Рішення

від 26.02.2017 по справі 924/1332/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" лютого 2017 р.Справа № 924/1332/16

За позовом керівника Городоцької місцевої прокуратури м. Городок в інтересах держави в особі Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств м. Хмельницький;

до Фермерського господарства „Дзеленецьке с. Дзеленці Волочиський район

про стягнення 142 690,18 грн., з яких: 68 000,00 грн. боргу, 43 909,87 грн. пені, 3 248,00 грн. 3% річних, 27 532,31 грн. інфляційних втрат

Представники сторін:

від позивача: Рохов О.В.- за довіреністю №53-22/75 від 23.12.2016р.;

від відповідача: не прибув;

від прокуратури: Олійник І.О. - прокурор відділу прокуратури Хмельницької області

В засіданні суду 27.02.2017р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суть спору: Прокурор звернувся до суду із позовом про стягнення із Фермерського господарства „Дзеленецьке на користь Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств 68 000,00 грн. боргу, 43 909,87 грн. пені, 3 248,00 грн. 3% річних, 27 532,31 грн. інфляційних втрат відповідно до договору про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 20.12.2010р. №25.

В обґрунтування позову прокурор посилається на те, що на виконання умов договору Хмельницьким відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 17.09.2009 перераховано кошти в розмірі 100 000,00 грн. (копія платіжного дорученнями №5 від 22.12.2010р.).

Вказує, що фінансова допомога надавалась відповідачу за рахунок коштів Державного бюджету у відповідності до вимог ст.9 Закону України „Про фермерське господарство та положень Порядку використання коштів державного бюджету для надання підтримки фермерським господарствам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1102 від 25.08.2004р.

Відповідно до п.13 Порядку кошти фінансової підтримки, наданої фермерським господарствам на конкурсних засадах на поворотній основі, повертаються згідно з укладеними договорами на відповідні рахунки Фонду, його регіональних відділень, відкриті в органах Державного казначейства, і протягом двох робочих днів перераховуються до державного бюджету.

Згідно із ст.67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Відповідно до п.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до вимог п.3.4.2 договору №25 від 20.12.2010р. відповідач зобов`язаний був повернути отримані кошти згідно із встановленим графіком: до 10.10.2011р. в сумі 10 000,00 грн., до 10.10.2012р. - в сумі 10 000,00 грн., до 10.11.2013р. в сумі 10 000,00 грн., до 10.11.2014р. в сумі 35 000,00 грн., до 30.11.2015р. в сумі 35 000,00 грн.

Вказує, що оскільки станом на 30.11.2015р. термін повернення усієї суми отриманої фінансової допомоги пройшов, відповідач повернув Укрдержфонду підтримки фермерських господарств 32 000 грн. із одержаних 100 000 грн., що підтверджується копіями фінансових документів, а саме: 18.11.2011р. - 10 000 грн., 25.10.2012р. - 10 000 грн., 14.10.2013р. - 10 000 грн. та 28.07.2016р. 2000 грн.

Прокурор посилається на те, що в порушення умов договору відповідач розрахунки належним чином не провів, на час звернення з позовом до суду за ним рахується основний борг по вказаному договору в сумі 68 000 грн.

Згідно із вимогами п.5.1. Договору №26 від 20.12.2010р. - у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки, фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення платежу.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено обов`язок боржника, у разі прострочення ним виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

За таких обставин, прокурор підтримав позовні вимоги та просить про їх задоволення.

Прокурор в засіданні суду 27.02.2017р. позовні вимоги підтримав, просить про задоволення позову.

Представник позивача в засідання суду 27.02.2017р. позовні вимоги підтримав, просить про задоволення позову, вказує, що на дату розгляду справи заборгованість відповідачем не погашена.

Представник відповідача у засідання суду 27.02.2017р. не прибув, натомість у судовому засіданні 23.01.2017р. в усній формі повідомив суд, що проти позову він не заперечує, вказує про важке фінансове становище господарства у зв`язку із чим не зміг вчасно провести розрахунки із Фондом, письмового відзиву на позов не надав

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Український державний фонд підтримки фермерських господарств, м. Київ як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР від 12.03.2015р. №20243607.

Фермерське господарство „Дзеленецьке с.Дзеленці Волочиського району як юридична особа значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно Витягу із ЄДР станом на 19.12.2016р. №1001864549.

20.12.2010р. між Українським державним фондом підтримки фермерських господарств (Укрдержфонд) та ФГ „ Дзеленецьке (фермерське господарство) укладено договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству №25, згідно якого Укрдержфонд (в особі Хмельницького відділення) зобов`язується надати фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі Фермерському господарству в сумі 100 000,00 грн., а Фермерське господарство зобов`язується використати її за цільовим призначенням і повернути кошти у визначений договором строк. (розділ І договору).

Згідно п.п.3.1 договору передбачено, що Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення має право вимагати від фермерського господарства документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. Вимагати від фермерського господарства повернення фінансової підтримки на поворотній основі відповідно до графіка. Вимагати для забезпечення договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі до його укладання підтвердження гарантії повернення коштів (договір застави).

Укрдержфонд в особі Хмельницького відділення зобов`язаний: надати у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу зазначену в договорі суму фінансової підтримки на поворотній основі на рахунок фермерського господарства, відкритий у банківській установі. Надавати фермерському господарству необхідну інформацію щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки (допомоги) на поворотній основі. (п.3.2 договору).

Згідно із п.п.3.3 договору передбачено, що фермерське господарство має право: отримати в установленому порядку копію договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі у разі його втрати. На отримання інформації щодо виконання умов договору про надання фінансової підтримки на поворотній основі.

Фермерське господарство зобов`язане: у місячний термін з моменту отримання коштів надати Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) документи, що підтверджують цільове використання коштів фінансової підтримки на поворотній основі. Повернути кошти фінансової підтримки на поворотній основі Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно з встановленим графіком, а саме: до 10.10.2011р. в сумі 10 000,00 грн., до 10.10.2012р. - в сумі 10 000,00 грн., до 10.11.2013р. в сумі 10 000,00 грн., до 10.11.2014р. в сумі 35 000,00 грн., до 30.11.2015р. в сумі 35 000,00 грн. (п.п. 3.4.3 договору).

Згідно п.5.1 договору передбачено, що у випадку прострочення терміну виконання зобов`язання по поверненню коштів фінансової підтримки (допомоги) Укрдержфонду в особі Хмельницького відділення фермерське господарство зобов`язане сплатити суму заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченого платежу.

Відповідно до п.5.2 договору за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду в особі Хмельницького відділення пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє у період прострочення.

П.п.7.1, 7.2 договору сторони визначили, що договір про надання фінансової підтримки (допомоги) набуває чинності з дня його підписання повноваженими представниками сторін та діє до часу повного повернення фермерським господарством коштів фінансової підтримки (допомоги).

На виконання умов договору позивачем надано відповідачу кошти в сумі 100 000,00 грн., що підтверджено платіжним дорученням №5 від 22.12.2010р. на суму 100 000,00 грн.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач на виконання зобов`язань по договору від 20.12.2010р. №25 частково повернув фінансову допомогу в сумі 32 000,00 грн., а саме: 18.11.2011р. сплачено 10 000,00 грн., 25.10.2012р. - 10 000,00 грн., 14.10.2013р. - 10 000,00 грн. та 28.07.2016р. 2000,00 грн., що підтверджено випискою із банківського рахунку.

Відтак, станом на 30.11.2015р. за відповідачем рахується борг в сумі 68 000,00 грн. згідно наявних в матеріалах справи розрахунків, витягів із банківського рахунку платника.

Оскільки заборгованість у добровільному порядку відповідачем не була сплачена, позивачем направлялись на адресу відповідача листи від 06.12.2014р. №53-22/51, від 10.12.2015р. №53-22/38, від 03.01.2016р. №53-22/4 із вимогою погасити заборгованість з фінансової підтримки. Відповіді на вказані листи позивач не отримував.

Оскільки зобов`язання по договору від 20.12.2010р. №25 в частині повернення 68 000,00 грн. в добровільному порядку та вчасно не були виконані, прокурор в інтересах позивача звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідача господарств 68 000,00 грн. боргу, 43 909,87 грн. пені, 3 248,00 грн. 3% річних, 27 532,31 грн. інфляційних втрат згідно поданих розрахунків.

Аналізуючи надані докази, пояснення учасників процесу, оцінюючи їх у сукупності, судом приймається до уваги таке:

Згідно ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

У відповідності зі ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов`язання виникають з договору. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (Боржник) повинна вчинити на користь іншої особи (Кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.627 ЦК України передбачено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено та підписано договір про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству від 20.12.2010р. №25, який за правовою природою є кредитним договором, визначивши в ньому умови, права та обов`язки сторін, які є обов`язковими для них.

Згідно ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Судом встановлено, що підписаним між сторонами договором, зокрема п.п.3.4.3 договору передбачено, що Фермерське господарство „Дзеленецьке було зобов`язане повернути кошти фінансової підтримки Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) згідно із встановленим графіком, а саме: : до 10.10.2011р. в сумі 10 000,00 грн., до 10.10.2012р. - в сумі 10 000,00 грн., до 10.11.2013р. в сумі 10 000,00 грн., до 10.11.2014р. в сумі 35 000,00 грн., до 30.11.2015р. в сумі 35 000,00 грн.

При цьому, кошти фінансової підтримки в сумі 100 000,00 грн. відповідач отримав вчасно та у повному обсязі, що підтверджено поданим до матеріали справи платіжним дорученням №5 від 22.12.2010р. на суму 100 000,00 грн.

Із матеріалів справи слідує, що відповідач на виконання зобов`язань по договору від 20.12.2010р. №25 частково повернув фінансову допомогу в сумі 32 000,00 грн., а саме: 18.11.2011р. сплачено 10 000,00 грн., 25.10.2012р. - 10 000,00 грн., 14.10.2013р. - 10 000,00 грн. та 28.07.2016р. 2000,00 грн., що підтверджено випискою із банківського рахунку.

Оскільки решта суми 68 000,00 грн. у встановлений термін, тобто до 30.11.2015р. відповідачем не була повернута, суд вважає правомірною вимогу прокурора в інтересах позивача щодо стягнення із відповідача в судовому порядку вказаної суми боргу.

Щодо стягнення із відповідача пені в сумі 43 909,87 грн. за визначені позивачем періоди (із 12.09.2016р. по 09.12.2016р. із суми боргу 33 000,00 грн., з 11.11.2014р. по 09.12.2016р. із суми боргу 35 000,00 грн., із 30.11.2015р. по 12.09.2016р. із суми боргу 35 000,00 грн.), судом до уваги приймається таке.

Згідно ст.526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк. Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до вимог ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив зобов`язання, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.551 ЦК України передбачено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Тобто, відповідно до вимог чинного законодавства сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тому встановлена сторонами у договорі відповідальність за прострочення виконання зобов`язання у більшому розмірі не суперечить матеріальному праву України та відповідно не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання угоди недійсною, однак при стягненні її в судовому порядку застосовуються обмеження встановлені в законі.

Відповідно до ч.1 ст.231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

При цьому судом враховується, що діючим законодавством не встановлено розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, а передбачено право його встановлення за згодою сторін в договорі .

Ч.2 ст.343 ГК України визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону передбачено що розмір пені, передбачений ст.1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, нормами Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань встановлено порядок обчислення пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань та обмеження її розміру, що підлягає стягненню.

Судом також враховуються вимоги ч.6 ст. 232 ГК України, згідно яких передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

При цьому, в п. 5.2. договору сторони передбачили, що за несвоєчасне повернення коштів фінансової підтримки (допомоги) фермерське господарство сплачує Укрдержфонду (Хмельницькому відділенню) пеню, яка обчислюється від суми простроченого платежу, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочення.

Судом при проведенні перерахунку пені прийнято до уваги вищевикладені вимоги чинного законодавства щодо порядку та строків її обрахування, враховано також проведені відповідачем часткові проплати на загальну суму 32 000,00 грн. та періоди нарахування пені, які становлять:

періоди нарахування пеніборг (грн.)кількість днів простроченнясума пені11.10.2011 17.11.201110 000,0037 дн.161,37 грн.11.10.2012 24.10.201210 000,0014 дн.57,38 грн.11.11.2014 11.05.201535 000,00182 дн.7 305,89 грн.01.12.2015 01.06.201635 000,00183 дн.7 456,74 грн.Всього правомірною суд вважає нарахування пені в сумі 14 981,38 грн., решта 28 928,49 грн. пені судом не може прийматись до уваги, оскільки заявлена безпідставно.

Позивачем також заявлено до стягнення 3 248,00 грн. 3% річних згідно наявних у справі розрахунків та 27 532,31 грн. інфляційних витрат

Судом при перерахунку сум 3% річних та інфляційних витрат враховується таке.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п.п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань передбачено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Із врахуванням вищевикладеного, судом при перерахунку заявлених до стягнення суми 3% річних приймається до уваги, що останні обраховані правильно та відповідають нормам чинного законодавства та умовам укладеного договору.

Щодо нарахування сум інфляційних витрат у розмірі 27 532,31 грн. судом приймається до уваги, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. (п.п. 3.1 постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. №14).

Судом при перерахунку інфляційних витрат враховуються наступні періоди: грудень 2014р. червень 2016р. із суми боргу 35 000,00 грн., серпень 2016р. грудень 2016р. із суми боргу 33 000,00 грн., грудень 2015р. грудень 2016р. із суми боргу 35 000,00 грн., відповідно, інфляційні витрати становлять 26 189,05 грн., решта 1 343,26 грн. інфляційних витрат нарахована безпідставно та до уваги судом не приймається.

Виходячи із змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги прокурора в інтересах позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 68 000,00 грн. боргу, 14 981,38 грн. пені, 3 248,00 грн. 3% річних та 26 189,05 грн. інфляційних витрат. В решті позовних вимог прокурора про стягнення 28 928,49 грн. пені та 1 343,26 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити.

Із врахуванням вищенаведеного та у відповідності до ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати підлягають відшкодуванню пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов керівника Городоцької місцевої прокуратури м. Городок в інтересах держави в особі Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств м. Хмельницький до Фермерського господарства „Дзеленецьке с.Дзеленці Волочиський район про стягнення 142 690,18 грн., з яких: 68 000,00 грн. боргу, 43 909,87 грн. пені, 3 248,00 грн., 27 532,31 грн. інфляційних втрат задовольнити частково.

Сягнути із Фермерського господарства „Дзеленецьке, с. Дзеленці Волочиський район Хмельницька область (код ЄДРПОУ 37016770) на користь Хмельницького відділення Українського державного фонду підтримки селянських (фермерських) господарств м. Хмельницький, вул. Свободи, 70 к. 218 (код ЄДРПОУ 21327194) 68 000,00 грн. (шістдесят вісім тисяч гривень 00 коп.) боргу, 14 981,38 грн. (чотирнадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят одна гривня 38 коп.) пені, 3 248,00 грн. (три тисячі двісті сорок вісім гривень 00 коп.) 3% річних, 26 189,05 грн. (двадцять шість тисяч сто вісімдесят дев`ять гривень 05 коп.) інфляційних витрат.

Видати наказ.

Сягнути із Фермерського господарства „Дзеленецьке с. Дзеленці Волочиський район Хмельницька область (код ЄДРПОУ 37016770) на користь прокуратури Хмельницької області (м.Хмельницький, провул. Військоматський, 3, код ЄДРПОУ 02911102, р/р. 35218028002814, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) 1 686,27 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят шість гривень 27 коп.) витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення 28 928,49 грн. пені та 1 343,26 грн. інфляційних витрат відмовити.

Повне рішення складено 02.03.2017р.

СуддяВ.В. Магера

Віддрук. 3 прим. :

1 - до справи,

2 - відповідачу (31265, Хмельницька обл., Волочиський район, с.Дзеленці, вул.Шкільна, 2А) рекоменд. кореспонд.

3 - прокуратурі - згідно заяви.