Рішення

від 20.02.2017 по справі 910/20041/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.02.2017Справа №910/20041/16

За позовом Відділу освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр"

про стягнення 219 165,31 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Воротняк Х.В.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відділ освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр", в якому просить суд стягнути з відповідача суму коштів у розмірі 155 150,00 грн. за непоставлену продукцію, а також неустойку у розмірі 64 015,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/20041/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 30.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2016 р. розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

26.01.2017 р. через відділ автоматизованого документообігу суду від Відділу освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області надійшло письмове підтвердження з документами та письмовими поясненнями.

У судовому засіданні представник позивача дав пояснення по суті спору та підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 20.02.2017 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2012 р. між Відділом освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енглєр" укладено договір купівлі-продажу № 339, умовами якого передбачено, що учасник зобов'язується у 2012 році поставити замовнику устаткування для автоматичного оброблення інформації (Мультимедійний проектор; Інтерактивна дошка; Портативний комп'ютер), а замовник-прийняти і оплатити такі товари (п. 1.1. договору).

Товар поставляється в асортименті, кількості та за ціною (надалі товар), визначеного специфікацією, які є невід'ємною частиною договору (п. 1.3. договору).

Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. 1.5. договору).

Розрахунки за поставлені товари здійснюються на підставі Бюджетного кодексу України на умовах відстрочення платежу (п. 2.3. договору).

Оплата здійснюється покупцем за кожну отриману партію товару шляхом перерахування коштів на поточний рахунок продавця, згідно банківських реквізитів, вказаних у даному договорі, та отриманої накладної (п. 3.1. договору).

Розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах відстрочки платежу на термін до 30 банківських днів (п. 3.2. договору).

У разі затримки поставки товару або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, продавець сплачує неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми непоставленого товару за кожний день затримки (п. 6.3. договору).

На виконання договору купівлі-продажу № 339 від 27.11.2012р. між Відділом освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енглєр" були укладені договори б/н від 06.05.2013 р. та б/н від 22.04.2014 р. про відповідальне зберігання.

Пунктом 1.1 договорів зберігання встановлено, що депонент передає, а виконавець приймає на відповідальне зберігання майно (матеріали речі) відповідно до актів прийому-передачі, які є невід'ємною частиною цих договорів.

Пунктом 2.1.3 договорів зберігання встановлено, що виконавець зобов'язаний повернути майно депоненту по першій вимозі в 3-денний термін.

Депонент має право у будь-який час вимагати у виконавця повністю або частково повернути майно, яке знаходиться на зберіганні (п. 3.2. договорів).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 220 950,00 грн., згідно умов договору купівлі-продажу № 339 від 27.11.2012 р., що підтверджується платіжними дорученнями, які наявні в матеріалах справи.

Відповідачем, у свою чергу, на виконання договору № 339 від 27.11.2012 р. було частково поставлено устаткування для автоматичного оброблення інформації на суму 65 800,00 грн., що підтверджується актом б/н від 22.04.2014 р. про прийняття інтерактивних дошок.

10.12.2014 р. Відділ освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" з попередженням № 394, яким вимагав поставити товар на суму 155 150,00 грн., яка була сплачена на виконання зобов'язань за договором № 339 від 27.11.2012 р.

Надалі, Відділ освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" з претензією №206 від 24.02.2015 р., якою вимагав поставити товар на суму 155 150,00 грн., яка була сплачена на виконання зобов'язань за договором № 339 від 27.11.2012 р.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідачем порушено зобов'язання щодо поставки оплаченого товару за договором № 339 від 27.11.2012 р., у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість в розмірі 155 150,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору та встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, а також поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Виходячи із умов договору № 339 від 27.11.2012 р. відповідач зобов'язаний був поставити товар на суму 155 150,00 грн. на підставі здійсненої позивачем оплати, що підтверджується платіжними дорученнями, а відтак, суд дійшов висновку, що строк поставки оплаченого позивачем товару є таким, що настав.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Згідно зі ст. 693 Цивільного кодексу України 1. Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

При цьому, відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів на підтвердження належного виконання зобов'язань за договором №339 від 27.11.2012 р. не надав, обґрунтованих пояснень щодо наявності об'єктивних причин неможливості виконання договірних зобов'язань не навів.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача за договором № 339 від 27.11.2012 р. заборгованості у розмірі 155 150,00 грн. оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу № 339 від 27.11.2012 р., а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи та на момент прийняття рішення будь - яких доказів, відповідач суду не представив, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині стягнення суми 155 150,00 грн., за непоставлений товар, підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення неустойки у розмірі 64 015,00 грн. за порушення умов договору купівлі-продажу № 339 від 27.11.2012 р., суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Статтями 230, 231 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Тож, зважаючи на наведене та виходячи із визначення неустойки, яке наведено у п.6.3. договору купівлі-продажу № 339 від 27.11.2012 р., заявлена до стягнення Відділом освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області сума за своїми правовими ознаками фактично є пенею.

Водночас, за змістом Цивільного кодексу України нарахування пені здійснюється у разі порушення грошового зобов'язання та, відповідно, наявність у договорі умови щодо сплати неустойки у вигляді пені за порушення терміну виконання робіт від загальної суми всього обсягу робіт за договором за кожен день прострочення не перетворює таку неустойку в пеню за порушення грошового зобов'язання, так само, як і обов'язок підрядника виконати роботи не стає грошовим зобов'язанням.

Наведене відповідає правовій позицій Верховного Суду України, наведеній у постанові від 03.12.2013 р. у справі № 3-35гс13 та відповідно до ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України є обов'язковою для врахування судами при застосуванні відповідної норми права.

Суд враховує, що за змістом ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні його умов, однак такі умови є обов'язковими саме для сторін договору, в той час, як у разі виникнення спору та передання його на вирішення суду, суд виходить із приписів чинного законодавства України.

Тож, зважаючи, що за умовами договору купівлі-продажу № 339 від 27.11.2012 р., на відповідача покладено зобов'язання щодо поставки товару, яке не є грошовим у розумінні приписів Цивільного кодексу України, у даному випадку суд не вбачає підстав для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" неустойки у вигляді пені.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених вимог, наведених обґрунтувань та наданих доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

1. Позов Відділу освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енглєр" (03039, м.Київ, ПРОСПЕКТ ЧЕРВОНОЗОРЯНИЙ, будинок 119, адміністративний корпус ЛІТЕРА А, 2-Й ПОВЕРХ, офіс 2, ідентифікаційний код - 33397207) на користь Відділу освіти Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області (59200, Чернівецька обл. Вижницький район, м. Вижниця, вул. Українська, буд. 88, корпус А, ідентифікаційний код - 39402835) 155 150 (сто п'ятдесят п'ять тисяч сто п'ятдесят грн. 00 коп.) - заборгованості, та 2 327,25 грн. (дві тисячі триста двадцять сім грн. 25 коп.) - судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 27.02.2017.

Суддя Пригунова А.Б.