Рішення

від 24.02.2017 по справі 909/1125/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

24 лютого 2017 р. Справа № 909/1125/16

Господарський суд Івано-Франківської області у складі:

судді Рочняк О. В.

при секретарі судового засідання Павлюк У. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом позовної заяви приватної організації " Організація колективного управління авторськими та суміжними правами"

(вул.Є.Сверстюка, 23 офіс 916, м.Київ, 02002)

в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "УМИГ Мьюзік"

(вул.М.Василенка, 7-а, м.Київ, 03124; вул.Антоновича, 48Б офіс 14, м.Київ 03150)

(Кловський узвіз, 9/1 м.Київ, 01021)

до відповідача1 : товариства з обмеженою відповідальністю "Андком"

(вул.Шашкевича, 4, м.Івано-Франківськ, 76018)

до відповідача2 : фізичної особи - підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, 76006)

про стягнення 14500 грн компенсації

за участю представників сторін:

від позивача - приватної організації " Організація колективного управління авторськими та суміжними правами": представник не з'явився;

від відповідача - ТОВ "Андком": ОСОБА_2- представник, (довіреність №04-01/0117 від 04.01.7);

від відповідача - фізичної особи - підприємця ОСОБА_1: представник не з'явився.

ВСТАНОВИВ: в грудні 2016 приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" звернулась в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзік" до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до ТОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_1 про стягнення 14500 грн компенсації за порушення майнових авторських прав.

16.01.17 від відповідачів надійшов відзив по справі, в якому вони просять в задоволенні позову відмовити в зв'язку з його необгрунтованістю, зокрема, зазначають про відсутність в представника приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" прав на фіксацію порушень ними майнових авторських прав, відсутність доказів сертифікації приладу, яким здійснювався відеозапис в приміщенні, господарську діяльність в якому вони здійснюють, відсутність доказів, які б свідчили про те, що ліцензіар, який надав право позивачу використовувати об'єкти авторського права сам був наділений таким правом.

До прийняття рішення по справі позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог до 32000 грн, яку ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 09.02.17 прийнято до розгляду та зобов'язано позивача направити її копію відповідачу, докази чого подати суду.

В зв'язку з невиконанням вимог суду, ухвалою від 16.02.17 господарський суд Івано-Франківської області повторно зобов'язав позивача направити копію заяви про збільшення розміру позовних вимог відповідачу, а розгляд справи відклав на 24.02.17.

16.02.17 представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" подано клопотання (вх№ 2705/17) про розгляд справи в судовому засіданні 24.02.17 без його участі.

Як визначено в ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

В п.3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Оскільки, позивач вимог суду не виконав, станом на 24.02.17 доказів направлення копії заяви (вх№ 1548/17) про збільшення розміру позовних вимог відповідачу не надав, то враховуючи, що відповідач заперечує отримання її копії, подану позивачем заяву (вх.№ 1548/17) слід залишити без розгляду на підставі п.5 ч.1 ст.81 ГПК України.

При цьому, слід зазначити, що вимога щодо надсилання відповідачу копії поданої заяви спрямована за забезпечення принципів рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності у відповідності до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України. Не надіславши відповідачу копії поданої до господарського суду заяви позивач тим самим обмежив його у можливості надати свої пояснення чи заперечення щодо неї.

В судовому засіданні 24.02.17 представник ТОВ "Андком" проти задоволення позову заперечував з посиланням на те, що подані приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в підтвердження порушення ним майнових прав позивача докази не є належними та не можуть бути прийняті судом.

ФОП ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про причини своєї неявки суду не повідомила.

Розглянувши матеріали справи, подані сторонами у справі та зібрані судом із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам у відповідності до ст.43 Господарського процесуального кодексу України, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

31.12.14 між ТОВ "Національне музичне видавництво" (ліцензіар) та ТОВ "УМИГ Мьюзик" (ліцензіат) укладено ліцензійний договір № НЛВ-138/15, за умовами якого ліцензіар надає ліцензіату на території України на строк з 01.01.15 по 31.12.16 право на використання об'єктів (творів, фонограм, виконань, відеокліпів) із каталогу ліцензіара, що означає право ліцензіата на власний розсуд здійснювати, дозволяти або забороняти здійснення щодо зазначених об'єктів дії, визначені в п.2.1.1, п.2.1.2, п.2.1.3, п. 2.1.4 договору, а зокрема: публічно виконувати твори, тобто представляти їх в живому виконанні або з допомогою технічних засобів (радіо, телебачення та інші технічні засоби) в місці, відкритому для вільного відвідування або в місці, де присутня значна кількість людей, що не відносяться до кола однієї сім'ї, незалежно від того чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічного відтворення або показу чи в іншому місці одночасно з відтворенням або показом твору; видавати дозволи користувачам (укладаючи з ними відповідні субліцензійні договори) на використання зазначених об'єктів.

Відповідно до п.2.2 договору з метою організації збору винагород за використання об'єктів, зазначених у цьому договорі, ліцензіат має право частково передавати права на використання об'єктів в управління організації, що здійснює управління правами на колективній основі, а також має право наділити таку організацію правом на видачу субліцензій і на збір відповідної винагороди.

В п.7.1 та п.7.1.4 договору зазначено, що ліцензіар гарантує ліцензіату, що він є єдиним правовласником об'єктів (творів, фонограм, виконань, відеокліпів) і в повному обсязі володіє правами, що передаються ліцензіату згідно даного договору; на момент підписання договору не існує ніяких прав, обтяжень і вимог третіх осіб щодо об'єктів та/або прав на використання.

Згідно п.7.1.6 договору тільки ліцензіар має право надавати ліцензіату право на використання, і на дату укладення договору не існує ні одного договору або довіреності чи іншого документу, що має силу договору або довіреності чи документу аналогічному даному договору (у вигляді виключної ліцензії), за якими третя особа вправі розпоряджатися правами на використання об'єктів якими-небудь способами, або в силу яких ліцензіар був би обмежений в можливості розпорядження правами на використання, а всі договори та довіреності, укладені або видані раніше, або припинені, або втратили силу в зв'язку з закінченням строку, або були відкликані з обов'язковим повідомленням про це контрагентів і довірителів, які не оспорюють припинення договорів і довіреностей.

З виписки із каталогу творів, що є невід'ємною частиною ліцензійного договору № НЛВ-138/15 вбачається, що до каталогу творів ліцензіара входить, зокрема, твір "Summer" у виконанні Calvin Harris.

Відповідно до ст.204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки, будь-якої інформації та доказів щодо недійсності укладеного між ТОВ "Національне музичне видавництво" та ТОВ "УМИГ Мьюзик" ліцензійного договору № НЛВ-138/15 від 31.12.14 господарському суду не надано, суд вважає зазначений договір належним доказом в підтвердження наявності у позивача майнових прав на твір "Summer" у виконанні Calvin Harris.

Як визначено в ст.45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно ст.1 Закону України "Про авторське право і суміжні права" організацією колективного управління (організація колективного управління майновими правами) є організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі (ч.3 ст.48 ЗУ "Про авторське право і суміжні права").

Організації колективного управління у відповідності до ст.49 Закону України "Про авторське право і суміжні права" повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень такі функції як, зокрема, вчинення дій, необхідних для захисту прав, управління якими здійснює організація, в тому числі звертатися до суду за захистом прав суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав відповідно до статутних повноважень та доручення цих суб'єктів.

В п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.10 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" роз'яснено, що організація колективного управління, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація. Документами, які підтверджують право організації на звернення до суду за захистом авторського і (або) суміжних прав, є: свідоцтво про облік організації колективного управління; Статут; договір із суб'єктом авторського права і (або) суміжних прав на управління майновими правами на колективній основі; у певних випадках - договір з аналогічними іноземними організаціями, що управляють такими ж правами, чи довіреність.

Судом з'ясовано, що приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" діє на підставі Статуту, копії якого містяться в матеріалах справи, та свідоцтва про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.11, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

01.01.14 між приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація) та ТОВ "УМИГ Мьюзик" (Видавник) укладеного договір про управління майновими авторськими правами № АУ003К, за умовами якого Видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права (твори та субвидані твори), що належать або протягом дії цього договору будуть належати Видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені Видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього договору.

З декларації музичних творів № 26 вбачається, що об'єктом авторського права, на управління майновими правами якого надано повноваження, серед інших є, зокрема, музичний твір "Summer" у виконанні Calvin Harris.

В ч.8 укладеного договору сторони погодили, що Організація має право здійснювати будь-які юридичні дії з метою забезпечення майнових прав Видавника на об'єкти авторського права та вживати будь-які законні заходи, направлені на захист майнових прав Видавника, в тому числі перешкоджати використанню об'єктів авторського права без дозволу Організації, забороняти таке використання та здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу, а також пред'являти заяви, судові позови з метою захисту порушених прав.

Відповідно до п.11.1 договору строк його дії визначено з 01.01.14 по 31.12.14. Додатковими угодами № 2 від 31.12.14 та № 3 від 22.12.15 строк дії договору продовжено до 31.12.15 та 31.12.16 відповідно.

З урахуванням наведеного, господарський суд дійшов висновку про те, що приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" належними та допустимими доказами доведено її право на звернення до господарського суду з даним позовом.

Предметом позову у даній справі є вимога про стягнення з відповідачів компенсації за порушення майнових прав позивача, а саме: використання без дозволу музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris.

Як вбачається зі змісту ст.433 Цивільного кодексу України та ст.8 Закону України "Про авторське право та суміжні права" музичні твори (з текстом і без тексту) є об'єктами авторського права.

Згідно ст.435 Цивільного кодексу України та ст.11 Закону України "Про авторське право та суміжні права" первинним суб'єктом авторського права є автор твору. Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Авторське право і право власності на матеріальний об'єкт, в якому втілено твір, не залежать одне від одного. Відчуження матеріального об'єкта, в якому втілено твір, не означає відчуження авторського права і навпаки (ст.12 ЗУ "Про авторське право та суміжні права") .

Відповідно до ст.440 Цивільного кодексу України та ст.15 Закону України "Про авторське право та суміжні права" майновими правами інтелектуальної власності на твір є: виключне право на використання твору, виключне право дозволяти використання твору, право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання, інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

В п.26 постанови № 12 від 17.10.12 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" Пленум вищого господарського суду України роз'яснив, що використання творів та/або об'єктів суміжних прав, - якщо інше не встановлено законом, - допускається лише на підставі передбаченого статтею 1107 Цивільного кодексу України договору щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності, а зокрема ліцензійного договору.

Згідно п.6 ч.1 ст.441 Цивільного кодексу України використанням твору є, зокрема, його публічне виконання.

В ст.1 Закону України "Про авторське право та суміжні права" визначено, що публічне виконання- це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

В процесі розгляду справи судом з'ясовано, що 15.07.16 представником приватної організації "Оранізація колективного управління авторськими та суміжними правами" ОСОБА_3, який діяв на підставі довіреності № 07/12/15/21 від 07.12.15 (копія якої міститься в матеріалах справи), зафіксовано в приміщенні закладу харчування - Бістро "Десятка", розташованого в м.Івано-Франківську по вул.Шашкевича, 4, в якому господарську діяльність здійснюють ТОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_1, факт публічного виконання музичного твору "Summer" за допомогою наявного в приміщенні закладу обладнання без належного на те дозволу, про що складено акт № 10/07/2016 від 15.07.16.

Крім того, на підтвердження факту використання музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris у Бістро "Десятка" (вул.Шашкевича, 4, м.Івано-Франківську) представником приватної організації "Оранізація колективного управління авторськими та суміжними правами" подано відеозапис публічного сповіщення та фіскальний чек за оплату наданих послуг харчування за 15.07.16, виданий закладом Бістро "Десятка".

Під час перегляду в судовому засіданні поданого відеозапису представником відповідача факт відображення на ньому саме закладу Бістро "Десятка" та факт звучання в зазначеному закладі музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris не заперечувались. Також не ставилась під сумнів представником відповідача справжність відеозапису, будь-яких заяв чи клопотань щодо його перевірки на автентичність ним не заявлено. При цьому, він зазначив про вірогідність власноручного виставлення представником приватної організації "Оранізація колективного управління авторськими та суміжними правами" дати проведення перевірки, що відображена на належному йому пристрої, на початку відеозапису. Однак, враховуючи наявність в матеріалах справи фіскального чеку за оплату наданих послуг харчування, виданого закладом Бістро "Десятка" датованим 15.07.16, господарський суд вважає такі домисли представника відповідача недоведеними.

Також не заслуговують на увагу посилання представника відповідача на те, що представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в порушення вимог Закону України "Про метрологію та метрологічну діяльність" не подано доказів сертифікації відеокамери, якою було здійснено відеозапис, оскільки діяльність, пов'язана з розпорядженням майновими правами інтелектуальної власності, не входить до сфери законодавчо регульованої метрології, що регулюється зазначеним Законом.

Що стосується доводів представника відповідача стосовно того, що акт фіксації № 10/07/2016 від 15.07.16, складений представником приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", не містить підпису представників закладу Бістро "Десятка", а отже складений в односторонньому порядку, що не надає йому доказової сили, то слід зазначити, що право на складання такого акту представникам уповноважених організацій колективного управління надано постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 № 71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 № 957); яким саме нормативно-правовим актам суперечить складений акт представником відповідача не зазначено.

Зі змісту ст.50 Закону України "Про авторське право та суміжні права" вбачається, що використання музичного твору без належного на те дозволу уповноваженої особи є підставою для судового захисту.

В п.29 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.12 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що з огляду на приписи статті 33 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку доказування і подання доказів господарському суду у вирішенні питання про те, якій стороні належить доводити обставини, що мають значення для справи про захист авторського права чи суміжних прав, слід враховувати таке:

1) позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також факт використання об'єктів даних прав відповідачем, а в разі заявлення вимог про відшкодування шкоди - розмір шкоди і причинно-наслідковий зв'язок між завданою шкодою та діями відповідача.

2) відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкту суміжних прав; в іншому разі фізична або юридична особа визнається порушником авторського права та/або суміжних прав, і для неї настають наслідки, передбачені цими законодавчими актами. Крім того, відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 ЦК України).

Згідно ч.2 п.41 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Оскільки господарську діяльність в закладі харчування - Бістро "Десятка" (вул.Шашкевича, 4, м.Івано-Франківськ) здійснюють ТОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_1, відповідальність за публічне виконання авторських творів покладається саме на них. При цьому, в зв'язку з неподанням ними доказів стосовно того в якій частці кожним із них здійснюється господарська діяльність в зазначеному закладі, відповідальність покладається на ТОВ "Андком" та ФОП ОСОБА_1 в рівних частках.

Одним із способів цивільно-правового захисту авторських прав у відповідності до п."г" ч.1 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" є, зокрема, звернення до суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду, або стягнення доходу, отриманого порушником внаслідок порушення ним авторського права і (або) суміжних прав, або виплату компенсацій.

В п.51.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.12 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що компенсація підлягає виплаті у разі доведення факту порушення майнових прав суб'єкта авторського права та/або суміжних прав, а не розміру заподіяних збитків. Таким чином, для задоволення вимоги про виплату компенсації достатньо наявності доказів вчинення особою дій, які визнаються порушенням авторського права та/або суміжних прав, а розмір збитків суб'єкт такого права доводити не зобов'язаний. Водночас розмір доведених збитків має враховуватися господарським судом у визначенні розміру компенсації.

Аналогічне роз'яснення міститься і в п.42 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.10 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав".

Відповідно до п."г" ч.2 ст.52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" суд має право постановити рішення про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, замість відшкодування збитків або стягнення доходу.

Згідно роз'яснень, що містяться в п.51.1 та п.51.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 12 від 17.10.12 "Про деякі питання вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності" та в п.42 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 04.06.10 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" хоча розмір компенсації, що підлягає стягненню, визначається в кінцевому підсумку судом, у позовній заяві має бути зазначена ціна позову в твердій сумі. У визначенні розміру такої компенсації господарським судам необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності. Розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеню вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо. Відповідні мотиви визначення розміру компенсації мають бути наведені в судовому рішенні. У визначенні суми компенсації господарський суд має виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення.

Отже, незважаючи на необхідність визначення суми компенсації, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на час ухвалення рішення, господарський суд не вправі при цьому виходити за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності.

Згідно вимог ст.ст.32 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст.43 ГПК України).

Оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" доведено факт використання у приміщенні відповідачів музичного твору "Summer" у виконанні Calvin Harris, який є об'єктом авторського права, тоді як відповідачами не доведено наявності у них дозволу на його використання.

Такої ж правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постановах від 05.07.16 (справа № 916/3420/15), від 21.04.15 (справа № 910/21926/14), від 28.04.15 (справа № 910/16658/14), від 13.09.16 (справа № 910/28335/15).

З огляду на викладене, з відповідачів в рівних частинах слід стягнути на користь приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзик" мінімальний розмір компенсації в сумі 14500 грн.

При цьому, судом взято до уваги розмір компенсації, на стягненні якого наполягала приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в позовній заяві, одноразовість використання об'єкта авторського права та відсутність доказів, які б свідчили про завдання позивачу чи приватній організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" таким використанням будь-яких збитків.

Судовий збір у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.204, 433, 435, 440, 441, Цивільного кодексу України, ст.ст.22, 32, 33, 43, 49, 82, 83, 84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

заяву приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" про збільшення розміру позовних вимог (вх.№ 1548/17 від 07.02.17) залишити без розгляду.

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Андком" (вул.Шашкевича, 4, м.Івано-Франківськ, 76018, код 20533454) на користь приватної організації " Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзик" (вул.Є.Сверстюка, 23 офіс 916, м.Київ, 02002, код 37396151) 7250 (сім тисяч двісті п"ятдесят) грн компенсації за порушення майнових авторських прав та 689 (шістсот вісімдесят дев"ять) грн судового збору.

Стягнути з фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 76006, код НОМЕР_1) на користь приватної організації " Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" в інтересах ТОВ "УМИГ Мьюзик" (вул.Є.Сверстюка, 23 офіс 916, м.Київ, 02002, код 37396151) 7250 (сім тисяч двісті п"ятдесят) грн компенсації за порушення майнових авторських прав та 689 (шістсот вісімдесят дев"ять) грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Рочняк О.В.

Повне рішення складено 01.03.17