Постанова

від 27.02.2017 по справі 904/10329/16

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017 року Справа № 904/10329/16

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Вечірка І.О. (доповідач)

суддів : Кощеєва І.М., Кузнецова В.О.

секретар: Манчік О.О.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 1019 від 12.12.2016 року;

від відповідача: представник в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року

у справі № 904/10329/16

за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м. Дніпро

до Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року у справі № 904/10329/16 (суддя Ярошенко В.І.) позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість в розмірі 45 558,33 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради (правонаступник Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради) подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року, прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що:

- позивач не врахував, що Управління є розпорядником бюджетних коштів. При відшкодуванні витрат на комунальні послуги необхідно враховувати не лише норми законів України, якими визначені пільги, а й розрахунки потреб в коштах субвенції з державного бюджету на фінансування визначеної бюджетної програми;

- в акті звіряння, на який посилається позивач, відображена сума 600 606,97 грн., яка є уточненим розрахунком потреби у коштах субвенції з державного бюджету та розрахована Управлінням для виконання всіх бюджетних програм (абонплата, встановлення телефонів, придбання санаторно-курортних путівок та компенсація вартості самостійного санаторно-курортного лікування, відшкодування громадянам вартості проїзду залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом та ін.). Таким чином, в суму 600 606,97 грн. входить не лише виплата ПАТ "Укртелеком", а й інші бюджетні програми, за якими працює Управління;

- акт звіряння розрахунків за грудень 2015 року позивачем було надано для підписання 20.01.2016 року. Проте, фінансування з бюджетної програми у 2016 році не було передбачено;

- позивач підписав з відповідачем акти звіряння розрахунків від 01.01.2016 року у сумі 22 842,32 грн., тобто погодив суму заборгованості зафіксовану в акті.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.02.2017 року апеляційну скаргу прийнято до розгляду та призначено у судовому засіданні на 27.02.2017 року.

23.02.2017 року на адресу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги за відсутності його представника.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечували.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, судова колегія апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

15.11.2016 року до господарського суду Дніпропетровської області від Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" надійшла позовна заява до Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради про стягнення заборгованості у розмірі 45 558,33 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.11.2016 року зазначену позовну заяву прийнято до розгляду та призначено в судовому засіданні на 05.12.2016 року (а. с. 1).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року позовні вимоги задоволені. Стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість в розмірі 45 558,33 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 378,00 грн.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість прийнятого місцевим господарським судом рішення від 05.12.2016 року, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 02.01.2015 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (платник) укладено договір № 8-015 про надання телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення та проведення розрахунків за надані пільги (надалі - Договір, а. с. 8-11), за умовами пункту 1.1 предметом Договору є відносини сторін щодо фінансування пільг, пов'язаних з наданням телекомунікаційних послуг пільговим категоріям населення.

Відповідно до пункту 1.2 Договору постачальник здійснює надання телекомунікаційних (в тому числі абонплата, встановлення телефонів, проведення додаткових робіт при позачерговому та пільговому встановленні квартирних телефонів) громадянам, які мають відповідні пільги, а платник здійснює фінансування пільг, у відповідності із статтею 102 Бюджетного кодексу України, Закону України "Про державний бюджет на 2015 рік" в межах своїх кошторисних призначень.

Згідно із пунктом 2.1.2 Договору постачальник зобов'язується щомісяця надавати у відділ персоніфікованого обліку пільговиків платника:

- до 10 числа місяця, що настає за звітним, розрахунки на електронних носіях щодо вартості послуг, наданих громадянам пільгових категорій у минулому місяці, згідно з формою "2-пільга", встановленою пунктом 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 року № 117 "Про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги" (зі змінами) (далі - Єдиний реєстр);

- до 20 числа місяця, що настає за звітним, відомості про фактично надані послуги на паперовому носії;

- до 06 числа місяця, другого за звітним, складати акти звіряння сум заборгованості по наданим послугам зв'язку станом на 1 число місяця, що передує звітному.

В позовній заяві позивач посилається на те, що він на виконання прийнятих на себе договірних зобов'язань надав відповідачу послуги протягом 2015 року. Відповідно до пункту 2.1.2 Договору позивач щомісяця надавав відповідачу звіти (зведені розрахунки) витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з наданням пільг та акти звіряння розрахунків. Так, позивачем у грудні 2015 року було надано розрахунок витрат за надані послуги на пільгових умовах за листопад 2015 року на суму 22 842,32 грн., за грудень 2015 року на суму 22 674,01 грн., що підтверджується відмітками на Зведених розрахунках за листопад та грудень 2015 року. Разом із зведеними розрахунками відповідачу надавались акти звіряння розрахунків. Натомість, акт звіряння за листопад 2015 року підписано, акт звіряння за грудень 2015 року відповідачем не підписано та не повернуто позивачу. У грудні 2015 року відповідачем було проведено часткове погашення заборгованості за попередні періоди у розмірі 47 447,81 грн., що підтверджується спільним протокольним рішенням від 21.12.2015 року № 20/4606. Таким чином, заборгованість відповідача за надані послуги пільговій категорії громадян у листопаді - грудні 2015 року складає 45 558,33 грн.

Розглянувши позовні вимоги, місцевий господарський суд дійшов до висновку про їх задоволення та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 45 558,33 грн.

Оскаржуване рішення мотивовано тим, що на час розгляду справи відповідачем не заперечено факт отримання послуг згідно наданих актів та не надано доказів їх оплати на суму 45 558,33 грн.

При з'ясуванні обґрунтованості задоволення судом першої інстанції позовних вимог апеляційний господарський суд враховує наступне.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за наявності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (частина 1). Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2).

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором та надав відповідачу протягом листопада - грудня 2015 року телекомунікаційні послуги пільговим категоріям населення, що підтверджується актами звіряння розрахунків (а. с. 13-21).

Надані послуги в зазначений період відповідачем не були сплачені.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 45 558,33 грн.

Між сторонами виникли правовідносини щодо надання послуг зв'язку окремим категоріям споживачів на пільговій основі та відшкодування витрат за надані послуги розпорядником бюджетних коштів.

Відповідно до пункту 3 статті 63 Закону України "Про телекомунікації" та пункту 63 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 295 від 11.04.2012 року споживачам, які мають установлені законодавством України пільги з їх оплати, телекомунікаційні послуги надаються операторами, провайдерами телекомунікацій відповідно до законодавства України.

Частиною 2 статті 97 Бюджетного кодексу України передбачено, що порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 256 від 04.03.2002 року "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету", встановлено механізм фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення компенсаційних виплат за вказані пільги окремих категорій громадян за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Пунктом 2 вказаної Постанови встановлено, що головні розпорядники коштів місцевих бюджетів здійснюють розрахунки з постачальниками послуг на підставі поданих ними щомісячних звітів щодо послуг, наданих особам, які мають право на відповідні пільги.

Згідно з пунктом 3 Порядку фінансування, затвердженого вищезазначеною Постановою, головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення є керівники головних управлінь, управлінь, відділів та інших самостійних структурних підрозділів місцевих держадміністрацій, виконавчих органів рад, до компетенції яких належить питання праці та соціального захисту населення.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" виключно Законами України визначаються, зокрема, пільги щодо оплати житлово-комунальних, транспортних послуг і послуг зв'язку та критерії їх надання.

Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

За наведених обставин, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за Договором підлягають задоволенню в розмірі 45 558,33 грн.

Стосовно посилання відповідача в апеляційній скарзі щодо відсутності бюджетного фінансування на оплату наданих позивачем послуг, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує наступне.

Частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України. Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції.

Стаття 6 Конвенції детально описує процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі при розгляді цивільного позову в національному суді, а саме - справедливий, публічних і швидкий розгляд належним і безстороннім судом, створеним відповідно до Закону.

Приписами статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 року констатовано, зокрема, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) у відповідача не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язань.

Наведені в апеляційній скарзі доводи відповідача щодо невизнання відповідачем заборгованості в розмірі 22 842,32 грн. за грудень 2015 року не можуть бути взяті до уваги апеляційним господарським судом, оскільки пунктом 2.1.2 Договору встановлено подання позивачем до 20 числа місяця, що настає за звітним, відповідачу відомості про фактично надані послуги на паперовому носії. Отже, звітність та акт за надані позивачем послуги у грудні 2015 року мала подаватись позивачем саме у січні 2016 року.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків місцевого господарського суду, викладених в оскаржуваному рішенні.

Відповідно до частини 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року необхідно залишити без змін.

В зв'язку із зміною найменування необхідно здійснити заміну відповідача у даній справі з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради.

Керуючись статтями 25, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі № 904/10329/16 з Управління праці та соціального захисту населення Ленінської районної у м. Дніпропетровську ради на Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради.

Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Новокодацької районної у м. Дніпрі ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 05.12.2016 року у справі № 904/10329/16 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.03.2017 року.

Головуючий суддя І.О. Вечірко

Суддя І.М. Кощеєв

Суддя В.О. Кузнецов