Рішення

від 27.02.2017 по справі 904/214/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2017 Справа № 904/214/17

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", м. Дніпро

до Дніпровської міської ради, м. Дніпро

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізична особа - підприємець ОСОБА_1, м. Дніпро

про скасування рішення

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2, довіреність 25 травня 2016 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_3, довіреність №7/10-2557 від 28 грудня 2016 року, головний спеціаліст відділу захисту інтересів територіальної громади міста Дніпра

Від третьої особи: не з'явився

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" звернулося до господарського суду із позовом, яким просить визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 09 квітня 2003 №122/8 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова, 2-К в оренду гр. ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд".

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що рішення Дніпропетровської міської ради від 09 квітня 2003 року № 122/8 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова, 2-К в оренду гр. ОСОБА_1 по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд" є протиправним та таким, що порушує його конституційні права та вимоги законодавства. Спірним рішенням припинено право користування позивача земельною ділянкою по вул. Космонавта Волкова, 2-К шляхом визнання пунктів 1-4, 6 рішення виконкому Ради народних депутатів 23.05.1996 № 628 "Про надання земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова, 4 у постійне користування Дніпровському будівельно-монтажному управлінню "Укренергобуд" для адміністративного будівництва та виробничої бази по їх фактичному розміщенню" та Державного акту на право постійного користування землею від 17.06.1996 ДПД 84 № 000374 такими, що втратили чинність, а право Дніпропетровського будівельно-монтажного управління "Укренергобуд" на землю таким, що припинилося.

До позовної заяви позивачем додана заява про поновлення строку позовної давності, яка мотивована тим, що про наявність рішень про визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність та скасування державної реєстрації права користування землею дізнався позивач лише у липні 2016 року. Підприємство належним чином сплачувало податки на землю.

22 лютого 2017 року позивач надав заяву про уточнення позовних вимог, якою просить скасувати пункти №6 та №7 рішення Дніпропетровської міської ради від 09.04.2003 №122/8 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова, 2-К в оренди громадянину ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд".

Відповідач проти задоволення позову заперечує з наступних підстав:

- на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 09.04.2003 №122/8 між громадянином ОСОБА_1 та Дніпропетровською міською радою 01.08.2003 було укладено договір оренди землі, терміном дії до 09.04.2018. Відповідно до умов договору ОСОБА_1 передано в строкове платне користування земельну ділянку за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Космонавта Волкова,2-К, площею 0,1833га, кадастровий номер 1210100000:09:007:0013 по фактичному розміщенню будівель та споруд. Дана земельна ділянка передавалася за договором оренди землі вже сформована з присвоєнням індивідуального кадастрового номеру на підставі листа ОСОБА_1 та матеріалів земельно-кадастрової інвентаризації по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд. При переході прав від одного власника до іншого й у разі зміни самого виду прав кадастровий номер земельної ділянки не змінюється;

- відповідно до пункту 6 Перехідних положень Земельного кодексу України в редакції від 01.01.2002 зазначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 01.01.2005 переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них. Отже, пунктом 7 спірного рішення міської ради зобов'язано позивача протягом місяця з моменту прийняття цього рішення звернутися до міської ради для переоформлення документів на право користування земельною ділянкою по вул. Космонавта Волкова,4. Однак рішення міської ради в цій частині було проігноровано позивачем;

- позовна заява та матеріали справи не містять доказів про звернення позивача до відповідача та обґрунтовану відмову відповідача, а також посилань на будь-які порушення, невизнання або оспорювання відповідачем передбачених законодавством прав чи законних інтересів позивача, отже предмет спору між позивачем та Дніпровською міською радою відсутній.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, було залучено фізичну особу - підприємця ОСОБА_1.

Третя особа, фізична особа - підприємець ОСОБА_1, у судове засідання не з'явився, відзиву на позов не надав, про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 12.01.2017 порушено провадження у справі №904/214/17, розгляд справи призначено на 01.02.2017.

У судовому засіданні 01.02.2017 розгляд справи відкладено на 22.02.2017. У судовому засіданні 22.02.2017 оголошено перерву на 27.02.2017.

У судовому засіданні 27.02.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача та третьої особи, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Дніпропетровської міської ради від 23 вересня 1992 року №34 "Про порядок передачі земель міськради у власність, надання у користування чи вилучення їх" передано повноваження міської Ради щодо передачі, надання та вилучення земельних ділянок виконкому міської Ради, утворено комісію з питань регулювання земельних відносин у складі згідно додатку (пункти 1,2 рішення), а.с. 39-41.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів №628 від 23.05.1996 "Про надання земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,4 у постійне користування Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" для адміністративного будинку та виробничої бази по їх фактичному розміщенню" надано земельні ділянки площею 23 995 кв.м. та 1329 кв.м. по вул. Космонавта Волкова, 4 Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" у постійне користування з видачею Державного акта по фактичному розміщенню виробничої бази та адміністративного будинку за рахунок земель житлової забудови.

На підставі наведених рішень Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" по вул. Космонавта Волкова,4 надано у постійне користування для фактичного розміщення виробничої бази та адміністративного будинку 2,5324 га землі, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею, зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування №000374 від 17.06.1996.

Рішенням виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 11.08.2000 №2008 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,4 в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія", код ЗКПО 30044424, по фактичному розміщенню адміністративно-виробничих будівель":

- затверджено матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, вилучено земельну ділянку площею 4 361 кв.м. (код ДЗК 84775016) за поштовою адресою: вул. Космонавта Волкова,4 у Дніпровського будівельно-монтажного управління колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" та надано її у довгострокову оренду строком на 15 (п'ятнадцять) років Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергія" по фактичному розміщенню адміністративно-виробничих будівель, код цільового призначення землі "УЦКВЗ"1.10.5 (промисловість) (п.1. рішення);

- визнано таким, що втратив чинність пункт 1 рішення виконкому міської ради народних депутатів від 23.05.1996 №628 "Про надання земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,4 у постійне користування Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" для адміністративного будинку та виробничої бази по їх фактичному розміщенню" та викладено цей пункт у наступній редакції: "Затвердити матеріали земельно-кадастрової інвентаризації та надати земельні ділянки площею 19 634 кв.м. (код ДЗК86775022) та площею 1329 кв.м. (код ДЗК 84775010) за поштовою адресою: вул. Космонавта Волкова,4 у постійне користування Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" по фактичному розміщенню виробничої бази та адміністративного будинку, код цільового призначення землі "УЦКВЗ"1.10.5 (промисловість) (п.7. рішення);

- зобов'язано Дніпровське будівельно-монтажне управління колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" протягом місяця з моменту прийняття цього рішення звернутися до Управління земельних ресурсів про внесення змін у Державний акт на право постійного користування землею від 17.06.1996 (п.8 рішення).

На виконання пункту 8 рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради від 11.08.2000 №2008 до Державного акту на право постійного користування землею внесені зміни щодо площі земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Дніпровського будівельно-монтажного управління колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд".

28 березня 2002 року між Колективним підприємством "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" (продавець) та ОСОБА_1 (покупець) укладений договір купівлі-продажу нежитлового приміщення будівель і споруд (будівля механічної майстерні, шлакоблочна, адміністративна будівля контори, будівля побутових приміщень, будівлі кузні, будівлі розчинно-бетонного вузла), розташовані по вулиці Космонавта Волкова,4 (чотири) на земельній ділянці площею 20 963 кв.м.

Договір купівлі-продажу посвідчено 28 березня 2002 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстровано в реєстрі за номером 615 (а.с.146 том 1).

09 квітня 2003 року Дніпропетровська міська рада (сесія ХХІV скликання) прийняла рішення №122/8 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,2-К в оренду громадянину ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 143918395 по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд".

На підставі рішення міської ради від 09.04.2003 №122/8 між Дніпропетровською міською радою, як орендодавцем, та ОСОБА_1, як орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,1833га, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, Самарський район, вул. Космонавта Волкова, 2-К для фактичного розміщення виробничих будівель та споруд, яка зареєстрована в Державному земельному кадастрі м. Дніпропетровська за кодом 1210100000:09:007:0013 згідно з планом земельної ділянки, що додається.

Земельна ділянка передається строком до 09.04.2018 (п.2.1. договору).

Пунктом 1 рішення №122/8 від 09 квітня 2003 року міська рада затвердила матеріали земельно-кадастрової інвентаризації, розроблені Дніпропетровським міським центром державного земельного кадастру і передано земельну ділянку площею 0,1833 га кадастровий номер 1210100000:09:007:0013 в оренду строком на 15 років ОСОБА_5 по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд за адресою: вул. Космонавта Волкова,2-К, код цільового використання цією земельною ділянкою у розмірі земельного податку, який обчислюється відповідно до вимог чинного законодавства.

Згідно пункту 6 рішення міської ради від 09 квітня 2003 року №122/8 (а.с.58-60) пункти 1-4, 6 рішення виконкому міської ради народних депутатів від 23.05.1996 №628 "Про надання земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,4 у постійне користування Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" для адміністративного будинку та виробничої бази по їх фактичному розміщенню" та Державний акт на право постійного користування землею від 17.06.1996 ДПД 84 №000374 визнано такими, що втратили чинність, а право Дніпровського будівельно-монтажного управління колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" на землю таким, що припинилося.

Також рішенням Дніпропетровської міської ради зобов'язано Колективне підприємство "Укренергобуд" протягом місяця з моменту прийняття цього рішення звернутися до міської ради для переоформлення документів на право користування земельною ділянкою по вул. Космонавта Волкова,4 (п.7 рішення).

Позивач не погоджується із рішенням Дніпропетровської міської ради від 09 квітня 2003 року №122/8 в частині пунктів 6 та 7, вважає ці пункти такими, що суперечать вимогам чинного законодавства, підлягають скасуванню, з чим не погоджується відповідач, що і є причиною спору.

Відповідно до приписів частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Частиною 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно з п.4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України встановлено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Відповідно до ст.396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі від власника майна, відповідно до положень глави 29 Цивільного кодексу України.

Згідно з ст.391, 392, 393 глави 29 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. Власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою. Правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.152 Земельного кодексу України землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав та визнання недійсними рішень органів або місцевого самоврядування.

Згідно з ст.116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до ст.123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення, формування нових земельних ділянок. Надання у користування земельної ділянки в інших випадках здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою. В такому випадку розроблення такої документації здійснюється на підставі дозволу, наданого органом місцевого самоврядування, уповноваженим здійснювати розпорядження цією земельною ділянкою.

Відповідно до ч.1 ст.92 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають: підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації; релігійні організації України, статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності; публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування, утворене відповідно до Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" (ч.2 ст.92 Земельного кодексу України).

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 у справі №1-17/2005 "У справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.92. п.6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками)", встановлено, що ця норма не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими особами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року.

У п.6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України йдеться про переоформлення права власності або оренди громадянами та юридичними особами, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві. Переоформлення також має два значення: повторити оформлення і оформити заново, за новими правилами.

Разом з тим, згідно з рішенням Конституційного суду України від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення; та положення п.6 Постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18 грудня 1990 року №563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою.

Тобто, неконституційними визнані норми права щодо зобов'язання юридичних осіб (у яких виникло та існує право постійного користування земельною ділянкою, але які не можуть мати її на такому праві) переоформити право постійного користування до 01.01.2008, та втрати юридичними особами після закінчення цього строку наданого їм права постійного користування.

Відповідно до п.3 ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Згідно ст.8 Основного Закону України норми Конституції України є нормами прямої дії, а тому зазначене підкреслює безумовність їх виконання будь-якими суб'єктами права.

Стаття 69 Закону України "Про Конституційний суд України" встановлює, що рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання.

Аналогічну правову позицію закріплено у п.2.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17 травня 2011 року "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин", а саме, норма ст.92 Земельного кодексу України не обмежує і не скасовує право постійного користування земельними ділянками, набуте іншими способами в установлених законодавством випадках станом на 01 січня 2002 року.

Отже, якщо право постійного користування виникло в суб'єкта господарювання до 01 січня 2002 року (дня набрання чинності діючим Земельним кодексом України), після цієї дати воно продовжує зберігатися.

Згідно зі ст.58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотньої дії у часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Право постійного землекористування є безстроковим, на відміну від права оренди, і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Дії органів державної влади та місцевого самоврядування, спрямовані на позбавлення суб'єкта права користування земельною ділянкою після державної реєстрації такого права поза межами підстав, визначених у статті 141 ЗК України, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

Згідно ст. 141 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі: добровільної відмови від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Відповідно до статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу. перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників. Перетворенням юридичної особи є зміна її організаційно-правової форми. У разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи (ст. 108 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 №449 "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою (постанова була чинною станом на дату прийняття спірного рішення та втратила чинність на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 483 від 03.06.2013), раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, державна реєстрація припинення внаслідок реорганізації підприємства здійснена 18.09.2006, державна реєстрація правонаступника - ТОВ "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" здійснена 19.09.2006.

Відповідно до Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" (п.1.1.), Товариство створено шляхом реорганізації колективного підприємства "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", створеного згідно з протоколом №7 від 01.10.1999 конференції уповноважених колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" на основі Дніпропетровського будівельно-монтажного управління колективного будівельно-монтажного підприємства "укренергобуд", зареєстрованого 24.01.2000 виконавчим комітетом Самарської районної ради м. Дніпропетровська, реєстраційна справа №05387311108010366, ідентифікаційний код 05410955, згідно з Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Судом встановлено, що 17 червня 1996 року Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд") було видано Державний акт на право постійного користування землею від 17.06.1996 ДПД 84 №000374 для фактичного розміщення адміністративного будинку та виробничої бази (а.с.31-32).

З наведених вище норм права вбачається, що на момент перетворення колективного підприємства "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" у Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд", діяли норми Земельного кодексу України від 18.12.1990, які передбачали припинення права користування земельною ділянкою у разі припинення діяльності підприємства , при цьому нормами діючих на той час Цивільного кодексу України від 01.01.1964 та законів України не було визначено такого поняття, як "припинення діяльності підприємства", а було визначено поняття "припинення юридичної особи" та встановлені форми такого припинення, до яких не було включено такої форми, як перетворення колективного підприємства.

Таким чином, нормами чинного на той час законодавства України не було встановлено, що перетворення колективного підприємства є припиненням його діяльності, внаслідок якої припиняється право користування підприємства земельною ділянкою.

Отже, юридичні особи, які отримали право постійного користування земельною ділянкою після набрання чинності Земельним кодексом України зберігають це право до його переоформлення у встановленому законом порядку.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що земельна ділянка, розташована по вул. Космонавта Волкова, 4 у м. Дніпропетровську на дату винесення спірного рішення від №122/8 від 09.04.2003 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,2-К в оренду громадянину ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 143918395 по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд", знаходилась у постійному користуванні Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд".

Відповідно до ч.1 ст.1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Європейський суд з прав людини наголошує, що поняття "майно" в першій частині статті 1 Першого протоколу має автономне значення, яке не обмежується правом власності на фізичні речі та є незалежним від формальної класифікації в національному законодавстві. Певні інші права та інтереси можуть також вважатися "майновими правами" і, відповідно, "майном" у розумінні цього положення.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави в право на мирне володіння майном.

Перший протокол ратифікований Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року й із огляду на приписи частини першої статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України застосовується судами України як частина національного законодавства.

При цьому розуміння змісту норм Конвенції та Першого протоколу, їх практичне застосування відбувається через практику (рішення) Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка, згідно зі статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовується українськими судами як джерело права.

Відповідно до сталої практики ЄСПЛ (рішення від 23 вересня 1982 року в справі "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", рішення від 21 лютого 1986 року в справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства") положення статті 1 Першого протоколу містить три правила: перше правило має загальний характер і проголошує принцип мирного володіння майном; друге - стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання правомірним втручання у право на мирне володіння майном; третє - визнає за державами право контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Зазначені правила не застосовуються окремо, вони мають тлумачитися у світлі загального принципу першого правила, але друге та третє правило стосуються трьох найважливіших суверенних повноважень держави: права вилучати власність у суспільних інтересах, регулювати використання власності та встановлювати систему оподаткування.

Приймаючи рішення про визнання такими, що втратили чинність пунктів 1-4, 6 рішення виконкому міської ради народних депутатів від 23.05.1996 №628 "Про надання земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,4 у постійне користування Дніпровському будівельно-монтажному управлінню колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" для адміністративного будинку та виробничої бази по їх фактичному розміщенню" та визнання Державного акту на право постійного користування землею від 17.06.1996 ДПД 84 №000374 таким, що втратив чинність , а право Дніпровського будівельно-монтажного управління колективного будівельно-монтажного підприємства "Укренергобуд" на землю таким, що припинилося , відповідач здійснив втручання та порушив право Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське будівельно-монтажне управління "Укренергобуд" на користування спірною земельною ділянкою (фактично позбавив права користування земельною ділянкою, на якій розташовані об'єкти нерухомого майна позивача).

Враховуючи викладене, вимога позивача про скасування пунктів 6 та 7 рішення №122/8 від 09.04.2003 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова,2-К в оренду громадянину ОСОБА_1, ідентифікаційний номер 143918395 по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд" є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо заяви позивача про поновлення строку позовної давності суд зазначає наступне.

Позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Оскільки закон (пункт 10 частини другої статті 16, стаття 21 ЦК України, абзац третій частини другої статті 20 ГК України) визначає визнання недійсними актів державних та інших органів, що суперечать законодавству і порушують права та законні інтереси осіб, як спосіб захисту цивільних прав, то до позовних заяв юридичних осіб і зазначених громадян про визнання недійсними таких актів застосовується загальна позовна давність.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

З матеріалів справи вбачається, що заява про застосування позовної давності відповідачем не подавалась.

Крім того, суд вважає, що позивачем не пропущена позовна давність, оскільки про спірне рішення, яким позивача визнано таким, що втратив право постійного користування землею, позивач дізнався у липні 2016 року (відповідь Архівного управління Дніпропетровської міської ради від 07.07.2016, а.с.38).

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у справі у сумі 1 600,00грн.

Керуючись статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Скасувати пункти 6 та 7 рішення Дніпропетровської міської ради від 09.04.2003 №122/8 "Про передачу земельної ділянки по вул. Космонавта Волкова, 2-К в оренду громадянину ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, по фактичному розміщенню виробничих будівель та споруд".

Стягнути з Дніпровської міської ради (49000, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького,75, код ЄДРПОУ 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпровське Будівельне-монтажне управління "Укренергобуд" (51200, м. Дніпро, вулиця Космонавта Волкова,4, код ЄДРПОУ 05410955) витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., про що видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено 02.03.2017