Рішення

від 21.02.2017 по справі 905/46/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр-т Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.02.2017 Справа № 905/46/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Сажневої М.В., розглянувши матеріали справи

за позовомПублічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком доУправління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації простягнення 32 930,92 грн

за участю представників:

від позивачаОСОБА_1 - представник за довіреністю від відповідачане з'явились ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Укртелеком в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком до Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації про стягнення заборгованості у розмірі 32930,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору №335-12і200 від 18.02.2015 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість за 2015 рік.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що видатки на відшкодування вартості наданих послуг пільговим категоріям громадян здійснювалося з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України а тому відповідач вважає, що оплата за надані послуги не здійснена не з вини відповідача. Крім того, відповідача зазначає, що на підставі п. 5.1 Договору вказані правовідносини виникли з 01.01.2015 по 31.12.2015, а зобов'язання відповідача за даним Договором в частині розрахунків тривають до повного погашення заборгованості та при надходженні відповідних субвенцій з Державного бюджету заборгованість буде погашена.

21.02.2017 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Вказане клопотання судом задоволено.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд Донецької області

В С Т А Н О В И В :

18.02.2015 між Публічним акціонерним товариством Укртелеком в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (постачальник, позивач) та Управлінням праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації (платник, відповідач) підписано договір №335-12і200 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році (далі - Договір).

Цей Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2015, а в частині розрахунків за надані пільги до повного виконання зобов'язань з цим Договором. Відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України, ч. 7 ст. 180 ГК України сторони домовились, що умови цього Договору поширюються на відносини між ними, які виникли до його підписання, а саме з 01.01.2015 (п. 6.1 та п. 6.2 Договору).

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом цього Договору є відносини сторін щодо відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році.

За умовами цього Договору постачальник здійснює надання телекомунікаційних (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році відповідно до статті 102 Бюджетного кодексу України, Закону України Про Державний бюджет України на 2015 рік , проводить розрахунки за надані пільги в межах своїх кошторисних призначень (п. 1.2 Договору).

Згідно з п. 1.3 Договору сума цього Договору відповідає кошторисним призначенням на 2015 рік і обумовлюється в додаткових угодах, що підписуються сторонами додатково протягом строку дії цього Договору.

Розділом 2 Договору погоджені зобов'язання сторін.

Згідно з п. 2.1.1 Договору постачальник зобов'язується надавати населенню обумовлені законодавством України пільги на оплату телекомунікаційних послуг (абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) відповідно до затверджених тарифів і в обсягів, передбаченому платником у кошторисі доходів і видатків на фінансування цих пільг.

За умовами п. 2.1.2 Договору постачальних зобов'язується щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника:

- до 10 числа місяця, що настає за звітним, надавати на електронних носіях розрахунки щодо вартості послуг, наданих громадянам пільговим категорій у минулому місяці, згідно з формою 2-пільги встановленою п. 10 Постанови Кабінету України від 29 січня 2003 року №117 Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (зі змінами) (надалі - Єдиний реєстр).

- 20 числа місяця, що настає за звітним, надавати відомості про фактично надані послуги на паперових носіях.

- до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим телекомунікаційним послугам станом на 1 число місяця, що передує звітному.

Згідно з п. 2.2.1 Договору платник зобов'язується передбачати в своєму кошторисі в необхідних обсягах кошти, які будуть спрямовані на компенсацію витрат за телекомунікаційні послуги, надані постачальником пільговій категорій населення.

Відповідно до п. 2.2.2 Договору проводити розрахунки за надані телекомунікаційні послуги пільговій категорії населення, які внесені до Єдиного реєстру.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 63 Закону України Про телекомунікації телекомунікаційні послуги мають надаватися відповідно до законодавства. Телекомунікаційні послуги споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору у період з січня по грудень 2015 року позивачем надані послуги зв'язку (користування телефоном) на пільгових умовах населенню у 2015 році, що підтверджується актами звіряння заборгованості, підписаними як з боку позивача, так і з боку відповідача. Вказані акти скріплені печатками підприємств сторін.

Отже, відповідно до п. 2.1.2 Договору відповідач розрахунки приймав, акти звіряння з наростаючим підсумком за 2015 рік погоджував.

Згідно актів звіряння заборгованості, які як встановлено вище, підписані та скріплені печатками позивача та відповідача, заборгованість відповідача по договору за 2015 рік станом на 01.01.2016, становить 32930,92 грн (за користування телефонами).

Відповідно до ст. 87 Бюджетного кодексу України видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення належать до видатків, що здійснюються з Державного бюджету України. При цьому порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України).

Згідно п.п. б п. 4 ч. 1 ст. 89 та ст. 102 Бюджетного кодексу України видатки на відшкодування вартості послуг, наданих пільговим категоріям громадян, здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок коштів, які надходять з державного бюджету України (субвенцій з державного бюджету України) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету міністрів України від 04.03.2002 №256, затверджено Порядок фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету (далі - Порядок №256), встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з Державного бюджету України.

Зокрема, пунктом 2 вищевказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

При цьому, згідно з п. 3 Порядку № 256 головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належать питання праці та соціального захисту населення.

Таким чином, розпорядником коштів бюджетного фінансування вищевказаних соціальних пільг Олександрівського району смт. Олександрівка є Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації, а отже, на підставі вищезазначених норм законодавства та положень Постанови та Порядку №256, відшкодування витрат понесених позивачем внаслідок надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям громадян здійснюється відповідачем за рахунок державних субвенцій.

Відповідно до частини 1 пункту 8 Порядку № 256 отримані місцевими бюджетами суми субвенцій перераховуються протягом одного операційного дня на рахунки головних розпорядників коштів, відкриті в територіальних управліннях Державного казначейства, для здійснення відповідних видатків. При цьому головні розпорядники коштів у п'ятиденний термін здійснюють розрахунки із постачальниками відповідних послуг (частина 2 пункт 8 Порядку № 256).

Проте відповідач у встановлений строк за надані у 2015 році телекомунікаційні послуги у повному обсязі не розрахувався.

За таких обставин, за даними підприємства позивача станом на час звернення до суду заборгованість відповідача складає 32930,92 грн.

Судом встановлено, що оскільки заборгованість у актах звірки відображена по наростаючому принципу, то у актах станом на 01.01.2016 сторонами зафіксована остаточна сума заборгованості, яка становить 32930,92 грн за послуги користування телефоном.

Відповідач не заперечує проти наявності у нього вказаної заборгованості, проте зазначає, що заборгованість утворилась, у зв'язку з ненадходженням відповідачу бюджетних коштів передбаченим кошторисом, і утворена заборгованість виникла не звини відповідача та буде погашена при надходженні відповідних субвенцій з Державного бюджету.

Судом відхиляються вказані доводи відповідача з наступних підстав.

Позивачем до матеріалів справи наданий лист Міністерства фінансів України № 31-09010-16-16/24984 від 31.08.2016, у якому зазначено, що відповідно до статей 89 та 102 Бюджетного кодексу України надання пільг окремим категоріям громадян з оплати послуг зв'язку передбачено здійснювати з місцевих бюджетів за рахунок субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг з послуг зв'язку, інших передбачених законом пільг. Законом України Про державний бюджет України на 2016 рік таку субвенцію не передбачено, отже, надання вказаних пільг може бути здійснено місцевими органами виконавчої влади за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України та стаття 617 Цивільного кодексу України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.

Згідно з п. 5 Оглядового листа Вищого господарського суду України № 01-06/374/2013 від 18.02.2013 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках державного бюджету України, не виправдовує бездіяльність замовника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що держава не вправі посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань та що відсутність механізму реалізації законодавчого положення становить втручання у право заявника передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення у справах Кечко проти України і Буденко проти України ).

Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі № 11/446, від 15.05.2012 у справі № 3-28гс12 та постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2012 у справі №15/5027/715/2011.

Згідно з ч. 6 ст. 48 Бюджетного кодексу України зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг по оплаті за надані послуги та компенсації громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються органами Державного казначейства України незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень. Зазначена норма є спеціальною по відношенню до загальних положень частин 1-4 статті 48 Бюджетного кодексу України.

Таким чином, зобов'язання щодо виплати субсидій, допомоги, пільг з оплати спожитих житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку, компенсацій громадянам з бюджету, на що згідно із законами України мають право відповідні категорії громадян, обліковуються незалежно від визначених на цю мету бюджетних призначень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 32930,92 грн не спростована, а матеріали справи останніх не містять, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за надані у 2015 році послуги зв`язку за Договором №335-12і200 від 18.02.2015 про відшкодування витрат по наданню телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення у 2015 році у розмірі 32930,92 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв'язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Олександрівської районної державної адміністрації (84000, Донецька обл., Олександрівський р-н, смт. Олександрівка, площа ОСОБА_2, 1, ідентифікаційний код 24812369) на користь Публічного акціонерного товариства Укртелеком (01601, м. Київ, б-р Тараса Шевченка, 18, ідентифікаційний код 21560766) в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства Укртелеком (49600, м. Дніпро, вул. Херсонська, 26, ідентифікаційний код 25543196) заборгованість у розмірі 32930 (тридцять всі тисячі дев'ятсот тридцять) грн 92 коп. та судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн 00 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.02.2017

Суддя М.В. Сажнева