Постанова

від 27.02.2017 по справі 902/1833/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2017 р. Справа № 902/1833/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Огороднік К.М.

суддів Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційну скаргу позивача - Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум " ОСОБА_1 на рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.16 р.

у справі № 902/1833/14 (суддя Тварковський А.А. )

позивач ОСОБА_2 акціонерне товариство "Банк Форум" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум " ОСОБА_1

відповідач ОСОБА_3 мале підприємство фірми "Арконі"

про стягнення заборгованості за кредитним договором 1 445 925,05 грн.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність від 02.02.2018 року).

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 29.11.2016 року у справі №902/1833/14 позов Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" ОСОБА_1 до Приватного малого підприємства фірми "Арконі" про стягнення заборгованості за кредитним договором 1 445 925,05 грн. задоволено частково.

Присуджено до стягнення з приватного малого підприємства фірми "Арконі" на користь публічного акціонерного товариства "Банк Форум" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум" 638010 грн 60 коп. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, 14306 грн 16 коп. пені за прострочену заборгованість по відсотках.

Присуджено до стягнення з приватного малого підприємства фірми "Арконі" до спеціального фонду Державного бюджету України 13046 грн 33 коп. судових витрат зі сплати судового збору.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 790000,00 простроченої заборгованості по кредиту та 3608 грн. 29 коп. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, позивач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Вінницької області в частині відмови в задоволенні позовних вимог в сумі 79000,00 грн. простроченої заборгованості по кредиту та 3608,29 грн. пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Вінницької області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представник апелянта в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача, оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи.

Безпосередньо в судовому засіданні представник відповідача повністю підтримав вимоги та доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 12.02.2007 року між публічним акціонерним товариством "Банк Форум" (позивач/банк) та приватним малим підприємством фірма "Арконі" (позичальник/відповідач) був укладений кредитний договір №0006/07/20-KL (далі - договір, т.1, а.с.9-11), відповідно до п.п. 1.1.-1.3. якого банк надає позичальнику кредитні кошти у формі відновлювальної кредитної лінії для поповнення обігових коштів з максимальним лімітом заборгованості в сумі 800000 грн. Кредитні кошти надаються строком по 11.02.2008р. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 17,8 процентів річних.

Відповідно до п.2.3 договору, позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті на відкритий йому позичковий рахунок №20628300400090 в Вінницькій філії АКБ "Форум", МФО 302816.

Проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником в національній валюті згідно із п. 2.6. договору. Несплата позичальником процентів протягом 20-ти календарних днів після встановленої п. 2.6. договору дати є підставою для вимоги щодо повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитним коштами, неустойки та є підставою для звернення банком стягнення на заставлене майно (п.2.4 договору).

Згідно із п.2.5 договору сплата процентів позичальником здійснюється за фактичний строк користування кредитним коштами. При розрахунку процентів за користування кредитними коштами приймається рік і місяць рівні календарній кількості днів.

Відповідно до п.2.6 договору, проценти сплачуються позичальником на рахунок №20628300400090 в Вінницькій філії АКБ "Форум", МФО 302816, за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів.

Згідно із п.2.9 договору у разі недостатності суми проведення платежу для виконання зобов'язань позичальника за цим договором у повному обсязі, вимоги банку погашаються у наступній черговості: в першу чергу сплачуються прострочені проценти та комісії, в другу строкові проценти та комісії, заборгованість за кредитом, в третю - можливі неустойка, штраф та пеня, потім інші вимоги банку.

Договір набуває чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.3 договору).

Додатковою угодою №1 від 11.02.2008р. викладено п.1.2. договору в наступній редакції: "Кредитні кошти надаються строком по 10.02.2009р.".

24.06.2008 року між сторонами підписано додаткову угоду №3 до договору, якою викладено п.1.3 договору в наступній редакції: "З 24 червня 2008р. за користування кредитним коштами встановлюється плата в розмірі 18% процентів річних".

Додатковою угодою №3 від 10.02.2008р. сторонами змінено проценту ставку за користування кредитом, виклавши п. 1.3. Договору в новій редакції: "З 10 листопада 2008р. за користування кредитним коштами встановлюється плата в розмірі 22% процентів річних".

11.02.2009 року між сторонами підписано додаткову угоду №4 до договору, якою викладено розділ І договору в новій редакції, зокрема у п.1.1 встановлено максимальний ліміт заборгованості в сумі 800000 грн.; п.2.2 визначено, що кредитні кошти надаються строком по 09.02.2010р.; у п.1.3 договору встановлено проценту ставку за користування кредитними коштами у розмірі 27% річних. Крім того, доповнено договір п.1.4, яким встановлено графік зниження ліміту заборгованості.

Додатковою угодою №5 від 28.08.2009р. до договору, серед іншого, у п.1.1. встановлено максимальний ліміт заборгованості в сумі 790000 грн.; у п. 2.2. визначено, що кредитні кошти надаються строком по 15.07.2011р. та у п.1.3. договору встановлено проценту ставку за користування кредитними коштами у розмірі 25% річних. Крім того, у п. 1.4. договору встановлено графік зниження ліміту заборгованості: з 01.03.2010р. в сумі 756600 грн. із подальшим щомісячним зменшенням, визначивши її з 01.07.2011р. в сумі 49500 грн.

Додатковою угодою №6 від 31.08.2009р. до договору викладено в новій редакції п.2.1 договору щодо забезпечення повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами.

10.03.2010 року між сторонами підписано додаткову угоду №7 до договору, якою, зокрема, викладено в новій редакції п.2.3 договору, в якому зазначено новий позичковий рахунок на, який позичальник здійснює повернення кредитних коштів в національній валюті, та внесено зміни до п. 2.6 договору, в якому зазначено новий номер рахунку, на який позичальником сплачуються проценти.

Додатковою угодою №8 від 15.11.2010р. сторонами викладено в новій редакції п.2.3 договору: "Позичальник здійснює повернення кредитних коштів на рахунок, відкритий йому для погашення кредиту та процентів №29094300062656 у Вінницькій філії дирекції ПАТ "Банк Форум", код банку 322948, ідентифікаційний код позичальника 24898690. Якщо останній день строку погашення припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то останні днем платежу вважається перший банківський день після вихідних, святкових або неробочих днів. Датою повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитним коштами вважається дата зарахування коштів на рахунок №29094300062656, якщо зарахування відбулось протягом операційного часу та дата наступного робочого дня, якщо зарахування відбулось у післяопераційний час"; п. 2.6. договору в слідуючій редакції: "Проценти сплачуються позичальником на рахунок №29094300062656 у Вінницькій дирекції ПАТ "Форум", МФО 322948, ідентифікаційний код позичальника 24898690, за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно. В подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуться позичальником щомісячно, за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця. Проценти за останній місяць користування кредитними коштами сплачуються в день повернення кредитних коштів". Крім того, внесено зміни до п.1.1 та п.1.3 договору, вказавши нові номера рахунків для видачі кредитних коштів та обліку нарахованих процентів за користування кредитними коштами.

Як встановлено судами обох інстанцій, позивачем на виконання умов договору було надано відповідачу кредит у розмірі 1900000 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами, банківськими виписками по рахунку відповідача та висновком судового експерта №04/02/2016-02 від 30.08.2016 р.

Натомість, відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, кредитні кошти повернув частково, проценти за користування кредитом сплатив частково, а саме, останнім погашено заборгованість по кредиту в сумі 1110000,00 грн. та заборгованість про процентам в розмірі 775546 грн 61 коп. (т.1, а.с.17-35).

Внаслідок таких неправильних дій відповідача, останнім створена заборгованість в розмірі 1445925,05 грн., з яких заборгованість по кредиту - 790000,00 грн., заборгованість по відсотках за користуванням кредитом - 528168,14 грн.

На претензію від 16.04.2014 року за №01100/440 з вимогою в добровільному порядку ліквідувати наявний борг, відповідач відповіді не дав, розрахунків не здійснив (т.1, а.с.38-39).

При цьому, ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду доказів на підтвердження добровільного погашення вказаної заборгованості відповідачем не подано; відсутні такі докази і в матеріалах справи.

Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, існує заборгованість відповідача перед позивачем в розмірі 790000,00 грн. простроченої заборгованості по поверненню кредитних коштів та 638010,60 грн. простроченої заборгованості за нарахованими процентами, розмір даної заборгованості підтверджений висновком судового експерта №04/02/2016-02 від 30.08.2016 р., колегія суддів з огляду на приписи ст.ст. 509, 525, 526, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України, погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Разом з тим, відповідачем по справі подано заяву про застосування строків позовної давності до вимог позивача про стягнення заборгованості по поверненню кредитних коштів, простроченої заборгованості за нарахованим процентами та пені за прострочену заборгованість по відсоткам.

Згідно із п. 2.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" (далі - Постанова Пленуму №10) за змістом частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відповідно до ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Як вбачається з умов договору, сторонами встановлено як строк дії договору - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п.7.3. договору), кінцевий строк повернення кредиту - до 15.07.2011р. (п.1.2. договору з урахуванням змін, внесених додатковою угодою №5 від 28.08.2009р.), так і строки виконання зобов'язань зі щомісячним погашенням платежів, зокрема щомісяця кожного календарного місяця для основної заборгованості (п.1.4. договору зі змінами, внесеними додатковими угодами №4 від 11.02.2009р. та №5 від 28.08.2009р.) та для процентів за користування кредитом щомісяця по 25-те число включно (п.2.6. договору).

Таким чином, поряд зі встановленням строку дії договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань зі внесення щомісячних платежів, останній з яких, з урахуванням змін внесених до договору додатковою угодою №5 від 28.08.2009р., у визначеній сумі підлягав виконанню в строк до 15.07.2011р.

Відповідно до ч.3 ст.254 Цивільного кодексу України, строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно з ст.253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 Цивільного кодексу України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст.ст. 252 - 255 Цивільного кодексу України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов'язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 Цивільного кодексу України).

Тобто, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

В пункті 4.2. Постанови Пленуму №10 вказано, що позовна давність за позовами, пов'язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, місцевий господарський суд вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Оскільки за умовами договору погашення кредиту повинно здійснюватись позичальником частинами згідно графіку визначеному в договорі (з урахуванням внесених до нього змін додатковими угодами №4 від 11.02.2009р. та №5 від 28.08.2009р.), а процентів - за перший місяць користування кредитними коштами не пізніше останнього робочого дня першого місяця користування кредитними коштами за період з моменту видачі кредитних коштів по 25-те число першого місяця користування кредитними коштами включно та в подальшому проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником щомісячно, за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця включно, не пізніше останнього робочого дня поточного місяця, то початок позовної давності для стягнення цих платежів слід обчислювати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.

Отже, аналізуючи умови договору сторін та зміст зазначених правових норм, суд першої інстанції вірно зазначив в оскаржуваному рішенні, що у випадку неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду України №6-16цс13 від 06.11.2013 року, №6-20цс14 від 19.03.2014 року, №6-331цс15 від 01.07.2015р., №6-154цс15 від 30.09.2015р., №6-1295цс15 від 07.10.2015р., №6-2520цс15 від 06.04.2016р.

Як вбачається з матеріалів справи, позовну заяву направлено на адресу господарського суду Вінницької області 24.12.2014 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим конвертом з відбитком поштового штемпеля.

Положеннями пункту 4.4.2 Постанови Пленуму №10 визначено, що з урахуванням положення частини четвертої статті 51 Господарського процесуального кодексу України днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду).

Відповідно до ч.4 ст.257 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Оскільки, вимоги про стягнення заборгованості по поверненню кредитних коштів в сумі 790 000,00 грн., які, враховуючи зміни внесенні до договору додатковою угодою №5 від 28.08.2009р., мали бути погашені у строк до 15.07.2011р. включно, заявлено після спливу трирічного строку позовної давності, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 790 000,00 грн. в зв'язку зі спливом позовної давності.

При цьому, доводи позивача щодо переривання позовної давності в цій частині вимог з посиланням на п.2.9 договору, яким встановлювалась черговість погашення вимог банку та те, що останнє погашення заборгованості відповідачем здійснено 02.09.2013р., колегією суддів до уваги не беруться, оскільки, як слідує з матеріалів справи (банківських виписок по рахунку відповідача) та висновку судового експерта №04/02/2016-02 від 30.08.2016р., останню проплату заборгованості за кредитом відповідачем здійснено 10.04.2009р., тоді як банк звернувся з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості 24.12.2014р., тобто після спливу 3-го строку позовної давності, передбаченого ст.257 ЦК України.

Крім того, дії зі сплати заборгованості по відсоткам є підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно суми заборгованості по відсоткам за користування кредитом, але не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших частин платежу (тіла та неустойки).

Також не беруться до уваги посилання скаржника на п.2.9 договору, яким сторони погодили черговість погашення вимог банку, і що це свідчить про визнання боргу і обізнанність, що будь-які кошти, які надходять на погашення заборгованості по кредиту, будуть зараховуватися у визначеному порядку, оскільки відповідач будучи обізнаним із цим порядком, сплачував кошти в розмірі, в якому вони могли бути зараховані лише на погашення відсотків, а не сплату тіла кредиту, що вкотре підтверджує вчинення дій щодо визнання заборгованості по відсоткам. Відтак, зазначене не може свідчити про визнання відповідачем основного боргу та вчинення дій щодо переривання строку позовної давності по тілу кредиту.

З аналізу положень ст.264 ЦК України визначальним у перериванні строків позовної давності є вчинення боржником дій, які спрямовані на визнання якихось конкретних складових боргу чи усього боргу в цілому. Разом з тим, матеріали справи не містять будь-якого доказу, який би свідчив про визнання відповідачем заборгованості по тілу кредиту або вчинення дій, які свідчать про це.

Щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, слід зазначити наступне.

Згідно з ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до п.4.4.1 Постанови Пленуму №10, правила переривання перебігу позовної давності (стаття 264 Цивільного кодексу України) застосовуються господарським судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останній є докази, що підтверджують факт такого переривання. У дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 Цивільного кодексу України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, у тому числі, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Як встановлено судами обох інстанцій та вбачається з матеріалів справи, зокрема з наявних у ній виписок банку по рахунках відповідача та висновку судового експерта №04/02/2016-02 від 30.08.2016р., останню проплату заборгованості по процентам за користування кредитними коштами відповідачем здійснено 09.09.2013р., а відтак саме з цієї дати бере початок новий строк позовної давності, який з урахуванням ст.ст. 257, 264 ЦК України закінчується 10.09.2016р., тоді як позивач звернувся з позовом до суду 24.12.2014р.

Тобто, в даному місце мало місце переривання строку позовної давності стосовного вимог позивача про стягнення процентів за користування кредитними коштами, а відтак позивач звернувся в межах зазначеного строку, з огляду на що колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ПАТ "Банк Форум" в частині стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 638010,60 грн.

Згідно з п. 4.1 договору за несвоєчасне повне чи часткове погашення кредитних коштів та за несвоєчасну чи часткову сплату процентів, позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,2%, що обчислюється з суми неповерненого кредиту та або несплачених процентів за кожен день прострочення.

Згідно ч.ч. 1,2 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів", якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов'язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін. При цьому, однак, слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 ГК України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

У відповідності до частини 1 та пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відтак, з огляду на правову природу пені, яка нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов'язань, строк позовної давності в один рік, дату звернення позивача з позовом до суду - 24.12.2014 року (відбиток штемпеля поштового зв'язку на конверті, в якому надіслано позовну заяву), колегія суддів погоджується з судом першої інстанц, що стягненню підлягає пеня в межах попереднього року до дня подання позову.

Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, суд першої інстанції перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, та встановивши, що позивачем невірно розраховано розмір пені, та провівши його самостійно окремо по кожній із сум прострочених процентів, правомірно присудив до стягнення з відповідача пеню за несвоєчасну сплату відсотків в розмірі 14306,60 грн.

При цьому, у стягненні 3608,29 грн. пені по простроченим відсоткам суд першої інстанції відмовив правомірно, оскільки їх нараховано та, відповідно, пред'явлено до стягнення безпідставно.

Наявний в матеріалах справи лист ПМПФ "Арконі" від 28.09.2011р., який на думку скаржника свідчить про переривання позовної давності, колегією суддів до уваги не береться, оскільки останній за своїм змістом не є заявою про визнання заборгованості перед банком, натомість у ньому йде мова про погашення відсотків і лише про намір здійснення дій з реструктуризації заборгованості.

Крім того, навіть якщо вважати цей лист дією, що свідчить про переривання строку по тілу кредиту, то з 28.09.2011 року (дати листа) до моменту звернення з позовом до суду 24.12.2014 року трирічний строк позовної давності також сплив.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Вінницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк Форум" Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк Форум " ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Вінницької області від 29.11.2016 року у справі №902/1833/14 - залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Тимошенко О.М.