Рішення

від 27.02.2017 по справі 904/12264/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.02.2017 Справа № 904/12264/16 За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Гарант", м. Миколаїв

до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс", м. Дніпро

про стягнення 35 316,97 грн.

Суддя: Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 09 січня 2017 року, представник

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 51 від 23 січня 2017 року, представник

С У Т Ь С П О Р У:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авто-Гарант" звернулося до господарського суду із позовом, яким, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 3848/17 від 23 січня 2017 року), просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Агроальянс" кошти на відшкодування витрат для сплати орендної плати за період з 18.03.2016 по 18.09.2016 у розмірі 36 070,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв'язку із переходом права власності на нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 55/1, розташований на земельній ділянці площею 7 007 кв.м. до ТОВ "Торговий дім "Агроальянс" згідно договору купівлі-продажу від 18.03.2016 відбувся і перехід прав на відповідну земельну ділянку у тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача. За період з 18.03.2016 по 18.09.2016, згідно бухгалтерської довідки, нараховано орендної плати у сумі 36 070,00 грн., яка підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача. Правовими підставами задоволення позовних вимог позивач вказує статті 216, 224, 225 Господарського кодексу України.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Агроальянс", проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що після укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, позивач не розірвав договір оренди та звернувся до суду про його розірвання лише в серпні 2016. Згідно рішення Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2016 по справі №915/847/16, договір було розірвано 19.09.2016. За доводами відповідача, він не має жодного відношення до договору оренди землі від 14.01.2008, який укладено між ТОВ "Авто-Гарант" та Миколаївською міською радою. Позивачем, в порядку статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, не надані докази та не зазначені обставини або дії відповідача, які призвели до збитків позивача, не зазначено, які саме збитки їм були понесені, оскільки позивачем орендна плата не була сплачена на користь орендодавця.

24 лютого 2017 року до господарського суду надійшла заява позивача про зменшення розміру позовних вимог, якою просить стягнути з відповідача кошти на відшкодування витрат для сплати орендної плати за період з 18.03.2016 по 18.09.2016 у розмірі 35 316,97грн.

27.02.2017 відповідачем надані додаткові пояснення по справі, в яких, посилаючись на положення Податкового кодексу України (п.287.6) зазначає, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок на земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку. Сплата земельного податку контролюється податковою інспекцією, тобто після переходу права власності на будівлю, у відповідача виникає зобов'язання з оплати податку на землю саме перед Державою, але в жодному разі не перед позивачем, як орендарем земельної ділянки. Враховуючи наведені вище обставини, відповідач не вбачає підстав для відшкодування позивачеві витрат для сплати орендної плати на підставі договору оренди земельної ділянки, укладеного між позивачем та Миколаївською міською радою.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2016 порушено провадження у справі №904/12264/16, розгляд справи призначено на 23.01.2017. У судовому засіданні 23.01.2017 розгляд справи відкладено на 15.02.2017.

У судовому засіданні 15.02.2017 оголошено перерва на 16.02.2017. У судовому засіданні 16.02.2017 розгляд справи був відкладений на 27.02.2017.

У судовому засіданні 27.02.2017 оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

14.01.2008 між Миколаївською міською радою та ТОВ "Авто-Гарант" було укладено Договір оренди землі (надалі - Договір), відповідно до умов якого Миколаївська міська рада на підставі рішення від 30.11.2007 за №18/33 передає, а ТОВ "Авто-Гарант" приймає в оренду земельну ділянку для обслуговування нежитлових будівель по вул. Веселинівській, 55/1 /Центральний район/.

У відповідності до п.2.1 Договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 7007кв.м, у тому числі 1041 кв.м під капітальною забудовою, 5996 кв.м під проходами та проїздами, без права передачі її в суборенду. На земельній ділянці знаходяться забудови, що належать ТОВ "Авто-Гарант" (п.2.2 Договору).

Згідно п. 3.1 Договору, договір діє на протязі 15 років з дати прийняття рішення. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Пунктом 6.1 Договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється за актом приймання - передачі об'єкта оренди в день державної реєстрації цього договору. Право на оренду земельної ділянки виникає після державної реєстрації цього договору.

На виконання умов договору Миколаївська міська рада передала, а ТОВ "Авто-Гарант" прийняло в оренду земельну ділянку по вул. Веселинівській, 55/1 /Центральний район/ для обслуговування нежитлових будівель, що підтверджується актом приймання передачі земельної ділянки.

18.03.2016 між ТОВ "Авто-Гарант" (продавець) та ТОВ "Торговий дім "Агроальянс" (покупець) укладено Договір купівлі продажу, згідно умов п.1 якого продавець передає у власність, а покупець приймає нежитлові будівлі, а саме сервісний центр за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, буд. 55/1.

У відповідності до п.2 Договору купівлі-продажу, нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці площею 0,7007 га, що розташована за адресою Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселиніська, 55/1, кадастровий номер: 4810137200:16:002:0003, на підставі договору оренди землі 5443, укладеного 14.01.2008.

Згідно з ч.3 ст.334 Цивільного кодексу України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Так, право власності на майно покупець зареєстрував 18.03.2016, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до п.п.к) п.9.4 Договору, у разі відчуження усіх будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар може звернутися до міської ради з клопотанням про дострокове розірвання договору, при цьому він зобов'язаний повідомити нового власника про необхідність переоформлення на себе правових документів на землю. Договір оренди землі буде достроково розірваний з ініціативи орендаря з дати укладення договору оренди землі між міською радою та власником споруд.

Частиною 1 ст. 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Частиною 1 ст.120 Земельного кодексу України визначено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Отже, при переході права власності на нежитловий об'єкт за адресою м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 55/1, який розташований на земельній ділянці площею 0,7007 га до ТОВ "Торговий дім "Агроальянс" згідно договору купівлі продажу від 18.03.2016 відбувається і перехід прав на відповідну земельну ділянку, на якій розташований нежитловий об'єкт в тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача, а саме ТОВ "Авто-Гарант".

Наведені обставини встановлені рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2016 у справі №915/847/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Авто-Гарант до Миколаївської міської ради про розірвання договору оренди землі розташованої за адресою м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 55/1 площею 7007 кв. м. від 14.01.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю Авто-Гарант та Миколаївською міською радою та зареєстрований у Миколаївській філії ДП Центр ДЗК про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 29.01.2008.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 08.09.2016 у справі №915/847/16 договір оренди 14.01.2008 було розірвано, рішення набрало законної сили 20.09.2016.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч.3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України).

Позивач вважає, що, оскільки при переході прав власності на нежитловий об'єкт за адресою: м. Миколаїв, вул. Веселинівська, 55/1 відбувся перехід прав на відповідну земельну ділянку, на якій розташований нежитловий об'єкт у тому ж обсязі, які були у попереднього землекористувача, відповідач має відшкодувати позивачу витрати по орендній платі за період з 01.03.2016 по 18.09.2016 у сумі 35 316,97грн., що і є причиною спору.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини справи, установлені судом, господарський суд дійшов висновку про таке.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

За пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України земельним податком визнається обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Відповідно до підпунктів 269.1.1 і 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 ПК платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

У розумінні положень підпунктів 14.1.72, 14.1.73 пункту 14.1 статті 14, підпунктів 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1, пункту 269.2 статті 269, підпунктів 270.1.1, 270.1.2 пункту 270.1 статті 270, пункту 287.7 статті 287 Податкового кодексу України платником земельного податку є власник земельної ділянки або землекористувач, якими може бути фізична чи юридична особа. Обов'язок сплати цього податку для його платника виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права власності на земельну ділянку чи права користування нею і триває до моменту припинення (переходу) цього права.

Якщо певна фізична чи юридична особа набула право власності на будівлю або його частину, що розташовані на орендованій земельній ділянці, то до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У частинах першій та другій статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

За статтями 125 і 126 цього Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Аналогічним чином перехід права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, унормовують положення статті 377 Цивільного кодексу України.

За частиною третьою статті 7 Закону України від 6 жовтня 1998 року № 161-ХІV "Про оренду землі" до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку.

Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

Аналіз зазначених норм права дає можливість визначити, хто саме є платником земельного податку, що є об'єктом оподаткування, з якого моменту виникає (набувається, переходить) обов'язок сплати цього податку, подію (явище), з якою припиняється його сплата, умови та підстави сплати цього платежу у разі вчинення правочинів із земельною ділянкою чи будівлею (її частиною), які на ній розташовані.

Із встановлених судом обставин справи випливає, що ТОВ "Торговий Дім "Агроальянс" на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна від 18 березня 2016 року набуло право власності на нежитлові будівлі, а саме сервісний центр за адресою: Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Веселинівська, буд. 55/1.

Державну реєстрацію права власності на це майно засвідчено реєстраційним номером 972 від 18.03.2016.

Земельна ділянка, на якій знаходиться придбаний відповідачем об'єкт нерухомості перебувала у користуванні позивача (продавець, орендар) за договором оренди від 14.01.2008.

Позивач вважає, що відповідач, як новий власник нерухомого об'єкта, має зобов'язання з відшкодування витрат на оплату орендної плати, які позивач, як орендар за договором оренди земельної ділянки від 14.01.2008, укладений між Миколаївською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авто-гарант", має сплатити на виконання умов договору.

Наявність заборгованості зі сплати орендної плати позивач підтверджує довідкою про стан рахунків з бюджетними установами, що отриманий з електронного кабінету платника, податковою декларацією, довідкою про стан розрахунків від 23.02.2017 та розрахунком суми земельного податку. Проте, доказів сплати орендної плати за період з 01.03.2016 по 18.09.2016 у заявленій сумі позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються Господарським кодексом України (ч. 2 ст. 4 ГК України).

За змістом частини третьої статті 216 Господарського кодексу України господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Частина перша статті 225 Господарського кодексу України передбачає, що до складу збитків, які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Враховуючи положення ст. 224 ГК України, підставою для застосування відповідальності у вигляді відшкодування збитків є повний склад господарського правопорушення, як-то:

неправомірна (протиправна) діяльність (бездіяльність) учасника господарських відносин, збитки, як результат такої діяльності, причинний зв'язок між неправомірною (протиправною) діяльністю (бездіяльністю) учасника господарських відносин та збитками, вина учасника господарських відносин.

Так, відповідач після укладення договору купівлі-продажу від 18.03.2016 не звертався до Миколаївської міської ради з клопотанням (заявою) про укладення з ним договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт нерухомості (протилежне не доведено відповідачем). Таким чином, в діях відповідача вбачається протиправна бездіяльність як власника придбаного об'єкта нерухомості. Оскільки договір оренди земельної ділянки не укладений з новим власником майна, позивач, як попередній власник зобов'язаний сплатити на користь міської ради орендну плату за договором оренди земельної ділянки до дати його розірвання. Відсутність звернення відповідача до Миколаївської міської ради з заявою про укладення договору оренди та відсутність укладеного договору оренди земельної ділянки з відповідачем, як новим власником майна, спричиняє позивачеві збитки у вигляді орендної плати, яку необхідно сплатити до дати розірвання договору оренди. Проте, збитків у зв'язку з неправомірними діями відповідача, які полягають у не укладенні договору оренди земельної ділянки з власником цієї землі, позивачем не понесено. Сума, яка заявлена до стягнення, не сплачена позивачем відповідно до порядку та умов її сплати, передбачених договором.

Отже, наявність збитків на час розгляду справи не доведена позивачем, а відсутність хоча б одного з зазначених вище елементів в діях відповідача звільняє останнього від відповідальності.

За наведеного, у спірних відносинах господарський суд не вбачає склад (всі елементи) господарського правопорушення та підстав для стягнення з відповідача витрат по орендній платі за землю за спірний період у заявленій до стягнення сумі.

Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, наведені вище положення законодавства, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити.

Судові витрати віднести на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Н.М.Євстигнеєва

Повне рішення складено, - 02.03.2017