ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
28 лютого 2017 р. Справа № 902/24/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Комунальної організації Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву (вул. Замостянська/просп. Коцюбинського, м. Вінниця 26/58)
до Фермерського господарства Хліб на щастя
(вул. Котовського, 49, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)
про стягнення 242 053,72 грн.
за участю секретаря судового засідання Павлова Т.С.,
за участю представників сторін :
позивача : ОСОБА_1 за довіреністю №01/01 від 03.01.2017р.;
відповідача : не з'явився.
СУТЬ СПОРУ:
Комунальна організація Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву звернулася до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Фермерського господарства Хліб на щастя заборгованості в загальній сумі 242 053,72 грн..
Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 266 від 08.12.2014року в частині повернення суми кредиту та сплати відсотків.
Ухвалою суду від 13.01.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/24/17 з призначенням до розгляду в судовому засіданні на 25.01.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.
Ухвалою суду від 25.01.2017 року розгляд справи відкладено на 28.02.2017 року з підстав невиконання сторонами вимог ухвали суду від 13.01.2017 року в частині надання доказів.
На визначену судом дату з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.
Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, пояснень щодо обставин викладених в позові та визначених судом документів не надав, про поважність причини своєї неявки суду не повідомив. При цьому, про розгляд справи в суді останній повідомлений завчасно та належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за вх. № 572 від 31.01.2017 року.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача належним чином про час і місце розгляду судової справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Беручи до уваги той факт, що неявка в засідання суду сторін або їх представників, належним чином та відповідно до законодавства повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, відповідно до приписів ст.75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
08 грудня 2014 року між Комунальною організацією Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву (позивач, за договором Фонд) та Фермерським господарством Хліб на щастя (відповідач, за договором Позичальник) укладено кредитний договір № 266 (надалі Кредитний договір).
Відповідно до предмету Договору, Фонд згідно умов цього Кредитного договору зобов'язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Фонду кредит у сумі 200,0 тис. грн.. (надалі - Сума кредиту), яка підлягає поверненню в термін до 08.12.2017 року.
Цільове призначення кредиту: кредит надається Позичальнику із ціллю розвитку підприємницької діяльності, а саме для придбання лінії по виробництву соняшникової олії. (п. 1.2. Кредитного договору)
За користування кредитними коштами Позичальник сплачує Фонду відсотки в розмірі 6% (шести) відсотків річних. (п. 2.1. Кредитного договору) (а.с. 15-18)
Кредит надається шляхом перерахування всієї Суми кредиту відповідно до цільового призначення на банківські рахунки вказані Позичальником у Кредитному договорі. Фонд має право призупинити чи відмовитись від надання кредиту у разі, якщо вказані у заяві відомості дають підстави сумніватися, що кредитні кошти будуть використані Позичальником не за цільовим призначенням.
Заборгованість Позичальником за цим Кредитним договором складається з суми кредиту та відсотків за користування кредитом.
Заборгованість підлягає сплаті Позичальником шляхом здійснення платежу, який відповідає Графіку повернення кредитних коштів.
Платіж зазначений в Графіку повернення кредитних коштів, який є Додатком № 1 до цього Кредитного договору та є його невід'ємною частиною Даний платіж включає в себе відповідну частину суми кредиту, відсотки за користування кредитом, що підлягають поверненню Позичальником у відповідному Платіжному періоді. Нарахування відсотків за користування кредитом починається з дня наступного за днем надання кредиту відповідно до умов цього Договору по день повного повернення кредиту.
Повернення боргу здійснюється в такій послідовності:
- пеня (якщо таке має місце);
- 6% річних за користування кредитом;
- частина кредиту;
- інфляція (якщо таке має місце) буде нараховуватися у разі прострочення внесення платежів згідно Графіку погашення кредитних коштів. (п. 2.2. Кредитного договору)
У разі порушення умов цього Договору або встановлення нецільового використання кредиту Позичальником, Фонд має право призупинити фінансування Договору, вимагати дострокового повернення Позичальником суми отриманого кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованої інфляції, пеня (якщо таке має місце), попередивши про це Позичальника за 10 днів. (п. 3.1.3. Кредитного договору)
Позичальник зобов'язується:
- забезпечити повне повернення кредиту та відсотків за користування ним з урахуванням інфляції (якщо таке має місце) згідно з умовами Кредитного договору.
- повертати кредит згідно з Графіком повернення кредитних коштів (Додаток № 1). Внесення платежу проводиться частинами або однією сумою в обумовлені строки. Останню частку кредиту повернути в строк до 08 грудня 2017 року. Повертати разом з основним боргом відсотки за користування кредитом, які залишилися до повернення. (п.п. 3.4., 3.4.1., 3.4.2. Кредитного договору)
Цей Договір набуває законної сили з моменту його підписання сторонами та діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших обумовлених договором платежів. (п. 5.1. Кредитного договору)
Графік повернення кредитних коштів сторонами погоджено в Додатку № 1 до Кредитного договору, та визначено строки та розмір сплати кредитних коштів та відсотків.
В рамках Кредитного договору позивач згідно платіжного доручення № 4 від 12.02.2015 року перерахував на рахунок відповідача обумовлену договором суму кредитних коштів, чим виконав взяті на себе зобов'язання даним правочином. (а.с. 19)
Як свідчать матеріали справи, на момент звернення з позовом до суду, відповідачем зобов'язання за Кредитним договором виконано частково в сумі 30 000,00 грн., з яких: 16 318,00 грн. - сума кредиту, 10 382,00 грн. - відсотки. (а.с. 20,21)
01.02.2016 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 01/56 в якій вимагав погасити заборгованість, що виникла станом на 31.01.2016 року, та становить 86 347,65 грн. (а.с. 22)
Претензія отримана відповідачем 29.02.2016 року, однак залишена без відповіді та задоволення (а.с. 22 на звороті)
В процесі розгляду справи, а саме 02.02.2017 року, відповідачем погашено частину боргу по кредиту в сумі 25 000,00 грн.
Відповідно до Графіку погашення кредитних коштів, станом на 22.12.2017 року (дата звернення позивача з позовом до суду) у відповідача виникло зобов'язання по погашенню кредиту та відсотків в загальному розмірі 133 160,00 грн., проте сплачено лише 55 000,00 грн.
Таким чином, станом на день прийняття рішення судом, заборгованість відповідача за Договором становить 78 160,00 грн..
З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов такого висновку.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1049 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом ч 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що зобов'язання за Договором в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків, відповідачем виконувались не належним чином.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 78160 грн. заборгованості.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 11 583,86 грн. - пені, 37 055,56 грн. - інфляційних, 3 241,30 - 3% річних.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.
Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 4.2. Договору визначено, що за прострочку терміну повернення кредиту, згідно Графіку повернення кредиту, Позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожний день прострочення, яка нараховується від невнесеної в строк суми кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та інфляційних втрат є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені та трьох відсотків річних за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН судом виявлено помилку в бік заниження. Так, у визначеному в розрахунку періоді (01.01.2016 р. по 20.12.2016р.) розмір пені становить 13 598,47 грн.. (розрахунок додається). У визначеному в розрахунку періоді (01.04.2015р. по 20.12.2016р.) розмір трьох відсотків річних становить 3 297,95 грн.. При цьому задоволенню підлягають суми пені та 3% річних в межах заявлених вимог.
При перевірці заявлених до стягнення інфляційних нарахувань судом виявлено помилку в бік завищення, оскільки за визначений в розрахунку період (01.04.2015р. по 30.11.2016р.) сума інфляційних нарахувань становить 14 169,52 грн. (розрахунок додається).
За таких обставин інфляційні нарахування в розмірі 22 886,04 грн. заявлені безпідставно та не підлягають задоволенню.
Розглядаючи вимогу позивача про стягнення 87 013 грн. дострокового повернення сум отриманого кредиту та відсотків суд виходить з наступного.
Кредитним договором передбачено, що кредит надається на строк до 08 грудня 2017 року.
Пунктом 3.1.3. Кредитного договору визначено, що у разі порушення умов цього Договору кредиту Позичальником, Фонд має право вимагати дострокового повернення Позичальником суми отриманого кредиту, відсотків за користування кредитом, нарахованої інфляції, пені (якщо таке має місце), попередивши про це Позичальника за 10 днів.
Враховуючи простроченням виконання Позичальником, взятих за Кредитним договором зобов'язань, Фондом на адресу відповідача направлено претензію № 01/56 від 01.02.2016 року, де було зазначено про дострокове повернення всієї суми кредиту в повному обсязі у випадку несплати існуючої заборгованості.
Як встановлено судом, відповідачем не погашена існуюча заборгованість в повному розмірі.
Звернення до суду з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв'язку з порушенням умов договору згідно з частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов'язань. Дострокове повернення позичальником всієї заборгованості за кредитним договором є способом цивільно-правової відповідальності боржника.
Враховуючи, що позивачем було направлено відповідачеві вимогу про дострокове повернення кредиту, строк виконання грошового зобов'язання в частині сплати строкової заборгованості за кредитом в сумі 83 331,00 грн. та 3 682,00 грн. суми заборгованості за процентами настав на день звернення з цим позовом до суду.
Тому, вимоги позивача в частині стягнення строкової заборгованості за кредитом в сумі 83 331,00 грн. та строкової заборгованості за процентами в сумі 3 682,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог, а заперечення останнього спростовуються наведеним вище.
З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Судові витрати підлягають розподілу за правилами ст. 49 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ :
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фермерського господарства Хліб на щастя (вул. Косовського, 49, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300, код ЄДРПОУ 35782032) на користь Комунальної організації Обласний фонд сприяння інвестиціям та будівництву (вул. Замостянська / просп. Коцюбинського, 26/58, м. Вінниця, 21009, код ЄДРПОУ 24893824) 78 160 (сімдесят вісім тисяч сто шістдесят) грн. 00 коп. - боргу по кредиту та відсотках; 11 583 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят три) грн. 86 грн. - пені; 14 169 (чотирнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) грн. 52 коп. - інфляційних нарахувань; 3 241 (три тисячі двісті сорок одну) грн. 30 коп. - 3% річних; 87 013 (вісімдесят сім тисяч тринадцять) грн. 00 коп. - дострокового повернення кредиту; 3 287 (три тисячі двісті вісімдесят сім) грн. 52 коп. - витрат на сплату судового збору.
3. В позові в частині стягнення 22 886,04 грн. інфляційних нарахувань відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 03 березня 2017 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - відповідачу (вул. Котовського, 49, смт. Тиврів, Вінницька область, 23300)
Суд | Господарський суд Вінницької області |
Дата ухвалення рішення | 28.02.2017 |
Оприлюднено | 09.03.2017 |
Номер документу | 65081974 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Господарський суд Вінницької області
Матвійчук В.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні