Рішення

від 21.02.2017 по справі 910/24318/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.02.2017Справа №910/24318/16 За позовом Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заходи і конференції"

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача -

Філія "Учбово-оздоровчий комплекс "Червона Рута" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування"

про стягнення 6 757,70 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Купрієнко Б.В. (довіреність)

від відповідача: не з'явився

від третьої особи: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укргазвидобування" (позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заходи і конференції" (відповідач) 6 757,70 грн. заборгованості за договором про надання готельних послуг № ЧР831/1-14 від 27.01.2014 з яких: 3 682,00 грн. - борг за надані послуги, 2 816,64 грн. - інфляційні втрати, 259,06 грн. - 3 % річних.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про надання готельних послуг № ЧР831/1-14 від 27.01.2014 в частині повної та своєчасної оплати за надані послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017 порушено провадження по справі № 910/24318/16, залучено до участі у справі Філію "Учбово-оздоровчий комплекс "Червона Рута" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування", як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та призначено справу до розгляду на 02.02.2017.

02.02.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі.

В судове засідання 02.02.2017 з'явився представник, надав суду пояснення щодо обставин справи та оригінали документів для огляду. Представник відповідача не з'явився, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів не надав, про припини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2017 розгляд справи відкладено на 21.02.2017.

15.02.2017 від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду та письмові пояснення щодо строку оплат за договором.

Представник позивача в судовому засіданні 21.02.2017 надав суду пояснення по суті позовних вимог, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 21.02.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

У відповідності до п. 3.9., п.п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), та були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку.

Відтак відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

За таких обставин суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу за відсутності відповідача за наявними матеріалами.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Водночас, судом, враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 21.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

27.01.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Заходи і конференції" (далі - замовник) та Публічним акціонерним товариством "Укргазвидобування" в особі Філії "Учбово-оздоровчий комплекс "Червона Рута" Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (далі - комплекс) укладено Договір № ЧР831/1-14 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого комплекс зобов'язується, за заявкою замовника, підтвердженою комплексом, надати готельні послуги в обсязі, порядку та на умовах, передбачених цим Договором, а замовник зобов'язується оплатити такі послуги та виконувати інші умови, передбачені даним Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, додаткові послуги надаються за цінами, що діють на момент надання послуг комплексом.

Основні послуги - обсяг готельних послуг, що надається споживачу/групі споживачів, який включає проживання і не включає харчування; додаткові послуги - обсяги послуг, що не належать до основних послуг, замовляються та сплачуються додатково.

Відповідно до п. 3.1, 3.2 Договору, вартість основних готельних послуг включає в себе проживання споживачів, яка розраховується в залежності від спожитих ліжко/діб, відповідно до Додатку №1; вартість додаткових послуг сплачується замовником на підставі їх фактичного надання за цінами і тарифами, що діють в комплексі на час надання таких послуг.

Згідно з п. 5.1 Договору, надані комплексом послуги оформлюються шляхом підписання сторонами акта приймання-передачі наданих послуг до 10 числа наступного за звітним місяця.

Акт прийому-передачі наданих послуг оформлюється в двох екземплярах Акт прийому-передачі наданих послуг має бути переданий замовнику не пізніше 5 числа наступного за звітним місяця. У випадку, наявності претензій, щодо якості наданих послуг, замовник у строк визначний в п. 5.1 Договору підписує Акт прийому-передачі наданих послуг з застереженням про невідповідність наданих послуг умовам Договору (з посиланнями на пункти Договору і норми права) та оформлює окремим документом, як Додаток до Акту прийому-передачі наданих послуг (п.п. 5.2, 5.3, 5.4 Договору).

Положеннями п. 8.6 Договору встановлено, що останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2014.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору № ЧР831/1-14 за період з 18.08.2014 по 22.08.2014 позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 254 202,40 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 462/1 від 18.08.2014, № 462/2 від 19.08.2014, № 462/3 від 21.08.2014, № 455 від 22.08.2014, № 469 від 22.08.2014.

Відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань, за надані позивачем послуги розрахувався частково на суму 250 520,40 грн., що підтверджується банківськими виписками, наданими позивачем.

За розрахунком позивача, заборгованість відповідача за надані послуги по договору № ЧР831/1-14 за період з 18.08.2014 по 22.08.2014 становить 3 682,00 грн.

Позивач, звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 3 682,00 грн., а також у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання 2 816,64 грн. інфляційних втрат та 259,06 грн. 3% річних.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається із матеріалів справи, у період з 18.08.2014 по 22.08.2014 позивач надав відповідачу послуги на суму 254 202,40 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) № 462/1 від 18.08.2014 на суму 55478,80 грн., № 462/2 від 19.08.2014 на суму 31860,00 грн., № 462/3 від 21.08.2014 на суму 35240,00 грн., № 455 від 22.08.2014 на суму 127941,60 грн., № 469 від 22.08.2014 на суму 3 682,00 грн.

Вищевказані акти надання послуг підписані відповідачем без заперечень та зауважень.

Вартість наданих позивачем послуг оплачена лише частково, послуги на суму 3 682,00 грн. відповідачем не оплачені.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2 договору, вартість додаткових послуг сплачується замовником на підставі їх фактичного надання за цінами і тарифами, що діють в комплексі на час надання таких послуг.

Судом встановлено, що відповідач у строки, визначені п. 3.2. договору оплату наданих позивачем послуг у повному обсязі не здійснив, у зв'язку з чим, заборгованість становить 3 682,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за надані послуги у розмірі 3682,00 грн. належним чином доведена, документально підтверджена та відповідачем не спростована.

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 3682,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості за надані послуги у розмірі 3682,00 грн.

Позивачем, також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 259,06 грн., нараховані за період з 23.08.2014 по 26.12.2016 та інфляційні втрати у розмірі 2 816,64 грн., нараховані за період з 23.08.2014 по 26.12.2016.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Перевіривши розрахунки інфляційних втрат та 3% річних за періоди визначені позивачем, судом встановлено, що розрахунки є вірними, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2 816,64 грн. інфляційних втрат та 259,06 грн. 3% річних.

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" повністю.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заходи і конференції" (01042, м. Київ, вул. Тверський тупик, буд. 6/8, ідентифікаційний код 38290712) на користь Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 26/28, код 30019775) 3682,00 грн. основного боргу, 2816,64 грн. інфляційних втрат, 259,06 грн. 3% річних та 1378,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 27.02.2017.

Суддя С.О. Турчин