Постанова

від 01.03.2017 по справі 917/1429/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" березня 2017 р. Справа № 917/1429/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В. , суддя Медуниця О.Є.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю:

прокурора - Алекаєв Ю.В. (посв. № 042342 від 29.03.16 р.);

представника 1-го відповідача - не з'явився;

представника 2-го відповідача - Барський А.О. (дов. б/н від 03.01.2017); Ярошенко О.П - директор, паспорт НОМЕР_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залісся-2007", с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область (вх. №227 П/3) на рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.16 у справі № 917/1429/16

за позовом Першого заступника керівника Миргородської місцевої прокуратури, м. Миргород, Полтавська область

до 1. Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, м. Миргород, Полтавська область

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Залісся-2007", с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область

про 1) визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.03.2007р. укладеного між Миргородською РДА та ТОВ "Залісся-2007";

2) зобов'язання ТОВ "Залісся-2007" звільнити земельну ділянку.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 у справі № 917/1429/16 (суддя Погрібна С.В.) позов задоволено повністю.

Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 80,84 га від 13 березня 2007 року, укладений між Миргородською районною державною адміністрацією (вул. Гоголя, 120, м. Миргород, Полтавської області, код ЄДРПОУ 04057451) з Товариством з обмеженою відповідальністю "Залісся-2007" (пров. Кар'єрний, 3, с.Попівка, Миргородського району, Полтавської обл., код ЄДРПОУ 34781038), зареєстрований в Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" за №040754500198 від 14.03.2007 та скасувати його державну реєстрацію.

Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Залісся -2007" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Попівської сільської ради Миргородського району за межами населеного пункту, загальною площею 80,84 га ріллі з них 79,50 га ріллі за рахунок земель, власники яких не реалізували своє право на земельні частки (паї) та 1,34 га ріллі за рахунок проектних шляхів.

Стягнуто з Миргородської районної державної адміністрації на користь прокуратури Полтавської області 689,00 грн. судового збору.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Залісся -2007" на користь прокуратури Полтавської області 2067,00 грн. судового збору.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Залісся -2007" звернулось з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 у справі № 917/1429/16, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване рішення скасувати повністю та припинити провадження у справі.

Відповідач в обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що позивачем у спірних правовідносинах має виступати Головне управління Держкадастру у Полтавській області; судом першої інстанції не застосовано до заявлених позовних вимог позовної давності за наявності в матеріалах справи відповідної заяви відповідача, що, на думку останнього, є підставою для відмови в задоволенні позову. Відповідач також в заперечення висновків суду першої інстанції щодо укладання договору оренди без технічної документації із землеустрою посилається на те, що передача в оренду нерозподілених (не витребуваних) земельних часток (паїв) не супроводжується розробкою, погодженням та затвердженням землевпорядної документації. Також, відповідач вказує на те, що спеціальними нормами, що регулюють спірні правовідносини, не встановлено необхідність наявності кадастрового плану земельної ділянки та інших документів, визначених Законом України Про оренду землі . Відповідач вважає, що строк дії договору оренди землі відповідає вимогам ст. 13 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїїв) в частині визначення строку оренди земельних часток (паїв). Крім того, відповідач повідомив суд про те, що 01.12.2016 головою Миргородської РДА Полтавської області було прийнято розпорядження № 252 про розірвання спірного договору оренди, та на виконання даного розпорядження між Миргородською РДА Полтавської області та ТОВ Залісся-2007 було укладено угоду про дострокове розірвання спірного договору оренди землі, а саму земельну ділянку 01.12.2016 повернуто орендодавцю на підставі відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки.

Перший заступник керівника Миргородської місцевої прокуратури (за текстом прокурор) надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких з доводами апеляційної скарги не погоджується, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Прокурор зазначає, що при зверненні до господарського суду Полтавської області в інтересах держави, у позовній заяві Миргородська місцева прокуратура самостійно визначила, у чому полягають порушення інтересів держави, обґрунтувала необхідність їх захисту, та наявність підстав для здійснення такого представництва. Також, прокурор вважає, що Миргородською місцевою прокуратурою не пропущено позовну давність при зверненні до господарського суду, оскільки прокурору, як позивачу у справі, стало відомо про обставини укладання договору оренди та його істотні умови у березні 2016 року після отримання документів з Миргородської РДА. Також, прокурор вказує на порушення ст.ст. 1, 14 Закону України Про оренду землі , розділу 1 Типового договору оренди земельної частки (паю) в зв'язку з невизначеністю об'єкта договору, оскільки технічна документація із землеустрою не розроблена та не затверджена рішенням органу державної влади в установленому законом порядку, межі кожної земельної ділянки з окремими контурами не встановлені, кадастрові номери на земельні ділянки не присвоювались. Прокурор звертає увагу на невідповідність строку оренди земельної ділянки, передбаченого в розпорядженні голови Миргородської РДА № 48 від 26.02.2007, який становить 1 рік, та строку - 10 років, на який було укладено договір оренди. Крім того, прокурор зазначає про відсутність підстав для припинення провадження у справі, оскільки на момент прийняття рішення у справі ТОВ "Залісся -2007" не надав відповідні документи, які дають підстави припинити провадження у справі.

28.02.2017 ТОВ "Залісся -2007" звернулось до суду з заявою, в якій зазначає, про відсутність підстав для визнання договору оренди землі від 13.03.2017 недійсним на майбутнє, оскільки даний договір розірвано угодою сторін від 01.12.2016.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши прокурора та уповноваженого представника 2-го відповідача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, розпорядженням голови Миргородської районної державної адміністрації (відповідач-1 по справі) № 48 від 26.02.2007 "Про прийняття та надання земель в оренду, надання дозволу на розробку технічних документацій" (арк. с. 12-13) було передано ТОВ "Залісся - 2007" (відповідач-2 по справі) в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Попівської сільської ради терміном на 1 рік загальною площею 322,98 га, в тому числі 317,54 га за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП "Перемога", із земель державної власності за рахунок проектних шляхів 4,74 га, пасовищ 0,6 га, струмків 0,1 га.

Пунктом 5 вищевказаного розпорядження ТОВ "Залісся - 2007" надано дозвіл на розробку технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку(оренда), термін оренди земельних ділянок яких становить 1 рік.

На виконання вказаного розпорядження 13 березня 2007 між Миргородською РДА (орендодавець за договором) та ТОВ "Залісся-2007" (орендар за договором) був укладений договір оренди землі (арк. с. 14-15), за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 90,51 га ріллі, з них 89,17 га за рахунок не витребуваних земельних часток (паїв) та 1,34 га за рахунок проектних шляхів, яка знаходиться на території Попівської сільської ради Миргородського району за межами населеного пункту (п.п.1 та 2 договору).

Вказаний договір оренди зареєстровано в Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14.03.2007 за № 040754500198.

У подальшому додатковими угодами до договору вносилися зміни по об'єкту оренди і на даний час відповідно до додаткової угоди № 2, (зареєстрованої в книзі запису реєстрації договорів оренди в Попівській сільській раді за № 10 від 01.05.2010р.), загальна площа земельної ділянки, що орендується відповідачем-2 згідно спірного договору оренди землі складає 80,84 га ріллі, з них 79,50 га ріллі за рахунок земель, власники яких не реалізували своє право на земельні частки (паї) та 1,34 га ріллі за рахунок проектних шляхів.

Відповідно до пункту 8 Договору оренди землі, вказаний договір укладено на 10 років.

Звертаючись до господарського суду, прокурор зазначив про те, що в даному випадку розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації (відповідач-1 по справі) № 48 від 26.02.2007 в частині передачі ТОВ "Залісся - 2007" земельної ділянки в оренду на 1 рік є актом одноразового застосування та на даний час не має юридичної сили, оскільки однорічний термін оренди, на який передавалася ТОВ "Залісся - 2007" земельна ділянка та дозвіл на розробку технічних документацій закінчився ще у 2008 році, тобто розпорядження вичерпало свою дію.

Разом з цим, оскільки договір оренди від 13.03.2007, який зареєстрований у Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП Центр ДЗК 14.03.2007 за № 040754500198 та додаткові угоди до нього, укладені Миргородською РДА з ТОВ "Залісся - 2007" без технічної документації із землеустрою щодо складання документів, за відсутності кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, як невід'ємної частини договору оренди та всупереч розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації № 48 від 26.02.2007, в частині строку дії договору, прокурором заявлена вимога про визнання договору недійсним на підставі ст. 203, 215 ЦК України.

Крім того, з посиланням на ст. 216 ЦК України, ч. 1 ст. 34 Закону України Про оренду землі прокурор також просив суд зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Залісся -2007" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Попівської сільської ради Миргородського району за межами населеного пункту, загальною площею 80,84 га ріллі з них 79,50 га ріллі за рахунок земель, власники яких не реалізували своє право на земельні частки (паї) та 1,34 га ріллі за рахунок проектних шляхів.

Вирішуючи даний господарський спір, суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив, що договір оренди земельної ділянки від 13.03.2007, укладений між Миргородською РДА та ТОВ "Залісся-2007" зареєстровано в Миргородському районному відділі Полтавської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 14.03.2007 за № 040754500198, без технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, за відсутності кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, як невід'ємної частини договору оренди та всупереч розпорядження голови Миргородської РДА від 26.02.2007, в частині строку дії договору.За викладених обставин договір оренди земельної ділянки від 13.03.2007 визнано судом першої інстанції недійсним. Також, зважаючи на те, що вимога щодо звільнення земельної ділянки ТОВ "Залісся-2007" є похідною від вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги про зобов'язання ТОВ "Залісся -2007" звільнити земельну ділянку.

Повторно переглядаючи справу, здійснивши оцінку обставинам справи та правомірності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права до даних правовідносин, колегія суддів погоджується з висновками, викладеними в рішенні суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог.

Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно зі ст. 17 Земельного кодексу України, ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" державна адміністрація здійснює надання у користування земельних ділянок виключно відповідно та в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (ст. 79 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закон України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних часток власникам часток (паїв)" нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про оренду землі" орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до абз. 3 п. 2.26 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" № 6 від 17.05.2011р. У вирішенні спорів про визнання недійсними договорів оренди земельної ділянки суди мають з'ясовувати наявність на момент укладення оспорюваного договору оренди рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки, оскільки його відсутність суперечить вимогам пункту 5 частини четвертої статті 15 Закону України "Про оренду землі" та пункту 3 Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.05.2004 N 677.

Також, розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні з'ясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори.

Як встановлено судом, оскаржуваний договір оренди земельної ділянки від 13.03.2007 площею 80,84 га укладено на підставі розпорядження голови Миргородської районної державної адміністрації (відповідач-1 по справі) №48 від 26.02.2007 "Про прийняття та надання земель в оренду, надання дозволу на розробку технічних документацій" (арк. с. 12-13).

Пунктом 4.1. та 5 даного розпорядження було передано ТОВ "Залісся - 2007" (відповідач - 2 по справі) в оренду земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах Попівської сільської ради терміном на 1 рік загальною площею 322,98 га, в тому числі 317,54 га за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) колишнього КСП "Перемога".

Однак в порушення п.п. 4.1 розпорядження, оскаржуваний договір оренди земельної ділянки від 13.03.2007р. був укладений терміном на 10 років, а не на 1 рік.

Крім того, п. 5 зазначеного розпорядження надано ТОВ "Залісся - 2007" (відповідачу 2 по справі) дозвіл на розробку технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право на земельні ділянки (оренда), термін оренди земельних ділянок яких становить 1 рік.

Варто відзначити, що розпорядження голови Миргородської РДА від 26.02.2007 № 48, в частині передачі ТОВ "Залісся-2007" земельної ділянки в оренду на 1 рік є актом одноразового застосування та на даний час не має юридичної сили, оскільки однорічний термін оренди на який передавалася ТОВ "Залісся-2007" земельна ділянка та дозвіл на розробку технічних документації закінчився ще у 2008 році, тобто розпорядження вичерпало свою дію.

Статтею 20 Закону України "Про землеустрій" (в редакції дійсній на момент укладення договору) передбачено, що землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі: надання, вилучення (викупу), відчуження земельних ділянок.

Згідно статті 25 Закону України "Про землеустрій" (в редакції дійсній на момент укладення договору) визначені такі види документації із землеустрою, як зокрема: д) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок; и) технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); і) технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку тощо.

Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, зокрема включає: матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки; акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання; акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності; кадастровий план земельної ділянки; перелік обмежень прав на земельну ділянку і наявні земельні сервітути (ст. 56 Закону України "Про землеустрій" (в редакції дійсній на момент укладення договору)).

Разом з тим, як встановлено судом, ТОВ "Залісся-2007" технічна документація виготовлена не була, на затвердження Миргородської районної державної адміністрації не надходила.

Даний факт підтверджується листом Миргородської районної державної адміністрації (вих. №817/01-38 від 10.05.2016р. (арк.с. 21).

Згідно положень частини 1, 2, 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі зокрема є: об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору оренди.

Частинами 2, 4 статті 15 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що відсутність в договорі оренди землі однієї із істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є: план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду; кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів; акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); акт приймання-передачі об'єкта оренди; проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Одночасно в порушення вищевказаних вимог Закону, спірний договір не містить кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, що є невід'ємною частиною договору оренди.

Даний факт, також підтверджується інформацією Держгеокадастру в Миргородському районі за № 1005-1603-1005.1-933/2-16 від 13.06.2016 (арк. с. 22).

Оскільки технічна документація із землеустрою не розроблена та не затверджена рішенням органу державної влади в установленому законом порядку, межі кожної земельної ділянки з окремими контурами, які передаються в оренду, не встановлені, таким чином Миргородською райдержадміністрацією порушено порядок передачі земельних ділянок - не витребуваних земельних часток (паїв).

Враховуючи, що межі кожної земельної ділянки з окремими контурами, які передаються в оренду, не встановлені, вказане свідчить про невизначеність із об'єктом договору, що є порушенням ст.14 Закону України "Про оренду землі".

Згідно з ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним.

Правові підстави визнання недійсним правочину регулюються Цивільним кодексом України, та саме недодержання загальних вимог, додержання яких є необхідними для чинності правочину можуть бути підставою для звернення особи з вимогою про визнання правочину недійсним та за наявності доведення позивачем такої обставини такі право чини можуть бути визнані судом недійсними.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України визначено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що при укладенні договору оренди земельної ділянки від 13.03.2007 були порушені вимоги вищезазначених статей Закону України "Про оренду землі", оскільки договір оренди земельної ділянки від 13.03.2007 укладений між Миргородською РДА та ТОВ "Залісся-2007" без технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право оренди на земельну ділянку, за відсутності кадастрового плану земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлення земельних сервітутів, як невід'ємної частини договору оренди та всупереч розпорядження голови Миргородської РДА від 26.02.2007, в частині строку дії договору, а тому місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що позовна вимога про визнання спірного договору недійсним є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Статтею 216 ЦК України закріплено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки позовна вимога щодо звільнення земельної ділянки ТОВ "Залісся-2007" є похідною від вимог щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, а тому у прокурора є всі правові підстави вимагати від ТОВ "Залісся -2007" звільнити земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться на території Попівської сільської ради Миргородського району за межами населеного пункту, загальною площею 80,84 га ріллі з них 79,50 га ріллі за рахунок земель, власники яких не реалізували своє право на земельні частки (паї) та 1,34 га ріллі за рахунок проектних шляхів.

Щодо вирішення питання про застосування позовної давності, про яку було заявлено відповідачем під час розгляду справи в суді першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. До вимог, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, застосовується загальна позовна давність.

Відповідно до частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Таким чином, протягом часу дії позовної давності особа може розраховувати на примусовий захист свого порушеного права судом, а для визначення моменту виникнення права на позов важливим є також і об'єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав.

Підпунктом 4.1 п.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" роз"яснено, що у разі коли позивачем у справі виступає прокурор, позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення або про особу, яка його допустила, довідався або мав довідатися відповідний прокурор.

Як вбачається з матеріалів справи, Миргородською місцевою прокуратурою з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави проводилося вивчення законності надання в оренду не витребуваних земельних часток (паїв) на території Миргородського району Полтавської області. З цією метою 21.03.2016 прокуратурою до Миргородської районної державної адміністрації направлено лист за № 121-1463 вих.16 щодо інформування про укладені договори оренди невитребуваних земельних часток (паїв), розташованих на території сільських рад Миргородського району. 31.03.2016 Миргородською РДА листом № 604/01-38 надано до прокуратури копії договорів оренди невитребуваних земельних часток (паїв), в тому числі і на території Попівської сільської ради Миргородського районного, укладених райдержадміністрацією з ТОВ "Залісся-2007".

Отже, Миргородській місцевій прокуратурі, як позивачу по даній справі, стало відомо про обставини укладення договору оренд та його істотні умови у березні місяці 2016 року після отримання документів з Миргородської РДА, з цієї дати почався строк перебігу позовної давності. На дату подачі даного позову строк позовної давності не закінчився.

Таким чином, даний позов подано прокурором в межах строку позовної давності, а посилання відповідача на застосування до спірних правовідносин позовної давності є безпідставними та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Наведені відповідачем 2 доводи про те, що позивачем у спірних правовідносинах має виступати Головне управління Держкадастру у Полтавській області, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво України інтересів держави в арбітражному суді) визначено, що інтереси держави є оціночним поняттям, тому прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

Як свідчать матеріали справи, при зверненні до господарського суду в позовній заяві Миргородська місцева прокуратура самостійно визначила, у чому саме полягають порушення інтересів держави, обґрунтувала необхідність їх захисту та наявність підстав для здійснення такого представництва у відповідності до ст. 23, 24 Закону України Про прокуратуру , ст. 29 ГПК України, ст.ст. 5, 6, 9, 10 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

Щодо наведених доводів відповідача 2 про припинення провадження у справі в зв'язку з укладанням між Миргородською РДА Полтавської області та ТОВ Залісся-2007 угоди про дострокове розірвання спірного договору оренди землі, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини 12 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Так, при зверненні з апеляційною скаргою відповідач 2 повідомив суд про те, що 01.12.2016 головою Миргородської РДА Полтавської області було прийнято розпорядження № 252 про розірвання спірного договору оренди, та на виконання даного розпорядження між Миргородською РДА Полтавської області та ТОВ Залісся-2007 було укладено угоду про дострокове розірвання спірного договору оренди землі, а саму земельну ділянку 01.12.2016 повернуто орендодавцю на підставі відповідного акту приймання-передачі земельної ділянки. Як зазначає відповідач 2, всі зазначені документи та дії було підписано та виконано до ухвалення господарським судом рішення від 01.12.2016 у справі № 917/1429/16. Відповідач 2 також посилається на те, що 29.11.2016 ТОВ Залісся-2007 було подано до господарського суду Полтавської області клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з тим, що 23.11.2016 ТОВ Залісся-2007 подано до Миргородської РДА клопотання про розірвання спірних договорів оренди.

Колегія суддів звертає увагу, що провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.09.2016 та призначено до розгляду на 25.10.2016.

Ухвалам суду від 25.10.2016 та 17.11.2016 у справі № 917/1429/16 розгляд справи відкладався, оскільки ТОВ Залісся-2007 надсилалися клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю прибуття у судове засідання.

Крім того, у кожній своїй ухвалі по справі № 917/1429/16 судом запропоновано відповідачам надати відзив на позовну заяву, який повинен містити мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача з посиланням на законодавство.

Відповідно до ч. З ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Проте, ТОВ Залісся-2007 не скористалося своїми правами передбаченими господарським процесуальним кодексом України, не виконало ухвали суду, жодного разу повноваженого представника в судове засідання не направило, відзив на позовну заяву не надало, свою позицію щодо заявлених позовних вимог не повідомляло.

Статтею 69 ГПК України передбачено, що спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду спору, господарський суд ухвалою може продовжили, строк розгляду спору, але не більш як на п'ятнадцять днів.

Саме прокурором 25.10.2016, заявлялося клопотання в порядку ст. 69 ГПК України про продовження строку вирішення спору на 15 днів, та ухвалою господарського суду Полтавської області від 25.10.2016 продовжено строк вирішення спору на 15 днів.

Ухвалою суду від 17.11.2016 розгляд справи відклався на 01.12.2016 на 10 год., про що ТОВ Залісся-2007 було належним чином повідомлено.

Отже, задовольняючи клопотання ТОВ Залісся-2007 про відкладення розгляду справи, господарський суд Полтавської області надав можливість відповідачам розірвати спірний договір оренди та звільнити земельну ділянку до прийняття рішення по справі.

Проте, ТОВ Залісся-2007 , будучи достеменно обізнаний про тривалість даного господарського спору, не надало суду документів, які б підтверджували наміри розірвати спірний договір оренди, а саме: проектів угод про дострокове розірвання договору оренди, відповідних розпоряджень та витягу з протоколу № 1 засідання районної комісії від 30.11.2016.

Отже, оскільки на момент прийняття рішення по справі відповідачем 2 - ТОВ Залісся - 2007 до господарського суду Полтавської області не подано відповідні документи, які дають підстави припинити провадження у справі, а також враховуючи те, що передбачений ст. 69 ГПК України строк вирішення спору закінчився, судом першої інстанції правомірно вирішено даний господарський спір на підставі наявних у справі документів.

За таких обставин, документи, на які посилається ТОВ Залісся - 2007 , а саме: розпорядження голови Миргородської РДА Полтавської області № 252 від 01.12.2016 про розірвання спірного договору оренди, угода про дострокове розірвання спірного договору оренди землі від 01.12.2016, не можуть вважатися підставою для скасування оскаржуваного рішення та припинення провадження у справі за вищезазначених обставин.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі 2- відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що обставини справи були всебічно і повно досліджені господарським судом, а тому рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 року у справі № 917/1429/16 відповідає чинному законодавству та фактичним обставинам справи, а доводи заявника, з яких подана апеляційна скарга про скасування рішення, не можуть бути підставою для його зміни чи скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями статями 32-34, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Залісся-2007", с. Попівка, Миргородський район, Полтавська область залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 01.12.2016 року у справі № 917/1429/16 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.

Суддя Медуниця О.Є.