Постанова

від 27.02.2017 по справі 826/17904/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА01051, м.  Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И м. Київ 27 лютого 2017 року                                                    № 826/17904/16 Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Аблова Є.В., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві до приватного підприємства «Тікич» про стягнення податкової заборгованості,- В С Т А Н О В И В: З позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась Державна податкова інспекція у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі – позивач) до приватного підприємства «Тікич» (далі – відповідач, ПП «Тікич») про стягнення податкової заборгованості в розмірі 965861,76 грн. Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що відповідачем в установлені законодавством строки не сплачені узгоджені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств. Відповідач у встановлений судом строк письмових заперечень проти позову чи пояснень, доказів щодо заявлених позовних вимог на підтвердження або спростування обставин, зазначених у позові не надав, як і не надав заяви про визнання позову. Відповідно до ч. 4 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України, справа розглядається в порядку скороченого провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, на підставі наявних у справі доказів. Розглянувши подані документи і матеріали, судом встановлено наступне. Згідно облікової картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість з податку на прибуток підприємства у розмірі 485  860,38 грн. Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток підприємства за 2014 рік від 16.05.2015 №9080735693, згідно якої визначено до сплати суму податку у розмірі 2  706,00 грн. Також, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №0002212203, яким нараховано податкові зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 482  685,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 в адміністративній справі №826/15372/13-а позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 № К/800/39508/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 у справі № 826/15372/13-а залишено без змін. Отже, зазначене податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, нараховане згідно податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 №0002212203, яке визнано правомірними в судовому порядку, є узгодженим, проте на час розгляду справи не сплачене в добровільному порядку. За порушення терміну сплати податкових зобов'язань згідно вказаного рішення до відповідача позивачем винесено податкове повідомлення-рішення від 09.09.2016 №0008401205, яким застосовано штрафну санкцію у розмірі 180,00 грн. Згідно облікової картки платника податків за відповідачем обліковується заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 480  001,38 грн., яка виникла на підставі самостійно задекларованих податкових зобов'язань відповідно до поданих податкових декларацій з податку на додану вартість за березень - травень, вересень, жовтень, грудень 2014 року, січень – лютий 2015 року на загальну суму 14  746,00 грн. Окрім того, позивачем застосована штрафна санкція до відповідача у розмірі 10% - 2811,17 грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 22.05.2014 №0012681501. Також, позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 11.09.2013 №0002202203, яким нараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 459  703,00 грн. Вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржене відповідачем в судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 в адміністративній справі №826/15372/13-а позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2013 скасовано, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.06.2015 № К/800/39508/14 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2014 у справі № 826/15372/13-а залишено без змін. Отже, зазначене податкове зобов'язання з податку на додану вартість, нараховане згідно податкового повідомлення-рішення від 11.09.2013 №0002202203, яке визнано правомірними в судовому порядку, є узгодженим, проте на час розгляду справи не сплачене в добровільному порядку. Також, до відповідача застосовано штрафні санкції на загальну суму 2112,40 грн. згідно податкових повідомлень-рішень від 04.09.2015 №0030861501 і №0030851501 та нараховано пеню у розмірі 628,81 грн. (податкове повідомлення-рішення від 11.01.2013 №0000152220). В матеріалах справи відсутні докази оскарження відповідачем зазначених податкових повідомлень-рішень, а відтак сума заборгованості з податку на додану вартість і податку на прибуток приватних підприємств набула статусу податкового боргу у розумінні положень ПК України. Згідно облікової картки платника, зазначені податкові зобов'язання відповідачем не сплачено в добровільному порядку. Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно з п.п. 16.1.4. п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно з п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою. Пунктом 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У відповідності до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно п. 129.4 ст. 129 Податкового кодексу України пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті. В силу вимог п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання є податковим боргом. Враховуючи те, що податкові зобов'язання, самостійно визначені відповідачем в поданих деклараціях є узгодженими з моменту їх подання, а також грошові зобов'язання згідно податкових повідомлень-рішень, які не оскаржені, однак не сплачені в повному обсязі у встановлений строк, суд приходить до висновку про визнання таких податкових зобов'язань податковим боргом. Статтею 59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Суд встановив, що позивачем направлено податкову вимогу від 22.05.2014 № 2605-25, яка направлена відповідачу засобами поштового зв'язку, однак повернуто на адресу контролюючого органу без вручення з відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання». Відповідно до п.58.3 ст. 58 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) платнику податків, якщо його передано посадовій особі такого платника податків під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення. Оскільки відповідачем сума податкового боргу після виставлення йому податкової вимоги повністю не погашалась, підстав для винесення нової податкової вимоги не виникало, процедура стягнення вважається дотриманою. Станом на час розгляду справи відповідачем належних доказів про сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість і податку на прибуток не надано, як і не надано доказів щодо оскарження зазначеної податкової вимоги. Згідно з п.п. 20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Статтею 95 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. Дослідивши подані позивачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи те, що відповідачем у встановлений судом строк та станом на день розгляду справи не надано заперечень проти позову та не спростовано доводів позивача щодо наявності податкового боргу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, а надані позивачем докази є достатніми для прийняття рішення по справі в порядку скороченого провадження про задоволення адміністративного позову. Згідно ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Керуючись ст.ст. 9, 71, 94, 159, 163, 183-2 КАС України, суд,-                                                   П О С Т А Н О В И В: Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити повністю. Стягнути з приватного підприємства «Тікич» (код ЄДРПОУ 21674079) податкову заборгованість у розмірі 965  861,76 грн. до Державного бюджету України (рахунок: УДК у Дніпровському районі м. Києва, код 38012871, Банк одержувача ГУ УДКСУ у м. Києві, МФО 820019, р/р 34122999700005). Постанову звернути до негайного виконання. Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.           Суддя                                                                                                Є.В. Аблов