ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
01.03.17р. Справа № 904/122/17
За позовом Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілея" (м. Кривий Ріг, Дніпропетровської області)
про стягнення заборгованості за договором субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції № 32-01/2011-К від 01.02.2013 у розмірі 633 544 грн. 53 коп.
Суддя Фещенко Ю.В.
Представники:
від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт (довіреність № 01-01-02-46 від 30.12.2016)
від відповідача: не з'явився
СУТЬ СПОРУ:
Консорціум "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілея" (далі - відповідач) заборгованість за договором субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції № 32-01/2011-К від 01.02.2013 у розмірі 633 544 грн. 53 коп.
Ціна позову складається з суми основного боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції № 32-01/2011-К від 01.02.2013 в частині оплати поставлених товарно-матеріальних цінностей, наявністю боргу у сумі 633 544 грн. 53 коп.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 05.01.2017 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 25.01.2017.
Від позивача надійшов супровідний лист (вх.суду 4869/17 від 25.01.2017), до якого він долучив витребувані судом документи.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 25.01.2017 не з'явилися, причин нез'явлення суду не повідомили.
У судовому засіданні 25.01.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.
У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 25.01.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 13.02.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.
Від позивача надійшли письмові пояснення (вх.суду 7462/17 від 06.02.2017), в яких він навів додаткове обґрунтування позовних вимог, а також просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 9157/17 від 13.02.2017), в якому він просив суд долучити до матеріалів справи додаткові докази.
У судове засідання 13.02.2017 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 13.02.2017 вдруге не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав. При цьому, судом було зауважено, що відповідач був повідомлений про день, час та місце розгляду справи належним чином, у зв'язку з чим суд перейшов до розгляду справи по суті.
Так, представник позивача у судовому засіданні 13.02.2017 виклав та обґрунтував позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.
У судовому засіданні 13.02.2017 судом було зауважено, що для правильного вирішення спору існує необхідність у витребуванні у сторін додаткових доказів.
У зв'язку з викладеним, ухвалою суду від 13.02.2017 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 01.03.2017, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.
Від позивача надійшли додаткові письмові пояснення (вх.суду 10752/17 від 20.02.2017), в яких він навів додаткове обґрунтування позовних вимог, а також просив суд задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
У судове засідання 01.03.2017 з'явився представник позивача.
Представник відповідача у судове засідання 01.03.2017 втретє не з'явився , причин нез'явлення суду не повідомив, відзиву на позов та інші витребувані судом документи не надав, з приводу чого суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини 1 статті 64 та статті 87 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 2 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" визначено, що в Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема, про місцезнаходження останньої.
На підтвердження адреси відповідача судом долучено до матеріалів справи витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого вбачається, що місцезнаходженням відповідача є: 50011, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Світлогірська, будинок 74, на яку і була направлена кореспонденція господарського суду для відповідача (а.с.226 том 1).
Так, конверт з ухвалою суду від 13.02.2017 не було повернуто за зворотною адресою, не повернулося також поштове повідомлення про її отримання відповідачем.
В той же час, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата , відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень , який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду (пункт 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011).
Судом здійснені всі можливі заходи щодо належного повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, а саме: юридична адреса, на яку надсилалась кореспонденція суду відповідачу, підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; судом було здійснено відстеження поштових відправлень суду на адресу відповідача, зокрема, із ухвалою суду від 13.02.2017, шляхом формування витягу з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання вказаного поштового відправлення суду, а також виготовлялася копія реєстру № 128 від 15.02.2017 на відправку рекомендованої пошти з повідомленням по Україні.
Із вказаних доказів вбачається, що відповідачу ухвала суду від 13.02.2017 не була вручена під час доставки - 24.02.2017, про що мається відповідна відмітка у витягу з сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта". Крім того, з 24.02.2017 по 01.03.2017 відповідач не забезпечив отримання кореспонденції за своєю юридичною адресуою.
Судом також взято до уваги те, що ухвали суду від 05.01.2017 та від 25.01.2017 також не були отримані відповідачем за його юридичною адресою. Крім того, із долучених позивачем до матеріалів справи конвертів також вбачається, що відповідач не забезпечує отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою (а.с.11-15 том 2).
Суд наголошує на тому, що ухвали суду від 05.01.2017, від 25.01.2017 та від 13.02.2017 були надіслані сторонам по справі завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.
Отже, суд приходить до висновку, що відповідач про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, оскільки ухвали суду від 05.01.2017, від 25.01.2017 та від 13.02.2017 були надіслані на його юридичну адресу, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань завчасно, та не отримані відповідачем внаслідок його недобросовісної поведінки, що полягає у незабезпеченні вчасного отримання поштової кореспонденції за своєю юридичною адресою.
При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до абзацу 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні його представника та вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача, оскільки останній повідомлений про час та місце судового засідання належним чином, а матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення .
Представник позивача у судовому засіданні 01.03.2017 підтримав позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі з підстав, що наведені у позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.
Крім того, представник позивача наполягав на тому, що причини для відкладення розгляду справи відсутні, оскільки матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Представником позивача у судовому засіданні 01.03.2017 повідомлено, що з моменту порушення провадження у даній справі відповідач жодних проплат не здійснював. Також представник позивача наголошував на тому, що неявка у судове засідання представника відповідача не є перешкодою для розгляду справи по суті.
Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.
У пункті 2.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.
Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.
Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача,
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1 та 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Так, 01.02.2013 між Консорціумом "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" (далі - генпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Галілея" (далі - субпідрядник, відповідач) було укладено договір субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції № 32-01/2011-К (далі - договір, а.с.11-28), відповідно до умов якого генпідрядник доручає, а субпідрядник забезпечує, відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору, виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно із погодженою сторонами програми робіт, що додається до договору та є його невід'ємною частиною договору (додаток № 4). Субпідрядник зобов'язується своїми силами та за допомогою матеріально-технічних засобів виконувати будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи, що обумовлені в договорі та затверджені проектно-кошторисною документацією. Субпідрядник має право, за письмовою згодою генпідрядника, залучати до виконання договору інших виконавців - підрядників у порядку, встановленому чинним законодавством України, та на умовах, визначених договором (пункти 2.1. та 2.2. договору).
В подальшому, сторонами було досягнуто згоди, виходячи з виробничих потреб будівництва Дніпропетровської ГАЕС, викласти пункт 2.1. договору № 32-01/2011-К від 01.02.2013 р. в наступній редакції: "п. 2.1. Підрядник доручає, а субпідрядник забезпечує, відповідно до проектно-кошторисної документації і умов договору, виконання будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних робіт згідно з погодженою сторонами програми робіт, що додається до договору та є його невід'ємною частиною (додаток № 4) та поставку обладнання.".
Відповідно до пункту 2.3. договору місце виконання робіт із завершенням будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дніпровської ГАЕС (уточнення проекту першої черги ГАЕС у складі 3-х агрегатів, включаючи заходи по підвищенню надійності та безпеки гідротехнічних споруд, основного гідросилового обладнання Дніпровської ГАЕС): Україна, Чернівецька область, місто Новодніпровськ, Дніпровська ГАЕС.
Згідно з пунктом 2.4. договору склад, обсяги, види, строки виконання, вартість робіт визначаються:
- кошторисною документацією; договірні ціни (додатки №№ 1, 2);
- протоколом погодження договірної ціни (додаток № 3);
- календарним графіком виконання робіт (додаток № 4);
- програмою робіт (додаток № 5).
Так, до договору сторонами було підписано такі додатки:
- додаток № 1 - Договірна ціна на виконання будівельно-монтажних робіт;
- додаток № 2 - Договірна ціна на виконання пусконалагоджувальних робіт;
- додаток № 3 - Протокол погодження договірної ціни;
- додаток № 4 - Календарний графік виконання робіт;
- додаток № 5 - Програма робіт.
У пункті 21.1. договору сторони визначили, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2013 згідно Титулу будови, але в будь-кому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. При зміні строку введення об'єкта в експлуатацію, відповідні зміни вносяться до Титулу будови та корегуються строки дії договору.
Доказів визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором підряду, який підпадає під правове регулювання норм глави 61 розділу ІІІ Книги п'ятої Цивільного кодексу України.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (частина 1 статті 843 Цивільного кодексу України).
Так, у розділі 4 договору сторонами була визначена, зокрема, ціна договору, а саме:
- ціна договору визначається договірними цінами (додатки № та № 2, що є невід'ємними частинами договору), розрахунками, калькуляціями та протоколом узгодження договірної ціни (додаток № 3, що є невід'ємною частиною договору) (пункт 4.1. договору);
- ціна договору динамічна та може бути змінена та становить (згідно з додатками № 1 та № 2 до договору) 7 563 000 грн. 00 коп. (включаючи ПДВ (20%) - 1 260 500 грн. 00 коп.), з них: будівельно-монтажні роботи: 6 863 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 1 143 833 грн. 33 коп.; пусконалагоджувальні роботи: 700 000 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ - 116 666 грн. 67 коп., які сплачуються генпідрядником за рахунок отриманих від замовника коштів (пункт 4.2. договору).
Відповідно до статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Так, у пункті 5.1 договору сторони визначили, що строки виконання окремих видів та етапів робіт передбачаються графіком їх виконання, які уточнюються щомісячно. Зміни умов договору щодо перегляду строків, передбачених цим пунктом, здійснюється шляхом укладання додаткових угод.
Крім того, у пунктах 6.4.12. та 6.4.14. договору субпідрядник зобов'язався виконати з використанням власних ресурсів або ресурсів генпідрядника та у встановлені строки роботи відповідно до проектної та кошторисної документації. Подати генпідряднику звіт про використання матеріальних ресурсів та повернути їх залишок за умови отримання ресурсів від генпідрядника.
При цьому, стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.
Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї з сторін від підписання акта, про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до пунктів 4.4., 4.5. та 4.7. договору розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі підписаних сторонами: виконавчої документації, актів виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в та довідки про вартість виконаних будівельних робіт за формою КБ-3 (затверджених наказом Мінрегіонбуду України від 04.12.2009 № 554), протягом 35 банківських днів з моменту їх підписання генпідрядником за умови отримання коштів від замовника, але не пізніше ніж через два банківських дні з моменту отримання коштів від замовника (пункт 4.4. договору);
- для виконання робіт генпідрядник, щомісячно, за умови отримання коштів від замовника до 7-го числа поточного місяця перераховує субпідряднику на поточний рахунок перехідний авансовий платіж у розмірі не більше, ніж 30,0% від суми вартості матеріалів узгодженої місячної програми робіт. Кошти авансового платежу враховуються при проведенні проміжних щомісячних розрахунків генпідрядника з субпідрядником за виконані роботи (пункт 4.5. договору);
- остаточний розрахунок за виконані субпідрядником роботи здійснюється після здачі об'єкту в експлуатацію, а генпідрядник має право затримати кінцевий розрахунок за виконані роботи до усунення недоліків та дефектів, які виявлені при прийнятті об'єкту в експлуатацію (пункт 4.7. договору).
Згідно з пунктом 13.1. договору передача виконаних робіт субпідрядником і прийняття їх генпідрядником оформлюється актом приймання виконаних будівельних робіт, підписаним уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору відповідачем протягом 2013 року було виконано будівельно-монтажні роботи на суму 1 089 499 грн. 20 коп.; позивач розрахувався за виконані відповідачем лише частково - в сумі 630 000 грн. 00 коп., у зв'язку з чим у нього утворилась заборгованість перед відповідачем в сумі 459 499 грн. 20 коп.
Крім того, на виконання пункту 4.8. договору позивачем були нараховані відповідачу витрати генпідрядника в сумі 3% від вартості будівельно-монтажних робіт (1 089 499,20 х 3% = 32 684 грн. 98 коп.)
В той же час, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивач протягом 2013 року поставив відповідачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 3 319 484 грн. 42 коп. , що підтверджується наступними видатковими накладними:
- видатковою накладною № 13 від 05.04.2013 на суму 717 864 грн. 05 коп. (а.с.54);
- видатковою накладною № 18 від 11.04.2013 на суму 646 651 грн. 07 коп. (а.с.52);
- видатковою накладною № 19 від 11.04.2013 на суму 376 925 грн. 21 коп. (а.с.47-48);
- видатковою накладною № 20 від 11.04.2013 на суму 78 776 грн. 22 коп. (а.с.45);
- видатковою накладною № 55 від 24.04.2013 на суму 523 756 грн. 57 коп. (а.с.43);
- видатковою накладною № 48 від 30.05.2013 на суму 315 813 грн. 20 коп. (а.с.41);
- видатковою накладною № 41 від 28.08.2013 на суму 508 692 грн. 52 коп. (а.с.39-40);
- видатковою накладною № 42 від 28.08.2013 на суму 106 213 грн. 52 коп. (а.с.38);
- видатковою накладною № 43 від 28.08.2013 на суму 44 792 грн. 06 коп. (а.с.36).
В подальшому, між позивачем та відповідачем було досягнуто згоди щодо заліку зустрічних однорідних вимог. Так, в акті заліку зустрічних однорідних вимог сторони вказали таке:
- генпідрядник має перед субпідрядником станом на 31.12.2013 непогашене грошове зобов'язання в сумі 459 499 грн. 20 коп., що виникло на підставі договору субпідряду № 32-01/2011-К від 01.02.2013 за виконані будівельно-монтажні роботи на Дніпровській ГАЕС (пункт 1 акту);
- субпідрядник має перед генпідрядником станом на 31.12.2013 непогашене грошове зобов'язання в сумі 3 352 169 грн. 40 коп., що виникло на підставі договору субпідряду № 32-01/2011-К від 01.02.2013 за послуги генпідряду та поставлені генпідрядником матеріали (пункт 2 акту);
- строк виконання зобов'язань вказаних в пункті 1 та пункті 2 акту настав (пункт 3 акту);
- керуючись статтею 601 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди зарахувати зустрічні однорідні вимоги по зобов'язанням, вказаним в пункті 1 та пункті 2 акту і таким чином з моменту підписання акту будуть вважати наступне: зобов'язання генпідрядника припиняється повністю, зобов'язання генпідрядника за виконані будівельно-монтажні роботи на Дністровській ГАЕС погашено на суму 459 499 грн. 20 коп.; заборгованість субпідрядника перед генпідрядником по договору субпідряду № 32-01/2011-К від 01.02.2013 за послуги генпідряду та поставлені генпідрядником матеріали на 01.12.2013 після проведення заліку зустрічних однорідних вимог складає 2 892 670 грн. 20 коп. (пункт 5 акту) (а.с.17 том 2).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідачем було повернуто раніше отримані товарно-матеріальні цінності на загальну суму 2 259 125 грн. 67 коп. за такими накладними:
- видатковою накладною № 0000007 від 21.08.2014 на суму 474 797 грн. 07 коп.;
- видатковою накладною № 0000006 від 21.08.2014 на суму 82 461 грн. 04 коп.;
- видатковою накладною № 0000005 від 21.08.2014 на суму 315 813 грн. 20 коп.;
- видатковою накладною № 0000004 від 21.08.2014 на суму 321 945 грн. 91 коп.;
- видатковою накладною № 0000003 від 21.08.2014 на суму 338 681 грн. 16 коп.;
- видатковою накладною № 0000002 від 21.08.2014 на суму 78 776 грн. 22 коп.;
- видатковою накладною № 0000001 від 21.08.2014 на суму 646 651 грн. 07 коп.
Як вбачається з матеріалів справи, оригінали вказаних накладних (як і оригінали договору та видаткових накладних за період з 05.04.2013 по 28.08.2013) були вилучені відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 14.07.2015 по справі № 757/24329/15-к та протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 09.09.2015 (а.с.56-195 том 1).
Отже, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем були порушені зобов'язання щодо повернення залишку матеріальних ресурсів на суму 633 362 грн. 53 коп., у зв'язку з чим позивач звертався до відповідача із претензією № 01/1-799 від 05.12.2016, в якій просив відповідача в термін до 16.12.2016 погасити у повному обсязі заборгованість у сумі 633 362 грн. 53 коп. (а.с.196-197 том 1, а.с. 8-9 том 2). Однак вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить також з наступного.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника. Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків. Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.
Відповідно до частини 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків (частина 2 статті 849 Цивільного кодексу України).
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим (частина 3 статті 651 Цивільного кодексу України).
Договором та законом передбачено право замовника в односторонньому порядку відмовитись від договору підряду.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Оскільки відповідач роботи за договором у передбачений договором термін у повному обсязі не виконав, отримані для цього товарно-матеріальні цінності на залишкову суму 633 362 грн. 53 коп. не повернув та їх позивачу не оплатив, відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, в зв'язку з чим, позивач має право на захист свого порушеного права, відповідно до частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України.
Відтак, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повернення позивачу вартості товарно-матеріальних цінностей, які були передані відповідачу на виконання умов договору субпідряду на виконання будівельно-монтажних, пусконалагоджувальних робіт в ході завершення будівництва гідроагрегатів № 2 та № 3 Дністровської гідроакумулюючої електростанції № 32-01/2011-К від 01.02.2013 в сумі 633 544 грн. 53 коп., оскільки у зв'язку з припиненням дії договору зобов'язання сторін припинилися, а підстави збереження субпідрядником товарно-матеріальних цінностей, що передані позивачем для виконання робіт, які фактично не виконані, відпали.
Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення 633 544 грн. 53 коп. основного боргу є доведеною, обґрунтованою, відповідачем не спростованою, а відтак, підлягає задоволенню.
Отже, враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).
Ціна позову становить 633 544 грн. 53 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 9 503 грн. 17 коп. (1,5 відсотка ціни позову).
В той же час, відповідно до платіжного доручення № 877 від 21.12.2016 позивачем було сплачено 9 503 грн. 18 коп. судового збору.
При цьому, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" (у разі надходження відповідного клопотання позивача) повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 0 грн. 01 коп. (9 503,18 - 9 503,17).
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, а саме: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір в сумі 9 503 грн. 17 коп., відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 44, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В И Р І Ш И В :
Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Галілея" (50011, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Світлогірська, будинок 74; ідентифікаційний код 25535771) на користь Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" (04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, офіс 14; ідентифікаційний код 33834660) - 633 544 грн. 53 коп. основного боргу, 9 503 грн. 17 коп. витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
В порядку, передбаченому частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути з Державного бюджету України на користь Консорціуму "Науково-виробниче об'єднання "Укргідроенергобуд" (04112, м. Київ, вулиця Авіаконструктора Ігоря Сікорського, будинок 8, офіс 14; ідентифікаційний код 33834660) надмірно сплачений судовий збір у сумі 0 грн. 01 коп., перерахований згідно з платіжним дорученням № 877 від 21.12.2016, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя ОСОБА_2
Суд | Господарський суд Дніпропетровської області |
Дата ухвалення рішення | 01.03.2017 |
Оприлюднено | 03.03.2017 |
Номер документу | 65070581 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Дніпропетровської області
Фещенко Юлія Віталіївна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні