Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/23321/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа №910/23321/16 За позовом Приватного підприємства "Рось Телеком"

до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України"

про стягнення заборгованості в розмірі 139 204,44 грн. Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Малиновська В.Д., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного підприємства "Рось Телеком" (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (далі - відповідач) про стягнення 139204,44 грн., в тому числі 138568,39 грн. заборгованості за договором суборенди та 636,05 грн. пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов Договору суборенди № 0-02 від 01.12.2009 позивач передав відповідачу в оренду майно, проте відповідач в порушення умов договору зобов'язання з оплати орендних платежів належним чином не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем в сумі 138568,39 грн. Крім того, за порушення умов договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 636,05 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 порушено провадження у справі № 910/23321/16, розгляд справи призначено на 30.01.2017.

У судове засідання 30.01.2017 представник позивача з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Відповідач в засідання господарського суду 30.01.2017 своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 30.01.2017 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 про порушення провадження у справі № 910/23321/16, розгляд справи було відкладено на 20.02.2017.

У судове засідання 20.02.2017 представник позивача з'явився, подав документи для долучення до матеріалів справи, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в засідання господарського суду своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

01.12.2009 між Приватним підприємством "Рось Телеком" (далі - орендодавець, позивач) та Приватним акціонерним товариством "Телесистеми України" (далі - орендар, відповідач) було укладено Договір суборенди № 0-02 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець передає орендарю в тимчасове платне користування (оренду) нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Біла Церква, проспект 50 років Перемоги, 94. Майно являє собою частину даху, загальною площею 20 кв.м. Орендар зобов'язується сплачувати орендодавцю плату за користування (далі - орендна плата).

Згідно з п. 1.2 Договору оренди майно передається в оренду для розміщення обладнання базової станції (RBS) стільникового мобільного зв'язку ЗАТ Телесистеми України , а саме - влаштування апаратної з встановленням апаратного контейнеру з телекомунікаційним обладнанням, та встановлення вежі з антено-фідерними пристроями.

Відповідно до пунктів 2.2, 2.3 та 2.4 Договору оренди орендодавець зобов'язується передати орендарю майно протягом 3 (трьох) днів з моменту підписання цього Договору.

При передачі майна сторонами складається двосторонній акт прийому-передачі приміщення (додаток № 1), який підписується уповноваженими представниками сторін і є невід'ємною частиною цього Договору. В акті прийому-передачі вказується технічний стан майна на момент передачі його в оренду.

Майно вважається переданим орендарю в користування з моменту підписання акта-прийому-передачі уповноваженими представниками сторін.

Пунктом 3.1.1 Договору оренди визначено, що орендодавець зобов'язаний передати орендарю в оренду майно згідно з цим Договором за Актом приймання-передачі та забезпечити йому можливість безперешкодного користування майном відповідно до умов Договору.

Орендар зобов'язаний у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення (п. 3.3.6 Договору).

Відповідно до п. 4.1, п 4.2 та п. 4.3 Договору оренди за орендоване майно орендар сплачує загальну щомісячну орендну плату без ПДВ - 4750,00 грн. Орендна плата встановлена по цьому Договору включає плату за користування майно і плату за користування земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, а також яка прилягає до приміщення і необхідна для досягнення мети оренди.

Встановлену в п. 4.1 плату орендар зобов'язаний вносити в повному обсязі на розрахунковий рахунок орендодавця не пізніше 15 числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунків, які орендодавець зобов'язується надавати не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

Розмір орендної плати кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати нарахованої за попередній місяць на індекс інфляції за попередній місяць.

За умовами п. 4.5 Договору оренди нарахування орендної плати починається з дати підписання обома сторонами акта прийому-передачі (Додаток № 1). Датою припинення нарахування орендної плати вважається дата припинення дії Договору або його дострокового розірвання. У цих випадках обома сторонами підписується акт прийому-передачі приміщення про повернення приміщення від орендаря до орендодавця.

Цей договір укладено на строк з 01.12.2009 по 31.10.2012 включно, але в будь-якому випадку, до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим Договором. Договір укладено з можливістю його подальшої пролонгації. За два місяці до закінчення строку дії Договору, сторона, яка бажає припинити його дію або продовжити її з коригування умов Договору, повинна письмово попередити про це іншу сторону. Якщо у вказаний термін зазначене повідомлення не було зроблене, новий Договір вважається укладеним сторонами на тих самих умовах на аналогічний строк (п. 5.1 Договору оренди)

01.12.2009 сторони договору підписали Акт приймання-передачі частини нежитлового приміщення (Додаток №1 до Договору), відповідно до якого орендодавець передав, а орендар прийняв у тимчасове платне користування (оренду): частину даху, загальною площею 20 кв.м. будівлі розташованої за адресою: м. Біла Церква, пр.-т Перемоги, 94 для встановлення апаратного контейнеру з телекомунікаційним обладнанням та встановлення вежі з антено-фідерними пристроями.

Як зазначає позивач, у відповідача виникла заборгованість з орендної плати в розмірі 138 568,39 грн. за період з березня 2015 по жовтень 2016 включно.

В подальшому, позивач направив на адресу відповідача претензію від 28.11.2016 за вих. № 28/11-02, в якій вимагав в семиденний термін з моменту отримання претензії сплатити заборгованість по орендній платі.

Проте, на момент звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач заборгованість не сплатив.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

За змістом ст. 283 Господарського кодексу України та ст. 759 Цивільного кодексу України орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 та 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за користування майном. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 5 ст. 762 ЦК України, ч.3 ст. 285 ГК України та умов п. 3.3.6 договору орендар зобов'язаний у встановлений термін вносити орендну плату за орендоване приміщення.

Так, у період з березня 2015 року по жовтень 2016 року позивачем виставлено відповідачу рахунки на оплату орендних платежів на загальну суму 140404,60 грн., а саме: №75 від 30.03.2015 на суму 7020,23 грн., №120 від 20.04.2015 на суму 7020,23 грн., №153 від 27.05.2015 на суму 7020,23 грн., №192 від 30.06.2015 на суму 7020,23 грн., №228 від 31.07.2015 на суму 7020,73 грн., №262 від 31.08.2015 на суму 7020,73 грн., № 302 від 29.09.2015 на суму 7020,23 грн., № 340 від 30.10.2015 на суму 7020,23 грн., № 377 від 30.11.2015 на суму 7020,23 грн., № 411 від 31.12.2015 на суму 7020,23 грн., № 17 від 03.02.2016 на суму 7020,23 грн., № 68 від 29.02.2016 на суму 7020,23 грн., № 302 від 29.09.2015 на суму 7020,23 грн., № 102 від 05.04.2016 на суму 7020,23 грн., № 121 від 29.04.2016 на суму 7020,23 грн., № 153 від 31.05.2016 на суму 7020,23 грн., № 181 від 30.06.2016 на суму 7020,23 грн., № 210 від 29.07.2016 на суму 7020,23 грн., № 243 від 29.08.2016 на суму 7020,23 грн., № 278 від 30.09.2016 на суму 7020,23 грн., № 310 від 28.10.2016 на суму 7020,23 грн.

Втім, відповідач, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором суборенди №0-02 від 01.12.2009, плату за оренду належним чином не здійснив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість за період з березня 2015 року по жовтень 2016 року в сумі 138 568,39 грн.

Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), зобов'язання строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Сторони в п. 4.2 договору визначили, що орендна плата перераховується орендодавцеві не пізніше 15-го числа місяця наступного за розрахунковим на підставі рахунків, які орендодавець зобов'язується надавати не пізніше 10 числа кожного місяця, наступного за розрахунковим.

У силу приписів статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Подія є явищем об'єктивної реальності, яке відбувається незалежно від волі людини та її суб'єктивної поведінки, на відміну від дій, під якими розуміють обставини, що виникають за волею людини, тобто вольові акти, з якими закон пов'язує виникнення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Поряд з цим частиною першою статті 212 ЦК України закріплено право осіб, які вчиняють правочин, обумовити настання або зміну прав та обов'язків обставиною, щодо якої невідомо , настане вона чи ні (відкладальна обставина).

За наведених обставин, господарський суд дійшов висновку про те, що рахунок-фактура за своїми ознаками не є первинним документом, а містить лише платіжні реквізити, тобто носить інформаційний характер; ненадання рахунку-фактури, по своїй суті, не є відкладальною умовою у розумінні статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні приписів статті 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунка-фактури не звільняє відповідача від обов'язку здійснити оплату за користування орендованим майном.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 08.11.2016 у справі № 904/3147/16.

Пунктом 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відтак, враховуючи, що факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині своєчасної та повної сплати орендних платежів підтверджений матеріалами справи і не спростований відповідачем, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 138568,39 грн.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 636,05 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2 Договору оренди стягнення заборгованості з орендної плати провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Здійснивши власний розрахунок пені, суд встановив, що з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 636,05 грн.

Згідно зі ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Телесистеми України" (02154, м. Київ, Русанівський бульвар, будинок 7; ідентифікаційний код: 22599262) на користь Приватного підприємства "Рось Телеком" (09107, Київська обл., місто Біла Церква, вулиця Ярослава Мудрого, будинок 62-А; ідентифікаційний код: 23584618) заборгованість в розмірі 138 568 (сто тридцять вісім тисяч п'ятсот шістдесят вісім) грн. 39 коп., пеню в розмірі 636 (шістсот тридцять шість) грн. 05 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 088 (дві тисячі вісімдесят вісім) грн. 07 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідні накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 27.02.2017.

Суддя О.А. Грєхова