Рішення

від 28.02.2017 по справі 910/24085/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2017Справа №910/24085/16

Суддя Господарського суду міста Києва Карабань Я.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління

механізації і будівництва"

до товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОМ ІНЖИНІРИНГ"

про стягнення заборгованості в розмірі 42 142,14 грн.,

за участю представників сторін:

від позивача: Марченко А.К. (довіреність № 12/2 від 20.01.2017);

від відповідача: не з'явився,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2016 року до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (далі - позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОМ ІНЖИНІРИНГ" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 42 142,14 грн.

Позовні вимоги були обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором про надання послуг автотранспорту, послуг будівельних машин та механізмів № 6/3/2-14 від 03.06.2014.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача 42 142,14 грн з яких: 16 156,78 грн - основний борг; 12 707,04 грн - пеня; 1 157,00 грн - 3% річних; 12 121,32 грн - інфляційна складова боргу.

Провадження в справі № 910/24085/16 порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.01.2017, її розгляд призначено на 31.01.2017.

Судове засідання, призначене на 31.01.2017, у зв'язку з перебуванням судді на лікарняному не відбулось.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2017 розгляд даної справи призначено на 21.02.2017.

21.02.2017 через загальний відділ діловодства суду представник позивача подав заяву про долучення до матеріалів справи документів, витребуваних ухвалою суду від 09.02.2017, а також заяву про уточнення ціни позову, в якій просив суд стягнути з відповідача заборгованість в розмірі 35 754,05 грн, з яких: 16 156,78 грн - основний борг; 1 811,33 грн - пеня; 1 455,37 грн - 3% річних; 16 330,57 грн - інфляційна складова боргу.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.01.2017 та 09.02.2017 не виконав.

Дослідивши заяву позивача про уточнення ціни позову, суд, враховуючи її зміст, а також зміст раніше поданої позовної заяви дійшов висновку про те, що вказана заява є заявою про зменшення розміру позовних вимог.

Враховуючи викладене, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, якими позивачу надано право до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог, вказана заява позивача прийнята судом до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2017 розгляд справи відкладено на 28.02.2017.

28.02.2017 у судовому засіданні представник позивача подав заяву щодо зміни розміру пені, у якій визначив період нарахування пені з 31.07.2014 по 31.01.2015 та її розмір - 2 290,49 грн, позовні вимоги з урахуванням поданих заяв, підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 03.01.2017, 09.02.2017 та 21.02.2017 не виконав.

Ухвали у даній справі надсилались, зокрема й відповідачу на його адресу місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та були повернуті підприємством поштового зв'язку відправнику за закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, що підтверджується поштовими поверненнями, долученими до матеріалів справи.

Однак, в силу ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням роз'яснень, наведених у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції № 18 від 26.12.2011, відповідач вважається повідомленим належним чином про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідач в жодне судове засідання свого повноважного представника не направив, обґрунтованих письмових пояснень із зазначенням поважних причин неявки його представника у судові засідання до суду не подав, правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався та відзиву на позов не надав, а тому, відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа була розглянута за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 28.02.2017 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

03.06.2014 між державним підприємством Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (далі - позивач, виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "МІКОМ ІНЖИНІРИНГ" (далі - відповідач, замовник) був укладений договір про надання послуг автотранспорту, послуг будівельних машин та механізмів № 6/3/2-14 (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався при наявності надати автотранспорт, будівельні машини та механізми для виконання робіт на об'єкті відповідача, а відповідач зобов'язувався забезпечити обсяг робіт та оплатити виконані позивачем роботи вчасно та в повному обсязі.

Згідно з п. 3.1. договору, виконавець починає роботу після попереднього надходження грошових коштів на паливо-мастильні матеріали на розрахунковий рахунок підприємства, згідно встановлених рахунків-фактур.

Відповідно до п. 3.2. договору, подальший розрахунок між сторонами здійснюється на основі актів виконаних робіт. Акт виконаних робіт за попередній місяць складається, погоджується та підписується уповноваженими представниками сторін у термін до 10-го числа поточного місяця. Остаточний розрахунок здійснюється на протязі 30 календарних днів після складання та підписання акту виконаних робіт.

Позивач виконав роботи загальною вартістю 31 615,78 грн, що підтверджується актом виконаних робіт № 78 від 30.06.2014, копія якого міститься в матеріалах справи.

Відповідач в свою чергу, робити за вищевказаним актом прийняв, про що свідчить підпис уповноваженої особи та печатка Товариства на акті, проте оплатив частково, а саме в розмірі 15 459,00 грн, що підтверджується банківськими виписками: від 01.07.2014 (оплата в розмірі 6 000,00 грн); 02.07.2017 (оплата в розмірі 4 459,00 грн); 09.09.2014 (оплата в розмірі 5 000,00 грн), копії яких також долучені до матеріалів справи.

Таким чином, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем з оплати наданих послуг у розмірі 16 156,78 грн (31 615,78 - 15 459,00).

Відповідач направив на адресу позивача гарантійний лист № 1410/0701 від 07.10.2014, яким підтвердив намір здійснити повну оплату заборгованості за договором № 6/3/2-14 від 03.06.2014 у строк до 25.11.2014, проте вказаного обов'язку не виконав.

У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду, та з урахуванням заяв, поданих 21.02.2017 та 28.02.2017, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 16 156,78 грн, 2 290,49 грн пені, 3% річних у сумі 1 455,37 грн та інфляційну складову боргу в розмірі 16 330,57 грн.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу.

Згідно із ст. 903 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 7 вказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст. 202 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Відповідач документів, які б підтверджували оплату ним заборгованості перед позивачем в повному обсязі або спростовували доводи останнього, суду не надав.

Відтак, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 16 156,78 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Крім того, позивач просив суд стягнути з відповідача 2 290,49 грн пені, 3% річних у розмірі 1 455,37 грн та інфляційну складова боргу в сумі 16 330,57 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Положеннями п. 3.2 договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом 30 календарних днів після складання та підписання акту виконаних робіт.

Таким чином, строк оплати виконаних позивачем робіт за актом № 78 від 30.06.2014, настав 30.07.2014, а порушення строку виконання вказаного зобов'язання почалось з 31.07.2014.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що відповідач виконані позивачем роботи оплатив частково та з порушенням строків, встановлених умовами договору, відтак допустив порушення зобов'язання.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частинами 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що у випадку прострочення платежу, замовник сплачує пеню за кожен день в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Так, за розрахунком суду розмір пені становить:

Період нарахуванняКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Облікова ставка НБУ (%)Розмір пені (грн) 31.07.2014 - 08.09.2014 40 21 156,78 12,5 579,64 09.09.2014 - 31.01.2015 65 16 156,78 12,5 719,31 13.11.2014 - 31.01.2015 80 16 156,78 14,0 991,54 Всього 2 290,49 Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 2 290,49 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню у вказаному розмірі.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок трьох процентів річних, наданий позивачем, суд встановив, що він виконаний невірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок трьох процентів річних:

Період нарахуванняКількість днів простроченняРозмір заборгованості (грн)Ставка процентів річних Розмір процентів річних (грн) 31.07.2014 - 08.09.2014 40 21 156,78 3% 69,56 09.09.2014 - 31.12.2015 479 16 156,78 3% 636,09 01.01.2016 - 22.12.2016 357 16 156,78 3% 472,78 Всього 1 178,43 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 1 178,43 грн.

Відповідно до роз'яснень, наведених у п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань № 14 від 17.12.2013, у застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені, зокрема, в листі Верховного Суду України від 03.04.97 № 62-97р.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 № 52/30, лист Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р).

Перевіривши розрахунок інфляційної складової боргу, наданий позивачем, суд дійшов висновку про те, що він виконаний невірно. У зв'язку з цим, судом був здійснений власний розрахунок вказаної позовної вимоги:

Період нарахуванняРозмір заборгованості (грн)Індекси інфляції, що підлягають застосуваннюРозмір процентів річних (грн) 31.07.2014 - 08.09.2014 21 156,78серпень 2014 169,25 09.09.2014 - 22.12.2016 16 156,78вересень 2014-листопад 2016 12 616,17 Всього 12 785,42 Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційної складової боргу є обґрунтованою, проте підлягає задоволенню у розмірі меншому, ніж визначено позивачем, а саме - 12 785,42 грн.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що вимоги позивача задоволені судом частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 1 232,64 грн.

Керуючись статтями 33-34, 43-44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В :

1. Позов державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "МІКОМ ІНЖИНІРИНГ" (04128, м. Київ, вул. Блюхера, буд. 12; ідентифікаційний код 38919171) на користь державного підприємства Міністерства оборони України "Київське управління механізації і будівництва" (01133, м. Київ, вул. Щорса, буд. 44-а; ідентифікаційний код 08259275) основний борг у розмірі 16 156,78 грн (шістнадцять тисяч сто п'ятдесят шість грн 78 коп.); 2 290,49 грн (дві тисячі двісті дев'яносто грн 49 коп.) пені; три проценти річних у сумі 1 178,43 грн (одна тисяча сто сімдесят вісім грн 43 коп.); інфляційну складову боргу в розмірі 12 785,42 грн (дванадцять тисяч сімсот вісімдесят п'ять грн 42 коп.); 1 232,64 грн (одну тисячу двісті тридцять дві грн 64 коп.) витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03 березня 2017 року.

Суддя Я.А. Карабань