Постанова

від 14.12.2006 по справі 6/329а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський

суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру

20                                       

Тел. 7-38-36, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "14" грудня 2006 р.                                                 

Справа № 6/329а

11 год. 40 хв. , м. Чернігів                       

Господарський суд Чернігівської області у складі:

судді                                        Блохіної

Ж.В.

при секретарі                         Сороці Я.Є.,

за участю представників:

позивача                                 Товстиженко

О.П. - директор,

Костюченка В.К., довіреність №12 від 07.12.2006р.,

відповідача                            Стояна В.А.,

довіреність №3452/10/10 від 20.11.2006р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

позов                                       товариства

з обмеженою відповідальністю “Гастроном      

центральний”, м. Новгород-Сіверський, вул. Леніна,1

до відповідача:                     Державної податкової

інспекції у Новгород-Сіверському

             районі, м.

Новгород-Сіверський, вул.. К.Маркса, 24

про                                          

визнання недійсним  рішення

ВСТАНОВИВ:                                                        

Товариством з обмеженою відповідальністю “Гастроном центральний”

подано позов про  визнання нечинним

рішення Державної податкової інспекції  у

Новгород-Сіверському районі №0000142230/0 від 06.09.2006р. про

застосування  штрафних (фінансових)

санкцій в сумі 6612,85 грн. за порушення п.1 ст. 3 Закону України “Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг”.

Представник відповідача позовних вимог не визнає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, представники позивача посилаються на

те, що рішення про застосування фінансових санкцій, яке є предметом спору, не

відповідає вимогам чинного законодавства, чим порушує права позивача. Так,

представники позивача зазначають, що 

порушення, викладене у акті перевірки стосовно не проведення

розрахункової операції через РРО, не мало місце, оскільки операції з оренди

нерухомого майна не є послугами і не підпадають під дію Закону України “Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг”.

Представник  відповідача

проти позову заперечує, просить у позові відмовити, оскільки перевірка щодо

контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового

обігу позивача проведена правомірно, за результатами перевірки складено акт

від  30.03.2006р., в якому викладено

встановлене порушення.  На підставі акту

перевірки ДПІ у Новгород-Сіверському районі прийнято обґрунтоване рішення про

застосування фінансових санкцій.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали

справи та надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Новгород-Сіверському районі була

проведена перевірка щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері

готівкового та безготівкового обігу 

субєктом підприємницької діяльності, а саме  гастроному “Центральний”, який розташований

м. Новгород-Сіверський по вул. Леніна, 1 і належить субєкту підприємницької

діяльності -товариству з обмеженою відповідальністю “Гастроном центральний”, за

результатами якої складено акт №251400/410/25/22822398 від 30.08.2006р.

Як вбачається з акту від 30.08.2006р., перевіркою встановлено

“непроведення розрахункових операцій через РРО, а саме: розрахункові операції

між ОСОБА_1 та ТОВ “Гастроном “Центральний” за оренду приміщення проводились з

випискою прибуткових касових ордерів та відображалися в касовій книзі

підприємства.  При цьому розрахункові  операції не проводились через РРО. ТОВ

“Гастроном “Центральний” отримало  від

ОСОБА_1 готівкові кошти в сумі 1322,57 грн. (прибуткові касові ордери НОМЕР_1

від 06.04.2006р., НОМЕР_2 від 21.04.2006р., НОМЕР_3 від 15.05.2006р.), не

провівши дані розрахункові операції через РРО. Основним видом діяльності ТОВ

“Гастроном “Центральний” є роздрібна торгівля недержавних організацій крім

споживчої кооперації. Згідно зі статутом предметом діяльності підприємства є

роздрібна, оптова та комісійна торгівля. Чим порушено п.1 ст.3 Закону України

№265/95-ВР від 06.07.95р. “Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг”.

Перевірка проведена в присутності 

директора товариства Товстиженко О.П., яка   підписала акт без зауважень.

На підставі висновків акту перевірки, відповідачем прийнято

рішення №0000142230/0 від 06.09.2006р. , яким до позивача застосовано  штрафні (фінансових) санкцій в сумі 6612,85

грн.  на підставі п.1 ст. 17 Закону

України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг”.

Суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і

підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У статті 15 Закону України “Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”

№265/95-ВР від 06.07.1995р. ( далі -Закон №265) передбачено, що контроль за

додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення

розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи

державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових

перевірок згідно із законодавством України.

Згідно  приписів статті  16 Закону №265 контролюючі  органи 

мають  право  відповідно до законодавства здійснювати

планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.

Планові або позапланові 

перевірки  осіб,  що 

використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки

або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому

законодавством України.

Відповідно до ч. 7 ст. 11-1 Закону України “Про державну податкову

службу в Україні” позаплановими 

перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових

органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про

державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і

плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках -

за рішенням суду.

Таким чином, повноваження податкової інспекції щодо проведення

позапланової перевірки позивача 

визначені приписами чинного законодавства.

Перевірка позивача проводилась посадовими особами органу  державної 

податкової служби на підставі: направлень №№ 85,84 від 22.08.2006р.,

виданих відповідно до наказу начальника ДПІ у Н-Сіверському районі від

31.07.2006р. 68 “Про проведення позапланових перевірок”, яким наказано протягом

серпня 2006 року провести позапланові перевірки субєктів підприємницької

діяльності щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері

торгівлі, громадського харчування та послуг; індивідуального плану-графіку

проведення  перевірок на серпень місяць

2006 року, затвердженого заступником начальника ДПІ у Н-Сіверському районі, до

якого  включено і ТОВ “Гастроном

центральний”.

Згідно п.11 ст. 11 Закону України “Про державну податкову службу в

Україні” органи державної  

податкової  служби  у 

випадках,  в  межах компетенції та у порядку, встановлених

законами України, мають право: застосовувати 

до  платників податків фінансові

(штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми

недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Так, перевіркою встановлено порушення позивачем п. 1 ст.3

Закону  №265.

Згідно статті  1 Закону №265

реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами -

суб'єктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями,

відділеннями, іншими відокремленими підрозділами) (далі - суб'єкти

підприємницької діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій

та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних

чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі,

громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та суб'єктами

підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної

валюти.

Відповідно до ст. 3 Закону №265 суб'єкти підприємницької

діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в

безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків,

жетонів тощо) при  продажу товарів

(наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг

зобов'язані:

- проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання

послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені

у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням

відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових

операцій, або у   випадках, передбачених

цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку

розрахункових книжок ( п.1 ст.3 Закону №265).

Так, 01.02.2006р. між ТОВ “Гастроном Центральний” та приватним

підприємцемОСОБА_1 укладено договір оренди нежилого приміщення, за умовами

якого перший (орендодавець) передає, а другий (орендар) приймає в строкове

платне користування нежиле приміщення, розташоване в АДРЕСА_1.

У даному договорі сторони передбачили, що орендна плата є

платежем, який вноситься орендарем у розмірі 1 000 грн. в місяць  до 5 числа наступного за звітним місяцем

шляхом внесення орендарем готівки в касу підприємства. Також сторони договору

оренди передбачили, що орендар зобовязаний своєчасно оплачувати вартість

комунальних послуг, постачання електроенергії тощо згідно з виставленими

рахунками.

Позивачем були виставлені орендарю рахунки НОМЕР_4 від

31.03.2006р.  та НОМЕР_5 від 28.04.2006р.

на суми відповідно 199,05 грн. та 123,52 грн. на оплату за електроенергію та

газ. Дані рахунки були оплачені орендарем готівковими коштами через касу ТОВ

“Гастроном Центральний”, що підтверджується прибутковими касовими ордерами

НОМЕР_6 від 21.04.2006р. на суму 199,05 грн., НОМЕР_3 від 15.05.2006р. на суму

123,52 грн. Також орендарем внесено до каси підприємства 1000 грн. орендної

плати, що підтверджується прибутковим касовим ордером НОМЕР_7 від 06.04.2006р.

На думку відповідача операції з оренди нерухомого майна є

операціями в сфері послуг, які повинні були проводитись через реєстратор

розрахункових операцій відповідно до Закон №265.

Відповідно до  статей 759,

760 Цивільного кодексу України за 

договором  найму  (оренди) 

наймодавець  передає   або зобов'язується передати наймачеві майно

у користування за плату на певний строк.

Предметом  договору  найму 

може  бути річ,  яка визначена індивідуальними ознаками і яка

зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна

річ). Предметом договору найму можуть бути майнові права.

Згідно з ст. 901 ЦК України за 

договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за

завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі

вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується

оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, предметом договору про надання послуг та договором

найму є різні обєкти цивільних прав. Так, предметом договору найму є

неспоживана річ, а предметом договору про надання послуг є послуга, яка

споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності.

Виходячи з вищевикладеного, 

договір найму і договір про наданні послуг є окремими видами зобовязань

і договір найму (оренди) не може бути віднесений до договору про надання

послуг.

Оскільки сферою застосування 

Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у

сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” є сфера торгівлі,

громадського харчування та послуг, ознакою яких є їх споживання отримувачем цих

послуг в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, операції

з оренди, які не є послугами, не підпадають під дію цього Закону.

За наведених обставин оприбуткування позивачем готівки в сумі

1322,57 грн. без застосування реєстратора розрахункових операцій, проте в

порядку, передбаченому Положенням про ведення касових операцій у національній

валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004р. №637,

є правомірним і не призводить до порушення вимог Закону України “Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування та послуг”.

Таким чином відповідачем неправомірно застосовано до позивача

фінансові санкції в сумі 6612,85 грн. рішенням №0000142230/0 від 06.09.2006р.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного

судочинства України  завданням  адміністративного  судочинства 

є  захист прав, свобод та

інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері

публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів

місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при

здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому

числі на виконання делегованих повноважень.

У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:

“У  справах  щодо 

оскарження рішень,  дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють,

чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені

Конституцією  та законами України;

       2) з використанням

повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

       3) обґрунтовано,

тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення

(вчинення дії);

       4) безсторонньо

(неупереджено);

       5) добросовісно;

       6) розсудливо;

       7) з дотриманням

принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

       8) пропорційно,

зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими

наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких

спрямоване це рішення (дія);

       9) з урахуванням права особи на участь у

процесі прийняття рішення;

     10) своєчасно, тобто

протягом розумного строку.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач,

приймаючи рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 6612,85 грн.,

діяв  необґрунтовано, недобросовісно, а

тому  таке рішення   має бути визнано нечинними.

       За таких обставин

позовні вимоги підлягають задоволенню 

повністю.

       Керуючись ст. ст.

94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:   

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати повністю нечинним рішення Державної податкової

інспекції у Новгород-Сіверському районі від 06 вересня 2006р.

№0000142230/0,  про застосування до

товариства з обмеженою відповідальністю “Гастроном центральний”, м.

Новгород-Сіверський, штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6612,85 грн. за

порушення п.1 ст. 3 Закону України “Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з

обмеженою відповідальністю “Гастроном центральний” ( м. Новгород-Сіверський

вул.. Леніна, 1, ідентифікаційний код 22822398, рахунок 260029001 в

Новгород-Сіверському відділення Ощадбанку №3948) 3,40 грн. судових витрат.

4.  Постанова набирає

законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву

не було подано.

  Якщо було подано заяву про

апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк,

встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної

сили після закінчення цього строку.

 У разі подання апеляційної

скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після

закінчення апеляційного розгляду справи.

      5. Про апеляційне

оскарження рішення  суду  першої 

інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і

вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

      Заява про апеляційне

оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної

інстанції через суд  першої інстанції,

який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно

надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

      Заява про апеляційне

оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня

її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до

статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в

повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається

протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

      Апеляційна   скарга 

може  бути  подана 

без  попереднього подання заяви

про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для

подання заяви про апеляційне оскарження.

    Заява про апеляційне

оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених

цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за

заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що

постановляється ухвала.

Постанова в повному обсязі виготовлена 18.12.2006р.

Суддя                              

                                                                        Ж.В.

Блохіна