Постанова

від 28.02.2017 по справі 915/2068/15

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р.Справа № 915/2068/15 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Савицького Я.Ф.

(Склад колегії суддів змінено на підставі протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 16.01.2017р.)

Секретар судового засідання: Маленкова О.П.

За участю представників сторін:

від позивача - Гусак О.М., за довіреністю;

Інші представники сторін у судове засідання не з'явились. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛУБ'ЯНСЬКЕ

на рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року

по справі № 915/2068/15

за позовом Приватного підприємства ЛУБ'ЯНСЬКЕ

до Фермерського господарства ГОРИЗОНТ

за участю третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_2

про визнання недійсним договору

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2015 року Приватне підприємство ЛУБ'ЯНСЬКЕ звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Фермерського господарства ГОРИЗОНТ , в якій просило суд визнати недійсним укладений між Приватним підприємством ЛУБ'ЯНСЬКЕ та Фермерським господарством ГОРИЗОНТ договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вищевказаний договір суборенди земельної ділянки в силу ст. 203, 207, 215 ЦК України є недійсним, оскільки ОСОБА_3, яка на час укладення оспорюваного договору діяла як директор, не підписувала вищевказаний договір суборенди із відповідачем, що свідчить про відсутність вільного волевиявлення орендаря на передачу в суборенду земельної ділянки, а також про порушення вимог законодавства щодо письмової форми. Вказані обставини на думку позивача підтверджуються висновком експерта № 458 від 28.04.2015р., в якому зазначено, що підписи від імені ОСОБА_3 в договорах суборенди (в тому числі і в спірному) виконані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року по справі № 915/2068/15 (суддя Смородінова О.Г.) у задоволені позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову та не доведеністю недійсності спірного договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р.

Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, Приватне підприємство ЛУБ'ЯНСЬКЕ звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким визнати недійсним договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. (кадастровий номер НОМЕР_1, яка належить гр. ОСОБА_2), підписаного між Приватним підприємством ЛУБ'ЯНСЬКЕ та Фермерським господарством ГОРИЗОНТ .

Доводи скаржника ґрунтуються на допущених судом порушеннях норм процесуального та матеріального права, а саме:

- безпідставним є посилання господарського суду на те, що ОСОБА_4 є уповноваженою особою позивача на укладення спірного договору суборенди земельної ділянки за довіреністю, оскільки договір суборенди підписано 17.11.2014р., а довіреність на ім'я ОСОБА_4 була видана лише 01.12.2014р., тобто, через 13 днів після підписання оскаржуваного договору суборенди земельної ділянки;

- висновок господарського суду щодо факту скріплення печаткою оспорюваного договору та акту приймання - передачі, як доказу на підтвердження волевиявлення позивача, як юридичної особи, на надання в суборенду земельних ділянок, суперечить чинному законодавству (Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку відкриття бізнесу ). З 06.11.2016 р. печатка суб'єкта господарювання не є обов'язковою, а її проставлення обумовлюється письмовою домовленістю сторін. Отже, правове значення для встановлення факту вчинення договору у письмовій формі має саме підпис сторони;

- господарським судом не досліджено, чи проводилася державна реєстрація оскаржуваного договору суборенди.

Детальніше доводи викладені у скарзі.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного господарського суду не надходив.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19 грудня 2016 року судовою колегією у складі головуючого судді Лисенко В.А., суддів Ліпчанської Н.В., Ярош А.І., апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛУБ'ЯНСЬКЕ прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17 січня 2017 року о 11:15 год.

В зв'язку з перебуванням судді Ярош А.І. у відпустці з 10 січня по 17 січня 2017 року, по справі призначено повторний автоматичний розподіл апеляційної скарги від 16.01.2017р., яка колегією суддів у складі Лисенко В.А. (головуючий), судді Ліпчанської Н.В., Савицький Я.Ф. прийнята до свого провадження у зміненому складі суддів відповідною ухвалою.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 17 січня 2017 року відкладено розгляд апеляційної скарги на 28 лютого 2017 року о 10:30 год. у зв'язку з нез'явленням в судове засідання повноважних представників відповідача й третьої особи та відсутністю у суду доказів належного повідомлення цих осіб про час та місце слухання справи.

Представники Фермерського господарства ГОРИЗОНТ та ОСОБА_2 у судове засідання, яке призначене на 28 лютого 2017 року, не з'явились, не скористалися наданими їм ст. 22 ГПК України правом.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою.

Пунктом 2 інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві роз'яснено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутністю представників відповідача та третьої особи.

В судовому засіданні представником скаржника заявлено письмове клопотання про призначення комплексної судової експертизи з метою вирішення питання щодо виконання підпису на кожній сторінці договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. гр. ОСОБА_3 та часу його виконання у разі якщо він належить гр. ОСОБА_3

Проте судовою колегією відхилено зазначене клопотання у зв'язку з безпідставністю.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки Господарським судом Миколаївської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

За приписами ст. 101 ГПК України визначено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Яв вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 21.04.2003р. фізичній особі ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка площею 6,71 га в межах Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, кадастровий номер НОМЕР_1 (т. І, а.с. 11).

15 березня 2010 року між ОСОБА_2 (Орендодавець) та Приватним підприємством Луб'янське (Орендар) укладено договір оренди землі (надалі - Договір), відповідно до якого в оренду передана земельна ділянка загальною прощею 6,71 гектара, у тому числі рілля - 6,71 га., пасовища - 0 га, яка належить орендодавцю на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_2, виданого Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області та зареєстрованого у книзі записів державних актів за № 85 (п. 2 Договору) (т. І, а.с. 12-13).

Пунктом 8 Договору встановлено, що цей договір укладено строком на 15 (п'ятнадцять) років, починаючи з дати державної реєстрації.

Договір зареєстрований у Веселинівському реєстраційному окрузі Центр ДЗК в Миколаївській області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 02.07.2010 року за № 041048000315 (т. І, а.с. 12-13).

Факт передачі земельної ділянки в оренду підтверджується актом приймання-передачі земельної ділянки від 05.07.2010 року, підписаним сторонами (т. І, а.с. 78).

17 листопада 2014 року між Приватним підприємством Луб'янське (орендар) та Фермерським господарством Горизонт (суборендар) укладено договір суборенди земельної ділянки (надалі - Договір суборенди), відповідно до умов якого в оренду передається земельна ділянка загальною прощею 6,71 гектарів, у тому рахунку 6,71 га ріллі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах території Луб'янської сільської ради Веселинівського району Миколаївської області, яка належить гр. ОСОБА_2, орендодавцю за основним договором, на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2, виданого Веселинівською райдержадміністрацією Миколаївської області 21 квітня 2003 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі. Кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1 (п. 2 Договору суборенди).

Пунктом 8 Договору суборенди передбачено, що договір укладено на строк 10 років і 7 місяців, та діє до дня припинення дії основного договору: до 02 липня 2025 року.

Згідно з витягу з Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. пройшов державну реєстрацію. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 18770731 від 21.01.2015р. (т. І, а.с. 125).

З договору суборенди вбачається, що зі сторони позивача він укладався і підписувався директором ОСОБА_3 Відповідно до п. 42 Договору суборенди цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, другий в суборендаря, третій в органі, який провів державну реєстрацію права суборенди.

Факт передачі земельної ділянки в суборенду підтверджується Актом приймання-передачі земельної ділянки, підписаним та скріпленим печатками сторін (т. І, а.с. 79).

Позивач заперечує укладення Договору суборенди з Фермерським господарством Горизонт та особисте підписання цього договору і акту приймання-передачі земельної ділянки в суборенду директором Приватним підприємством Луб'янське ОСОБА_3, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування зазначеного, Приватне підприємство Луб'янське посилається на висновок експерта від 28.04.2015 № 458, здійсненого за результатами проведення експертизи, призначеної в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015150180000195 від 30.03.2015р., підпис від імені ОСОБА_3 в примірнику оспорюваного договору суборенди, який знаходиться в реєстраційній справі, виконаний не ОСОБА_3, а іншою особою (т. І, а.с. 16-21).

Положеннями ч. 1 ст. 202 ЦК України передбачено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

За приписами ч. 2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.

За змістом ч. 1 ст. 93 ЗК України (в редакції від 06.09.2014р.) передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця передаватись орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда) (ч. 6 ст. 93 ЗК України в редакції від 06.09.2014р.).

За правилами ч. 8 ст. 93 ЗК України (в редакції від 06.09.2014р.) зазначено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ч. 1-5 ст. 8 Закону України Про оренду землі орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.

Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Умови договору суборенди земельної ділянки повинні обмежуватися умовами договору оренди земельної ділянки і не суперечити йому.

Строк суборенди не може перевищувати строку, визначеного договором оренди землі.

У разі припинення договору оренди чинність договору суборенди земельної ділянки припиняється.

Договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.

Згідно зі ст. 14 Закону України Про оренду землі договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Предметом спору у даній справі є вимога про визнання недійсним Договору суборенди земельної ділянки. Підставою позову зазначено обставини, які полягають у тому, що від імені позивача договори підписано невідомою особою (не керівником позивача), що свідчить про відсутність волевиявлення орендаря на передачу земельних ділянок в суборенду.

Пунктом 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29.05.2013 року № 11 роз'яснено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 30 Договору оренди передбачено, що орендар має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без зміни цільового призначення, на умовах даного договору та не суперечити йому.

Пунктом 42 Договору суборенди визначено, що земельної ділянки договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться в орендаря, другий - в суборендаря, третій - в органі, який провів державну реєстрацію права суборенди.

Оспорюваний договір суборенди укладений у письмовій формі, скріплений печатками юридичних осіб, містять усі істотні умови, передбачені ст. 15 Закону України Про оренду землі , та пройшов державну реєстрацію .

Як вказано вище, висновком експерта № 458 від 28.04.2015р. та № 532 від 19.05.2015р., за результатами судової почеркознавчої експертизи, проведеної в рамках кримінального провадження Науково-дослідним експертно-криміналістичним центром УМВ України в Миколаївській області, встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у оспорюваному Договорі суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. та акті приймання - передачі земельної ділянки виконано не ОСОБА_3, а іншою особою (т. І, а.с. 16-21, 88-103).

Натомість, відповідачем подано суду примірник власного Договору суборенди земельної ділянки та акту приймання-передачі (примірники для орендаря згідно п. 42 Договорів), на якому в графі Орендар директор ПП Луб'янське ОСОБА_3 міститься підпис особи та печатка юридичної особи.

Судова колегія не може погодитись з висновком суду першої інстанції стосовно того, що наявність печатки підприємства на оспорюваному договорі є підтвердженням його дійсності, оскільки наявність печатки на договорі не є обов'язковою, та наявність її не може бути свідченням укладення спірного договору, однак приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи докази приходить до наступного висновку.

Так, під час розгляду справи в суді першої інстанції було встановлено, що на той час діючий директор ПП Луб'янське - ОСОБА_3 вела перемовини з відповідачем щодо суборенди спірної земельної ділянки та встановлено, що спірний договір суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. укладений між ПП Луб'янське та ФГ Горизонт , як юридичними особами, від імені позивача (ПП Луб'янське ) укладався директором ОСОБА_3, підпис на договорі суборенди, за її дорученням, проставлено ОСОБА_4.

Вказана обставина цілком визнана сторонами, відтак, згідно приписів ст. 35 ГПК України, доведенню не підлягає.

При цьому слід зазначити, що на момент підписання спірного договору ОСОБА_6 мала повноваження вчиняти від імені ПП Луб'янське , правочини, оскільки ПП Луб'янське , в особі директора ОСОБА_3, надало ОСОБА_6 повноваження, зокрема, розписуватись на необхідних документах, у тому числі підписувати від імені директора ПП Луб'янське договори оренди земельних ділянок, додаткові угоди до них, припинення договору шляхом розірвання за згодою сторін, акти прийому-передачі земельних ділянок (т. І, а.с. 39).

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для тверджень, що договір суборенди укладено не уповноваженою особою позивача (директором ПП Луб'янське ).

Між тим, частиною першою статті 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Отже, із змісту норми частини першої статті 241 ЦК України випливає, що наступним схваленням правочину законодавець не вважає винятково прийняття юридичного рішення про схвалення правочину. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу), а відтак дії позивача з виконання спірного договору є підставою вважати правочин схваленим особою, на користь якої його було укладено (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19.08.2014 у справі №5013/492/12).

Пунктом 9 Договору оренди від 15.03.2010р., укладеного між ОСОБА_2 та ПП Луб'янське , орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 2047, 66 грн. за календарний рік, в готівковій та безготівковій формі. За письмовою заявою Орендодавця орендна плата може виплачуватись в натуральній та відробітковій формі. Таким чином, основним договором передбачена оплата, тобто виконання договору орендарем у грошовій, натуральній та відробітковій формі.

Пунктом 9.1 Договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. зазначено, що орендна плата за Основним договором встановлена у грошовій формі та у розмірі 2047, 66 грн. за календарний рік, в готівковій та безготівковій формі.

Пунктом 10 Договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р. передбачено внесення плати за суборенду передбачено грошовими коштами на р/р орендаря - ПП Луб'янське . Отже, умовами зазначеного договору передбачено оплату в грошовій формі.

Однак, з матеріалів справи вбачається, що ПП Луб'янське направлено до ФГ Горизонт листа від 25.12.2014р., в якому просило орендаря з метою уникнення непорозумінь щодо внесення орендної плати власникам земельних ділянок за договором оренди землі плату, належну ПП Луб'янське за користування земельними ділянками, що знаходяться у користуванні ФГ Горизонт за договорами суборенди, виплачувати безпосередньо власникам в якості орендної плати за договорами оренди землі, укладеними з ПП Луб'янське . При цьому в матеріалах справи наявна відомість на виплату грошей за 2015 рік за оренду земельних паїв по договорам суборенди з ПП Луб'янське та відомість на видачу сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати за земельні паї за 2015 рік, з яких вбачається, що виплата здійснювалась Фермерським господарством Горизонт особисто власникам земельних паїв, що свідчить про виконання спірного договору суборенди (т. І, а.с. 41-42).

Отже, зазначені розрахунки здійснювалися в натуральній формі, яка була передбачена Основним договором оренди.

Вищевикладене свідчить про те, що відбувалось виконання спірного договору яке позивачем було схвалено, а тому судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для визнання недійсним спірного Договору суборенди земельної ділянки від 17.11.2014р.

Інші доводи апеляційної скарги ПП ЛУБ'ЯНСЬКЕ судова колегія не приймає до уваги з підстав, наведених вище у мотивувальній частині цієї постанови.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про залишення апеляційної скарги ПП ЛУБ'ЯНСЬКЕ без задоволення, а рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року по справі № 915/2068/15 - без змін.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103 п. 1, 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства ЛУБ'ЯНСЬКЕ - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Миколаївської області від 17 листопада 2016 року по справі № 915/2068/15 - без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 28.02.2017р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя Я.Ф. Савицький