Ухвала

від 28.02.2017 по справі 826/27058/15

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/27058/15 Головуючий у 1-й інстанції: Шулежко В.П. Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

28 лютого 2017 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Кузьмишина О.М., Пилипенко О.Є.

При секретарі судового засідання: Кравченко Л.А.

За участі представників:

позивача: Ніколаєнко О.О.;

відповідача: Федько Ю.В.; Карпінська Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.16р. у справі №826/27058/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ЗМ Україна до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів

у с т а н о в и в:

Позивач звернувся з позовом про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів від №100250003/2015/000028/2 від 10.07.15р., №100250003/2015/00034/1 від 24.07.15р., №100250003/2015/000037/1 від 04.08.15р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.15р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.16р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправними та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №100250003/2015/00034/1 від 24.07.15р., №100250003/2015/000037/1 від 04.08.15р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.15р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати в цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги те, що декларантом документально не підтверджено заявлену ним митну вартість ввезеного товару.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між позивачем та компанією ЗМ ЕМЕА GmbH укладений зовнішньоекономічний договір поставки № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.14р., у якому визначені загальні умови поставки і доставки товарів.

Згідно умов договору, конкретні умови кожної окремої поставки, в тому числі, перелік товарів, їх ціна за одиницю, одиниці виміру, загальна кількість і вартість, можуть визначатись у інвойсі.

Відповідно до Додатку № 1 від 01.02.14р. до Договору продавець за договором (ЗМ ЕМА) фактично не виступає відправником товару. А згідно Додатку № 3 від 01.07.14р. до Договору базисні умови поставки додатково доповнені опцією згідно Інкотермс 2010, а саме: СІР Київ.

На виконання умов Договору протягом липня - серпня 2015 року позивачем здійснювався імпорт товару скляні мікросфери діаметром не більш як 1 мм: Glass Bubbles Kl мікросфери (скляні кульки діаметром 65 мкм) на підставі інвойсів №9230280565 від 29.06.15р., № 9230379298 від 21.07.15р., № 9230388491 від 29.07.15р. та № 9230402121 від 12.08.15р.

У всіх випадках поставки вага товару складала 3960 кг., вартість товару визначена на рівні 5,8507 євро за кг., умови поставки СІР Київ, умови оплати - 15 днів після закінчення місяця, в якому відбулась поставка.

Для здійснення митного оформлення товару TOB Агенція митних брокерів Капітал до ВМО-3 м/п Західний Київської міської митниці ДФС подано електронні митні декларації від 02.07.15р. №100250003/2015/079156, від 24.07.15р. №100250003/2015/079892, від 03.08.15р. №100250003/2015/080232 та 19.08.15р. №10025003/2015/080930.

Найменування товару та його ціна були визначенні у відповідності до інвойсів № 9230280565 від 29.06.15р., № 9230379298 від 21.07.15р., № 9230388491 від 29.07.15р. та № 9230402121 від 12.08.15р. Митна вартість визначена декларантом за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Декларантом до митного оформлення для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом надані документи, передбачені ч. 2 ст. 53 та ст. 335 Митного кодексу України, які містять відомості щодо ціни товару та дають можливість здійснення числового обрахунку митної вартості (відомості відповідно до граф 44 кожної ЕМД), а саме: декларація митної вартості; зовнішньоекономічний договір № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.2014р. з додатками; інвойси (рахунки-фактури) № 9230280565 від 29.06.15р., № 9230379298 від 21.07.15р., № 9230388491 від 29.07.15р. та № 9230402121 від 12.08.15р.; транспортні накладні (СМR) № 30/06/2015 від 30.06.15р., №22/07/15/3 від 22.07.15р., № 30/07/15/3 від 30.07.15р., № 13/08/15/3 від 17.08.15р.

Одночасно, разом із поданням ЕМД та документів до митного оформлення декларантом подавались також Заяви імпортера № 116 від 23.07.15р., № 120 від 03.08.15р., № 168 від 19.08.15р., в яких надані роз'яснення щодо умов продажу товару, а також про те, що покупець і продавець хоча і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну оцінюваних товарів, а також надані пояснення щодо відсутності, зазначених у ч. 1 ст. 58 Митного кодексу України умов, які обмежують застосування визначення митної вартості за ціною договору.

За результатами розгляду ЕМД та доданих документів, посадовою особою відповідача у всіх випадках оформлення запитані додаткові документи, а саме: запропоновано додатково надати транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, прайс-листи виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованою експертною організацією; інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини; договір ( угода, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; якщо рахунок сплачено: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування тощо.

Декларант відповідними заявами від 10.07.15р. № 113, від 24.07.15р. № 117, від 03.08.15р. № 121 та від 19.08.15р. № 179 надав відповідачу додаткові документи, відомості та пояснення з приводу заявленого рівня митної вартості.

Зокрема, на виконання запитів позивачем надані прайс-лист виробника на 2015 рік; комерційна пропозиція продавця від 08.06.15р., яка є попереднім письмовим повідомленням СМБО відповідно до п. 5.2. Контракту; копії митних декларацій країни відправлення, експертний висновок № Ц-685 від 24.07.15р.; калькуляція від виробника на оцінюваний товар, а також надані пояснення з приводу неможливості надання інших витребовуваних документів.

За результатами розгляду поданих документів митницею прийняті ідентичні за змістом рішення про коригування митної вартості №100250003/2015/000028/2 від 10.07.15р., №100250003/2015/00034/1 від 24.07.15р., №00250003/2015/000037/1 від 04.08.15р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.15р.

Зокрема, в оскаржуваних рішеннях зазначено, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються у зв'язку із впливом взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари. Декларант вказує у декларації митної вартості, що продавець та покупець є пов'язані між собою. Відповідно до ч. 18 ст. 58 Митного кодексу України при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї із зазначених у статті операцій, які здійснювалась одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами.

Також, у рішеннях зазначено, що декларантом до митної вартості додані витрати на транспортування оцінюваних товарів, інші витрати ( складові митної вартості), такі як тара, пакування, страхування, навантаження - відсутні відомості щодо ціни яка сплачена або підлягає сплаті.

Окрім того, у рішенні №100250003/2015/000028/2 від 10.07.15р. також зазначено, що згідно п. 5.2 договору поставки купівельна ціна і умови можуть бути змінені не частіше ніж один раз в квартал з наданням попереднього письмового повідомлення не менше ніж за 30 днів до таких змін, проте ціна товару змінена, а письмового повідомлення не було.

Оскільки у митного органу виникли підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем та продавцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, митна вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, у зв'язку з наявністю цінової інформації у органах доходів і зборів на ідентичні товари (митна декларація від 17.04.15р. №100250003/5/2015/76342, від 30.04.15р. №100250003/5/76862, від 13.05.15р. №10025003/5/77235, від 18.05.15р. №10025003/5/77379, від 07.05.15р. №10025003/5/78283, від 22.06.15р. №10025003/5/78666.

Таким чином, коригування здійснено за другорядним методом 2 (а) за ціною договору щодо ідентичних товарів , а в основу покладені митні декларації, оформлені позивачем в попередні періоди за тим самим контрактом.

Товар випущений у вільний обіг під гарантійні зобов'язання для подальшого підтвердження митної вартості за митними деклараціями ІМ 40 ДЕ №№: 11-0250003/2015/079430 від 10.07.15р., 100250003/2015/079928 від 24.07.15р., 100250003/2015/080356 від 04.08.15р. та 100250003/2015/080964 від 20.08.15р. відповідно.

У подальшому, позивачем в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України, подані до Київської міської митниці ДФС заяви № 10321/10 від 21.08.15р. та № 11188/10 від 17.09.15р., разом з якими направлені ще додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а також надані відповідні роз'яснення.

Листами № 5304/10/26-70-25-02-06 від 28.08.15р. та №25763/10/26-70-25-02-03 від 23.09.15р. Київська міська митниця повідомила про відсутність підстав для перегляду винесених рішень про коригування митної вартості.

Задовольняючи адміністративний позов в оспорюваній частині, суд першої інстанції виходив з того, що позивач надав усі необхідні та достатні документи для підтвердження митної вартості товару за ціною контракту, а відтак об'єктивна можливість застосування першого методу відповідачем не спростована.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

За правилами ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Відповідно до частини 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 ст. 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Відповідно до частин 2-7 ст. 54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (ч. 2).

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч. 3).

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (ч. 5).

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч. 6).

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (ч. 7).

За правилами частин 1 - 2 ст. 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частинами 7,8 ст. 55 Митного кодексу України встановлено, що у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

Отже, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості , а не всі, які передбачені статтею 53 МК. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Така правова позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеній у постанові від 21.03.15р. у справі №21-127а15.

Відповідно до ч.1 - 3 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена ч.2 ст. 58 МК України.

Так, відповідно до вищевказаної норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. При цьому в розумінні наведених статей сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У даному випадку, як зазначив апелянт, підставою для коригування митної вартості товарів слугувало те, що позивач та компанія ЗМ ЕМЕА GmbH належать до групи 3М та є афілійованими особами, тому відповідно до вимог ст. 58 Митного кодексу України та ст. 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року зазначені особи вважаються пов'язаними між собою; вартість імпортованого товару є меншою, аніж в раніше поданих МВД, при тому що письмового повідомлення у відповідності до вимог п. 5.2 Договору (про зміну ціни товару) позивачем не надано.

Відповідно до умов п. 5.2 Договору поставки купівельна ціна може бути змінена не частіше, ніж один раз в квартал, з наданням попереднього письмового повідомлення.

Такими попередніми письмовими повідомленнями CMSO відповідно до п. 5.2 Договору є комерційна пропозиція продавця від 08.06.15р., яка була надана відповідачу при митному оформленні товару, у зв'язку з чим доводи митного органу про відсутність письмового повідомлення про зміну купівельної ціни є необґрунтованими.

Частиною 12 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що лише та обставина, що продавець і покупець є пов'язаними між собою особами, сама по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглядати всі обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.

Аналогічна правова позиція, щодо необхідності обґрунтування митницею взаємозв'язку і що саме цей взаємозв'язок вплинув на ціну товару закріплена в постанові Верховного Суду України від 16.12.2014р. по справі №21-558а14.

Поряд з цим, митним органом не надано жодних обґрунтувань того, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товару. Натомість матеріали справи свідчать про те, що товар придбавався позивачем на загальних умов, за цінами щодо ідентичного товару на внутрішньому ринку третьої країни.

В підтвердження того, що ціни відповідають ціновій політиці на внутрішньому ринку третьої країни позивачем також було надано митному органу експертний висновок №Ц- 685 від 24.07.15р. складений Київською торгово-промисловою палатою, який безпідставно не врахований відповідачем.

Також не заслуговують на увагу доводи апелянта в частині страхового покриття, з огляду на наступне.

За змістом ст. 58 Митного кодексу України, під митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень ч. 10 цієї статті.

Відповідно до ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням.

Відповідно до умов п. 5.2 Договору поставки № ЗМ ЕМА-02/2014 від 01.02.14р., імпортер придбаває товари за купівельною ціною, вказаною в Інвойсах. Купівельна ціна товару включає: вартість товарів, упаковки, маркування, попередження пошкоджень товару, витрати пов'язані з оформленням товаросупровідних документів, завантаженням товарів на транспортний засіб, доставкою до місця призначення (СІР Kyiv).

Імпортер не сплачує прямо чи опосередковано на користь продавця чи будь-якої іншої особи роялті або інших ліцензованих платежів як умова продажу товару (п.8.2 договору).

Покупець не несе витрати на страхування цих товарів, відповідно до умов поставки СІР такі витрати несе продавець, а отже такі витрати включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінюваний товар, не є обов'язками для підтвердження митної вартості, не впливають на її числовий обрахунок.

Страховий сертифікат не є також обов'язковим документом для подачі покупцю (імпортеру) за зовнішньоекономічним контрактом. На запит позивача продавець повідомив про здійснення страхування поставленого товару за мінімальним покриттям загальними партіями без вирахування окремої поставки.

Митним органом не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивач в деклараціях митної вартості зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларацій недостовірні або неточні відомості, або що надані митному органу документи містили розбіжності, які б унеможливлювали визначити митну вартість товару за ціною контракту .

При цьому, повноваження митниці щодо витребування додаткових документів для перевірки правильності визначення митної вартості товару можуть бути реалізовані за наявності обґрунтованих підстав для сумніву у правильності митної оцінки товару.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого, другого методу визначення митної вартості.

Аналогічна правова позиція неодноразово висловлювалась у постановах Верховного Суду України, зокрема, від 29 травня 2012 року у справі № 21-91а12 та від 31 березня 2015 року у справі № 21-127а15.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у даному випадку подані декларантом документи для митного оформлення товару у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, які піддаються обчисленню та підтверджують його ціну, що підлягає сплаті на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість зазначеного позивачем товару за ціною договору, у зв'язку з чим рішення про коригування митної вартості товарів №100250003/2015/00034/1 від 24.07.15р., №100250003/2015/000037/1 від 04.08.15р. та №100250003/2015/000048/1 від 19.08.15р. є протиправними та підлягають скасуванню.

У іншій частині - постанова суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядається, оскільки за правилами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду доводами апелянта не спростовані, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст.195, 196, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

у х в а л и в:

апеляційну скаргу Київської міської митниці ДФС на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.16р. у справі №826/27058/15 - залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.09.16р. у справі №826/27058/15- без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Кузьмишина О.М.

Пилипенко О.Є.

Повний текст ухвали складений: 02.03.17р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є.

Кузьмишина О.М.