Постанова

від 22.02.2017 по справі 926/1691/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року Справа № 926/1691/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіКондратової І.Д. (доповідач), суддіВовка І.В., суддіСтратієнко Л.В., за участю представника: відповідачаРешетова В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Пелет-ГрупЕко" нарішення Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року у справі№ 926/1691/16 Господарського суду Чернівецької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Пелет-ГрупЕко" простягнення 258724,14 грн ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" (надалі - ПАТ "Чернівціобленерго", позивач) звернулось до Господарського суду Чернівецької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Пелет-ГрупЕко" (надалі - ТОВ "Пелет-ГрупЕко") заборгованості за недовраховану електричну енергію в сумі 258724,14 грн, розмір якої визначений на підставі пп. 5 п. 2.1 Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 4 травня 2006 року N 562 (далі - Методика).

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що він не здійснював самовільного підключення, оскільки у нього є укладений з позивачем договір про постачання електричної енергії № 1449 від 24 червня 2009 року для забезпечення потреб електроустановок, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, а неопломбований лічильник, до якого було здійснено підключення знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, не належить відповідачу. Відповідач наполягає, що не повинен сплачувати нарахований позивачем обсяг електричної енергії, оскільки за адресою: АДРЕСА_1 відсутні його струмоприймачі, а власником приміщення та земельної ділянки за цією адресою є ОСОБА_5, який подав всі необхідні документи для укладення договору на користування еклектричної енергією та опломбування лічильника.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2016 року у справі № 926/1691/16 (суддя Проскурняк О.Г.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року (складі суду: головуючий суддя Плотніцький Б.Д., судді: Малех І.Б., Михалюк О.В.) позов задоволено повністю.

У касаційні скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм ст. 62 Конституції України, ст.ст. 32, 33, 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України), п.п. 3.3, 6.41 ПКЕЕ, п. 2.6, 4.2, 4.7 Методики та помилкове посилання суду апеляційної інстанції на норми ст.ст. 1212, 1213 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), які не зазначені у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції, просить скасувати рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши згідно з ч. 2 ст. 111 5 , ч. 1 ст. 111 7 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.

У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що ТОВ "Пелет-ГрупЕко" зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 і за договором № 1449 про постачання електричної енергії від 30.07.2013 року, укладеним з позивачем, отримує електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок в деревообробному цеху, який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Межа відповідальності за стан та обслуговування електромереж установлена на Т1 - оп. № 90; ПЛ-10кВ № 4 (п. 1 додатку № 3 до договору - акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін).

23.03.2016 року представниками ПАТ "Чернівціобленерго" за участі представника споживача - охоронця ОСОБА_6 та наряду поліції проведено перевірку на території споживача (АДРЕСА_1) і встановлено факт позаоблікового споживання електроенергії шляхом підключення електроустановок споживача (зовнішнє освітлення території, стрічко-пильний верстату (стрічкова рама), нежитлове приміщення) через електричну проводку (самоутримний ізольований провід), яка приєднана до електричної мережі позивача накидом. Накид електропроводу був здійснений на електроопору №4, в подальшому проведений по електроопорам № 5 та № 6 (розміщені на території відповідача), закріплений на фасаді нежитлового приміщення, за адресою: АДРЕСА_1, з якого підключені струмоприймачі відповідача. Про виявлені порушення складено акт № 124452, який підписаний чотирма представниками позивача з відміткою відмови представника споживача від підпису. У п. 5 цього акту визначено перелік струмоприймачів, приєднаних споживачем до електромережі, а саме: стрічко-пильний верстат - 2 двигун (не допущено) Р-3кВт, Р-5,5 кВт; електрокамін 2*Р-0,3; електрочайник 2*Р-0,8 кВт; освітлення нежитлових приміщень 5*Р-0,100 кВт; електронасос в пілетному котлі 1*Р-0,75 кВт.

Рішенням комісії виконавчої дирекції ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" по розгляду актів про порушення ПКЕЕ, оформленим протоколом № 46 від 15.04.2016 року, споживачу відповідно до пп. 5 п. 2.1 Методики визначено кількість недорахованої електричної енергії в обсязі 143486 квт/год на загальну суму 258274,14 грн з розрахунку за період з 24.03.2015 року по 23.03.2016 року.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, виявивши факт споживання відповідачем електричної енергії без укладення договору на її постачання, позивач згідно з вимогами Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України (далі - НКРЕ) від 31 липня 1996 року N 28, та відповідно до приписів Методики визначення обсягу та вартості електричної енергії, не облікованої внаслідок порушення споживачами правил користування електричною енергією, затвердженої постановою НКРЕ від 4 травня 2006 року N 562, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 4 липня 2006 року за N 782/12656, правомірно виставив відповідачу до сплати рахунок за самовільно спожиту електроенергію, який в обумовлений строк так і не було оплачено.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції застосував до спірних правовідносин ст.ст. 1212, 1213 ЦК України та погодився з висновками суду першої інстанції, що позивач, виявивши факт самовільного підключення електроустановок до електричної мережі енергопостачальника на об'єкті споживача і споживання електричної енергії без приладів обліку, що згідно з положеннями абз. 2 ч. 3 ст. 27 Закону України "Про електроенергетику", п.п. 3.6, 5.1 ПКЕЕ та пп. 5 п. 2.1 Методики є правопорушенням в електроенергетиці, правомірно на підставі акта про порушення, складеного відповідно до передбаченої п. 6.41 ПКЕЕ процедури, здійснив розрахунок обсягу та вартості необлікованої електричної енергії за дванадцять календарних місяців, що передували дню виявлення порушення, виходячи з за формулою (2.7) Методики розрахункової величини добового споживання електричної енергії.

При цьому, суди обох інстанцій виходили з того, що наявний у справі акт про порушення, хоча і не підписано відповідачем, але все одно є дійсним відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ, оскільки підписаний уповноваженими представниками постачальника електричної енергії і у ньому зроблений запис про відмову представника споживача від підпису. Суди дійшли висновку, що та обставина, що неопломбований електролічильник закріплений на будівлі приміщення (АДРЕСА_1), яке належить на праві власності іншій особі, не звільняє відповідача від обов'язку сплатити визначений обсяг та вартість необлікованої електричної енергії, оскільки до цього електролічильника було підключено нежитлове приміщення, у якому розташований офіс відповідача, а також зовнішнє освітлення території, стрічкопильний верстат та інші струмоприймачі, що розташовані за адресою АДРЕСА_1, тобто, струмоприймачі на території відповідача.

Вищий господарський суд України вважає, що такі висновки судів попередніх інстанцій є законними та обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, ґрунтуються на вимогах норм матеріального і процесуального права, і підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень з наведених відповідачем мотивів не вбачає.

Доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій ст. 62 Конституції України, а також ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ч.ч. 1, 2 ст. 43, п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України Вищий господарський суд України не бере до уваги, оскільки, виходячи зі змісту конституційної норми (ст. 62 Конституції України) принцип презумпції невинуватості застосовується при розгляді кримінальних справ. Натомість, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу та змагальності (ст.ст. 4 2 , 4 3 ГПК України). Відповідно до ст. 43 ГПК України ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Отже, споживач електричної енергії у разі наявності у нього зауважень щодо змісту та процедури акту, заперечень щодо розрахунку вартості необлікованої електроенергії не позбавлений права та можливості доводити в суді ті обставини, на які він (споживач) посилається як на підставу своїх заперечень проти такого рішення. При перегляді цієї справи суд апеляційної інстанції надав належну оцінку всім доказам, які мають значення для її вирішення, в тому числі акту, та визнав, що цей доказ є належним та достатнім для підтвердження факту позаоблікового споживання електроенергії, яке здійснювалось споживачем. Відповідно до ч. 2 ст. 111 7 ГПК України касаційна інстанція не має права вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання в касаційній скарзі на порушення судами п. 6.41 ПКЕЕ з огляду на неврахування тієї обставини, що акт складений за відсутності уповноважених представників відповідача, перелік яких погоджено в п. 10 договору № 1449, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки у договорі такий перелік осіб не узгоджувався. На місці виявлення порушення доступ до еклектроустановок споживача забезпечував "охоронець" ОСОБА_6. Відсутність директора чи іншої уповноваженої особи за довіреністю при контрольному огляді або технічній перевірці електроустановок на території споживача відповідно до п. 6.41 ПКЕЕ не є прямою забороною для складання акту уповноваженими представниками постачальника електричної енергії у разі виявлення ними факту порушення. Акт складається у присутності того представника споживача, який був присутній при контрольному огляді або технічній перевірці на місці виявлення порушення. Територія споживача охороняється, вільний доступ до електроустановок споживача з боку сторонніх осіб відсутній, а тому стороння особа не могла діяти на території, яка належить відповідачу.

Відповідно до ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує.

Відтак, відповідач, на території якого мав місце факт самовільного підключення його електроустановок до електромереж і споживання енергії без приладів обліку, несе ризик настання несприятливих для нього наслідків допуску сторонніх осіб, що охороняють його територію. Та обставина, що у відповідача відсутній трудовий договір з "охоронцем" ОСОБА_6, у цих правовідносинах не може бути підставою для визнання недійсним акту про порушення, тим більше, зважаючи на те, що цей акт підписаний чотирма уповноваженими представниками постачальника електричної енергії. Споживач був повідомлений про час і дату засідання комісії з розгляду акту, своє право бути присутнім на цьому засіданні не використав, про наявність у нього заперечень щодо процедури складання акту комісію не повідомляв.

Твердження заявника касаційної скарги про те, що суди зобов'язані були з'ясувати, коли саме відповідач набув або став користуватись самовільно підключеним устаткуванням, що необхідно для правильного визначення періоду нарахування за п. 2.6. Методики, Вищий господарський суд України також відхиляє. Згідно з цим пунктом для розрахунку загального обсягу самовільно спожитої електричної енергії береться сумарна кількість днів у періоді від дня набуття споживачем права власності на електроустановку (але не більше сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення) до дня усунення порушення. Отже, коли у постачальника електричної енергії відсутня інформація або неможливо визначити, коли споживач набув права власності на електроустановку, розрахунок обсягу самовільно спожитої електричної енергії здійснюється, виходячи з сумарної кількості днів у дванадцяти календарних місяцях, що передували дню виявлення порушення. Відповідач відповідно до вимог ст.ст. 4 3 , 32, 33 ГПК України, заперечуючи свій обов'язок сплатити за електроенергію за дванадцять місяців, не надав жодних доказів, які б підтверджували, що право власності на електроустановки він набув раніше. Відтак, позивач обґрунтовано здійснив розрахунок в межах встановленої максимальної (граничної) кількості днів.

Доводи заявника касаційної скарги про безпідставність застосування судом апеляційної інстанції ст.ст. 1212, 1213 ЦК України, які не застосовувались першою інстанцією, Вищий господарський суд України відхиляє, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. Відтак, апеляційний господарський суд, з'ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Застосування судом апеляційної інстанції інших норм права, які не зазначені у позовній заяві та рішенні суду першої інстанції, якщо це не призвело до неправильного вирішення спору, не є порушенням норм процесуального права.

З урахуванням викладеного, касаційна скарга залишається без задоволення, а ухвалені у справі судові рішення - без змін.

Судові витрати відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 111 5 , 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пелет-ГрупЕко" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.09.2016 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 30.11.2016 року у справі № 926/1691/16 - без змін.

Головуючий суддя Кондратова І.Д. СуддяВовк І.В. СуддяСтратієнко Л.В.