Рішення

від 13.02.2017 по справі 914/74/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2017р. Справа№ 914/74/17

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю РСУ Ремонтник , м. Вінниця

до відповідача: Корпорації ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ , м. Львів

про стягнення 809 860 грн. 26 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Волошин О.Я.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 директор, ОСОБА_2М, представник (довіреність №50/1 від 01.12.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_3, представник (довіреність від 11.01.2017 р.)

Товариство з обмеженою відповідальністю РСУ Ремонтник , м. Вінниця звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Корпорації ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ , м. Львів про стягнення 809 860 грн. 26 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 13.01.2017 р. призначив розгляд справи на 30.01.2017 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір підряду. Позивач відповідно до умов даного договору виконав роботи на суму 450 000 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання виконаних робіт Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості робіт не виконав, на дату звернення до суду борг становив 450 000 грн. 00 коп. У зв'язку з порушенням строків оплати вартості робіт відповідачу нараховано 3% річних в сумі 39 760 грн. 26 коп., інфляційні в сумі 320 100 грн. 00 коп. Таким чином, до стягнення з відповідача підлягає 809 860 грн. 26 коп. заборгованості та судові витрати.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав подане через канцелярію суду клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості добровільно врегулювати спір.

Враховуючи те, що відповідач з моменту виникнення заборгованості мав достатньо часу, щоб врегулювати спір в позасудовому порядку, розгляд справи відкладався, а також з огляду на те, що сторони не позбавлені права укласти мирову угоду на стадії виконання рішення суду, суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

21 травня 2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю РСУ Ремонтник (виконавець) та Корпорацією ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ (замовник) було укладено договір №21/05.

За цим договором замовник (відповідач) доручає, а виконавець (позивач) приймає на себе виконання ізоляції по місцю термоусадкових муфт поліуретановою піною діаметром оболонки від 110 до 560 мм, та встановлення кінцевих рукавів на трубопроводах з діаметром оболонки від 110 до 560 мм для мікрорайону по вул. К.Маркса у м. Вінницята надати належно підготовлену виконавчу документацію (в тому числі акти виконаних робіт).

За виконання робі передбачених договором замовник виплачує виконавцю 450 000 грн. 00 коп. (п. 2.1. договору).

Відповідно до умов договору, позивач виконав роботи на суму 450 000 грн. 00 коп., що підтверджується актом приймання виконаних робіт за грудень 2013 року від 30.12.2013 р. Зауважень до виконання у відповідача не було, що підтверджується підписом уповноваженої особи відповідача на вищевказаному документі та скріпленням його печаткою.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що оплата за виконані роботи проводиться протягом 10-ти банківських днів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця після підписання акту приймання-передачі виконаних робіт.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку оплати вартості робіт, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 450 000 грн. 00 коп. несплаченої вартості виконаних робіт, 39 760 грн. 26 коп. 3% річних, 320 100 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч. 1 ст. 837 ЦК України).

Пунктом 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Як вбачається із долученого до матеріалів справи акту приймання виконаних робіт, відповідач підписав акти без зауважень.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доведеним факт виконання робіт на загальну суму 450 000 грн. 00 коп.

Згідно ч. 1 ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

У відповідності до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень, позивачем за період часу з 11.01.2014 р. по 20.12.2016 р. включно нараховано 3% річних в сумі 39 760 грн. 26 коп. та інфляційні в сумі 320 100 грн. 00 коп.

Судом перевірено правильність розрахунку інфляційних та 3% річних, внаслідок чого встановлено, що розмір інфляційних є більшим, ніж заявлено позивачем до стягнення. Оскільки позивач не скористався своїм правом на збільшення позовних вимог в частині донарахованих сум інфляційних, до задоволення підлягають інфляційні в сумі 320 100 грн. 50 коп., тобто в межах заявлених ним позовних вимог.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 450 000 грн. 00 коп. основного боргу, 39 760 грн. 26 коп. 3% річних, 320 100 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати (судовий збір) по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 256, 258, 267, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231, 232 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Корпорації ЕНЕРГОРЕСУРС-ІНВЕСТ , м. Львів, вул. Зелена, 131 (ідентифікаційний код 30336890) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю РСУ Ремонтник , м. Вінниця, вул. Київська, 182 (ідентифікаційний код 01028443) 450 000 грн. 00 коп. основного боргу, 39 760 грн. 26 коп. 3% річних, 320 100 грн. 00 коп. інфляційних нарахувань, 12 147 грн. 91 коп. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 13.02.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 17.02.2017 р.

Суддя Мазовіта А.Б.