ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23.02.2017Справа №911/3991/16
За позовом Фермерського господарства Віванта ОСОБА_1
до Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Енерджі Груп
про стягнення 122896,03 грн.
Суддя Маринченко Я.В.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_2. (представник за довіреністю);
від відповідача - не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2016 року Фермерське господарство Віванта ОСОБА_1 звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Енерджі Груп про стягнення 112500 грн. попередньої оплати.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач відповідно до укладеного між позивачем та відповідачем договору поставки у спрощений спосіб на підставі Рахунку-фактури №ПЕ-0001330 від 22.02.2016 сплатив на користь відповідача грошові кошти в розмірі 112500 грн., проте відповідач, станом на момент подачі позовної заяви, визначений у рахунку-фактурі товар не поставив, грошові кошти на повернув, в наслідок чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 112500 грн., яку просить стягнути позивач.
В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач, на підставі ст.624 ЦК України, донарахував на вказану суму заборгованості 2570,55 грн. 3% річних та 7825,49 грн. інфляційних втрат.
Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача 3000 грн. витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката.
Судом вищевказана заява позивача прийнята до розгляду, та отже, у відповідності до ст.ст. 22, 55 Господарського процесуального кодексу України, має місце нова ціна позову, з якої підлягає вирішенню спір по даній справі
В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог та просив суд задовольнити позов.
Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними у ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про права і взаємовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.02.2016 Фермерське господарство Віванта ОСОБА_1 звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Енерджі Груп із заявкою на поставку 15 тон селітри аміачної марки Б 34,4%.
22.02.2016 відповідачем було виставлено позивачеві Рахунок-фактуру №ПЕ-0001330 на оплату товару - Селітри аміачної марки Б 34,4%N (м-50кг) на суму 112500 грн. разом з ПДВ.
Позивач, на підставі зазначеного рахунку-фактури сплатив відповідачеві 112500 грн. в якості попередньої оплати за товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією платіжного доручення від 24.02.2016 та випискою по рахунку позивача за 24.02.2016.
Відповідач, в свою чергу, взяті на себе зобов'язання з поставки оплаченого товару не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість в розмірі 112500 грн.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору чи іншого правочину.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч.2 ст.205 Цивільного кодексу України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Враховуючи зазначене, судом встановлено, що між сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень товарів, що не суперечить вимогам ст.181 Господарського кодексу України.
Як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із не поставленням відповідачем товару, позивачем було направлено відповідачеві Вимогу від 21.04.2016 у якій позивач, враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов'язань відмовився від подальшого виконання договору та вимагав у п'ятиденний термін повернути Фермерському господарству Віванта ОСОБА_1 грошові кошти, сплачені як попередня оплата за вказаним договором, докази направлення зазначеної вимоги наявні в матеріалах справи.
Проте відповідачем, на теперішній час, не вчинено жодних дій щодо повернення позивачеві суми попередньої оплати.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Положеннями ст.712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи викладене, оскільки є доведеним факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо поставки товару, суд приходить до висновку щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 112500 грн.
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).
Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат судом встановлено, що вказані нарахування проводились з 30.04.2016 по 01.02.2017, в той же час, з матеріалів справи вбачається, що поштове відправлення із зазначеною претензією повернулось на адресу позивача 29.05.2016, у зв'язку з чим суд приходить до висновку щодо необхідності зменшення періоду нарахування трьох відсотків річних та інфляційних втрат та приведення зазначеного періоду у відповідність до чинного законодавства.
За таких обставин провівши власний перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних втрат, суд прийшов до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача трьох відсотків річних в сумі 2228,42 грн. та інфляційних втрат в розмірі 7825,49 грн. за період з 06.06.2016 по 01.02.2017.
Разом з тим, стосовно вимоги позивача про покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 3000 грн., слід зазначити таке.
Відповідно до п. 6.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України , відшкодування адвокатських витрат здійснюється за наявності документального підтвердження витрат, зокрема, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.
Факт надання позивачеві адвокатських послуг підтверджується наявними в матеріалах справи копією Рахунку №А2016/09 від 20.01.2017 на суму 3000 грн. та копією Акту приймання-передачі наданих послуг від 21.02.2017.
Крім того, факт оплати позивачем послуг адвоката на суму 3000 грн. підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1 від 20.02.2017.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в розмірі 3000 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються, зокрема, з оплати послуг адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, зокрема виконання передбачених умовами договору робіт.
З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Пром Енерджі Груп (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 129, офіс 12; ідентифікаційний код 40000818) на користь Фермерського господарства Віванта ОСОБА_1 (67410, Одеська обл., Роздільнянський р-н., с. Новокостянтинівка; ідентифікаційний код 32500000) передоплату в розмірі 112500 (сто дванадцять тисяч п'ятсот) грн., три відсотки річних в сумі 2228 (двi тисячi двісті двадцять вісім) грн. 42 коп., інфляційні втрати в розмірі 7825 (сім тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн. 49 коп., витрати на послуги адвоката в сумі 3000 (три тисячi) грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1838 (одна тисяча вісімсот тридцять вісім) грн. 31 коп.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення підписаний 28.02.2017
Суддя Я.В. Маринченко
Суд | Господарський суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 23.02.2017 |
Оприлюднено | 06.03.2017 |
Номер документу | 65039405 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд міста Києва
Маринченко Я.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні