Ухвала

від 20.02.2017 по справі 910/22883/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

20.02.2017Справа № 910/22883/16

За позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЬЯНС ГРУП"

про стягнення 6 594 698,47 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Метенко Т.І.

від відповідача: Мацегорін А.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЬЯНС ГРУП", в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 6594 698,47 грн., з яких 5 800 000,00 грн. - основний борг, сума інфляції - 131 193,99 грн., 3% річних - 26 079,17 грн., пеня - 243 405,57 грн., штраф 1% - 138 954,95 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Пред'являючи позов до суду позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, що належить відповідачу, а також просив накласти арешт на грошові кошти відповідача на всіх рахунках в розмірі 6 594 698,47 грн. в межах позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.12.2016 р. порушено провадження у справі № 910/22883/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.01.2017 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вищевказаної заяви, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Положеннями ст. 67 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу. Про забезпечення позову виноситься ухвала.

Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

За приписами постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

При вирішення питання про забезпечення позову, господарський суд має враховувати наявність зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а саме - чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову. При цьому, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, що кореспондує зі способами захисту порушеного прав. Предмет позову повинен мати правовий характер і випливати з певних матеріально-правових відносин.

Питання про забезпечення позову може вирішуватися господарським судом як без проведення окремого судового засідання, так і в засіданні з викликом представників сторін, інших учасників судового процесу із заслуховуванням їх думки.

Згідно з п 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" № 16 від 26.12.2011 р. у позовному провадженні піддані арешту кошти слід обмежувати розміром суми позову та можливих судових витрат. Накладення господарським судом арешту на рахунки боржника чинним законодавством не передбачено, але господарський суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат. Відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про ускладнення та/або неможливості виконання рішення суду, а також не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після подання позову до суду; крім того, предметом розгляду даної справи не є майно, на яке позивач просить накласти арешт та не конкретизовано перелік цього майна; не надано суду доказів приналежності спірного майна відповідачу.

На підставі вищенаведеного, суд відмовляє позивачу у задоволені заяви про вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі.

У процесі провадження у справі судом оголошувалась перерва в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку із невиконанням сторонами вимог суду в повному обсязі.

19.01.2017р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про уточнення до позовної заяви, в якій позивач, враховуючи сплату відповідачем основної заборгованості в розмірі 5 800 000,00 грн., просив суд стягнути суму інфляції в розмірі 131 193,99 грн., 3% річних 26 079,17 грн., пеню - 243 405,57 грн. штраф 1% в розмірі 138 954,95 грн. та штраф 5% в розмірі 672 274,76 грн.

Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. Статтею 22 Господарського процесуального кодексу України не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

Тож, приймаючи до уваги, що заява позивача про збільшення розміру позовних вимог не суперечить вимогами ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв її до розгляду та задовольнив.

У судовому засіданні 24.01.2017р. представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив припинити провадження у справі у зв'язку повним погашенням основного боргу в розмірі 5 800 000,00 грн., а в іншій частині позовних вимог відмовити позивачу.

26.01.2017р. через відділ діловодства суду позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій зазначив, що відповідачем 05.01.2017р. (у процесі провадження у справі) було погашено основну заборгованість відповідача в розмірі 5 800 000,00 грн., на підставі чого позивач просить суд стягнути з відповідача тільки суму судового збору в розмірі 98 920,48 грн., виключаючи нараховані санкції, що є новою ціною позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.02.2017 р. продовжено строк розгляду спору та відкладено розгляд справи, в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 20.02.2017р. представник позивача подав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п. 1-1. ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України через сплату відповідачем суми заборгованості, а також відмовився від позовних вимог в частині стягнення санкцій в розмірі 1 211 908,44 грн. Просив стягнути з відповідача сплачену суми судового збору в розмірі 98 920,48 грн.

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву позивача про припинення провадження у справі, суд відзначає наступне.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у процесі провадження у справі відповідач виконав свої зобов'язання щодо оплати природного газу, що підтверджується платіжними дорученнями за листопад-грудень 2016р. в розмірі 5 800 000,00 грн., засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі № 910/22883/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЬЯНС ГРУП" в частині стягнення основного боргу в розмірі 5 800 000,00 грн. на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши у даному судовому засіданні заяву позивача про відмову від позову в частині стягнення суму інфляції 131 193,99 грн., 3% річних 26 079,17 грн., пені - 243 405,57 грн. штраф 1% в розмірі 138 954,95 грн. та штраф 5% в розмірі 672 274,76 грн. суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відмова позивача від позову викладається в адресованій господарському суду письмовій заяві, що долучається до справи. Ця заява підписується позивачем. До прийняття відмови позивача від позову суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи є повноваження на вчинення цих дій у представників сторін.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Відповідно до п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011, № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

З огляду на те, що в поданій заяві про відмову від позову, підписаній Головою правління Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" Бакуненком М., позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення суми інфляції 131 193,99 грн., 3% річних 26 079,17 грн., пені - 243 405,57 грн. штрафу 1% в розмірі 138 954,95 грн. та штраф 5% в розмірі 672 274,76 грн., відмова позивача від позову викладена в адресованій господарському суду письмовій заяві; позивачу відомі наслідки відмови від позову; за висновком суду, відмова від позовних вимог не суперечить чинному законодавству і не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, суд приймає відмову Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" від частини позовних вимог в сумі 1 211 908,44 грн. у зв'язку з чим припиняє провадження у справі №910/22883/16 в цій частині.

Відповідно до п. 5.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 21.02.2013, № 7 Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України статтею 7 Закону передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 Господарського процесуального кодексу України), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. Враховуючи спосіб формулювання даного положення, поняття закриття та припинення слід вважати тотожними. У разі припинення провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову, коли таку відмову прийнято господарським судом (пункт 4 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), сплачені суми судового збору не повертаються.

Таким чином, припинення провадження у справі з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу, не тягне за собою наслідків у вигляді повернення сплаченої суми судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат.

Відповідно до п. 4.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 р. № 7 Про деякі питання практики застосування розділу 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що частиною другою статі 49 Господарського процесуального кодексу передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і вразі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася, то судовий збір також покладається на відповідача.

Тож, враховуючи вищевикладене, а також беручи до уваги те, що спір у даній справі виник внаслідок неправомірних дій Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЬЯНС ГРУП", сплачений судовий збір підлягає поверненню Приватному акціонерному товариству "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" на підставі ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в розмірі 87 000,02 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 78, п.п. 1-1, 4 ч. 1 ст. 80, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ :

1. Провадження у справі № 910/22883/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЬЯНС ГРУП" про стягнення основного боргу в розмірі 5 800 000,00 грн. припинити.

2. Прийняти відмову Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" від позовних вимоги в частині стягнення сума інфляції - 131 193,99 грн., 3% річних - 26 079,17 грн., пені - 243 405,57 грн., штрафу 1% - 138 954,95 грн. та штрафу 5% в розмірі 672 274,76 грн., що загалом складає 1 211 908,44 грн.

3.Припинити провадження у справі № 910/22883/16 за позовом Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЬЯНС ГРУП" про стягнення 1 211 908,44 грн.

4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР-АЛЬЯНС ГРУП" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, буд. 19, корпус 4, код ЄДРПОУ 39377647), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства "Видобувна компанія "Укрнафтобуріння" (01014, м. Київ, вул. Струтинського, буд. 6, ідентифікаційний код 31152471) судовий збір у розмірі 87 000,02 грн. (вісімдесят сім тисяч гривень 02 коп.).

5.Видати наказ.

Дана ухвала може бути оскаржена у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Пригунова А.Б.