Постанова

від 27.02.2017 по справі 826/20273/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 лютого 2017 року                                                    № 826/20273/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві до приватного підприємства «Ширма» про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках,- В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач) до приватного підприємства «Ширма» (далі – відповідач, ПП «Ширма») про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, що обслуговують такого платника на суму податкового боргу в розмірі 123  862,25 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується податковий борг, який виник у зв'язку з несплатою самостійно задекларованих податкових зобов'язань по земельному податку у встановлений законодавством термін та на підставі податкових зобов'язань визначених податковими повідомленнями-рішеннями. Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову. Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне. ПП «Ширма» подано до контролюючого органу податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): за 2015 рік (звітна), відповідно до якої відповідачем визначено суму земельного податку в розмірі 15  434,47 грн. з щомісячним платежем – 1286,16 грн.; за 2015 рік (уточнююча), відповідно до якої відповідачем визначено суму земельного податку – 18  817,14 грн., з якої щомісячний платіж за період січень – червень 2015 року становить – 1286,21 грн., за період липень – грудень 2015 року – 1849,98 грн.; за 2016 рік (звітна), відповідно до якої відповідачем визначено суму земельного податку в розмірі 95  436,87 грн. з щомісячним платежем – 7953,07 грн. Відповідачем самостійно визначені податкові зобов'язання з земельного податку не сплачені в установленому порядку, що призвело до виникнення у відповідача податкового боргу, про що свідчить зворотній бік облікової картки платника податків, інформація про податковий борг. Крім того, позивачем за затримку сплати сум грошових зобов'язань за платежем земельний податок з юридичних осіб винесено податкові повідомлення-рішення, згідно яких нараховані штрафні фінансові санкції. Згідно облікових карток у платника податків у зв'язку з частковим погашенням недоїмки, податкова заборгованість станом на час звернення з позовом до суду становила: земельного податку у розмірі 85  750,25 грн., штрафних фінансових санкцій – 38  112,00 грн. Отже, загальна сума боргу становить 123  862,25 грн. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до п.п. 14.1.72 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Пунктом 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом. Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданій декларації з плати за землю є узгодженими з моменту її подання, але не сплачені в повному обсязі у строк, визначений податковим законодавством, а також, беручи до уваги відсутність доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, якими нараховано штрафні санкції, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом. Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Згідно п.59.4, п.59.5 цієї статті, податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). На виконання зазначеної норми позивачем надіслано на адресу відповідача податкову вимогу форми «Ю» від 06.05.2014 № 3803-25 рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яка отримана відповідачем 21.05.2014. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, однак процедура стягнення вважається дотриманою. Станом на час розгляду справи відповідачем доказів про сплату податкових зобов'язань з земельного податку не надано, як і не надано доказів щодо оскарження податкової вимоги та вище вказаних податкових повідомлень-рішень. Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Враховуючи те, що сума податкового зобов'язання відповідача узгоджена та у встановлені законом строки ним не сплачена, доказів погашення зазначеного боргу не надано, як і заперечень проти позову, суд вважає, що подані позивачем докази та повідомлені ним обставини є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку скороченого провадження про задоволення адміністративного позову. Виходячи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення. Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 163, 183-2 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю. Стягнути з приватного підприємства «Ширма» (код ЄДРПОУ 23539397) кошти з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків на суму податкового боргу в розмірі 123  862,25 грн. Постанову звернути до негайного виконання. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                Є.В. Аблов