Рішення

від 27.02.2017 по справі 910/717/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017Справа №910/717/17 За позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С."

про зобов'язання вчинити дії

Суддя Грєхова О.А.

Представники сторін:

від позивача: Стадніков Д.В., за довіреністю

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Б.В.С." (далі - відповідач) про зобов'язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк зазначає, що 02.06.2011 Товариством з обмеженою відповідальністю Б.В.С. було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), які разом із заявою складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк", як банком.

Як стало відомо позивачу з відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ТОВ Б.В.С. перебуває в стані припинення.

04.11.2016 Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулося до голови ліквідаційної комісії ТОВ Б.В.С. із заявою б/н про визнання грошових вимог кредитора.

Втім, на момент звернення з даною позовною заявою до суду, вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк до проміжного ліквідаційного балансу включені не були.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 порушено провадження у справі № 910/717/17, розгляд справи призначено на 06.02.2017.

У судове засідання 06.02.2017 представник позивача з'явився, подав документи для доручення до матеріалів справи, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.

Відповідач в засідання господарського суду 06.02.2017 своїх представників не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав.

Враховуючи те, що представник відповідача у судове засідання 06.02.2017 не з'явився, а також у зв'язку із невиконанням сторонами вимог ухвали Господарського суду міста Києва від 16.01.2017 про порушення провадження у справі № 910/717/17, розгляд справи було відкладено на 27.02.2017.

23.02.2017 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва представником позивача було подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У судове засідання 27.02.2017 представник позивача з'явився, надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 27.02.2017 не з'явився, про час, дату та місце судового засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 82 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 27.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

02.06.2011 Товариство з обмеженою відповідальністю Б.В.С. (далі - відповідач) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки, відповідно до якої відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі - Умови), які разом із заявою складають кредитний договір, укладений між відповідачем, як клієнтом, та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (далі - позивач), як банком.

За приписами п. 3.2.1.1.1 Умов кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - Кредит ) надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - Ліміт ). Техніко-економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір Ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших). Банк здійснює обслуговування Ліміту Клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, при наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах Ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди. Кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умов та правил надання банківських послуг . Сторони погодилися, що кредитний ліміт може бути збільшений для оплати судових витрат у порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг. Ліміт овердрафту встановлюється Банком на кожний операційний день. У випадку зниження Банком ліміту в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами та правилами надання банківських послуг , Клієнт зобов'язується погасити різницю між фактичною заборгованістю і сумою нового ліміту не пізніше дня, вказаного в повідомленні банку про зміну ліміту, спрямованого Клієнту у будь-якій з форм, передбачених Умовами та правилами надання банківських послуг . В іншому випадку грошове зобов'язання вважається порушеним, а зазначена різниця між фактичною заборгованістю і новою сумою ліміту вважається простроченою з дня, вказаного в повідомленні.

В свою чергу, пунктом 3.2.1.1.8 Умов визначено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до Умов та правил надання банківських послуг (або у формі Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - далі Угода ).

Положеннями пункту 3.2.1.1.6 Умов передбачено, що ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна Ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших).

У відповідності до пункту 3.2.1.1.11 Умов періодом безперервного користування кредитом є період часу, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, починаючи з якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості за кредитом в цей період не впливають на зміну дати закінчення періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, по закінченні якого на поточному рахунку зафіксовано нульове дебетове сальдо. Період безперервного користування "кредитним лімітом на поточному рахунку" - не більше 35 днів. Для пільгового користування лімітом (розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості) клієнт повинен: - у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число поточного місяця; - у разі, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, то обнулення повинно проводитися по кінцю дня в будь-який з днів по 25-е число наступного місяця. Якщо дебетове сальдо не було обнулено згідно умов описаних вище, то з 26 числа на залишок заборгованості починають нараховуватися відсотки за користування кредитом за ставкою 36 % річних.

Для розрахунку відсотків за користування кредитним лімітом встановлюється диференційована процентна ставка. Відсоткова ставка до розрахунку залежить від терміну існування непогашеного залишку по кредиту. У випадку зміни вартості кредитних ресурсів на ринку грошових ресурсів, зміни облікової ставки НБУ, зміни курсу гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатору іноземних валют понад на 5 та більше процентів Сторони на дату укладення цього Договору узгодили про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом. При цьому, таке збільшення розміру процентів за користування кредитом не повинно перевищувати подвійного розміру процентної ставки, зазначеної в цьому пункті. Інформацію про розмір узгодженої зміненої процентної ставки за користування кредитом, Банк розміщує для Клієнта одним з таких способів: в письмовій формі, через встановлені засоби електронного зв'язку Банку та Клієнта - системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, "Приват 24", sms-повідомлення на останні відомі Банку номери телефонів, наданих Банку при ідентифікації та актуалізації відомостей про Клієнта, або іншими засобами. Узгоджений Сторонами змінений розмір процентів за користування кредитом є чинним з моменту розміщення його способом, зазначеним в цьому пункті, якщо інша дата не визначена в інформації про зміну розміру процентів (пункт 3.2.1.1.12 Умов).

Так, відповідно до пункту 3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та / або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Позивач стверджує, що свої зобов'язання за Умовами виконав в повному обсязі, а саме надав відповідача кредитні кошти, в свою чергу, відповідач порушив вищезазначені положення Умов в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

З наявної у матеріалах справи банківської виписки по особовому рахунку відповідача також вбачається, що банк свої зобов'язання за Умовами виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що додана позивачем до позовної заяви банківська виписка по особовому рахунку відповідача є первинним документом, а відповідно і належним та допустимим доказом в розумінні статей 33 та 34 ГПК України, тому приймається до уваги судом.

З наданої позивачем виписки по особовому рахунку відповідача вбачається, що у відповідача перед позивачем обліковується заборгованість по поверненню кредитних коштів в розмірі 50 000,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позивачем доведено наявність заборгованості у відповідача по поверненню кредиту в розмірі 50 000,00 грн.

Крім заборгованості по поверненню кредитних коштів, позивач також зазначає про наявність у відповідача перед позивачем заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 79 555,56 грн. та заборгованості по сплаті комісії в розмірі 16 650,00 грн.

Відповідно до пункту 3.2.1.4.1 Умов за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно з пунктом 3.2.1.4.1.1 Умов за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнулення дебетового сальдо в одну з дат до 25 -го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1 -го до 20 -го (включно) числа поточного місяця або до 25 - го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21- го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнуленню" ), розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою у розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

Пунктом 3.2.1.4.1.2 Умов передбачено, що у випадку необнулювання дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, протягом 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36 (тридцять шість) % річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У відповідності до пункту 3.2.1.4.1.3 Умов у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в який дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користуванням кредитом у розмірі 56 (п'ятдесят шість) % річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами та правилами надання Банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, виходячи з 360 днів у році. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Відповідно до пункту 3.2.1.4.4 Умов клієнт сплачує Банку комісію за використання Лімітом, відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг. Банк може на свій розсуд не стягувати зазначену комісію в разі, якщо максимальне сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній календарний місяць, не перевищувало 100 гривень.

Згідно з пунктом 3.2.1.4.9 Умов розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати.

Судом досліджено розрахунок, долучений позивачем до позовної заяви, та банківські виписки по особовому рахунку відповідача, та встановлено, що позивачем доведено наявність у відповідача заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 79 555,56 грн. та заборгованість по сплаті комісії в розмірі 16 650,00 грн.

Крім основної заборгованості позивач також здійснив нарахування відповідачу пені за несвоєчасне виконання кредитних зобов'язань в загальному розмірі 106 723,14 грн.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 3.2.1.5.1 Умов при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, передбачених пунктами 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених пунктами 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченої пунктами 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному у п. 3.2.1.4.1.3. від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку якщо кредит надавався в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої пунктами 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені, та встановлено, що позивачем було вірно розраховано пеню.

Водночас, судом встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю Б.В.С. перебуває в стані припинення за рішенням засновників з 23.10.2014.

Відповідно до ст. 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Статтею 105 ЦК України в редакції станом на 23.10.2014, встановлено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані протягом трьох робочих днів з дати прийняття рішення письмово повідомити орган, що здійснює державну реєстрацію. Після внесення запису про прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців повідомлення про внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо прийняття рішення засновників (учасників) юридичної особи, суду або уповноваженого ними органу про припинення юридичної особи публікується у спеціалізованому друкованому засобі масової інформації.

Учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи.

До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється, не може становити менше двох і більше шести місяців з дня опублікування повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи.

Кожна окрема вимога кредитора, зокрема щодо сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, розглядається, після чого приймається відповідне рішення, яке надсилається кредитору не пізніше тридцяти днів з дня отримання юридичною особою, що припиняється, відповідної вимоги кредитора.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується, зокрема, за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами.

Статтею 112 ЦК України встановлено, що у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи вимоги її кредиторів задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги щодо відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, та вимоги кредиторів, забезпечені заставою чи іншим способом;

2) у другу чергу задовольняються вимоги працівників, пов'язані з трудовими відносинами, вимоги автора про плату за використання результату його інтелектуальної, творчої діяльності;

3) у третю чергу задовольняються вимоги щодо податків, зборів (обов'язкових платежів);

4) у четверту чергу задовольняються всі інші вимоги.

Вимоги однієї черги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належать кожному кредитору цієї черги.

У разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. За рішенням суду вимоги кредитора можуть бути задоволені за рахунок майна, що залишилося після ліквідації юридичної особи.

Вимоги кредитора, заявлені після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення, задовольняються з майна юридичної особи, яку ліквідовують, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, заявлених своєчасно.

Вимоги кредиторів, які не визнані ліквідаційною комісією, якщо кредитор у місячний строк після одержання повідомлення про повну або часткову відмову у визнанні його вимог не звертався до суду з позовом, вимоги, у задоволенні яких за рішенням суду кредиторові відмовлено, а також вимоги, які не задоволені через відсутність майна юридичної особи, що ліквідується, вважаються погашеними.

Із наявних в матеріалах справи документів суд дійшов висновку, що позивач для відповідача є кредитором.

Крім того, з приписів ст. 112 ЦК України випливає, що кредиторські вимоги можуть бути заявлені і після спливу строку, встановленого ліквідаційною комісією для їх пред'явлення.

Відповідачу про вимоги позивача відомо з огляду на те, що заявою від 03.11.2016 позивач просив розглянути вимоги позивача в розмірі 252 928,70 грн., визнати їх та включити до проміжного ліквідаційного балансу. Зазначену заяву позивачем відповідачу було направлено 04.11.2016 листом з описом вкладення.

Згідно з відомостей УДППЗ Укрпошта зазначена вимога була повернута відправнику, у зв'язку з закінченням встановленого терміну зберігання.

Таким чином суд дійшов висновку, що має місце ухилення відповідача від розгляду кредиторських вимог позивача.

При цьому, враховуючи приписи ст. 105 ЦК України відповідач повинен був надати таку відповідь в строк не пізніше 04.12.2016 включно.

До зазначеної дати доцільно додати п'ять днів, встановлені для пересилання простої письмової кореспонденції якою позивач отримав би відповідь відповідача на кредиторську вимогу, за умови її надсилання відповідачем, адже відповідно до Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень , затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку між іншими населеними пунктами різних областей України є Д+5, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єктів поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

Отже з 09.12.2016 почав обліковуватись передбачений приписами ст. 112 ЦК України місячний строк на звернення позивача з даним позовом до суду.

В свою чергу, позивач звернувся з даним позовом до суду 06.01.2017 (відповідно до відбитку поштового штемпеля на конверті, в якому позовну заяву № 20141110РВ0000000110 від 05.01.2017 було направлено до Господарського суду міста Києва).

При цьому, зважаючи на наявність станом на 23.10.2014 заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, Публічне акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк було для Товариства з обмеженою відповідальністю Б.В.С. явним (відомим) кредитором.

Враховуючи, що відповідачу відомо про вимоги кредитора, суд дійшов висновку, що відповідач ухиляється від розгляду кредиторських вимог позивача, що дало право позивачу звернутися протягом одного місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії. З врахуванням дати направлення кредиторської вимоги, часу поштового обігу та приписи ст. 530 ЦК України, встановлений ст. 112 ЦК України місячний строк на звернення до суду позивачем пропущений не був.

Таким чином, позовні вимоги про зобов'язання відповідача визнати грошові вимоги в розмірі 252 928,70 грн., які складаються з заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 50 000,00 грн., відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 79 555,56 грн., заборгованості по комісії за користування кредитними коштами в розмірі 16 650,00 грн. та пені в розмірі 106 723,14 грн., та включення їх до проміжного ліквідаційного балансу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 17.05.2016 у справі № 910/2954/15-г.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Зокрема, в силу вимог ст. 33, 34 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього заборгованості перед позивачем та відповідно відсутність обов'язку по включенню їх до проміжного ліквідаційного балансу.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати ліквідаційну комісію Товариства з обмеженою відповідальністю Б.В.С. (04112, м. Київ, вулиця Ризька, будинок 6/1; ідентифікаційний код: 36174964) визнати грошові вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код: 14360570) в розмірі 252 928 (двісті сорок вісім тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 70 коп., які складаються з заборгованості по поверненню кредитних коштів в розмірі 50 000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп., відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 79 555 (сімдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп., заборгованості по комісії за користування кредитними коштами в розмірі 16 650 (шістнадцять тисяч шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп., пені в розмірі 106 723 (сто шість тисяч сімсот двадцять три) грн. 14 коп., та включити їх до проміжного ліквідаційного балансу Товариства з обмеженою відповідальністю Б.В.С. (04112, м. Київ, вулиця Ризька, будинок 6/1; ідентифікаційний код: 36174964).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Б.В.С. (04112, м. Київ, вулиця Ризька, будинок 6/1; ідентифікаційний код: 36174964) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50; ідентифікаційний код 14360570) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 02.03.2017.

Суддя О.А. Грєхова