Рішення

від 22.02.2017 по справі 922/4230/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" лютого 2017 р.Справа № 922/4230/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Сланова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області, м. Харків в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків, 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, м. Харків до Приватного підприємства фірма "Соломєя", м. Харків про розірвання договору та стягнення 675 808, 20 грн. за участю представників сторін:

прокурора - Чирик В.Г., на підставі посвідчення № 036688 від 11.12.2015 року;

позивача - ОСОБА_2, за довіреністю № 08-11/180/2-17 від 12.01.2017 року;

відповідача - не з'явився;

3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Х/о - не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області звернувся до господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Приватного підприємства фірми "Соломєя" про розірвання договору оренди землі від 30.03.2006 року, укладеного між Харківською міською радою та ПП фірма "Соломєя" зареєстрованого за № 340667100043 та стягнення заборгованості за оренду земельної ділянки у розмірі 675 808,20 грн. Судові витрати прокурор просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08 грудня 2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 16 січня 2017 року.

У межах строків визначених статтею 69 господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався з 16.01.2017 року на 06.02.2017 року, з 06.02.2017 року на 20.02.2017 року.

У судовому засіданні 20.02.2017 року оголошено перерву до 22.02.2017 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 28.12.2016 року від заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області надійшли правові обґрунтування позовних вимог (вх. № 44565) у яких останній підтримує позовні вимоги у повному обсязі.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 17.02.2017 року від заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області надійшов лист (вх. № 5534) з документами для долучення до матеріалів справи.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 22.02.2017 року від заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 2 Харківської області надійшов лист (вх. № 6301) про долучення документів до матеріалів справи.

Представник позивача та прокурора в судовому засіданні 22.02.2017 року підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 22.02.2017 року не з`явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківської області в судове засідання 22.02.2017 року не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення, яке повернулось на адресу суду з відміткою про вручення.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника прокурора та позивача, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

30.03.2006 року між Харківською міською радою (далі-орендодавець) та приватним підприємством фірма "Соломєя" (далі відповідач, орендар) укладено договір оренди землі (далі-договір) що зареєстрований у Харківській регіональній філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель « 30» березня 2006 року за № 340667100043, відповідно до умов якого відповідачу передано в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі житлової промисловості, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 317 (т.1. а.с. 17-19).

Пунктом 8 договору сторони погодили, що договір оренди укладено строком: на період будівництва до 01.12.2006 року, на період експлуатації до 01.08.2029 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовження його дії.

Відповідно до пункту 2 договору оренди землі, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4119 га.

Згідно з пунктом 9 договору оренди землі орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківській області. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить:

- на період будівництва: 2006 рік: 1107,75 грн., - на період експлуатації: 2006 рік: 4367,11 грн., з 2007 року 6329,15 грн.

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням інфляції. Орендна плата за земельну ділянку сплачується рівними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступного за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. (пункти 10., 11 договору).

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії судового рішення у справі № 922/1870 від 08.07.2014 року яким було внесено зміни до договору оренди землі від 30.03.2006 року, зареєстрованого у Харківській регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель від 30.03.2006 року за № 340667100043 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі.

Згідно пункту 9 додаткової угоди орендна плата за земельну ділянку вноситься Орендарем щомісячно у грошовій формі на рахунок управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки.

Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 159/14 від 07.10.2013 року на рік становить 5,6 % від її нормативної грошової оцінки і складає 249682,27 грн. (двісті сорок дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дві гривні 27 копійок), або в місяць - 20806,86 грн. (двадцять тисяч вісімсот шість гривень 86 копійок).»

Як зазначає прокурор, згідно з обліковими даними ОСОБА_1 ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області станом на 30.09.2016 року за Приватне підприємство фірма "Соломєя" внаслідок несплати самостійно задекларованих сум має податковий борг по орендній платі за земельну ділянку у сумі 675 808, 20 грн., який виник з 30.09.2014 року по 30.09.2016 року.

Враховуючи неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо вчасної сплати орендних платежів у останнього утворився борг, який складає 675 808, 20 грн., що і стало підставою звернення до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 ГПК України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договір та інші правочини та юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт господарювання (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вичинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкту (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язків.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.7 ст.179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не припустив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 2 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором, або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин та враховуючи доведеність факту порушення відповідачем за позовом умов діючого законодавства, позовні вимога прокурора щодо стягнення з відповідача 675808,20 грн. орендної плати правомірна, обґрунтована, доведена матеріалами справи та така що підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги прокурора про розірвання договору оренди № 340667100043 від 30.03.2006 року, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 212 ЦК України встановлено, що особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (відкладальна обставина).

Відповідно до ст.ст. 526, 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладанні договору.

З правового аналізу вказаної норми вбачається, що підставою зміни або розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін договору є істотне порушення договору другою стороною. Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом з урахуванням того, що істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Відповідно до ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

Верховним судом України з посиланням на Рішення Конституційного суду України від 09.07.2002 року у справі №1-2/2002 (про досудове врегулювання спорів) зазначено, що недотримання сторонами по договору вимог ст. 188 ГК України стосовно зміни чи розірвання договору не позбавляє його права звертатись за захистом порушеного права шляхом внесення прямого позову до відповідача про розірвання договору.

Отже, частиною 1 статті 188 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Пунктом 38-39 договору сторони зокрема узгодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: б) рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку. Умовами розірвання договору в односторонньому порядку зокрема є: - несплата розміру орендної плати протягом більш ніж три місяці (т. 1, а.с. 18).

Враховуючи вищевикладене, а також те, що відповідач не сплачує орендну плату у відповідності до укладеного між сторонами договору № 340667100043 від 30.03.2006 року, суд вважає позовні вимоги щодо розірвання зазначеного договору обґрунтовані, правомірні, доведені матеріалами справи та такі, що підлягають задоволенню.

Факт наявності боргу відповідача з орендної плати за договором № 340667100043 від 30.03.2006 року підтверджується матеріалами справи, при укладенні вищезазначеного договору сторони погодилися та передбачили у пункті 21 вищезазначеного договору, що у разі припинення договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку.

Отже в даному випадку вимога прокурора про повернення земельної ділянки є похідною від вимоги про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди.

Згідно з частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму, наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

З огляду на викладене, а також враховуючи наявність такого обов'язку у відповідача, який був передбачений у договорі оренди, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині зобов'язання відповідача - ПП "Соломєя" повернути Харківській міській раді спірну земельну ділянку шляхом складення акту прийому-передачі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України відповідно до якої судові витрати у даній справі у розмірі 12893,12 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись статтею 193 Господарського кодексу України, статтями 509, 525, 526, 530, 628, 629 Цивільного кодексу України, статтями 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Соломєя" (61017, м. Харків, вул. Котлова, 210, ЄДРПОУ 32949216) на користь держави в особі Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243) заборгованість за оренду земельної ділянки у розмірі 675 808, 20 грн.

Розірвати договір оренди землі від 30.03.2006 року укладеного між Харківською міською радою та Приватним підприємством фірма "Соломєя", який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в Державному реєстрі земель 30.03.2006 за № 340667100043.

Зобов'язати Приватне підприємство фірма "Соломєя" (61017, м. Харків, вул. Котлова, 210, ЄДРПОУ 32949216) на підставі акту приймання-передачі повернути Харківській міській раді земельну ділянку, загальною площею 0,4119 га, якій присвоєно кадастровий номер 6310136600:04:008:0011, та яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Шевченка, 317, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому вона одержана в оренду.

Стягнути з Приватного підприємства фірма "Соломєя" (61017, м. Харків, вул. Котлова, 210, ЄДРПОУ 32949216) на користь Прокуратури Харківської області (61050, Харківська обл., місто Харків, вул. Богдана Хмельницького, 4) 12893,12 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.02.2017 р.

Суддя ОСОБА_3