Ухвала

від 01.03.2017 по справі 904/11560/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

01.03.2017 року Справа № 904/11560/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Антоніка С.Г., Чимбар Л.О.

секретар: Манчік О.О.

за участю:

ліквідатор: ОСОБА_1, посвідчення № 1790 від 31.03.2016 р.;

інші учасники провадження у справі в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

Розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області

на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року

у справі № 904/11560/16

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕС", м. Дніпро

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/11560/16 (суддя - Єременко А.В.) Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕС" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Падалку Юрія Павловича, якого зобов'язано вчинити певні дії. Відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Зибіна А.О.

Не погодившись із зазначеною постановою, Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у даній справі, припинити провадження у справі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- ліквідаційною комісією (ліквідатором) ТОВ "ФЕС" при зверненні із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство не було надано доказів подання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи в досудовій процедурі ліквідації;

- ДПІ був виданий наказ № 429 від 20.09.2016 року про проведення позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФЕС". З метою вручення зазначеного наказу працівниками ДПІ було здійснено вихід за місцезнаходженням ТОВ "ФЕС". За результатами виходу встановлено відсутність ТОВ "ФЕС" за місцезнаходженням, про що складено акт від 20.09.2016 року щодо не встановлення підприємства за місцезнаходженням та неможливість вручення наказу про проведення позапланової виїзної перевірки;

- в порушення вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" судом першої інстанції фінансово-майновий стан боржника належним чином не досліджувався, не було перевірено чи мав боржник станом на день прийняття рішення його засновником про ліквідацію недостатньо грошових коштів та іншого ліквідаційного майна для здійснення розрахунків з кредиторами.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.02.2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 01.03.2017 року.

28.02.2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про припинення апеляційного провадження.

Ліквідатор банкрута в судовому засіданні просив припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у даній справі.

Особа, що подала апеляційну скаргу та інші учасники провадження у справі наданими їм процесуальними правами не скористались та не забезпечили явку в судове засідання своїх повноважних представників.

Заслухавши пояснення ліквідатора банкрута, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне припинити апеляційне провадження у даній справі з урахуванням наступного.

Згідно із пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень (Х розділ) Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (надалі - Закон) (в редакції, що діє з 19.01.2013 року) положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до статті 4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом .

За вимогами частини 1 статті 2 Закону провадження у справі про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до статті 9 Закону справи про банкрутство юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України визначає серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в статті 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.

Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України, а в справах про банкрутство також і Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" повинні містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.

Нормами статті 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участі у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.

Відповідно до частини 6 статті 106 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду можуть подавати сторони та інші учасники судового процесу, зазначені у цьому Кодексі та Законі.

У відповідності до статті 1 Закону учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) суб'єкта підприємницької діяльності - боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь в провадженні у справі про банкрутство.

Як встановлено статтею 1 Закону, сторонами у справі про банкрутство є конкурсні кредитори (представник комітету кредиторів) та боржник (банкрут).

Цією статтею також визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, а також органи державної податкової служби та інші державні органи, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких забезпечені заставою майна боржника (майнового поручителя).

Як вбачається з матеріалів справи, провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 10.01.2017 року в порядку статті 95 Закону з урахуванням особливостей застосування процедури банкрутства до боржника, що ліквідується власником.

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЕС" визнано банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру у справі строком на 5 місяців. Ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Падалку Юрія Павловича, якого зобов'язано вчинити певні дії. Відхилено кандидатуру арбітражного керуючого Зибіна А.О.

Особливості та порядок заявлення кредиторами вимог до боржника, що ліквідується власником в порядку статті 95 Закону, визначені положеннями частини 3 статті 95 Закону та передбачають, що кредитори мають право заявити свої вимоги до боржника, який ліквідується, у місячний строк з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника, який ліквідується, банкрутом, на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України в мережі Інтернет. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу.

Отже, у справі про банкрутство боржника, який ліквідується власником особа може набути статусу кредитора - сторони у справі про банкрутство після прийняття постанови про визнання банкрутом та у разі звернення із кредиторськими вимогами до боржника.

У зв'язку з наведеним, органи доходів і зборів та інші державні органи є кредиторами неплатоспроможних боржників, якщо вони мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника. Ця норма міститься в статті 210 Господарського кодексу України. Однак, вказана норма не встановлює автоматичного визнання цих органів кредиторами у всіх справах про банкрутство.

Таким чином, особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме кредитора, лише у разі наявності підтверджених грошових вимог до боржника. Тільки після цього, така особа має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.

Відповідна правова позиція підтверджується судовою практикою, зокрема постановами Вищого господарського суду України від 12.08.2015 року у справі № 911/633/15, від 29.09.2015 року у справі № 911/1528/15, від 06.10.2015 року у справі № 908/4857/14, від 21.09.2016 року у справі № 904/10969/15 та ін.

Як вбачається із матеріалів справи, ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська в порядку, визначеному частиною 3 статті 95 Закону, не зверталась із заявою до господарського суду про визнання вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЕС", що виникли в результаті заборгованості по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів).

Необхідно звернути увагу, що в апеляційній скарзі ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська будь-яке посилання на наявність податкового боргу у боржника перед ДПІ відсутнє.

Доказів наявності грошових вимог до боржника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не представила і до апеляційного господарського суду.

Крім того, ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 15.01.2017 року було зобов'язано ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська подати суду докази звернення до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог до боржника по сплаті податкового зобов'язання у встановленому законом порядку або відповідне письмове пояснення. Вимоги зазначеної ухвали ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська не виконала.

Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на необхідність проведення податкової перевірки стосовно боржника, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Зазначивши про необхідність проведення податкової перевірки боржника ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська в апеляційній скарзі посилається на наявність наказу № 429 від 20.09.2016 року про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "ФЕС", акту № 325/04-67-14-00/36727463 від 20.09.2016 року про неможливість вручення наказу про проведення позапланової виїзної перевірки. Проте, до суду першої та апеляційної інстанцій відповідні докази не подавались. Натомість, матеріали справи містять докази, які свідчать, що головою ліквідаційної комісії в досудовій процедурі банкрутства ДПІ у Ленінському районі було направлено проміжний ліквідаційний баланс боржника станом на 15.11.2016 року (а. с. 52-53).

Поряд з цим слід додати, що орган доходів і зборів у процедурах банкрутства не позбавлений та має право здійснити податкову перевірку, у тому числі після прийняття постанови про визнання боржника банкрутом. У разі ж виявлення порушень вимог податкового законодавства та заборгованості боржника по сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) податковий орган має право заявити свої претензії до такого боржника шляхом подачі заяви із кредиторськими вимогами. При цьому, Державна податкова інспекція у разі незгоди з відмовою ліквідатора боржника надати документи для перевірки, не позбавлена права оскаржити відповідні дії у встановленому законом порядку.

За наведених обставин, податковим органом не доведено, що господарський суд першої інстанції оскаржуваною постановою вирішив питання про права та обов'язки ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська, у зв'язку з чим податкова інспекція не мала права апеляційного оскарження прийнятої у справі постанови відповідно до положень статті 91 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Відповідно до частини 2 статті 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Враховуючи наведене, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що подана ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська апеляційна скарга на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року не підлягає розгляду в господарському суді в порядку апеляційного провадження.

З урахуванням викладеного, апеляційне провадження, порушене за апеляційною скаргою ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року, підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як таке, що помилково порушене.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 80, статтями 86, 91, 99, 106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

Припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області на постанову господарського суду Дніпропетровської області від 17.01.2017 року у справі № 904/11560/16.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя С.Г. Антонік

Суддя Л.О. Чимбар