Рішення

від 17.02.2017 по справі 237/382/17

МАР`ЇНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 237/382/17

Номер провадження 2/237/726/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.02.17 року м. Курахове

Мар'їнський районний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Сенаторова В.А.,

при секретарі: Баглер О.І.,

за участю позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Курахове Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Мар'їнського районного суду Донецької області з позовною заявою до ОСОБА_2, в якій просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 4,12 гектарів за кадастровим номером 1423385800-04-000-0139, розташовану на території Новоукраїнської селищної ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (державний акт Серія ІV-ДН № 134502 від 15 січня 2003 року) в порядку спадкування, та встановити факт родинних відносин з спадкодавцем ОСОБА_3, яка є його бабусею.

У попереднє судове засідання, яке було призначено на 13.02.2017 року о 11:00 з'явилися позивач та відповідач. Позивач до початку попереднього засідання надав письмову заяву про відмову від своїх вимог в частині встановлення факту родинних відносин з спадкодавцем ОСОБА_3. В іншій частині просив позов задовільнити.

Відповідач заперечував проти позову у повному обсязі. Відповідач зазначила, що і вона і її син є спадкоємцями п'ятої черги, оскільки інших спадкоємців не має, тому спадщина повинна бути поділена у рівних частках між ними.

Разом з тим, і позивач і відповідач беззаперечно визнали наступні обставини: 1) спадкодавець не складав заповіту під час свого життя; 2) на час відкриття спадщини позивач проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою вул. Октябрська,18, с. Новоукраїнка Мар'їнського району, Донецької області; 3) позивач був онуком ОСОБА_3 ; 4) і позивач, і відповідач є спадкоємцями ОСОБА_3 п'ятої черги; 5) відповідач інколи періодично проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.

Позивач клопотав викликати у судове засідання свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, з огляду на те, що їм відомі обставини, на які посилається позивач.

Вислухавши сторони, суд ухвалив призначити судовий розгляд на 17.02.2017 року о 11:00.та викликати свідків.

17.02.2017 у судовому засіданні позивач підтримав свій позов, просив його задовольнити повністю.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані наступним: ОСОБА_1 є сином ОСОБА_2. ОСОБА_3, яка померла 09 грудня 2007 року, є бабцею позивача по справі, ОСОБА_1. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку площею 4,12 гектарів за кадастровим номером 14223385800-04-000-0139, розташована на території Новоукраїнської селищної ради, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. За життя спадкодавець заповіт не склала. ОСОБА_1 своєчасно не оформив спадщину після смерті ОСОБА_3 належним чином через відсутність необхідних документів. Він звертався до сільської ради та до нотаріусів ще до початку агресії Росії з заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно , але отримував усні відмови нотаріусів з приводу того, що він не може підтвердити документально факт спільного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини і ту обставину, що він доглядав спадкодавця. Останній раз це було у серпні-вересні 2008 рок. З огляду на ці обставини, позивач вважає, що захист його майнових прав можливий лише в судовому порядку. Він відкрито володів спадковим майном, ніс відповідні витрати на його утримання, користувався ним за його цільовим призначенням, але його мати вважає що це майно не може йому належати одноособово.

Відповідача ОСОБА_2 проти позову заперечувала, у судовому засіданні заявила про те що не заперечує проти визнання права власності позивача лише на частину спадкового майна, повідомила, що, дійсно, позивач піклувався та утримував свою бабусю, проживав постійно із нею, і поховав її за свій кошт, коли вона померла, але це не є підставою для того щоб вважати лише позивача спадкоємцем. Їй відомо, що позивач звертався до державного нотаріуса Мар'їнського районного нотаріального округу, але не оформив спадщину. Позов не визнала просила суд залишити його без задоволення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 ,мешкає за адресою с.Новоукраїнка, Мар'їнського району Донецької області, вул. Шкільна,будинок 50 суду пояснила:

Протягом усього життя мешкала за вищевказаною адресою. Знала ОСОБА_3, як односельчанку . Жінка була самотня, мешкала разом зі своїм онуком ОСОБА_1 в с. Новоукраїнка, в будинку № 18 по вулиці Октябрьська. ОСОБА_1 утримував ОСОБА_3 ,доглядав її та проводив захоронення.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 мешкає за адресою с.Новоукраїнка, Мар'їнського району Донецької області, вул. Харченко, будинок 38 суду пояснила:

ОСОБА_3 знала, як свою односельчанку протягом усього життя. Мешкала вона разом з онуком ОСОБА_1 в с. Новоукраїнка, в будинку № 18 по вулиці Октябрьська, її доглядав онук, він також утримував жінку, піклувався про неї , сплатив усі ритуальні витрати щодо її поховання.

Судом досліджені документи, які надав позивач на доведення обґрунтованості своїх вимог. Із оригінала свідоцтва про смерть на бланку серії І-НО № 23857 вбачається, що ОСОБА_3 померла 09.12.2007 року, актовий запис про смерть зроблено 12.12.2007 року за № 44. Із Державного акту на право приватної власності від 15.01.2003 року вбачається, що ОСОБА_3 на момент своєї смерті була власником земельної ділянки 4,12 гектару, акт зареєстрований у книзі записів актів на право приватної власності на землю за № 199. Додані до позову письмові заяви свідків суд не може прийняти до уваги,з огляду на ст. 59 ЦПК України. Оскільки свідки були викликані і допитані у судовому засіданні в порядку, передбаченому ст. 180 ЦПК України, відомості, отримані судом під час їх допиту, суд вважає допустимими доказами.

Всебічно, об'єктивно, повно та безпосередньо у судовому засіданні дослідивши наявні у справі докази, оцінюючи ці докази з огляду на їх належність, допустимість, достовірність, кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наданих доказів у їх сукупності, суд дійшов до висновків, які наведені нижче.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

З огляду на ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим ЦПК України.

Згідно із ч.1 ст.61 ЦПК України, обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Позивач і відповідач беззаперечно визнали наступні обставини: 1) спадкодавець не складав заповіту під час свого життя; 2) на час відкриття спадщини позивач проживав разом з спадкодавцем ОСОБА_3 за адресою вул. Октябрська,18, с. Новоукраїнка Мар'їнського району, Донецької області; 3) позивач був онуком ОСОБА_3 ; 4) і позивач, і відповідач є спадкоємцями ОСОБА_3 п'ятої черги; 5) відповідач інколи періодично проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4.

Позивачем заявлено вимоги визнання за ним права власності на земельну ділянку площею 4,12 гектарів, розташовану на території Новоукраїнської сільської ради Мар'їнського району Донецької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Відповідно до копії Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ДН № 134502 власником вказаної земельної ділянки зазначена ОСОБА_3. ОСОБА_3 померла 09 грудня 2007 року (підтверджено свідоцтвом про смерть), після її смерті відкрилася спадщина у вигляді вищевказаного майна.

Згідно статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. ОСОБА_3 за життя не скористалася наданим ст. 1234 ЦК України правом на залишення заповіту, тому спадкування здійснюється за законом.

Згідно ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Позиивач та відповідач спадкоємці п'ятої черги.

Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Статтями 1268 , 1269 ЦК України визначено порядок прийняття спадщини. Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України , він не заявив про відмову від неї. Таким чином, ОСОБА_1 є спадкоємцем, який прийняв спадщину в порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України .

Згідно ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Згідно ч. 1 ст. 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Позивач звертався до нотаріуса про видачу свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно у серпні 2008 року.

Виходячи з загальних положень права власності, власнику належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Захист права власності регулюється нормами Цивільного кодексу України. Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Згідно із ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За таких обставин, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 88, 208-209,212-218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності земельну ділянку площею 4,12 гектарів, розташовану на території Новоукраїнської селищної ради Мар'їнського району Донецької області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (кадастровий номер 1423385800:04:000:0139) згідно Державного акту на право приватної власності на землю серії ІV-ДН № 134502 від 15 січня 2003 року.

Апеляційна скарга н а рішення суду може бути подана в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Мар'їнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.А.Сенаторов

Дата документу 17.02.2017