Рішення

від 23.02.2017 по справі 910/23338/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.02.2017Справа №910/23338/16

За позовом Фермерського господарства "Нестеренко Світлана Вікторівна"

до Миколаївської обласної державної адміністрації

про визнання незаконним та скасування рішення

Суддя Шкурдова Л.М.

Представники:

від позивача - Тунік Г.В. - представник за довіреністю;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Фермерського господарства "Нестеренко Світлана Вікторівна" до Миколаївської обласної державної адміністрації про визнання незаконним та скасування рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.12.2016 року порушено провадження у справі № 910/23338/16.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказує, що відповідачем було прийнято розпорядження № 13-р від 27.01.2015 року "Про скасування розпорядження голови Миколаївської РДА від 13.11.2014 року № 320-р "Про затвердження Технічної документації із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області" без врахування вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим воно підлягає скасуванню.

Відповідач проти позову заперечує, посилаючись на те , що до повноважень райдержадміністрацій чинним земельним законодавством не віднесено розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, а відтак розпорядження голови Миколаївської РДА від 13.11.2014 року № 320-р "Про затвердження Технічної документації із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області" було скасовано відповідачем розпорядженням № 13-р від 27.01.2015 року.

У судовому засіданні 23.02.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

08.11.2011 ОСОБА_2 як голова Фермерського господарства Нестеренко С.В." звернулася до Миколаївської районної державної адміністрації із заявою про надання у власність земельної ділянки у розмірі земельної частки (паю), визначеної для сільськогосподарського підприємства, розташованої на території Криничанської сільської ради для ведення фермерського господарства площею 9,6 ум. кад. га.

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації №592-р від 09.12.2011 голові ФГ "Нестеренко С.В." надано дозвіл звернутися в проектну організацію:

- для складання технічних документацій із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 10,07 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих у постійне користування в межах території Криничанської сільської ради;

- для складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 10,07 умовних кадастрових гектарів для ведення фермерського господарства, із земель раніше наданих у постійне користування в межах території Криничанської сільської ради.

29.10.2014 ОСОБА_2 звернулася до Миколаївської районної державної адміністрації із заявою від 27.10.2014 року про затвердження технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 11,264 га надану голові ФГ "Нестеренко С.В." ОСОБА_3 із земель раніше наданих у постійне користування в межах території Криничанської сільської ради.

Розпорядженням Миколаївської районної державної адміністрації № 320-р від 13.11.2014 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документу, що посвідчує право власності на земельну ділянку (кадастровий номер НОМЕР_1) голові Фермерського господарства "Нестеренко С.В." площею 11,2660 га рілі для ведення фермерського господарства із земель, раніше наданих у постійне користування ФГ "Нестеренко С.В." в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

Передано у власність ОСОБА_3 вказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області у відповідності до затверджених технічних документацій із землеустрою.

18.11.2014 ОСОБА_2 отримано свідоцтво про право власності на нерухоме майно: земельну ділянку площею 11,2644 га кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства, яке зареєстроване Реєстраційною службою миколаївського районного управління юстиції миколаївської області.

27.01.2015 Миколаївською обласною державною адміністрацією видано розпорядження №13-р "Про скасування розпорядження голови Миколаївської райдержадміністрації від 13.11.2014 року №320-р "Про затвердження Технічної документації із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області".

Спір виник внаслідок того, що позивач вважає, що розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 є протиправним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства України, що порушує права та законні інтереси позивача.

Оцінюючи подані докази, суд приходить до висновку, що заявлений позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами У країни.

Загальний порядок набуття і реалізації прав на земельні ділянки державної або комунальної власності визначено Земельним кодексом України.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Відповідно до ч. 1 ст. 121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство.

Законом України "Про фермерське господарство" встановлено правові засади діяльності фермерських господарств та визначено особливості надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

В преамбулі Закону України "Про фермерське господарство" зазначено, що цей Закон визначає правові, економічні, та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України.

Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правовою та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про фермерське господарство", фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Цим же Законом визначено і перелік державних органів, до повноважень яких відноситься вирішення питань щодо розпорядження такої категорії земель.

Статтею 7 Закону України "Про фермерське господарство"передбачено, що для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерською господарства, громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації.

Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про фермерське господарство", члени фермерською господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю). Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їх у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільського господарською підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Із зазначеного вище вбачається, що окрім місцевої державної адміністрації, не зазначено жодних інших державних органів, до яких громадянин може звернутись для отримання у власність земельних ділянок саме із державної власності і саме для ведення фермерського господарства.

З огляду на вищезазначені норми є підстави для висновку, що Закон України "Про фермерське господарство" має спеціальний статус по відношенню до Земельного кодексу України. Тобто, при передачі земельної ділянки у власність для ведення фермерського господарства, цей Закон має пріоритетне значення, чого, в свою чергу, не було враховано відповідачем при винесенні оскаржуваного розпорядження.

У зв'язку з викладеним суд не погоджується з твердженням відповідача, що до повноважень райдержадміністрацій чинним земельним законодавством не віднесено розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності.

Згідно ч. 1 ст 155 Земельного кодексу України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

У відповідності до п. 1 роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів" № 02-5/35 від 26.01.2000 акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

В пункті 2 вказаного роз'яснення визначено, що підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Відповідно до п. 2 ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Конституційний суд України своїм рішенням від 16.04.2009 у справі № 1-9/2009 (№ 7-рп/2009) за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) установив, що до нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

В Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 про скасування розпорядження Миколаївської районної державної адміністрації № 320-р від 13.11.2014 поширює свою дію на відносини, пов'язані з реалізацією позивачем свого права власності на відповідну земельну ділянку, які виникли до прийняття розпорядження № 13-р від 27.01.2015 та погіршують становище позивача, порушуючи його законні права та інтереси.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Законом України від 17.07.1997 №475/97 ратифіковано Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - "Конвенція") та Перший протокол до Конвенції, а відтак, в силу ст.9 Конституції України, вони є частиною національного законодавства України.

Відносини, що виникають у зв'язку з обов'язком держави виконати рішення Європейського суду з прав людини у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до Європейського суду з прав людини проти України регулюється Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Скасування розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 27.01.2015 №13-р саме по собі не позбавило чинності належного заявникові Свідоцтва про право власності земельної ділянки. Тому неясно, чи становило це скасування позбавлення власності у розумінні статті 1 Першого протоколу. Проте ця дія, яка фактично анулювала юридичну підставу, на якій виникло первісне право заявника на землю, становила втручання в зазначене право. У будь-якому випадку, в контексті цієї справи застосовуються ті самі принципи, незалежно від того, чи становило відповідне втручання позбавлення власності , чи ні.

Так, статтею 1 Першого протоколу до Конвенції передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 №44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно за відсутності його вини, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оспорюване позивачем розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 прийняте відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства та є таким, що порушує права та інтереси Фермерського господарства "Нестеренко Світлана Вікторівна", а тому підлягає визнанню недійсним в частині що стосується Фермерського господарства "Нестеренко Світлана Вікторівна".

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 27, 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Скасувати розпорядження Миколаївської обласної державної адміністрації № 13-р від 27.01.2015 "Про скасування розпорядження голови Миколаївської обласної державної адміністрації від 13.11.2014 № 320-р "Про затвердження Технічних документацій із землеустрою в межах території Криничанської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області" в частині що стосується Фермерського господарства "Нестеренко Світлана Вікторівна".

3. Стягнути з Миколаївської обласної державної адміністрації (54001, Миколаївська область, вул. Адміральсьска, 22, код ЄДРПОУ 00022579) на користь Фермерського господарства Нестеренко Світлани Вікторівни (57121, Миколаївська обл., Миколаївський район, село Кринички, вул.Олімпійська, будинок 7, код ЄДРПОУ 23042745) 1 378 ( тисячу триста сімдесят вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Суддя Шкурдова Л.М.

Повний текст рішення складено: 27.02.2017