Постанова

від 23.02.2017 по справі 826/3795/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 лютого 2017 року № 826/3795/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Качура І.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду Покрова до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернувся Відкритий недержавний пенсійний фонд Покрова (далі - позивач) з позовом до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (далі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови від 16.12.2015 про закінчення виконавчого провадження №48981799 з примусового виконання виконавчого листа Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі К/800/66235/13.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постанова відповідача прийнята передчасно та з порушенням норм чинного законодавства України, оскільки Фондом гарантування вкладів фізичних осіб не виконано рішення суду в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, заперечень проти позову не надав.

З урахуванням частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України судом ухвалено про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі К/800/66235/13 скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.07.2013 і ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 та ухвалено нове рішення, яким позовні вимоги відкритого недержавного пенсійного фонду Покрова задоволено:

визнано протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Таврика Соловйової Наталії Анатоліївни щодо неповернення Відкритому недержавному пенсійному фонду Покрова пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві Банк Таврика згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року;

зобов'язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Таврика повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду Покрова пенсійних активів у розмірі 87796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві Банк Таврика згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року.

Вищим адміністративним судом України 23.09.2015 видано виконавчий лист.

Постановою відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві від 12.10.2015 відкрито виконавче провадження ВП №48981799 з виконання виконавчого листа № 826/7133/13-а від 23.09.2015 про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Таврика повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду Покрова пенсійних активів у розмірі 87 796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві Банк Таврика згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року.

Вищезазначеною постановою боржнику надано семиденний строк для самостійного виконання рішення суду.

Листом від 23.10.2015 №09-40645/15 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб повідомив, що на виконання постанови державного виконавця від 12.10.2015 Фондом прийнято розпорядження від 23.10.2015 №18-Р, яким зобов'язано уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Таврика Караченцеву А.Ю. повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду Покрова пенсійних активів у розмірі 87 796,10 грн. Таким чином, рішення згідно з виконавчим листом № 826/7133/13-а виконано Фондом в повному обсязі, у зв'язку з цим Фонд просив винести постанову про закінчення виконавчого провадження.

27 жовтня 2015 року державним виконавцем направлено до Фонду вимогу №981/14 щодо зобов'язання останнього в триденний термін з дня отримання даної вимоги підтвердити або спростувати надану боржником інформацію щодо повного виконання рішення суду.

На виконання вимог статей 11, 89 Закону України Про виконавче провадження відповідачем 16.11.2015 винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 1020,00 грн. за невиконання рішення суду.

16 листопада 2015 року відповідачем направлена вимога державного виконавця, якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано в триденний термін з дня отримання даної вимоги повідомити відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про виконання рішення суду.

В подальшому, державним виконавцем відповідно до вимог статей 11, 89 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову від 16.12.2015 про накладення штрафу на боржника у розмірі 2040,00 грн. за повторне невиконання рішення суду.

Одночасно, 16.12.2015 державним виконавцем відповідно до вимог п. 11 ч. 1 ст. 49, ст.50 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48981799.

Позивач вважаючи вказану постанову про закінчення виконавчого провадження протиправною та такою, що порушує його права та законні інтереси, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

У відповідності до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, покладено на державну виконавчу службу.

Відповідно до статті 11 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України Про виконавче провадження , примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою, зокрема, виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті.

Статтею 19 Закону України Про виконавче провадження встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно частин 2, 5 статті 25 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

У відповідності до статті 27 Закону України Про виконавче провадження , у разі ненадання боржником у строки, встановлені ч.2 ст.25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

При цьому, в силу статті 32 вищезазначеного Закону, заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

З аналізу вищенаведених норм вбачається наявність у боржника обов'язку добровільно виконати рішення у строк, встановлений державним виконавцем, та повідомити про таке виконання. Разом з тим, у випадку невиконання боржником рішення добровільно у встановлений державним виконавцем строк останній зобов'язаний на наступний день після закінчення відповідних строків розпочати виконання рішення в примусовому порядку з застосуванням заходів, передбачених статтею 32 Закону України Про виконавче провадження .

Відповідно до статті 28 Закону України Про виконавче провадження , у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Згідно зі статтею 49 Закону України Про виконавче провадження , виконавче провадження підлягає закінченню у разі: визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; визнання боржника банкрутом; фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону. списання згідно із Законом України Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Статтею 75 вищезазначеного Закону передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п'яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону (частина друга).

У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав (частина третя).

Державний виконавець під час виконання рішення про заборону вчиняти певні дії або про утримання від вчинення певних дій доводить до відома боржника резолютивну частину такого рішення, про що складає відповідний акт. Після складення акта виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження (частина четверта).

У відповідності до пункту 11 частини першої статті 49 вищевказаного Закону, виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що закінчення виконавчого провадження на підставі п.11 ч.1 ст.49 та ч.3 ст.75 Закону України Про виконавче провадження допускається лише після вчинення державним виконавцем дій, передбачених статтею 89 цього ж Закону, та внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві від 12.10.2015 відкрито виконавче провадження ВП №48981799 по примусовому виконанню виконавчого листа №826/7133/13-а від 23.09.2015 про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноважену особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Таврика повернути Відкритому недержавному пенсійному фонду Покрова пенсійних активів у розмірі 87 796,10 грн., розміщених у Публічному акціонерному товаристві Банк Таврика згідно із договором банківського вкладу №795 від 05 січня 2011 року.

З матеріалів виконавчого провадження ВП №48981799, вбачається, що державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві складались відповідні вимоги та виносились постанови про накладення штрафу, якими на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб накладено штрафи у розмірі 1020,00 грн. за невиконання рішення суду та за повторне невиконання - у розмірі 2040,00 грн.

16 грудня 2015 року державним виконавцем відповідно до вимог пункту 11 статті 49 Закону України Про виконавче провадження винесено постанову про закінчення виконавчого провадження ВП № 48981799.

Відповідно до статті 52 Закону України Про виконавче провадження , стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах. У разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 65 Закону України Про виконавче провадження , державний виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться на його рахунках, а також на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи.

За інформацією Національного банку України станом на 30.06.2015 на рахунку боржника обраховувалось 1 877 991 305,14 грн.

Таким чином, на час перебування виконавчого листа №826/7133/13-а від 23.09.2015 на виконанні у відповідача була беззаперечна ймовірність аби відділ державної виконавчої служби без будь-яких перешкод міг в примусовому порядку стягнути із боржника суми боргу у розмірі 87 796,10 грн. Протилежного відповідачем не доведено та не підтверджено належними і допустимими доказами.

Оскільки відповідач під час виконання виконавчого листа №826/7133/13-а від 23.09.2015 не виконав цілий ряд виконавчих дій, що є обов'язковими для виконання рішення, а саме: не звертався до органів, установ та організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження за отриманням необхідних для проведення виконавчих дій пояснень, довідок та іншої інформації, такої як про належне боржнику майно (нерухоме майно, транспорті засоби, земельні ділянки тощо), то останнім при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №48981799 від 16.12.2015 було порушено вимоги ч.3 ст.49, оскільки державним виконавцем не було зазначено, які дії були ним проведенні у відповідності до статті 75 Закону України Про виконавче провадження , які дії вчинив боржник по виконанню рішення суду та на підставі яких саме висновків державний виконавець дійшов висновку про можливість закінчення виконавчого провадження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що винесення постанови про закінчення виконавчого провадження ВП №48981799 від 16.12.2015 жодним чином не сприяє захисту порушених прав позивача, а також не сприяє виконанню постанови Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі К/800/66235/13.

Державним виконавцем не наведено жодних обставин при настанні яких виконавче провадження буде поновлено, а порушенні права позивача будуть захищені та відновленні; не наведено дій, які повинен вчинити стягувач або боржник для виконання судового рішення, тому винесення оскаржуваної постанови вказує фактично на залишення судового рішення та виконавчого листа без виконання.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги, оскільки відповідачем не доведено в порядку ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваної постанови, не надано належних та допустимих доказів щодо наявності підстав для закінчення виконавчого провадження №48981799 у відповідності до п.11 ст.49 Закону України Про виконавче провадження .

Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно, беручи до уваги положення статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає присудженню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача всі здійсненні ним судові витрати.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 110) від 16 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження №48981799 з примусового виконання виконавчого листа Вищого адміністративного суду України від 23.09.2015 у справі К/800/66235/13.

Присудити на користь Відкритого недержавного пенсійного фонду Покрова (код ЄДРПОУ 35822572) сплачений ним судовий збір у розмірі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відділу державної виконавчої служби Шевченківському районного управління юстиції у м. Києві.

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України .

Суддя І.А. Качур