Рішення

від 27.02.2017 по справі 914/7/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2017р.                                                              Справа № 914/7/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ”, м. Новий Розділ, Львівська область

до відповідача: Приватного підприємства “Техбудкомплект”, м. Львів

про стягнення заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Марінченко Р.І.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 – представник;

від відповідача: не з’явився.

Зміст ст. ст. 20, 22 ГПК України представнику позивача роз’яснено.

Розглядається справа за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” до приватного підприємства “Техбудкомплект” про стягнення заборгованості, пені, інфляційних нарахувань, 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.01.2017 р. порушено провадження у справі та призначено до розгляду в судовому засіданні (з врахуванням ухвали суду від 16.01.2017 р.) на 07.02.2017 р.

Розгляд справи відкладався з підстав викладених у відповідній ухвалі суду.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві та усних поясненнях.

Відповідач явки повноважного представника у судове засідання не забезпечив. На адресу суду повернувся поштовий конверт з рекомендованим відправленням відповідачу ухвали про порушення провадження у справі. Поштовий конверт надсилався відповідачу за адресою, зазначеною позивачем в позовній заяві, а саме: 79052, м. Львів, вул. Калнишевського, 10.

Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 27.02.2017 р. № НОМЕР_1, станом на 27.02.2017р. місцезнаходженням відповідача є: 79052, м. Львів, вул. Калнишевського, 10.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України при відсутності представника відповідача, за наявними у ній матеріалами яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, в порядку ст. 75 ГПК України, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Енергія-Новий Розділ” (надалі – позивач) звернулося до господарського суду з позовом до приватного підприємства “Техбудкомплект” (надалі – відповідач) про стягнення 46 286, 83 грн.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказує на те, що 01.03.2007 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 248-е/2007 про постачання електричної енергії.

01.04.2014 року за взаємною згодою сторін договір про постачання електричної енергії було переукладено.

Згідно з договором про постачання електричної енергії від 01.04.2014 р. № 248-е/2014 (надалі - договір), позивач зобов’язувався продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача.

Пунктом 2.3.3. договору передбачено, що споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Порядок розрахунків» та № 4 «Графік зняття показів обліку електричної енергії», щомісячно підписувати акти взаєморозрахунків між сторонами.

Згідно з п. 2.3.4. договору відповідач зобов’язувався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Пунктом 7.6. договору встановлено, що оплата проводиться протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку. У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформляється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення платежу, необхідного для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Як стверджує позивач, за період з квітня 2014 року до грудня 2014 року за постачання електричної енергії (активна електроенергія) відповідачу нараховано 24 226, 65 грн. Крім того, у відповідача неоплаченим залишився також борг за постачання активної електричної енергії спожитої до 01.04.2014 р. в сумі 3 296, 61 грн.

Відповідач частково сплатив борг в розмірі 7 200, 00 грн, таким чином, станом на 01.12.2016 р. борг відповідача перед позивачем за постачання електричної енергії (активної енергії) становив 20 323, 26 грн.

Крім того, позивач за період з квітня 2014 року до грудня 2014 року нарахував 450, 73 грн за перетікання реактивної електричної енергії. Відповідач, всупереч умовам договору, оплати за перетікання реактивної електричної енергії не провів, внаслідок чого у останнього неоплаченим є борг за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 3 837, 83 грн, з якого 450, 73 грн – заборгованість за договором та 3 387, 10 грн – заборгованість, яка виникла станом на 01.04.2014 р.

Як стверджує позивач, станом на момент звернення з позовом до суду, у відповідача непогашеною є заборгованість в загальній сумі 24 161, 09 грн.

Керуючись ст. 625 ЦК України позивач також нараховав відповідачу 1 834, 63 грн - 3 % річних, 15 632, 99 грн - інфляційних нарахувань, а також 4 658, 12 грн пені, які позивач просить стягнути з відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення повністю, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті ст. 526 ЦК України, 193 ГК України зобов‘язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порядок постачання електричної енергії та взаємовідносини зі споживачами усіх форм власності регулюється спеціальним законодавством, зокрема Законом України “Про електроенергетику”, Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (із змінами та доповненнями).

Судом встановлено, що 01.03.2007 р. між позивачем (постачальником) та відповідачем (споживачем) був укладений договір № 248-е/2007 про постачання електричної енергії. 01.04.2014 року договір про постачання електричної енергії № 248-е/2007 сторонами у справі було переукладено.

Згідно з договором про постачання електричної енергії від 01.04.2014 р. № 248-е/2014, позивач зобов’язувався продавати відповідачу електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок відповідача.

Пунктом 2.3.3. договору передбачено, що споживач зобов’язується оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 «Порядок розрахунків» та № 4 «Графік зняття показів обліку електричної енергії», щомісячно підписувати акти взаєморозрахунків між сторонами.

Розрахунковим періодом вважається період з 30 числа попереднього місяця до 30 числа місяця (включно) та прирівнюється до календарного. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії, величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів обліку на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду (п.п. 2, 3 додатку № 3 до договору).

Пунктом 4 додатку № 3 до договору встановлено, що споживач до 10 числа, що передує розрахунковому періоду, здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості 100% прогнозованого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії.

Згідно з пунктом 5 додатку № 3 до договору остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії, визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ.

Як вбачається із долучених до матеріалів справи доказів, за договором відповідачу було поставлено активну електричну енергію на загальну суму 24 226, 65 грн (рахунки: за квітень 2014 р. від 30.04.2014 р. № Е000000105 на суму – 1 288, 44 грн; за травень 2014 р. від 30.05.2014 р. № Е000000953 на суму – 6 024, 58 грн; за червень 2014 р. від 30.06.2014 р. № 000001417 на суму – 4 082, 04 грн; за липень 2014 р. від 30.07.2014 р. № Е000002167 на суму – 1 651, 06 грн; за серпень 2014 р. від 29.08.2014 р. № Е000002832 на суму – 3 415, 97 грн; за вересень 2014 р. від 30.09.2014 р. № Е000003537 на суму - 947, 33 грн; за жовтень 2014 р. від 31.10.2014 р. № Е000004223 на суму – 1 006, 54 грн; за листопад 2014 р. від 30.11.2014 р. № Е000004923 на суму – 5 387, 93 грн; за грудень 2014 р. від 30.12.2014 р. № Е000005618 на суму - 422, 76 грн).

Пунктом 7.6. договору встановлено, що оплата проводиться протягом 5-ти операційних днів з дня отримання рахунку. У разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформляється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.

Проаналізувавши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив, що за договором від 01.03.2007 р. № 248-е/2007 про постачання електричної енергії відповідачу виставлялися рахунки-фактури за активну електричну енергію від 30.12.2013 р. № СФ-0008274 на суму 4 345, 99 грн; від 30.01.2014 р. № СФ-0000553 на суму 1 273, 57 грн; від 31.03.2014 р. № СФ-0002053 на суму 2 938, 62 грн). Вищезгадані рахунки відповідачем у повному обсязі не були оплачені, таким чином, сума боргу, яка залишилася неоплаченою за поставлену активну електричну енергію за договором від 01.03.2007 р. № 248-е/2007 становить 3 296, 61 грн.

Відповідач своїх зобов’язань за договором від 01.03.2007 р. № 248-е/2007 та за договором від 01.04.2014 р. № 248-е/2014 в частині оплати в повному обсязі за отриману електричну енергію не виконав, сплативши лише 7 200, 00 грн.

Крім того, згідно з п. 2.3.4. договору відповідач зобов’язувався здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».

Судом встановлено, що додаток № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії» у переліку додатків до договору не міститься, однак в п. 6 додатку № 3 до договору зазначено, що плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальниками електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.

Пунктом 7 додатку № 3 до договору встановлено, що рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за період з квітня 2014 року до грудня 2014 року нарахував відповідачу 450, 73 грн за перетікання реактивної електричної енергії, що підтверджується рахунками: за квітень 2014 р. від 30.04.2014 р. № РЕ0000000559 на суму 187, 45 грн, за травень від 30.05.2014 р. № РЕ000001046 на суму 69, 31 грн, за червень 2014 р. від 30.06.2014 р. № РЕ000001504 на суму 47, 62 грн, за липень 2014 р. від 30.07.2014 р. № РЕ000002166 на суму 19, 21 грн, за серпень 2014 р. від 29.08.2014 р. № РЕ000002831 на суму 39, 06 грн, за вересень 2014 р. від 30.09.2014 р. № РЕ000003536 на суму 10, 65 грн, за жовтень 2014 р. від 30.10.2014 р. № РЕ000004222 на суму 11, 34 грн, за листопад від 30.11.2014 р. № РЕ000004922 на суму 61, 14 грн, за грудень № РЕ000005617 від 28.12.2014 р. на суму 4, 95 грн. Крім того, у вищезгадані рахунки було включено борг за реактивну електроенергію, який виник внаслідок невиконання відповідачем умов договору від 01.03.2007 р. № 248-е/2007 про постачання електричної енергії.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з вимогами ст. ст. 4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявлені клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. За умовами ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з’ясування місцевим господарським судом обставин справи.

З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції. Відповідачем не представлено доказів сплати боргу за зобов’язаннями, що є предметом розгляду даної справи.

З огляду на вищенаведене, суд вважає підставними позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договорами від 01.03.2007 р. № 248-е/2007 та від 01.04.2014 р. № 248-2/2014 за активну електричну енергію на загальну суму 20 323, 26 грн та стягнення з відповідача 3 837, 83 грн боргу за реактивну електричну енергію.

Щодо позовних вимог в частині нарахування відповідачу 1 834, 63 грн – 3 % річних, 15 632, 99 грн – інфляційних нарахувань суд зауважує наступне.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (п. 4.1 зазначеної Постанови).

Суд, перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, вважає його правильним та підставним, тому до стягнення підлягають 1 834, 63 грн - 3 % річних, 15 632, 99 грн - інфляційних нарахувань.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України зазначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 217 ГК України визначено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В п. 4.2.1 договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених договором про постачання електричної енергії з порушенням термінів, визначених п. 7.6. договору та додатком № 3 "Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Сума нарахованої відповідачу пені становить 4 658, 12 грн, в т.ч. 4 203, 67 грн - пеня за несвоєчасне проведення розрахунку за постачання електричної енергії (активна електроенергія) та 454, 45 грн - пеня за несвоєчасне проведення розрахунку за перетікання реактивної електроенергії.

Перевіривши розрахунок пені, суд вважає його правильним, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 4 658, 12 грн. підлягають до задоволення.

Зважаючи на те, що спір виник через неправомірні дії відповідача, судовий збір покладається на відповідача в порядку передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 ГПК України, суд,-

в и р і ш и в:

1.          Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з приватного підприємства «Техбудкомплект» (79052, м. Львів, вул. Калнишевського, 10, код ЄДРПОУ 32800526) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» (81652, Львівська обл., м. Новий Розділ, вул. Грушевського, 37, код ЄДРПОУ 33525073) суму в розмірі 47 664, 83 грн, з них:

- 24 161, 09 грн – основної заборгованості;

- 15 632, 99 грн – інфляційних нарахувань;

- 1 834, 63 грн – 3 % річних;

- 4 658, 12 грн пені;

- 1 378, 00 грн – судового збору.

3. Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 02.03.2017 року.

Суддя Манюк П.Т.