Рішення

від 01.03.2017 по справі 908/194/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/22/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.03.2017 Справа № 908/194/17

За позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТРЕЙД-ЛТД" (69007, м. Запоріжжя, вул. Слов'янська, буд. 117)

про стягнення 39 729 грн. 17 коп.

Суддя Дроздова С.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_2, дов. № 742 від 26.05.2016 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Садки, звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТРЕЙД-ЛТД", м. Запоріжжя, про стягнення 34650 грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 4090 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 988 грн. 24 коп. - 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.02.2017 р., справу № 908/194/17 передано на розгляд судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 01.02.2017 р. позовну заяву прийнято до розгляду суддею Дроздовою С.С., порушено провадження у справі № 908/194/17, присвоєно справі номер провадження 27/22/17 та призначено судове засідання на 01.03.2017 р.

До початку судового засідання 01.03.2017 р. від позивача надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог. У зв'язку з частковим погашенням відповідачем боргу, а саме сплатою після порушення провадження в справі основного боргу за договором у розмірі 29970 грн. 00 коп., просить суд стягнути з відповідача 4680 грн. 00 коп. основного боргу за поставлений товар, 4090 грн. 93 коп. інфляційних втрат, 988 грн. 24 коп. - 3% річних.

Враховуючи приписи ст. 22 ГПК України, якою визначено право позивача до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, зазначена заява прийнята судом до розгляду.

Таким чином, розгляду підлягають позовні вимоги, згідно з заявою позивача про зменшення розміру позовних вимог.

У судовому засіданні 01.03.2017 р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До початку розгляду справи представник позивача заявив письмове клопотання щодо відмови від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз'яснено представнику позивача, який прибув у судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Позовні вимоги мотивовано наступним. Позивачем за умовами договору поставки № 17/12-2015 від 17.12.2015 р. та специфікацій №№ 1-3 поставлено відповідачу товар на загальну суму 78473,15 грн., згідно з переліченими видатковими накладними. Відповідач за поставлений товар провів розрахунки частково на суму 43823,15 грн., станом на день подання позову борг складав 34650,00 грн. Після порушення провадження в справі відповідачем було сплачено суму 29970,00 грн. Обґрунтовуючи позов п.п. 1, 7 ст. 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 599, 625, 626, 629, 655, 692, 712 ЦК України просить позов задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причини неявки суду невідомі. Письмовий відзив на позов та витребувані документи суду не надав. Будь-яких письмових заяв, клопотань від відповідача не надходило. Ухвала про порушення провадження в справі та призначення судового засідання направлена відповідачу на адресу, зазначену в позовній заяві та у Витязі з ЄДРЮО станом на 28.02.2017 р.: 69007, м. Запоріжжя, вул. Слов'янська, буд. 117.

Відповідно до п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. N 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ст. 75 ГПК України у відсутність відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оригінали яких оглядалися в судовому засіданні, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17.12.2015 р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (постачальник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРІНТРЕЙД-ЛТД" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір на поставку біопаливних брикетів № 17/12-2015, за умовами якого постачальник зобов'язався поставляти покупцю (передавати у власність/повне господарське володіння покупця) товар, а саме: біопаливні брикети з деревини типу NESTRO, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1 договору).

Загальна кількість, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, що підлягає поставці за цим договором, вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору (п. 2.6).

Згідно з п. 2.2 перехід права власності покупця відбувається в момент передачі йому товару, що оформляється видатковою накладною.

Згідно з п.п. 3.1, 4.1, 4.2 ціна на товар, що поставляється за даним договором, є договірною та вказується в специфікаціях, за якими відпускається товар. Оплата за товар здійснюється згідно цін, вказаних у специфікаціях, на умовах 100% попередньої оплати. Форма розрахунків - безготівковий рахунок.

Відповідно до п. 9.2 даний договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2016 р.

Сторонами до договору підписані специфікації: № 01 про поставку товару на суму 34084,50 грн., № 02 про поставку товару на суму 9738,65 грн., № 03 про поставку товару на суму 34650,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи, позивач згідно з умовами договору № 17/12-2015 від 17.12.2015 р. поставив відповідачу товар (біопаливні брикети) згідно з видатковими накладними: № 111 від 17.12.2015 р. на суму 9738,65 грн., № 116 від 25.12.2015 р. на суму 34084,50 грн., № 82 від 16.02.2016 р. на суму 34650,00 грн. Усього товар був поставлений на загальну суму 78473,15 грн.

Товар отриманий представником відповідача, підпис якого міститься в графі видаткових накладних отримав(ла) , підпис якого скріплений круглою печаткою товариства-відповідача. Передання товару відповідачу також підтверджується товарно-транспортними накладними, копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач 30.12.2015 р. перерахував позивачу суму 9738,65 грн. та суму 34084,50 грн. за біопаливні брикети. Між сторонами був підписаний акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого за видатковими накладними №№ 111, 116 заборгованість у відповідача відсутня.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, відповідач 26.04.2016 р. отримав письмову вимогу відповідача від 19.04.2016 р. про сплату боргу в сумі 34650 грн. за отриманий товар по видатковій накладній від 16.02.2016 р.

29.07.2016 р. позивач направив відповідачу претензію № 1 з вимогою сплатити заборгованість за договором № 17/12-2015 від 17.12.2015 р. у сумі 34650,00 грн. Відповідь на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Враховуючи наявну заборгованість, позивач звернувся до суду з позовом, за яким порушено провадження в даній справі.

Згідно з положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Строком договору, відповідно до ст. 631 ЦК, є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Правовідносини сторін врегульовано договором поставки.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем за умовами договору поставки № 17/12-2015 від 17.12.2015 р. був поставлений відповідачу товар згідно з переліченими видатковими накладними. У видаткових накладних міститься посилання на договір № 17/12-2015 від 17.12.2015 р. Товар оплачений частково на суму 43823,15 грн. (станом на день звернення позивача до господарського суду).

Як слідує з матеріалів справи відповідач не оплатив у повному обсязі товар, поставлений за видатковою накладною № 82 від 16.02.2016 р.

Після порушення провадження в справі відповідач перерахував на рахунок позивача 03.02.2017 р. суму 15000,00 грн. та 25.02.2017 р. суму 14970,00 грн., усього загальну суму - 29970,00 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача за поставлений товар по договору № 17/12-2015 від 17.12.2015 р. (за видатковою накладною № 82 від 16.02.2016 р.) складає суму 4680,00 грн. (34650,00 грн. (сума поставки) - 29970,00 грн. (сума оплати)).

Відповідно до п.п. 1, 2, 3 частини 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.ст. 4 2 , 4 3 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Задовольняючи позов у частині стягнення основної суми боргу, суд бере до уваги, що факт поставки підтверджується підписаними двома сторонами видатковими накладними, оригінали яких оглядалися судом у судовому засіданні, а також частковою оплатою товару відповідачем. Відповідач своїм процесуальним правом на участь в судовому розгляді спору не скористався, письмового відзиву на позов суду не надав. Доказів недійсності договору 17/12-2015 від 17.12.2015 р. матеріали справи не містять. Укладення договору поставки № 17/12-2015 від 17.12.2015 р. відповідач не заперечив, отримання товару за видатковою накладною, яка покладена в підставу позову, не спростував, доказів повного виконання грошового зобов'язання за договором № 17/12-2015 (доказів оплати товару) суду не надав.

Позивач письмово зменшив розмір позовних вимог, посилаючись на здійснену відповідачем оплату після порушення провадження в справі.

Суд враховує, що в п. 7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 Про судове рішення роз'яснено, що у господарського суду відсутні підстави для припинення провадження у справі в частині, на яку зменшився розмір позовних вимог.

Таким чином, позовна вимога про стягнення суми основного боргу в розмірі 4680,00 грн. є обґрунтованою, доведеною, основаною на законі.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення з відповідача на його користь на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України суми 988,24 грн. 3% річних та суми 4090,93 грн. інфляційних.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Факт порушення відповідачем термінів розрахунків є доведеним. Вимога про стягнення 3% річних та інфляційних заявлена обґрунтовано.

Позивач нараховує 3% річних за загальний період з 16.02.2016 р. до 27.01.2017 р. (347 днів прострочення).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних судом встановлено, що позивачем включено в період нарахування 3% річних день поставки товару за видатковою накладною № 82 - 16.02.2016 р., що є неправильним.

У пункті 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 роз'яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Відповідно до п. 1.12 постанови Пленуму з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Згідно з перерахунком суду, сума 3% річних у межах заявленого позивачем періоду (з 17.02.2016 р. по 27.01.2017 р.) становить суму 982,91 грн., яка стягується з відповідача на користь позивача.

Втрати від інфляції нараховані позивачем за загальний період з березня по грудень 2016 р. включно.

Розрахунок інфляційних зроблений позивачем правильно.

З відповідача на користь позивача стягується сума 4090,93 грн. інфляційних.

На підставі викладеного, позов у цілому задовольняється частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір у сумі 1600,00 грн. покладається на відповідача внаслідок неправильних дій останнього, суд враховує, що часткове погашення суми основного боргу здійснено відповідачем після порушення провадження в справі.

Керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, Полтавська область, Кременчуцький район, с. Садки, до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТРЕЙД-ЛТД", м. Запоріжжя, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРІНТРЕЙД-ЛТД" (69007, м. Запоріжжя, вул. Слов'янська, буд. 117, код ЄДРПОУ 39155965) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків та інших обов'язкових платежів: НОМЕР_1) суму 4680 (чотири тисячі шістсот вісімдесят) грн. 00 коп. основного боргу, суму 4090 (чотири тисячі дев'яносто) грн. 93 коп. інфляційних втрат, суму 982 (дев'ятсот вісімдесят дві) грн. 91 коп. - 3% річних, суму 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено та підписано 03 березня 2017 р.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів із дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного рішення.