Постанова

від 22.02.2017 по справі 826/1237/16

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2017 р. м. Київ К/800/9105/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: суддів: Стрелець Т.Г. Горбатюка С.А. Мороз Л.Л.

розглянувши в письмовому провадженні касаційну скаргу Державної служби геології та надр України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року

у справі №826/1237/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК"

до Державної служби геології та надр України

про визнання протиправним та скасування наказу в частині, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України, в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача № 288 від 18 вересня 2015 року в частині призначення планової перевірки позивача.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України № 288 від 18 вересня 2015 року в частині призначення планової перевірки товариства з обмеженою відповідальністю Гірничодобувна компанія - СБК (код ЄДРПОУ 38029157).

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Державна служба геології та надр України звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить вищезазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

На адресу Вищого адміністративного суду України письмових заперечень від Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" не надходило.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, встановленого пунктом 1 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши і обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і наданої ними правової оцінки обставин у справі, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини 2 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Наказом Державної служби геології та надр України № 288 від 18 вересня 2015 року затверджено План перевірок надрокористувачів у IV кварталі 2015 року, яким передбачено, зокрема, проведення планової перевірки позивача у період з 05 жовтня 2015 року по 09 жовтня 2015 року.

На адресу ТОВ Гірничодобувна компанія - СБК Державною службою геології та надр України було направлено повідомлення від 23 вересня 2015 року № 12431/13/14-15, яким позивач повідомлявся про проведення планової перевірки ТОВ Гірничодобувна компанія - СБК з питань дотримання вимог законодавства у сфері надрокористування.

08 жовтня 2015 року співробітником Центрального міжрегіонального відділу Департаменту державного геологічного контролю Державної служби геології та надр України було складено акт № 06-03/22/2015-44/п (112) про недопущення до перевірки, яким зафіксовано факт відмови ТОВ Гірничодобувна компанія - СБК у проведенні перевірки на підставі п. 3 Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи від 28 грудня 2014 року № 71-VIII.

Вирішуючи справу по суті суди попередніх інстанцій виходили з того, що Держгеонадра України належить до переліку контролюючих органів, які мають право на проведення перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за виключенням випадків, передбачених пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. №71-VIII.

Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням доводів касаційної скарги, колегія суддів Вищого адміністративного суду України виходить з наступного.

Так, Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. №71-VIII направлений на врегулювання відносин, що виникають у сфері справляння податків і зборів та передбачає внесення змін до податкового законодавства.

Отже, за своєю метою та змістом цей Закон покликаний врегулювати саме податкові, а не будь-які інші правовідносини, зокрема і ті, які виникають у сфері надрокористування.

Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України останній регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Вказаним Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності тих контролюючих органів, про які йдеться у пункті 41.1 статті 41 цього Кодексу. Зокрема контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи. У складі контролюючих органів діють підрозділи податкової міліції.

Таким чином, обмеження на проведення перевірок підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами, встановлені Законом № 71-VІІІ стосується лише контролюючих органів, визначених у підпункті 41.1 статті 41 Податкового кодексу України.

Відтак, беручи до уваги, що завданням Державної служби геології та надр України є реалізація державної політики у сфері геологічного вивчення та раціонального використання надр, колегія суддів приходить до висновку, що Державна служба геології та надр України не є контролюючим органом доходів і зборів в розумінні вимог пункту 41.1 ст. 41 Податкового кодексу України.

Отже, помилковим є посилання судів попередніх інстанцій на п.3 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014р. №71-VIII.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що законодавцем було прийнято два нормативно-правових акти, якими встановлено мораторії на проведення перевірок суб'єктів господарювання, а саме:

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи", згідно з пунктом 3 Прикінцевих положень якого у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України;

- Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", згідно з пунктом 8 Прикінцевих положень якого перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців контролюючими органами (крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України) здійснюються протягом січня-червня 2015 року виключно з дозволу Кабінету Міністрів України або за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки.

З наведеного вбачається, що норми Закону № 76-VІІІ стосуються всіх контролюючих органів, крім Державної фіскальної служби України та Державної фінансової інспекції України, тоді як норми Закону № 71-VІІІ стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, тобто Державної фіскальної служби України та її територіальних органів, адже критеріями визначення переліку суб'єктів господарювання, на яких такі обмеження не поширюються, є, зокрема, обсяг доходу за попередній календарний рік, а також певний вид діяльності чи імпорт певного виду товарів.

Такі положення вказаних нормативних актів роблять послідовною позицію законодавчого органу, яким в один день прийняті різні за змістом норми щодо одних і тих самих правовідносин, зокрема, щодо обмеження повноважень контролюючих органів у проведенні перевірок суб'єктів господарювання.

Таким чином, правовідносини, пов'язані з встановленням обмеження на проведення перевірок Державною службою геології та надр України, регулювались саме пунктом 8 Прикінцевих положень Закону № 76-VIII від 28.12.2014 року, а не Законом № 71-VIII, та в часовому вираженні тривали протягом січня-червня 2015 року і закінчилися 01 липня 2015 року.

Оскаржуваний наказ прийнятий Державною службою геології та надр України 18.09.2015 року та стосується проведення планової перевірки ТОВ Гірничодобувна компанія - СБК , як надрокористувача у IV кварталі 2015 року, а тому не порушує обмеження на проведення перевірки, встановлені Законом № 76-VIII від 28.12.2014 року.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанції та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Таким чином, оскільки обставини справи встановлені з достатньою повнотою, але судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, вони підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Державної служби геології та надр України - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2016 року у справі №826/1237/16 - скасувати.

Ухвалити нове рішення у справі.

У задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Гірничодобувна компанія - СБК" - відмовити.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам і може переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та у порядку, передбачені статтями 237 , 238 , 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України .

Судді