Рішення

від 01.03.2017 по справі 910/1552/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017Справа №910/1552/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Балакком

до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАКТІКЕР ГРУП ХОЛДИНГ

про стягнення дебіторської заборгованості 46 794,05 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Пироговський Е.М. - представник за довіреністю б/н від 03.02.17

від відповідача не з'явилися

В судовому засіданні 01.03.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Балакком до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАКТІКЕР ГРУП ХОЛДИНГ про стягнення дебіторської заборгованості 46 794,05 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов договору від 30.08.2016 № 1278 позивач поставив відповідача товар на загальну суму 63 494,05 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печаткою. За твердженням позивача, відповідачем товар прийнятий проте не оплачений у повному обсязі, у зв'язку з чим у відповідача виник борг у розмірі 46 794,05 грн. З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлялася на адресу відповідача претензія щодо погашення боргу, яка залишена відповідачем без реагування. А тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованість у розмірі 46 794,05 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 02.02.2017 порушено провадження у справі № 910/1552/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 01.03.2017.

У судове засідання, призначене на 01.03.2017, з'явився представник позивача, який надав документи на виконання вимог ухвали суду, позовні вимоги підтримав, надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, витребуваних судом документів не надав, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 вказаного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, третіх осіб, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

У п.3 Постанови №11 від 17.10.2014р. Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення" розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010р., "Смірнова проти України" від 08.11.2005р., "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006р., "Літоселітіс Проти Греції" від 05.02.2004р.)

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч.1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Таким чином, незважаючи на те, що відповідач не з'явився у судове засідання, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

30 серпня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Балакком (надалі - постачальник/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ПРАКТІКЕР ГРУП ХОЛДИНГ (надалі - покупець/відповідач) було укладено договір поставки № 1278 (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1. постачальник обов'язується в порядку та на умовах, визначених даним договором, та відповідно до замовлень покупця, поставити товар, а покупець зобов'язується, в порядку та на умовах визначних цим договором, прийняти товар і оплачувати його вартість, за цінами, визначеними у рахунках-фактурах. Сторони погоджують асортимент, кількість та термін поставки товару в замовленнях покупця.

Як вбачаться із матеріалів справи сторонами затверджено специфікацію № 1 до договору, якою визначили зокрема найменування товару що постачається та його вартість.

Згідно з п. 3.1. договору поставка товару здійснюється постачальником на умовах DDP (офіційні правила тлумачення торговельних термінів міжнародної торгової палати Інкотермс 2010).

У п. 7.1. договору сторони передбачили, що підставою для проведення розрахунків з постачальником є реалізація поставлених ним на користь покупця товарів кінцевим споживачам. Один раз на кожні 10 (десять) банківських днів (далі - платіжний період) покупець розраховується з постачальником за товари, реалізовані протягом звітного платіжного періоду. В разі, якщо протягом платіжного періоду не було реалізовано жодної одиниці товару, розрахунок не проводиться.

Відповідно до п. 11. 1 договір набуває чинності з дати його підписання та скріплення печатками сторін та діє до 31 грудня 2016 року, а частині виконання сторонами взятих на себе зобов'язань - до повного їх виконання.

За доводами позивача, ТОВ належним чином виконало зобов'язання за договором та поставило відповідачу товар на загальну суму 63 494,05 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печаткою, а саме: № 46372 від 13.09.2016 поставлено товар на суму 30 599,33 грн; № 46417 від 13.09.2016 поставлено товар на суму 8 698,66 грн; № 49995 від 27.09.2016 поставлено товар на суму 3 814,54 грн; № 49993 від 27.09.2016 поставлено товар на суму 7 925,81 грн; № 54474 від 19.10.2016 поставлено товар на суму 12 455,71 грн.

За твердженням позивача, оскільки у договорі не визначено строк оплати, останнім направлено претензію-вимогу від 19.12.2016 № 145 про погашення заборгованості у розмірі 46 794,05 грн у семиденний строк з дня пред'явлення, як визначено у ст. 530 ЦК України.

Вказану претензію відповідач отримав 21.12.2016, однак заборгованість стонам на момент подачі позову до суду не погасив.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання по сплаті за поставлений товар.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України , за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст. 266 ГК України предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачає, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з п. 7.1. договору підставою для проведення розрахунків з постачальником є реалізація поставлених ним на користь покупця товарів кінцевим споживачам. Один раз на кожні 10 (десять) банківських днів (далі - платіжний період) покупець розраховується з постачальником за товари, реалізовані протягом звітного платіжного періоду. В разі, якщо протягом платіжного періоду не було реалізовано жодної одиниці товару, розрахунок не проводиться.

Як свідчать матеріали справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 63 494,05 грн, що підтверджується видатковими накладними № 46372 від 13.09.2016 на суму 30 599,33 грн; № 46417 від 13.09.2016 на суму 8 698,66 грн; № 49995 від 27.09.2016 на суму 3 814,54 грн; № 49993 від 27.09.2016 на суму 7 925,81 грн; № 54474 від 19.10.2016 на суму 12 455,71 грн, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідачем в свою чергу товар було прийнято та частково оплачено, у зв'язку з чим, у відповідач утворився борг перед позивачем у сумі 46 794,05 грн. Зокрема, частково залишається не оплаченою видаткова накладна № 46372 від 13.09.2016 у розмірі 13 899,33 та повністю залишаються неоплаченими видаткові накладні № 46417 від 13.09.2016 на суму 8 698,66 грн; № 49995 від 27.09.2016 на суму 3 814,54 грн; № 49993 від 27.09.2016 на суму 7 925,81 грн; № 54474 від 19.10.2016.

Відповідно до ст.ст. 525 , 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України , договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи позивачем направлено вимогу на адресу відповідача, в порядку ст. 530 ЦК України, про погашення заборгованості, яка була отримана відповідачем 21.12.2016.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті за отриманий товар за договором на момент розгляду справи настав.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем був поставлений товар, що підтверджується видатковими накладним, підписаними сторонами, копії яких містяться в матеріалах справи. Проте відповідач, в порушення дійсних домовленостей, не розрахувався за поставлений товар, у зв'язку з чим його заборгованість складає на момент вирішення спору 46 794,05 грн.

Враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню в сумі 46 794,05 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання за договором.

За таких обставин, позовні вимоги позивача є правомірними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32 , 33 , 44 , 49 , 75, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України , Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ПРАКТІКЕР ГРУП ХОЛДИНГ (03134, м. Київ, вул. Кільцева дорога, буд. 12; ідентифікаційний код 39461864) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Балакком (58023, м. Чернівці, вул.. Комунальників, буд. 4 Б; ідентифікаційний код 30501814) заборгованість за договором у сумі 46 794 (сорок шість тисяч сімсот дев'яносто чотири) грн 05 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн 00 коп.

3. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.03.2017.

Суддя Пукшин Л.Г.