Рішення

від 24.02.2017 по справі 910/1561/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.02.2017Справа №910/1561/17

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Цунамі" ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "НТ-ПРОЕКТ" Простягнення 90 327,74 грн.

Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: Замлинський С.С. - представник за дов.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цунамі" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ-ПРОЕКТ" про стягнення 90 327,74 грн.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 року було порушено провадження у справі № 910/1561/16 та призначено розгляд справи на 24.02.2017 року в режимі відеоконференції.

13.02.2017 року позивач подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали про порушення провадження у справі.

20.02.2017 до канцелярії Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про закриття справи у зв'язку із відсутністю правопорушення та повідомлення про неможливість присутності представника на судовому засіданні 24.02.2017, а також додаткові документи по справі.

24.02.2017 представник позивача в судовому засіданні надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в дане судове засідання не з'явився, про дату та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд розглянув та відмовив у задоволенні клопотання відповідача, у зв'язку із його безпідставністю та необґрунтованістю.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 24.02.2017 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Цунамі" (далі - покупець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "НТ-ПРОЕКТ"(далі - постачальник, відповідач) уклали договір поставки № 160816_1, пунктами 1.1 та 1.2 якого узгодили, що постачальник зобов'язується передати у власність покупця на умовах даного договору електротехнічну продукцію, далі по тексту договору - продукція, в асортименті, кількості, в строки, по ціні та з якісними характеристиками, що узгоджені сторонами в цьому договорі та/або специфікаціях, які являються невід'ємними частинами цього договору. Покупець зобов'язується прийняти продукцію, що постачається, в свою власність і своєчасно оплатити її вартість відповідно до умов цього договору.

На виконання умов даного договору позивач здійснив передплату на розрахунковий рахунок відповідача у сумі 86 116,30 грн.

В свою чергу відповідач, продукцію, зазначену в специфікації № 1 від 16.08.2016, позивачу не поставив.

13 січня 2017 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 1, з вимогами повернути грошові кошти у сумі 86 116,30 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 22 703,83 грн.

Дана претензія залишена відповідачем без реагування, у зв'язку із чим позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про стягнення з відповідача суми передплати у розмірі 86 116,30 грн. та пені у сумі 4 21,44 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено господарським судом, 16.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Цунамі" (далі - покупець, позивач) та Товариство з обмеженою відповідальністю "НТ-ПРОЕКТ"(далі - постачальник, відповідач) уклали договір поставки № 160816_1.

Відповідно до пункту 2.1 договору, ціна на постачальну постачальником продукцію визначається у специфікаціях, кожна специфікація має свої суттєві умови господарського договору: номер специфікації, дату укладення, перелік продукції, що постачається, терміни і умови поставки, ціну продукції та інше.

Згідно до п. п. 2.3.1, 2.3.2 та 2.3.3 договору, покупець проводить передплату у розмірі 70 % від вартості продукції, визначеної в специфікації (додаток №1), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів після отримання рахунків-фактури та підписання відповідної специфікації.

Покупець проводить оплату у розмірі 20 % від вартості продукції, визначеної в специфікації (додаток № 1), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів після отримання письмового повідомлення продавцем о повній фактичній готовності продукції на складі постачальника.

Покупець проводить оплату у розмірі 10 % від вартості продукції, визначеної в специфікації (додаток №1), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 10-ти календарних днів після відвантаження продукції постачальником на складі покупця. Датою відвантаження вважається дата зазначена у товаросупровідних документах постачальника.

Умовами п. п. 4.1 та 4.2 договору визначено, що поставка продукції проводиться партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, погоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Умови поставки продукції обумовлені в специфікаціях, які є невід'ємними частинами цього договору. Місце пункту призначення вказується сторонами у відповідних специфікаціях до договору.

Відповідно до п. 7.1 договору, цей договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє протягом дванадцяти місяців, а в частині виконання сторонами зобов'язань, що виникли з договору - до повного їх виконання. Дострокове розірвання цього договору допускається виключно за згодою обох сторін.

На виконання умов договору позивач здійснив передплату у сумі 86 116,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 13539 від 18.08.2016 на суму 80 000,00 грн. та № 14688 від 29.09.2016 на суму 6 116,30 грн.(копії яких містяться у матеріалах справи).

Згідно з п. 3 специфікації № 1, термін поставки - 35 (тридцять п'ять) календарних днів, з моменту отримання попередньої оплати на поточний рахунок постачальника.

Як вбачається з поданого відповідачем клопотання про закриття справи, останній підтверджує отримання грошових коштів від позивача у сумі 86 116,30 грн., в якості передплати за продукцію, згідно до договору поставки № 160816_1 від 16.08.2016 та специфікації № 1 до договору, а також визнає факт не виконання своїх зобов'язань щодо строків поставки зазначеної продукції.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 86 116,30 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із специфікації № 1 до договору поставки сторонами узгоджений строк поставки - 35 календарних днів з моменту отримання попередньої оплати на поточний рахунок відповідача.

Згідно до п. 2.3.1 договору, покупець проводить передплату у розмірі 70 % від вартості продукції, визначеної в специфікації (додаток №1), шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця протягом 3-х банківських днів після отримання рахунків-фактури та підписання відповідної специфікації.

Враховуючи платіжне доручення № 13539 від 18.08.2016 на суму 80 000,00 грн., що складає 83,61% від вартості продукції (95 684,78 грн.), позивач перерахував відповідачу попередню оплату за продукцію 18 серпня 2016 року.

Отже, останній день, коли відповідач був зобов'язаний, згідно з умовами договору та специфікації, здійснити поставку продукції позивачу є 22 вересня 2016 року.

Згідно п. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

13 січня 2017 року позивачем була направлена на адресу відповідача претензія № 1, з вимогами повернути грошові кошти у сумі 86 116,30 грн. та сплатити штрафні санкції у розмірі 22 703,83 грн, яка залишена останнім без реагування.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 86 116,30 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 5.2 договору, за порушення термінів поставки - штрафні санкції у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день протермінування.

Позивач за прострочення строків поставки продукції за договором № 160816_1, керуючись п. 5.2 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 4 211,44 грн.

Разом із тим, щодо нарахування позивачем пені за прострочення строків поставки продукції, господарський суд зазначає наступне.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст. 6 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими, відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Судом, при дослідженні договору поставки, а саме його пункту 5.2, на який посилається позивач при нарахуванні пені, встановлено, що сторони прописали в договорі умову щодо нарахування штрафних санкцій у вигляді пені за прострочення строків поставки продукції у вигляді пені в розмірі однієї облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня за кожен день протермінування.

Проте, в умовах договору не визначена база нарахування пені, а саме не зазначено на що саме повинно здійснюватись нарахування штрафної санкції, що в свою чергу свідчить про неузгодженість між сторонами покладення на боржника, у разі не виконання або неналежного виконання останнім своїх зобов'язань, даного виду відповідальності.

Враховуючи вищезазначене, господарський суд відмовляє в задоволенні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені у сумі 4 211,44 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НТ-ПРОЕКТ" (місцезнаходження : 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 6, код ЄДРПОУ 35454167) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цунамі" (місцезнаходження: 45100, Волинська обл., м. Рожище, вул. Селянська, 48А, код ЄДРПОУ 31572226 ) 86 116(вісімдесят шість тисяч сто шістнадцять) грн. 30 коп. - передплати та 1 525(одну тисячу п'ятсот двадцять п'ять) грн. 40 коп. - судового збору.

3. В іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

01.03.2017 року

Суддя Спичак О.М.