Постанова

від 02.03.2017 по справі 813/737/17

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2017 року справа № 813/737/17

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Новак Л.М.

за участю:

представника позивача - Волинець О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова до приватного вищого навчального закладу Інститут підприємництва та перспективних технологій про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

Управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова (далі - позивач, УПФ України у Франківському районі) звернулося до суду з позовом до приватного вищого навчального закладу Інститут підприємництва та перспективних технологій (далі - відповідач, Інститут ІППТ ) в якому просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 24 749, 01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач всупереч вимог Закону України "Про наукову та науково-технічну діяльність" та Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2004 року № 372 "Порядок фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних не бюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III - IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову та науково-технічну діяльність", в період з вересня 2015 року по грудень 2016 року не здійснював фінансування витрат, пов'язаних з виплатою пенсій науковим працівникам, і заборгував позивачу 24 749, 01 грн.

Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Відповідач заперечень на позов, витребувані судом докази не надав, явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. Суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи з його участю та реалізації ним права судового захисту своїх прав та інтересів, а тому вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача відповідно до положень ст. 128 КАС України.

З'ясувавши обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

Відповідач - Інститут ІППТ зареєстрований як юридична особа 12.06.2002 (код ЄДРПОУ: 25546852, місцезнаходження юридичної особи: 79044, м. Львів, вул. Горбачевського, 18) та є платником внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

У відповідача виникла заборгованість із відшкодування управлінню ПФ України різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону "Про наукову та науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, у розмірі 24 749, 01 грн, яка у добровільному порядку не відшкодована.

УПФ України у Франківському районі направляло Інституту ІППТ листи з повідомлення про відшкодування позивачу витрат на виплату пенсій, що становлять різницю між сумою пенсій, призначених згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсій, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. (арк. 19-131).

Загальна сума боргу в Інституту ІППТ становить 24 749, 01 грн, що підтверджується поданими розрахунками, карткою особового рахунку по відшкодуванню фактичних витрат на виплату пенсій науковим працівникам державного небюджетного підприємства та розрахунком суми боргу, які долученні до матеріалів справи. Відповідач у добровільному порядку не відшкодував вказану суму заборгованості, тому позивач звернувся з позовною заявою до суду.(арк. 11-131).

Суд при вирішенні спору по суті виходить з наступного.

Законом України від 13 грудня 1991 року № 1977-XIІ "Про наукову і науково-технічну діяльність" визначені правові, організаційні та фінансові засади функціонування і розвитку науково-технічної сфери, створення умов для наукової і науково-технічної діяльності, забезпечення потреб суспільства і держави у технологічному розвитку (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 2 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XIІ "Про наукову і науково-технічну діяльність" метою цього Закону є врегулювання відносин, пов'язаних з науковою і науково-технічною діяльністю, та створення умов для підвищення ефективності наукових досліджень і використання їх результатів для забезпечення розвитку усіх сфер суспільного життя.

Основними завданнями цього Закону є визначення: правового статусу суб'єктів наукової і науково-технічної діяльності, матеріальних та моральних стимулів забезпечення престижності та зумовленої суспільними потребами пріоритетності цієї сфери людської діяльності, залучення до неї інтелектуального потенціалу нації; економічних, соціальних та правових гарантій наукової і науково-технічної діяльності, свободи наукової творчості; основних цілей, напрямів та принципів державної політики у сфері наукової і науково-технічної діяльності; повноважень органів державної влади щодо здійснення державного регулювання та управління у сфері наукової і науково-технічної діяльності.

Суб'єктами наукової і науково-технічної діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади, громадські організації у науковій та науково-технічній діяльності (далі - громадські наукові організації). (стаття 4 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XIІ "Про наукову і науково-технічну діяльність").

Відповідно до статті 6 Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XIІ "Про наукову і науково-технічну діяльність" науковий працівник може виконувати науково-дослідну, науково-педагогічну, дослідно-конструкторську, дослідно-технологічну, проектно-конструкторську, проектно-технологічну, пошукову, проектно-пошукову роботу та (або) організовувати виконання зазначених робіт у наукових установах та організаціях, вищих навчальних закладах, лабораторіях підприємств.

Статтею 24 Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність" від 13.12.1991 року за № 1977-XII передбачено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці та стимулює систематичне оновлення наукових кадрів.

Різниця між сумою пенсії, призначеної за цим Законом, та сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних бюджетних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів державного бюджету;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших державних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів, а також коштів державного бюджету в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому за рахунок коштів державного бюджету науковим (науково-педагогічним) працівникам оплачується з розрахунку на одну особу 50 відсотків різниці пенсії, призначеної за цим Законом;

для наукових (науково-педагогічних) працівників недержавних наукових установ, організацій та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій та закладів.

26 листопада 2015 року прийнятий новий Закон України "Про наукову і наукову - технічну діяльність" за № 848-VIII.

Статтею 37 Закону України "Про наукову і наукову - технічну діяльність" від 26.11.2015 № 848-VIII передбачено, що держава встановлює для наукових (науково-педагогічних) працівників, які мають необхідний стаж наукової роботи, пенсії на рівні, що забезпечує престижність наукової праці.

Різниця між сумою пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, та сумою пенсії із солідарної системи, обчисленої згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на яку має право науковий працівник, фінансується:

для наукових (науково-педагогічних) працівників державних, комунальних наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів, а також інших наукових установ, які згідно із статтею 12 цього Закону включені до Державного реєстру наукових установ, яким надається підтримка держави, - за рахунок коштів державного бюджету з урахуванням надходжень від сплати єдиного внеску у розмірі, встановленому частиною дев'ятою статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для цієї категорії працівників;

для наукових (науково-педагогічних) працівників інших наукових установ, організацій, підприємств та вищих навчальних закладів - за рахунок коштів цих установ, організацій, підприємств та закладів.

Пунктом 1 Порядку фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України 24 березня 2004 року за № 372 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) (надалі - Порядок від 24 березня 2004 року № 372), визначено механізм фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної науковим (науково-педагогічним) працівникам державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації згідно із Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність", та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку мають право зазначені особи (далі - різниця у розмірі пенсії).

Пунктом 2 Порядку від 24 березня 2004 року № 372 визначено, що за рахунок коштів державного бюджету фінансується 50 відсотків різниці у розмірі пенсії наукових (науково-педагогічних) працівників державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації у розрахунку на одну особу. Інша частина фінансується за рахунок коштів цих підприємств, установ, організацій та закладів.

Відповідно до пункту 5 Порядку від 24 березня 2004 року № 372 розмір витрат на фінансування різниці у розмірі пенсії за рахунок коштів державних небюджетних підприємств, установ, організацій та вищих навчальних закладів III-IV рівнів акредитації визначається у розрахунку на рік органами Пенсійного фонду до 20 січня поточного року та протягом 10 днів з дня призначення пенсії відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", про що відповідному підприємству, установі, організації або закладу відразу надсилається повідомлення за зразком, що додається.

Зазначені підприємства, установи, організації та заклади самостійно визначають суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та щомісяця до 25 числа перераховують органу Пенсійного фонду за своїм місцезнаходженням відповідні кошти для фінансування різниці у розмірі пенсії, призначеної у минулому та поточному роках.

У разі порушення строку сплати коштів, які спрямовуються на фінансування різниці у розмірі пенсії, органи Пенсійного фонду стягують відповідні суми у порядку, визначеному законодавством. (пункт 8 Порядку від 24 березня 2004 року № 372).

На Інститут ІППТ - покладено обов'язок щодо сплати до пенсійного фонду різниці між сумою пенсії, призначеної за Законом України "Про наукову і науково-технічну діяльність" та сумою пенсії, обчисленою відповідно до інших законодавчих актів, на яку має право науковий працівник відповідача.

На виконання вимог пункту 5 Порядку № 372 позивач надіслав відповідачу повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсії, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року, сума до стягнення становить 24 749, 01 грн.

Інститут ІППТ отримав повідомлення про суму витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповідно до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів за період з вересня 2015 року по грудень 2016 року у загальному розмірі 24 749, 01 грн, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про отримання поштового відправлення. (арк. 19, 22, 25, 28, 31, 34, 37, 40, 44, 47, 50, 53, 56, 59, 63, 67, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 92, 95, 99, 102, 105-107, 110, 113, 117, 120, 123).

Однак, не надавши заперечень на позов до суду, не оскарживши в суді рішення про призначення позивачем пенсії науковим (науково-педагогічним) працівникам, повідомлення про суми витрат на фінансування різниці між сумою пенсії, призначеної відповіднл до Закону України "Про наукову і науково-технічну діяльність", і сумою пенсій, обчисленої відповідно до інших законодавчих актів, Інститут ІППТ фактично узгодив такі повідомлення.

Оскільки, в порушення вимог пункту 5 Порядку № 372 відповідач щомісяця до 25-го числа з вересня 2015 року по грудень 2016 року не вніс до управління Пенсійного фонду України в Франківському районі визначену суму, що підлягає до сплати у розрахунку на місяць, та не сплатив існуючу заборгованість у розмірі 24 749, 01 грн на час судового розгляду справи, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 КАС України передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 вказаного Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Розподіл судових витрат згідно ст. 94 КАС України не застосовується, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 18 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

Постановив:

Позов задовольнити.

Стягнути з приватного вищого навчального закладу "Інститут підприємництва та перспективних технологій" (код ЄДРПОУ 25546852) на користь управління Пенсійного фонду України у Франківському районі м. Львова заборгованість по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в сумі 24 749 (двадцять чотири тисячі сімсот сорок дев'ять) грн 01 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.03.2017 року.

Суддя Р.М. Брильовський