Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/22823/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 910/22823/16

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Грім-Є»

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістік Гранум»

про стягнення 468108,87грн.

Суддя: Малярчук І.А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1, згідно довіреності від 17.01.2017р.; ОСОБА_2, згідно довіреності від 17.01.2017р.

від відповідача: не з`явився

В судовому засіданні 28.02.2017р. приймали участь:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Суть спору: про стягнення з ТОВ „Логістік Гранум» на користь ТОВ „Грім-Є» 416359,05грн. заборгованості, 8301,40грн. три проценти річних за період з 22.04.2016р. по 12.12.2016р., 43448,42грн. пені за період з 28.04.2016р. по 12.12.2016р.

Позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі, в їх обґрунтування зазначає, що на підставі укладеного між сторонами договору поставки №09-04/16 від 19.04.2016р., ним було поставлено відповідачу ячмінь за накладними №7 від 22.04.2016р. на суму 314334,60грн., №8 від 04.05.2016р. на суму 313083,60грн., за який відповідач розрахувався лише частково, у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість, на яку позивачем нараховано пеню, три проценти річних.

21.02.2017р. позивачем подано до суду заяву за вх.№4221/17 про розгляд справи у судовому засіданні 28.02.2017р. без його участі.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, відзив на позов та витребувані судом документи не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Клопотання позивача від 26.01.2017р. за вх.№1974/16, від 08.02.2017р. за вх.№3152/17, від 21.02.2017р. за вх.№4221/17 про долучення документів до справи були судом задоволені.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне:

19.04.2016р. між ТОВ „Грім-Є» (постачальник) та ТОВ „Логістік Гранум» (покупець) укладено договір поставки №09-04/16, за умовами якого постачальник зобов'язується продати (поставити), а покупець - прийняти та оплатити ячмінь, українського походження 2015р., на умовах зазначених у цьому договорі, за ціною 4170грн. за тону, загальною вартістю 834000грн. (п.п.1.1., 1.2. договору поставки).

Відповідно до умов п.п.2.1., 2.2. договору поставки №09-04/16 від 19.04.2016р., умови поставки - СРТ, м. Одеса, згідно з правилами „Інкотермс-2010» . У випадку розбіжностей умов цього договору з правилами „Інкотермс-2010» , пріоритет мають умови договору. Термін поставки - до 24.04.2016р. Датою поставки вважається дата приймання товару уповноваженим співробітником вагової, з відповідною відміткою на товарно-транспортній накладній.

Згідно п.3.1. договору поставки №09-04/16 від 19.04.2016р. оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі впродовж 3-х банківських днів після надання постачальником покупцю документів, зазначених у п.2.4. цього договору. У разі ненадання цих документів, або неповноти їх надання, покупець має право притримати оплату товару.

У відповідності до п.4.2. договору поставки №09-04/16 від 19.04.2016р. за прострочення оплати товару з покупця стягується пеня у розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

За умовами п.5.1. договору поставки №09-04/16 від 19.04.2016р. строк дії договору сторонами встановлено до 31.12.2016р., а у випадку несвоєчасного виконання сторонами своїх договірних зобов'язань - до повного виконання ними прийнятих на себе зобов'язань.

Сторонами до договору поставки №09-04/16 від 19.04.2016р. підписано додаток №1 акт перерахунку ціни.

Згідно видаткових накладних №7 від 22.04.2016р., №8 від 04.05.2016р., на підставі довіреності №9 від 22.04.2016р., позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 627418,20грн.

На оплату вартості поставленого товару виставлено рахунок №7 від 19.04.2016р. на суму 627418,20грн.

Згідно довідки позивача №011 від 07.02.2017р. відповідачем здійснено оплату за товар в сумі 200526,95грн. Крім того, на підтвердження оплати подано виписки по рахунку у ПАТ „КБ „Приватбанк» за 29.04.2016р., 22.06.2016р.

Подана до справи копія акту звіряння взаємних розрахунків, підписана сторонами та скріплена їх печатками свідчить про те, що сторони визначили наявною заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 416359,05грн.

Як свідчить поштове повідомлення 22.09.2016р. відповідачем отримано претензію позивача №050 від 10.09.2016р. про сплату наявної заборгованості, яка залишилась ним без відповіді.

Проаналізувавши наявні в матеріалах справи документи, подані сторонами докази та викладені ними правові позиції, суд вважає заявлені ТОВ „Грім-Є» позовні вимоги про стягнення з ТОВ „Логістік Гранум» 416359,05грн. основного боргу правомірними, такими, що відповідають дійсними обставинам справи з огляду на наступні положення законодавства.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного Кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1 ст.691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (п.п.1, 2, 3 ст.692 Цивільного Кодексу України).

Положеннями ч.1 ст.530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Отже, наявні в матеріалах справи первинні документи, зокрема, договір поставки №09-04/16 від 19.04.2016р., накладні №7 від 22.04.2016р., №8 від 04.05.2016р., довіреності, банківські виписки, свідчать про поставку відповідачу позивачем ячменю, його отримання останнім, проведення часткової оплати, із чого судом встановлено наявність заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 416359,05грн., з огляду на що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу підлягає задоволенню в сумі 416359,05грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 43448,42грн. пені за період з 28.04.2016р. по 12.12.2016р.

За положеннями ч.1 ст.199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

У відповідності до приписів ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Пунктом 1 ст.547 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до п.п.1, 2 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Перевіривши розрахунок пені, зроблений позивачем, суд встановив, що пеню обраховано невірно, внаслідок неврахування позивачем при обрахунку положень договору п.3.1. поставки стосовно можливості відповідачу оплатити вартість товару на протязі 3-х банківських днів після надання документів, що супроводжують поставлений товар, а також розрахування пені за період, що перевищує 6 місяців в порушення ч.6 ст.232 ГК України, відповідно до строків оплати, що настали за кожною накладною.

Так, за розрахунком суду сума пені складає 37192,59грн., у зв'язку з чим позовна вимога про стягнення пені підлягає частковому задоволенню, зокрема, в сумі 37192,59грн. загалом за період з 28.04.2016р. по 07.11.2016р. з врахуванням ч.6 ст.232 ГК України.

Крім того, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 8301,40грн. три проценти річних за період з 22.04.2016р. по 12.12.2016р.

У відповідності до п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно абз.5, 6 п.2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Перевіривши розрахунок трьох відсотків річних, зроблений позивачем, суд встановив, що три проценти річних розраховано невірно внаслідок неврахування позивачем при обрахунку положень договору п.3.1. поставки стосовно можливості відповідачу оплатити вартість товару на протязі 3-х банківських днів після надання документів, що супроводжують поставлений товар, тобто, період нарахування уявляє собою з 26.04.2016р. по 12.12.2016р. Так, за розрахунком суду сума трьох процентів річних складає 8174,76грн., у зв'язку з чим позовна вимога позивача про стягнення з відповідача три проценти річних підлягає частковому задоволенню в сумі 8174,76грн. за період з 26.04.2016р. по 12.12.2016р. з врахуванням того, що прострочення платежу за накладною розпочалось не з 22.04.2016р., як розрахував позивач, а з 26.04.2016р.

Згідно ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, та те, що позовні вимоги є доведеними та частково обґрунтованими, вони підлягають судом задоволенню частково, у зв'язку з чим стягненню з відповідача підлягає 416359,05грн. заборгованості, 37192,59грн. пені за період з 28.04.2016р. по 07.11.2016р., 8174,76грн. три проценти річних за період з 26.04.2016р. по 12.12.2016р.

Неявка відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, оскільки, як визначено п.п.3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. ...В разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

В процесі розгляду даної справи судом було вжито всіх необхідних заходів щодо повідомлення відповідача про судові засідання, в тому числі судове засідання, призначене на 28.02.2017р., особливо з врахуванням того, що ухвали надсилались відповідачу за адресою зазначеною позивачем у позовній заяві, Витязі з ЄДРЮОФОП станом на 26.01.2017р., суд приймає рішення за результатами розгляду справи по суті.

Згідно ст.49 ГПК України витрати позивача, понесені на сплату судового збору за розгляд судом даної справи в сумі 7021,64грн., підлягають частковому відшкодуванню платнику пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог в сумі 6925,90 грн.

Керуючись ст.ст.49, 82- 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов ТОВ „Грім-Є» частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Логістик Гранум» (65059, м.Одеса, пр-т Адміральський,34А, офіс 26, код 39602891) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Грім-Є» (03083, м. Київ, пр-т Науки, 63, код 33098645) 416359 (чотириста шістнадцять тисяч триста п'ятдесят дев'ять) грн. 05коп. заборгованості, 37192 (тридцять сім тисяч сто дев'яносто дві) грн. 59коп. пені, 8174 (вісім тисяч сто сімдесят чотири) грн. 76коп. три проценти річних, 6925 (шість тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 90 коп. судового збору.

3. Відмовити ТОВ „Грім-Є» у задоволенні решти частини заявлених позовних вимог.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст.85 ГПК України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 01 березня 2017 р.

Суддя І.А. Малярчук