Рішення

від 28.02.2017 по справі 904/1140/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28.02.2017 Справа № 904/1140/17 За позовом приватного акціонерного товариства "НПО Дніпропрес", м.Дніпро

до товариства з обмеженою відповідальністю "Південруда", м.Дніпро

про стягнення основної заборгованості, трьох відсотків річних та інфляційних втрат (договір оренди №32/1-14 від 01.06.2014)

Суддя Петренко І.В.

Секретар судового засідання Пономарьов Є.О.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність від 13.01.2017;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

06.02.2017 приватне акціонерне товариство "НПО Дніпропрес", м.Дніпро (далі по тексту - позивач) звернулося до господарського суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Південруда", м.Дніпро (далі по тексту - відповідач) про стягнення 41492,76грн. основної заборгованості; 2005,48грн. трьох відсотків річних; 6488,62грн. інфляційних втрат.

Судові витрати по справі позивач просив суд стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним з позивачем договором оренди №32/1-14 від 01.06.2014 в частині оплати за користування приміщенням.

За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2017 справу №904/1140/17 передано судді-доповідачу ОСОБА_2.

За результатами розгляду позовної заяви від 02.02.2017 за вих.№84 ухвалою суду від 07.02.2017 порушено провадження по справі та призначено слухання на 28.02.2017.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 15.02.2017 з відміткою представника позивача про отримання ухвали суду 14.02.2017 та явкою представника в судове засідання.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, яке повернулося на адресу господарського суду 22.02.2017 з відміткою представника відповідача про отримання ухвали суду 15.02.2017.

Враховуючи викладене господарський суд констатує, що сторони належним чином повідомлені про час і місце розгляду заяви судом.

В судовому засіданні, яке відбулося 28.02.2017 представник позивача позовні вимоги підтримав просив суд їх задовольнити; відповідач не забезпечив явку представника в судове засідання, вимоги суду не виконав, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Абзацом 1 п. 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11р. за №18 визначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови.

Пунктом 3.14. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що нез'явлення представників учасників судового процесу в судові засідання без поважних причин та без повідомлення причин, якщо їх явку судом визнано обов'язковою, також може розцінюватися судом як зловживання процесуальними правами.

Відповідна практика, спрямована на умисне затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

На думку суду неявка у судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами.

Отже, з метою уникнення умисного затягування судового процесу з боку відповідача та недопущення порушення прав позивача господарський суд розглянув справу по суті позовних вимог.

В судовому засіданні оглянуто всі оригінали первинних документів на підставі яких виник спір.

Суд розглянув справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції .

Враховуючи вимоги статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулося 28.02.2017 в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

01.06.2014 між приватним акціонерним товариством "НПО Дніпропрес" (далі по тексту - позивач, орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Південруда" (далі по тексту - відповідач, орендар) укладено договір оренди №32/1-14 (далі по тексту - договір), відповідно до пункту 1.1 умов якого орендодавець передає, а орендар приймає в тимчасове платне користування нежитлові приміщення, які розташовані в промисловій будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 139 (далі по тексту - об'єкт оренди).

Площа об'єкту оренди становить:

виробнича площа 432,00кв.м. (пункт 1.2 договору).

Об'єкт оренди буде використовуватися для здійснення господарської діяльності орендаря, а саме за цільовим призначенням - виробництво (пункт 1.3 договору).

Термін оренди за даним договором встановлюється до кінця поточного року, а саме до 31.12.2014 включно (пункт 2.1 договору).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами (пункт 2.2 договору).

Договір вважається пролонгованим на цей термін, якщо жодна зі сторін за місяць до закінчення терміну дії договору не надали один одному у письмовій формі відмову від укладання договору (пункт 2.3 договору).

01.06.2014 за актом приймання-передачі позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення, які розташовані в промисловій будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 139 виробничою площею 432 кв.м.

При огляді об'єктів оренди, а також комунікацій для передачі тепло- та електропостачання, води питної та технічної, сторони дійшли згоди, що об'єкт оренди та комунікації знаходяться в технічно придатному стані для їх подальшої експлуатації.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує оренду плату у грошовій одиниці України - гривні на умовах, що передбачені цим договором.

Пунктом 3.2 договору встановлено, що розмір щомісячної орендної плати за користування об'єктом оренди визначений у додатку №2, який є невід'ємною частиною даного договору.

Додатком №2 від 01.06.2014 сторони узгодили, що протягом 14 днів з моменту підписання цього додатку орендар повинен упорядкувати за власний рахунок огорожу виробничої площі, відокремивши його таким чином від інших приміщень. Огорожа повинна бути з швидкозмінних матеріалів (наприклад профнастил).

Сторони узгодили розмір орендної плати виробничих приміщень без ПДВ у грн. за 1 м.кв. у розмірі 13,34. Враховуючи, що загальна площа виробничих приміщень складає 432м.кв. сума без ПДВ складає 5762,88грн., ПДВ 20% складає 1152,58грн. Всього з ПДВ 6915,46грн.

Орендар повинен сплатити передплатою орендодавцю орендну плату за перший та останній місяці оренди.

Пунктом 3.3 договору визначено, що орендар своєчасно та в повному обсязі вносить орендну плату в строк до 15-го (п'ятнадцятого) числа поточного місяця, на підставі цього договору, незалежно від результатів господарської діяльності орендаря, шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця.

Орендар має право вносити орендну плату наперед за будь-який період у межах строку дії договору.

30.12.2014 між сторонами підписано додаткову угоду №1 в якій сторони дійшли викласти розділ 2 у наступній редакції, зокрема в пункті 2.1 договору сторони узгодили, що даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2015 включно.

В порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не вніс орендну плату за серпень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року.

Факт надання позивачем і прийняття відповідачем послуг з оренди приміщень у спірні 6 (шість) місяців підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг), а саме:

- акт №32/1-14/03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за серпень 2014 року на суму 6915,46грн.;

- акт №32/1-14/15-02 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за лютий 2015 року на суму 6915,46грн.;

- акт №32/1-14/15-03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень 2015 року на суму 6915,46грн.;

- акт №32/1-14/15-04 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за квітень 2015 року на суму 6915,46грн.;

- акт №32/1-14/15-05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень 2015 року на суму 6915,46грн.;

- акт №32/1-14/15-06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) за червень 2015 року на суму 6915,46грн.

Станом на 16.06.2015 заборгованість відповідача перед позивачем становить 41492,76грн.

30.06.2015 між сторонами укладено угоду про дострокове розірвання договору. Відповідач зобов'язаний протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту підписання цієї угоди повернути орендарю об'єкт оренди - нежитлові приміщення, які розташовані в промисловій будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 139, виробничою площею 432кв.м.

30.06.2015 за актом приймання-передачі об'єкту оренди відповідач передав, а позивач прийняв з оренди нежитлові приміщення, які розташовані в промисловій будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 139 виробничою площею 432 кв.м.

При огляді об'єктів оренди, а також комунікацій для передачі тепло- та електропостачання, води питної та технічної, сторони дійшли згоди, що об'єкт оренди та комунікації знаходяться в технічно придатному стані для їх подальшої експлуатації.

Позивач стверджує, що з метою досудового врегулювання спору останній звернувся до відповідача з претензією за вих.№544 від 02.12.2016, яка залишена без відповіді та задоволення, що і стало підставою звернення позивача до господарського суду з даною позовною заявою.

В свою чергу, відповідач доказів належного виконання своїх зобов'язань по вищезазначеному договору на момент розгляду спору до господарського суду не надав.

Крім того, відповідач не скористався наданим йому правом на судовий захист, наведених позивачем обставин не спростував.

Дослідивши оригінали наданих позивачем до господарського суду документів у розумінні статті 36 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв їх як належні докази, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, та підтверджують неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором.

Належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували належне виконання відповідачем умов договору, відповідачем господарському суду надано не було.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 41492,76грн., слід визнати обґрунтованими, документально доведеними, такими, що не суперечать чинному законодавству України, а отже є такими, що підлягають задоволенню.

01.06.2014 за актом приймання-передачі позивач передав відповідачу, а відповідач прийняв в оренду нежитлові приміщення, які розташовані в промисловій будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 139 виробничою площею 432 кв.м.

30.06.2015 за актом приймання-передачі об'єкту оренди відповідач передав, а позивач прийняв з оренди нежитлові приміщення, які розташовані в промисловій будівлі за адресою: м.Дніпропетровськ, вул.Героїв Сталінграда, 139 виробничою площею 432 кв.м.

Зобов'язання відповідача в частині внесення орендної плати передбачено умовами договору та нормами законодавства.

З огляду на положення пункту 3.3 договору, строк несення орендної плати за серпень 2014 року, лютий 2015 року, березень 2015 року, квітень 2015 року, травень 2015 року та червень 2015 року є таким, що настав.

Доказів внесення орендної плати за спірний період в сумі 41492,76грн. відповідач не надав.

Доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, належними доказами не спростував.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 759 Цивільного кодексу України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Статтею 761 Цивільного кодексу України визначено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.

Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.

Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном.

Наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Статтею 763 Цивільного кодексу України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Стаття 785 Цивільного кодексу України визначає, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Статтею 795 Цивільного кодексу України визначено, що передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму, якщо інше не встановлено договором.

Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Верховного Суду України від 06.06.2012р. у справі N6-49цс12, від 24.10.2011 у справі N6-38цс11 ).

Статтею 252 Цивільного кодексу України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що відносно пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 Господарського кодексу України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Пунктом 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" визначено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

До уваги. Господарським судом перерахунок інфляційних втрат здійснено з урахуванням приписів пункту 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.03.2016р. по справі №904/11237/15 та постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.03.2016р. по справі №904/9336/15 позицію господарського суду підтримано.

Позивач нарахував відповідачу до сплати три відсотки річних за загальний період прострочення з 04.07.2015 по 04.02.2017 на загальну суму 2005,48грн.

Господарський суд перевірив розрахунок трьох відсотків річних та визнав його таким, що містить помилки, а вимогу такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 1978,01грн.

Позивач нарахував відповідачу до сплати інфляційні втрати у розмірі за загальний період прострочення з серпня 2015 по грудень 2016 рік на загальну суму 6488,62грн.

Господарський суд перевірив розрахунок інфляційних втрат здійснений позивачем та визнав його таким, що містить помилки, отже вимога є такою, що підлягає задоволенню частково, а саме у розмірі 6472,16грн.

В порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1598,56грн., з урахуванням того, що 99,91% позовних вимог позивача судом задоволено.

Керуючись ст.ст. 11, 202, 252, 253, 254, 249, 509, 525, 526, 530, 536, 610, 612, 625, 629, 759, 761, 762, 763, 782, 795 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 174, 193, 199 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 2, 12, 21, 32, 33, 34, 36, 44, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Південруда" (49027, м.Дніпро, вул.Фучика, буд.1-А; ідентифікаційний код 37732156) на користь приватного акціонерного товариства "НПО Дніпропрес" (49000, м.Дніпро, вул.Героїв Сталінграду, 139; ідентифікаційний код 24991515) 41492,76грн. (сорок одна тисяча чотириста дев'яносто дві грн. 76 коп.) основної заборгованості; 1978,01грн. (одна тисяча дев'ятсот сімдесят вісім грн. 01 коп.) трьох відсотків річних; 6488,62грн. (шість тисяч чотириста вісімдесят вісім грн. 62 коп.) інфляційних втрат; 1598,56грн. (одна тисяча п'ятсот дев'яносто вісім грн. 56 коп.) судового збору.

В решті позовних вимог відмовити.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.03.2017

Суддя ОСОБА_2