Ухвала

від 14.02.2017 по справі 0870/727/12(сн/808/15/16)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

14 лютого 2017 рокусправа № 0870/727/12(СН/808/15/16)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Уханенка С.А.

суддів: Богданенка І.Ю. Дадим Ю.М.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 р. по справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю " Мрія " до Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

У січні 2012 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив визнати дії Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області неправомірними із винесення податкових повідомлень-рішень № 0000331702/0 від 19.04.2010 рогу, про визначення податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток у розмірі 531 133, 50 грн., з яких 320 100,00 грн. за основним платежем та 211 033,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та № 0000542301/0 від 19.04.2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходу фізичних осіб у розмірі 603 747,77 грн. та скасувати їх.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015, позов задоволено частково; податкові повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000331702/0 та від 30.07.2010 № 0000331702/1 визнано протиправними і скасовано в частині визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 603 436 грн. (у тому числі 201 145 грн. за основним платежем та 402 291,13 грн. за штрафними санкціями), повідомлення-рішення від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 - в частині нарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 381 409 грн. (у тому числі 254 273 грн. за основним платежем та 127 136,50 грн. штрафних санкцій); в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, яку відповідно до ухвали від 16.12.2015 задоволено частково, постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 0870/727/12 скасовано в частині визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 щодо нарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 381 409 грн. (у тому числі 254 273,00 грн. за основним платежем та 127 136,50 грн. штрафних санкцій) та у цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 21.01.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.05.2015 у справі № 0870/727/12 залишено без змін.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано повідомлення-рішення Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області від 19.04.2010 № 0000542301/0 та від 30.07.2010 № 0000542301/1 - в частині нарахування платникові грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 381 409 грн. (у тому числі 254 273 грн. за основним платежем та 127 136,50 грн. штрафних санкцій).

Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій, вказуючи, що висновки суду першої інстанції суперечать діючому законодавству, а в наслідок цього і нормам матеріального права просить оскаржувану постанову скасувати в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що в період 01.03.2010 року по 29.03.2010 року відповідачем, на підставі направлень № 225 від 01.03.2010 року та № 336 від 22.03.2010 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, за результатами якої складено акт перевірки № 410/23/20502092 від 06.04.2010 року.

Відповідно до висновків акту перевірки встановлено порушення з боку позивача, зокрема:

- п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1, п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, п. 5.1, п.п 5.2.1, п.п. 5.2.2 п. 5.2, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.1994 року, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 457414 грн. та занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 320100 грн.;

- п.п. 3.1.3 п. 3.1. ст.. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003 року встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 201145,65 грн.;

На підставі вищевказаного акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542301/0 від 19.04.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 320 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 211033,5 грн.;

- № 0000331702/0 від 19.04.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 201 249,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 402 499,18 грн.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями - рішеннями, позивачем було подано скаргу, за результатами розгляду якої відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення:

- № 0000542301/1 від 30.07.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 320 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 211 033,5 грн.;

- № НОМЕР_1 від 30.07.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем на суму 210 249,59 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 402 499,18 грн.

Розглядаючи справу в частині, направленій Вищим адміністративним судом на новий розгляд та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності здійсненого податковим органом нарахування позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 381 409 грн., з яких 254 273 грн. за основним платежем та 127 136,50 за штрафними санкціями.

Суд апеляційної інстанції, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Так, згідно Акту перевірки при перевірці валового доходу податковим органом встановлено, що на порушення підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1, підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 (далі -№334/94-ВР від 28.12.1994) занижена сума валового доходу на суму кредиторської заборгованості суб'єкта господарювання перед іншими юридичними особами, що залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності за І квартал 2009 року у розмірі 8 407,00 грн., за півріччя 2009 року розмірі 22 153,00 грн., в тому числі по постачальниках :

- перед приватним підприємцем Дегтярьовим, м. Мелітополь, за придбане дизпаливо в березні 2006 року на суму 3 456 грн. 53 коп.;

- перед приватним підприємцем Удовиченко, код ДРФО НОМЕР_2, м. Мелітополь, за придбаний кремній технічний в лютому 2006 року на суму 2 350,05 грн.;

- перед ЗАТ «Мелітопольспецекскавація» , код ЄДРПОУ 01241473, м. Мелітополь, за отримані послуги екскаватора в березні 2006 р оку на суму 2 600,25 грн.;

- перед ТОВ «Інтер-Тех 99» , код ЄДРПОУ 30240973, м. Запоріжжя, придбаний кремній технічний в травні 2006 року на суму 8 549,07 грн.;

- перед приватним підприємцем Сиганевич, код ДРФО НОМЕР_3, м. Харків, за придбану тару в квітні 2006 року на суму 5 196,80 грн.

Так, перевіряючими зроблено висновок, що якщо по закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права за позовом особи, право якої порушено), загальний строк якого відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України встановлюється в три роки, боржник не розрахувався за отриманий раніше товари, сума його заборгованості за цими товарами є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994. Тобто, заборгованість за товари (роботи, послуги), набуває статусу безповоротної фінансової допомоги в податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, і підпадає під дію підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994. Отже, вартість цих товарів (робіт, послуг) вважається доходом з інших джерел і оподатковується у загальновстановленому порядку відповідно до законодавства. Зазначена сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою.

Так, на виконання ухвали Вищого адміністративного суду, суд першої інстанції було з'ясовано, що спірні угоди були укладені позивачем в усній формі, яка не передбачає зазначення строку виконання зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України у випадку не встановлення строку (термін) виконання боржником обов'язку або визначення моменту пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, а саме, що договір укладений без визначення строку його виконання, а також те, що ні під час перевірки, ні під час судового розгляду справи не було встановлено фактів пред'явлення контрагентами позивача вимоги про виконання зобов'язань за зазначеними угодами суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність твердження податкового органу про закінчення строку позовної давності.

Щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 320 100 грн. суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Так, в Акті перевірки податковим органом зроблено висновок про завищення позивачем валових витрат, на 41 500 грн. у 1 кварталі 2008 року, на 18 316 грн. за півріччя 2008 року, на 22 388 грн. за 3 квартали 2008 року, на 109 749 грн. за 2008 рік, на 262 018 грн. за 1 квартал 2009 року.

При цьому, згідно висновку додаткової судово-економічної експертизи № 1535/1536/13 від 20.11.2013 року висновки акта перевірки № 410/23/20502092 від 06.04.2010 року «Про результати планової виїзної перевірки ТОВ «Мрія» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2009 року» щодо заниження податку на прибуток на загальну суму 320 100 грн., документально підтверджується частково на загальну суму 65827 грн.

З наданого на запит суду апеляційної інстанції розрахунку податкового повідомлення рішення №0000542301/0 від 19.04.2010р. також не вбачається врахування визначених в акті сум завищення позивачем валових витрат.

Інших доказів, на підтвердження викладених в Акті висновків щодо завищення позивачем валових витрат у 2008 році та за 1 квартал 2009 року та чи були вони враховані при визначенні податкового зобов'язання з податку на прибуток, податковим органом суду апеляційної інстанції не надано.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового обґрунтування висновків акту перевірки відповідача № 410/23/20502092 від 06.04.2010 року в частині завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 123319 грн. та про часткове заниження податку на прибуток на суму 65 827 грн., що підтверджено висновками судово-економічної експертизи №1535/1536-13 від 20.11.2013 року.

Окрім того, колегія суддів зазначає щодо завищення з боку відповідача суми штрафних (фінансових) санкцій, розмір якої визначено Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-ІІІ від 21.12.2000 року, згідно якого у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення - рішення № 0000542301/0 від 19.04.2010 року та № 0000542301/1 від 30.07.2010 року, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 531 133,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 320 100 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 211 033,5 грн. підлягає частковому скасуванню в частині нарахування податку на прибуток у сумі 254 273 грн. за основним платежем та у сумі нарахування штрафних (фінансових) санкцій) у сумі 127 136,5 грн.

Висновки суду першої інстанції доводами апеляційної скарги не спростовуються. В апеляційній скарзі відповідач фактично посилається на ті обставини, які було встановлено перевіркою позивача, натомість вказаним обставинам судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

За таких обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка правовідносинам між позивачем та його контрагентами, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Керуючись ст. ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Мелітопольської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 13 вересня 2016 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту її виготовлення в повному обсязі.

В повному обсязі ухвала виготовлена 21.02.2017 року.

Головуючий: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: Ю.М. Дадим