Рішення

від 28.02.2017 по справі 147/96/17

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/96/17

Провадження № 2/147/273/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017 року Тростянецький районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Волошина І.А.,

за участю секретаря Чудак Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно, мотивуючи його тим, що станом на 15 квітня 1991 року в складі колгоспного двору по вул. Миру, 29, в с. В.Стратіївка, Тростянецького району Вінницької області проживали батько позивача ОСОБА_3 та мати ОСОБА_4 18.02.2012 року помер її батько. Після його смерті відкрилась спадщина на належне останньому майно, у тому числі на 1/2 частину житлового будинку, що в с.В.Стратіївка Тростянецького району по вул.Миру, 29. Спадкоємцем до майна ОСОБА_3 є його дочка (позивач по справі) ОСОБА_1 Вона своєчасно прийняла спадщину. Інших спадкоємців немає. У видачі свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину житлового будинку у Тростянецькій державній нотаріальній конторі позивачу було відмовлено, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на даний будинок. У зв'язку з цим позивач звернулася до суду та просить визнати за нею право власності на 1/2 частину житлового будинку після смерті ОСОБА_3

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, подала до суду заяву про розгляд справи у її відсутність, заявлені позовні вимоги підтримала, за обставин, викладених в позові, просила суд їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 сільської ради Тростянецького району Вінницької області в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, згідно якої позов визнав та просив справу розглянути без його участі.

Беручи до уваги те, що особи, які беруть участь у справі, використали надане їм ч.2 ст.158 ЦПК України, право заявляти клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відтак суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, тому проводить його в даному судовому засіданні за відсутності таких осіб, не здійснюючи фіксування процесу технічними засобами, що узгоджується з приписами ст.197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши матеріали спадкової справи №187/2012 року до майна померлого 18.02.2012 року ОСОБА_3, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Згідно ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про смерть серія 1-АМ №230632 від 20.02.2012 року, ОСОБА_3 помер 18.02.2012 року (а.с.11).

З дня смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належне йому майно, зокрема на спірний житловий будинок.

При житті, 03.10.2008 року, ОСОБА_3 зробив заповітне розпорядження, згідно якого все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, все те, що буде належати йому на день смерті і на що за законом матиме право, в тому чилі житловий будинок, господарські будівлі заповів ОСОБА_1 Даний заповіт на день смерті ОСОБА_3 не змінений і не скасований.

Як вбачається з матеріалів оглянутої спадкової справи до майна померлого ОСОБА_3, спадкоємець за заповітом ОСОБА_1 прийняла спадщину, подавши у встановлений законом шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини та отримала свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, а саме на земельну ділянку площею 1,9900 га в межах, згідно з планом, розташованої на території Тростянецької селищної ради, кадастровий номер земельної ділянки - 0524181500:01:003:0108, належної спадкодавцю на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ВН №005872, та права на частку майна пайового фонду АКПП Племзавод Дружба с.Гордіївка Тростянецького району Вінницької області , визначену в розмірі 0.117 відсотків на суму 7861 гривень, належного спадкодавцю, на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена КСП серії ВІ ХХІ № 024975.

Факт перебування ОСОБА_1 з померлим ОСОБА_3 у родинних відносинах підтверджується свідоцтвом про народження позивача, де в графі батько записаний Ільченко Борис Леонтійович та свідоцтвом про шлюб з ОСОБА_5, в результаті якого позивач змінила прізвище на Слободяник (а.с.9,10).

Таким чином, спадкоємець після смерті ОСОБА_3, який успадкував спірний житловий будинок була його дочка, ОСОБА_1, однак свідоцтво про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку, що в с. В.Стратіївка Тростянецького району не отримала.

У видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами по вул.Миру, 29 в с.В.Стратіївка Тростянецького району позивачу ОСОБА_1 у Тростянецькій державній нотаріальній конторі відмовлено, так як відсутні правовстановлюючі документи на даний будинок (а.с.16).

Відповідно до п.п. а п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.

ОСОБА_3 володів, користувався, розпоряджався майном колгоспного двору в тому числі і 1/2 частиною житлового будинку як до 15.04.1991 року та і до дня смерті. Він був фактичним власником частини житлового будинку з господарськими спорудами по закону (ст.. 121 ЦК УРСР 1963 року).

Факт належності спадкодавцю ОСОБА_3 житлового будинку А , загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., допоміжною площею 18,4 кв.м., прибудова - літера а , літня кухня - літера Б , гараж - літера б , погріб - літера бп , сарай - літера б1 , огорожа - 1-2 , підтверджується технічним паспортом на дане будинковолодіння (а.с.5-8), записами у по господарській книзі №2, особовий рахунок 747, згідно яких житловий будинок №29 по вул. Миру в с. В.Стратіївка відносився до суспільної групи колгоспників. Станом на 15.04.1991 року до складу двору входив ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13).

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_3 відповідно до вимог законодавства, був наділений правом власності на 1/2 частину житлового будинку з господарськими спорудами, який розташований по вулиці Миру, 29, с. В.Стратіївка. ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом до майна померлого 18.02.2012 року ОСОБА_3

У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року , яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005року у справі Смірнова проти України ).

Ст.1 Протоколу №1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права .

Встановленим судом фактичним обставинам відповідають спадкові правовідносини, що регулюються Книгою шостою Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ст. 316 ЦК України, право власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонено законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Таким чином, за викладених обставин, враховуючи, що ОСОБА_3 був власником 1/2 частини житлового будинку № 29 по вулиці Миру, що в с.Велика Стратіївка, Тростянецького району Вінницької області, позивач ОСОБА_1, являється спадкоємцем за заповітом до майна померлого батька, своєчасно звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно після смерті ОСОБА_3, фактично прийняла спадщину - 1/2 частину спірного житлового будинку, інші спадкоємці до майна померлого відсутні, що не порушує прав та інтересів інших осіб, суд приходить до висновку, що позивач має право на спадкування за заповітом після смерті батька ОСОБА_3, а тому її вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину даного житлового будинку підлягають задоволенню, оскільки знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 316, 328, 1216, 1217, 1220, 1222,1223, 1233-1235, 1268, 1269 ЦК України, ст.ст. 3, 10, 11, 60, 158 ,174, 197, 209, 212, 214, 215 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, право власності на житловий будинок А з господарськими спорудами, розташований в с.Велика Стратіївка Тростянецького району Вінницької області, вул.Миру, 29, загальною площею 61,9 кв.м., житловою площею 43,5 кв.м., допоміжною площею 18,4 кв.м., що складається з прибудови а , літньої кухні Б , гаража б , погрібу бп , сараю б1 , огорожі 1-2 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3, який помер 18.02.2012 року.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Тростянецький районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які не були присутніми під час проголошення судового рішення, в той же строк з дня отримання його копії.

Суддя