Рішення

від 28.02.2017 по справі 923/19/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Театральна, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року Справа № 923/19/17

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ярошенко В.П. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом ОСОБА_1, м. Каховка Херсонської області

до: відповідача-1 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-Каховка", м.Каховка Херсонської області

відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс-Каховка", м.Каховка Херсонської області

про визнання договору № 24-07/15-1 недійсним

за участю представників сторін:

від позивача - не прибули

від відповідача - 1 та 2 - уповноважена особа, адвокат Колосов М.А.

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-Каховка" (відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс-Каховка" (відповідач-2) про визнання недійсним укладеного між відповідачами договору від 24.07.2015 № 24-07/15-1 уступки прав (цесії) за договором позики.

Ухвалами від 24.01.2017 та від 14.02.2017 розгляд справи відкладався.

Позивач в засідання суду не прибув з невідомих причин, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується протоколом судового засідання від 14.02.2017, в якому були присутні уповноважені представники позивача - ОСОБА_3 та ОСОБА_4, і в якому судом було оголошено про відкладення розгляду справи на 28.02.2017.

Відповідно до п. 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81 1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Відповідачі згідно відзиву на позовну заяву позовні вимоги не визнають, мотивуючи відсутністю правових підстав для їх задоволення, позовну заяву вважають такою, що не відповідає фактичним обставинам справи.

В засіданні суду оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника відповідачів, суд, -

в с т а н о в и в:

24 липня 2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-Каховка" (відповідач-1, цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс-Каховка" (відповідач-2, цесіонарій) укладено договір №24-07/15-1 уступки прав (цесії) за договором позики.

Відповідно до п. 1.1 договору цедент (відповідач-1) передає, а цесіонарій (відповідач-2) приймає у повному обсязі права (вимоги), які належать цеденту (відповідачу-1) і які витікають з нищезазначеного договору позики, укладеного між цедентом (відповідач-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною. фірмою "Спортсервіс і К", який в подальшому називається "Боржник".

Пунктом 1.2 договору передбачено, що права (вимоги), які належать цеденту, виникли в силу надання цедентом боржнику грошових коштів за договором позики №01-06/10 від 21.06.2010 і складають право вимагати суму в розмірі 220000грн.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також в практиці ділового обороту називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор).

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом про визнання недійсним договору від 24.07.2015 № 24-07/15-1 уступки прав (цесії) за договором позики, посилаючись на те, що він є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-Каховка" (відповідач-1) з часткою в статутному капіталі 50%, тому укладення оспорюваного правочину порушує його корпоративні права щодо управління справами ТОВ "Спортсервіс-Каховка". Крім того, безоплатне відступлення відповідачем-1 своїх майнових прав призвело до погіршення майнового стану товариства, що впливає на права позивача при розподілі прибутку від господарської діяльності товариства.

Також позивач вважає, що договір має бути визнаний недійсним у зв'язку з тим, що він укладений між відповідачами з порушенням вимог ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України, ч. 3 ст. 720 ЦК України, оскільки в статуті відповідача-1 не передбачено право дарувати майно, в тому числі майнові права. Крім того, позивач посилається на те, що договір укладено керівником відповідача-1 з перевищенням повноважень, в порушення вимог ч. 2 ст. 98 ЦК України.

Згідно з п. 4 ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов'язаними із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Пунктом 51 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством. Спори цієї категорії є підвідомчими (підсудними) господарським судам незалежно від їх суб'єктного складу на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК, якщо акціонер (учасник) господарського товариства обґрунтовує відповідні позовні вимоги порушенням його корпоративних прав.

З витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 30.12.2016 та копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-Каховка" вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) є учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортсервіс-Каховка" (відповідач-1) з часткою в статутному капіталі 50%.

Оскільки позивач, як учасник господарського товариства, обґрунтовує позовні вимоги порушенням його корпоративних прав, то даний спір підвідомчий господарському суду.

У п. 18 інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що за загальним правилом частини третьої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин); згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. ЦК України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ст. 21 ГПК України позивачами є підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.

З огляду на викладене, реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду. Відсутність порушеного права встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позивач посилається на те, що укладення оспорюваного правочину порушує його корпоративні права щодо управління справами ТОВ "Спортсервіс-Каховка". Крім того, безоплатне відступлення відповідачем-1 своїх майнових прав призвело до погіршення майнового стану товариства, що впливає на права позивача при розподілі прибутку від господарської діяльності товариства.

Згідно з ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" визначено права учасників товариства:

а) брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених цим Законом;

б) брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди). Право на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників мають особи, які є учасниками товариства на початок строку виплати дивідендів;

в) вийти в установленому порядку з товариства;

г) одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника товариство зобов'язане надавати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів;

д) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, в порядку, встановленому законом.

Учасники можуть мати також інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.

Відповідно до ст. 143 ЦК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу.

Відповідно до ст. 145 ЦК України управління товариством з обмеженою відповідальністю здійснюється загальними зборами його учасників та виконавчим органом (колегіальним або одноособовим).

Пунктом 9.7 статуту ТОВ "Спортсервіс-Каховка" передбачено, що виконавчим органом товариства є директор, який діє від імені товариства і без доручення представляє його інтереси з усіма державними і недержавними установами, організаціями, органами влади та самоврядування, іншими юридичними особами та громадянами як в Україні, так і за її межами, в межах наданої йому компетенції. Директор має право розпоряджатися майном та коштами товариства у порядку та в розмірах, що не перевищує 300000грн.

Розпорядження майном товариства, вартість якого перебільшує 300000 грн та затвердження договорів (угод, контрактів), за якими зобов'язання товариства складають суму більшу 300000 грн належить до виключної компетенції загальних зборів учасників (п. 9.4 статуту ТОВ "Спортсервіс-Каховка").

Згідно з ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

В даному випадку, за спірним договором від 24.07.2015 № 24/07/15-1 передано право вимоги на суму 220000 грн, тобто на суму, що не перевищує 300000 грн, тому директор відповідача-1 діяв в межах наданої компетенції.

З огляду на викладені норми права, врахувавши положення статуту ТОВ "Спортсервіс-Каховка", учасник ТОВ "Спортсервіс-Каховка" не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна товариства, тому спірний договір не порушує його права.

Доводи позивача про порушення укладенням спірного договору від 24.07.2015 №24-07/15-1 його корпоративних прав як учасника ТОВ "Спортсервіс-Каховка" не ґрунтуються на чинному законодавстві України і статуті товариства.

Крім того, пунктом 51 постанови пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року №13 "Про практику розгляду судами корпоративних спорів" роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва. На цій підставі господарським судам належить відмовляти акціонерам (учасникам) господарського товариства в задоволенні позову про укладення, зміну, розірвання чи визнання недійсними договорів та інших правочинів, вчинених господарським товариством.

Судом не приймаються посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 01.07.2015 у справі № 3-327гс15, оскільки правова позиція Верховного Суду України, що міститься у вищезазначеній постанові, передбачає можливість задоволення відповідного позову за умови встановлення порушень прав учасника товариства - чого в даній справі доведено позивачем не було.

Інші доводи позивача в обґрунтування позову не беруться судом до уваги оскільки не мають значення для прийняття рішення у даній справі.

До того ж, з копії статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс-Каховка" (відповідача-2) вбачається, що ОСОБА_1 (позивач) є також учасником Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрохімсервіс-Каховка" (відповідач-2) з часткою в статутному капіталі 50%.

Відповідно до положень ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено 01.03.2017.

Суддя В.П.Ярошенко