Рішення

від 22.02.2017 по справі 910/19763/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.02.2017Справа №910/19763/16

За позовом Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірша-Граніт"

про стягнення 13 873,88 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Лепесей Д.О.

від відповідача: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Український державний геологорозвідувальний інститут (УКРДГРІ) (Державне підприємство) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірша-Граніт", в якому просить суд стягнути з відповідача 13 873,88 грн. заборгованості у тому числі боргу за договором № КД2497-00 від 18.10.2013р. в сумі 7 000,00 грн., з 5 річних в сумі 575,34 грн., втрати від інфляції в сумі 6 298,54 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2016 р. порушено провадження у справі № 910/19763/16 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 23.11.2016 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

Розгляд даної справи переносився в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

У даному судовому засіданні представник позивача дав пояснення по суті спору та підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача на виклик суду не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив.

Приймаючи до уваги, що представник відповідача був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідача не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до ст.75, ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих позивачем та витребуваних судом.

У судовому засіданні 22.02.2017 відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

18.10.2013р. між Державним підприємством Український державний геологорозвідувальний інститут (УКРДГРІ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ірша-Граніт" укладено договір № КД2497-00 про надання послуг з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування (Васьковицьке родовище), відповідно до п.1.1 якого виконавець зобов'язується надати замовнику, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити роботи з проведення моніторингу та наукового супроводження надрокористування Васьковицьким родовищем.

Згідно з пунктом 1.3 договору обсяг робіт, етапи (підетапи) та строки їх виконання наведені в календарному плані у додатку 1, який є невід'ємною частиною цього договору та складається виконавцем щорічно.

Пунктом 4.1 договору передбачено, що перелік звітної документації, що підлягає оформленню та здаванню виконавцем замовнику за окремими етапами (підетапами) надання послуг та за договором у цілому, а також вимоги до їх змісту, визначаються цим договором.

По завершенні кожного етапу (підетапу) виконавець надає замовнику акт здавання-приймання наданих послуг в двох примірниках та звітні матеріали у письмовій формі (пункт 4.2 договору).

Замовник протягом 5 робочих днів з дня одержання звітних документів та акта здавання - приймання наданих послуг, зазначених в пункті 4.1 договору, якщо надані послуги відповідають умовам договору, зобов'язаний направити виконавцю підписаний та належним чином оформлений акт здавання-приймання послуг (пункт 4.3 договору).

Відповідно до п. 4.4 договору, якщо в строк, зазначений у п. 4.3 акт здавання-приймання наданих послуг не підписаний замовником, або зауваження щодо надання послуг не надійшли на адресу виконавця, то послуги вважаються наданими. Виконавець оформлює односторонній акт здавання-приймання наданих послуг, який є дійсним як підстава для оплати послуг або грошової вимоги.

Згідно з п. 5.1 договору вартість послуг згідно з цим договором у 2013 році складає 10 320,00 грн. з ПДВ.

Пунктом 5.2 договору передбачено, що вартість кожного окремого етапу (підетапу) зазначається в календарному плані у межах узгодженої загальної вартості робіт згідно з цим договором.

Згідно з п.п. 5.3, 5.4 договору замовник перераховує виконавцю аванс у розмірі 100 % від вартості робіт за відповідним етапом (підетапом). Перерахування авансу здійснюється на підставі рахунку-фактури виконавця протягом 10 робочих днів з дати отримання рахунку. Остаточний розрахунок за виконаний етап (підетап) здійснюється замовником на підставі акту здавання-приймання робіт протягом 10 робочих днів з дати його підписання.

Сторони зобов'язуються повідомляти одна одну про зміни у відомостях про себе, що містяться у цьому договорі, у термін до 10 робочих днів з моменту виникнення таких змін (пункт 10.2 договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання і діє до 31.03.2018 р. (пункт 10.4 договору).

Додатком № 1 до договору сторони погодили календарний план виконання робіт з моніторингу та наукового супроводження надрокористування на 2013 рік, в якому визначено етап робіт, термін виконання робіт та їх вартість.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.10.2013р. позивач виставив відповідачу рахунок на оплату № 1852 на загальну суму 10 320,00 грн. за виконання робіт по 1 етапу, який було підписаний та скріплений печатками сторін.

22.10.2013р. позивач здійснив на користь відповідача авансування послуг по етапу згідно з договором, що підтверджується платіжним дорученням № 18 від 22.10.2013р. на загальну суму 3 320,00 грн.

Надалі, 23.12.2013р. позивач направив відповідачу лист № 2824, в якому зазначив, що у зв'язку з тим, що позивач виконав другий етап календарного плану на 2013р. останній надсилає відповідачу акти здавання-приймання за договором та рахунок, податкову накладну та програму робіт з проведення моніторингу.

Докази отримання відповідачем листа № 2824 з доданими документами підтверджується підписом представника відповідача від 31.12.2013р. на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відповідач не виконав зобов'язання за спірним договором щодо повного авансування відповідно до п. 5.3 договору, у зв'язку з чим позивач направив відповідачу вимогу про сплату залишку неоплаченого авансу в розмірі 7000,00 грн. Докази направлення та отримання, якої наявні в матеріалах справи.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання щодо оплати послуг, отриманих за спірним договором, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 7000,00 грн., яку позивач просить стягнути у судовому порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд відзначає наступне.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно зі ст. 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Договором, відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Тож, в силу положень Цивільного кодексу України договірні зобов'язання є обов'язковими для виконання сторонами у порядку та у строк, визначений відповідним договором, або законом.

За приписами ст.ст. 3, 629 Цивільного кодексу України цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов'язковість виконання договірних зобов'язань.

Згідно позиції Вищого Господарського суду України, викладеної в Оглядовому листі № 01-06/374/2013 від 18.02.2013р. відсутність бюджетного призначення на фінансування робіт за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплати відповідних робіт, оскільки в разі відсутності коштів для оплати замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати робіт, а не приймати їх результати.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

У відповідності до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач заявлених до нього вимог не спростував, правом надання відзиву не скористався, доказів належного виконання зобов'язань за спірним договором щодо оплати наданих позивачем послуг не надав, заперечень щодо отримання таких послуг не навів.

Матеріали справи не містять будь-яких зауважень від відповідача в порядку п.п. 4.3, 4.4 договору, а тому суд вважає, що послуги були надані належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору про надання послуг, а також положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Тож, приймаючи до уваги, що за приписами ст.ст. 4-3, 33, 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, суть якого полягає в обґрунтуванні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, своїх вимог і заперечень поданими суду доказами, які господарський суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення заборгованості у розмірі 7000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 6 298,54 грн. - інфляційних втрат, 575,34 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За приписами п. 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на те, що ст. 625 Цивільного кодексу України вміщено в розділі 1 книги 5 цього Кодексу - "Загальні положення про зобов'язання", ця стаття застосовується до всіх грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, які регулюють відносини, пов'язані з виникненням, зміною чи припиненням окремих видів зобов'язань.

Тож, оскільки відповідачем допущено порушення договірних зобов'язань щодо оплати наданих послуг, приймаючи до уваги, що відповідачем не надано суду доказів вжиття ним заходів щодо уникнення прострочення виконання зобов'язань, суд вважає обґрунтованим притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором.

Розрахунок позивача перевірено судом та встановлено, що заявлені до стягнення суми 3 % річних та інфляційних втрат не перевищують розрахунок суду, а відтак позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із заявлених позивачем вимог та наведених обґрунтувань, суд дійшов висновку про задоволення позову: основного боргу в розмірі 7000,00 грн., 3% річних - 575,34 грн. та 6 298,54 грн. інфляційних втрат.

Таким чином судові витрати позивача щодо сплати судового збору у сумі 1378,00 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство) задовольнити.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірша-Граніт" (04060, м.Київ, вул. Подвойського, буд. 9, ідентифікаційний код 24942758), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Українського державного геологорозвідувального інституту (УКРДГРІ) (Державне підприємство) (04114, м. Київ, вул. Автозаводська, буд. 78-А, ідентифікаційний код 01432032) заборгованість у розмірі 7000,00 (сім тисяч грн. 00 коп.) грн., 575,34 (п'ятсот сімдесят п'ять грн. 34 коп.) грн. - 3% річних, 6 298,54 (шість тисяч двісті дев'яносто вісім грн. 54 коп.) грн. інфляційних втрат та 1 378,00 (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) грн. - судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.02.2017 р.

Суддя Пригунова А.Б.