.03.2007 по справі 5/93-07-2397

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" березня 2007 р.

Справа  № 5/93-07-2397

позовом: Товариства

з обмеженою відповідальністю виробничо комерційна фірма "ЛАЙФ"

до відповідача:  Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 

про визнання договору купівлі

продажу дійсним та визнання права власності

Суддя      Могил С. К.

Представники:

Позивача: Пищевят І.І., на підставі

довіреності.

Відповідача: ОСОБА_1, за

посвідченням.

Суть спору:

про визнання договору купівлі продажу дійсним та визнання права власності.

Товариство з обмеженою

відповідальністю виробничо комерційна фірма "ЛАЙФ"  звернулось до господарського суду Одеської

області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1  про визнання договору купівлі-продажу від

26.12.2006 року укладеного між ТОВ "ЛАЙФ"  та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 дійсним

та про визнання за ТОВ "ЛАЙФ" права власності на  нежитлову будівлю автомийки, яка складається

з першого поверху -автомийка площею 273, 1 кв.м., другий поверх -кафе, площею

271, 45 кв.м., антресолі площею 39, 45 кв.м. та балкон площею 1,2 кв.м.,

загальною площею 585, 2  кв.м. та літню

площадку площею 104, 54 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

 Відповідач надав відзив на позов, в якому

позовні вимоги визнав у повному обсязі.  

Розглянувши матеріали справи, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою

відповідальністю "ЛАЙФ" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1

26.12.2006 року був укладений договір купівлі -продажу. Відповідно до пункту

1.1. договору Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 -„Продавець”, продає, а

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙФ"   - „Покупець” покупає нежитлову будівлю

автомийки, яка складається з першого поверху -автомийка площею 273, 1 кв.м.,

другий поверх -кафе, площею 271, 45 кв.м., антресолі площею 39, 45 кв.м. та

балкон площею 1,2 кв.м., загальною площею 585, 2  кв.м. та літню площадку площею 104, 54 кв.м.,

яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до п. 2.1. Договору вартість

об'єкту  складає 11 000 грн.

У відповідності до п. 3.2. Договору

передання об'єкту посвідчується відповідним атом прийому -передачі та п. 3.3.

встановлено, що право власності на об'єкт переходить до покупця з моменту

передачі об'єкту.

Відповідно до акту приймання

-передачі до договору б/н від 26.12.2006 року від 13.03.2007 року відповідач

передав, а позивач прийняв нежитлову будівлю автомийки, яка складається з

першого поверху -автомийки площею 273, 1 кв.м., другого поверху -кафе, площею

271, 45 кв.м., антресолі площею 39, 45 кв.м. та балкону площею 1,2 кв.м.,

загальною площею 585, 2  кв.м. та літню

площадку площею 104, 54 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач виконав свої обов'язки

передбачені  договором, про що

свідчить  платіжне доручення НОМЕР_1.

Враховуючи, що відповідно до ст.

657 Цивільного Кодексу України договір купівлі-продажу нерухомого майна

підлягає нотаріальному посвідченню, Позивач та Відповідач домовились про

нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу, але станом на 21.03.2007 року

відповідач відмовляється від нотаріального посвідчення договору

купівлі-продажу. Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням про нотаріальне

посвідчення договору, що підтверджується листами ТОВ «Лайф»від 15.03.2007 року

та від 19.03.2007 року.

До теперішнього часу - 21.03.2007

року (дата надходження позовної заяви до Господарського суду Одеської області)

нотаріальне посвідчення Договору купівлі-продажу укладеного 26.12.2006 року між

Товариством з обмеженою відповідальністю «Лайф»та Фізичною особою -підприємцем

ОСОБА_1 не здійснено, що зумовило звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 526 Цивільного

Кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов

договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст. 655 Цивільного

Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає

або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні

(покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і

сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 334 Цивільного Кодексу

України встановлено, що право власності у набувача майна за договором виникає з

моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до акту приймання

-передачі до договору б/н від 26.12.2006 року від 13.03.2006 року відповідач

передав, а позивач прийняв нежитлову будівлю автомийки, яка складається з

першого поверху -автомийки площею 273, 1 кв.м., другого поверху -кафе, площею

271, 45 кв.м., антресолі площею 39, 45 кв.м. та балкону площею 1,2 кв.м.,

загальною площею 585, 2  кв.м. та літню

площадку площею 104, 54 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 181 Цивільного

кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать

земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці,

переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відповідач проти позовних вимог не

заперечує, в судовому засіданні та у відзиві на позов визнав їх в повному

обсязі та пояснив, що відмовлявся від нотаріального посвідчення договору

купівлі-продажу від 26.12.2006 року, оскільки з об'єктивних причин, виконати

нотаріальне посвідчення йому не вдалося, оскільки, як з'ясувалось, на зазначені

дії потрібен більш тривалий термін та повідомив суд про виконання позивачем

своїх зобов'язань за договором купівлі -продажу. Згідно ст. 657 Цивільного

Кодексу України договір  

купівлі-продажу   земельної   ділянки, єдиного майнового комплексу,

житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у

письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Відповідно до ч.2 ст. 220

Цивільного Кодексу України якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов

договору, що  підтверджується письмовими

доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін

ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір

дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Також у відповідності до ст. 15 Цивільного Кодексу України кожна особа має

право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або

оспорювання. Статтею 16 Цивільного Кодексу України встановлено, що способами

захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема визнання права та

припинення дії, яка порушує право.

Власник майна має право вимагати

усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм

майном (ст. 391 Цивільного Кодексу України). За приписами ст. 392 Цивільного

Кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права

власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Досліджуючи матеріали справи, з

огляду на приписи чинного законодавства, приймаючи до уваги що позивач

відповідно до умов договору купівлі - продажу від 26.12.2006 року виконав свої

зобов'язання за договором про що свідчить 

платіжне доручення НОМЕР_1, а відповідач згідно акту приймання -передачі

від 13.03.2007 року передав, а позивач прийняв нежитлову будівлю автомийки, яка

складається з першого поверху -автомийка площею 273, 1 кв.м., другий поверх

-кафе, площею 271, 45 кв.м., антресолі площею 39, 45 кв.м. та балкону площею

1,2 кв.м., загальною площею 585, 2  кв.м.

та літню площадку площею 104, 54 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1,

суд дійшов висновку що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю

«Лайф»до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 підлягають задоволенню на підставі

ст.ст. 15, 16, 181, 220, 334, 526, 655 Цивільного Кодексу України, як

обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

          Частиною 1 ст. 32 Господарського

процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які

фактичні дані, на підставі  яких

господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи

відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також

інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського

спору. Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна

сторона повинна  довести  ті 

обставини,  на  які 

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, приймаючи до

уваги вищенаведене, оцінюючи надані документальні докази та доводи сторін, суд

вважає, що позивач набув у встановленому законом порядку права власності на

нежитлову будівлю автомийки, яка складається з першого поверху -автомийки

площею 273, 1 кв.м., другого поверху -кафе, площею 271, 45 кв.м., антресолі

площею 39, 45 кв.м. та балкону площею 1,2 кв.м., загальною площею 585, 2  кв.м. та літню площадку площею 104, 54 кв.м.,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 і згідно чинного законодавства за ним

повинно бути визнано право власності на це майно.

Судові витрати віднести на рахунок

відповідача відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу

України.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82

-85 Господарського процесуального кодексу 

України, суд, -

В И Р І Ш И

В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати дійсним договір

купівлі-продажу від 26.12.2006 року укладений між  Товариством з обмеженою відповідальністю

"ЛАЙФ" та Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1. 

3.          Визнати за Товариством з обмеженою

відповідальністю "ЛАЙФ" (67600, Одеська область, Біляївський район,

м. Біляївка, вул.Шкільна, 13, код 31470714; р/р 26006301001251 в філії

Сбербанку м. Біляївка, МФО 388045) право власності на нежитлову будівлю

автомийки, яка складається з першого поверху -автомийки площею 273, 1 кв.м.,

другого поверху -кафе, площею 271, 45 кв.м., антресолі площею 39, 45 кв.м. та

балкону площею 1,2 кв.м., загальною площею 585, 2  кв.м. та літню площадку площею 104, 54 кв.м.,

що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

4.          Стягнути з Фізичної особи -підприємця

ОСОБА_1 (р/р НОМЕР_2 в ЗАТ КБ „ПриватБанк” Южне ГРУ, МФО 328704 (АДРЕСА_1,

ідентифікаційний номер НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою

відповідальністю "ЛАЙФ" (67600, Одеська область, Біляївський район,

м. Біляївка, вул. Шкільна, 13, код 31470714; р/р 26006301001251 в філії

Сбербанку м. Біляївка, МФО 388045) 85 (вісімдесят п'ять) грн. держмита, 118

(сто вісімнадцять) грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Наказ видати згідно ст. 116

Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає

законної сили згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України після

закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення

підписано 02.04.2007 року.

Суддя