Рішення

від 28.02.2017 по справі 927/123/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

Іменем України

Р І Ш Е Н Н Я

28 лютого 2017р. справа №927/123/17

За позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

До відповідача: Приватного підприємства "АДМ-ТРАНС",

вул. Спартака, буд. 24, смт. Линовиця,

Прилуцький район, Чернігівська область, 17584

про стягнення 15564грн.84коп.

Суддя Книш Н.Ю.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 9000,00грн заборгованості за договором №66 від 27.05.2015 на транспортне-експедиційне обслуговування, 4867,18грн. пені за несвоєчасну оплату, 489,86грн. 3% річних за простроченими зобов'язаннями та 1207,80грн. втрат пов'язаних з інфляцією.

08.02.2017 на електронну адресу Господарського суду Чернігівської області та факсом надійшло клопотання від 08.02.2017 Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про проведення судового засідання 15.02.2017 в режимі відеоконференції у справі № 927/123/17 в Господарському суді Івано-Франківської області, що знаходиться за адресою: м. Івано-Франківськ, вул.Шевченка,16. Розглянувши подане позивачем клопотання, суд дійшов висновку про його відхилення, про що винесено ухвалу від 09.02.2017, яка направлена сторонам по справі рекомендованою кореспонденцією.

Згідно з інформацією отриманою судом на офіційному сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.01.2017 значиться фізична особа-підприємець ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, місцезнаходження: АДРЕСА_1.

Згідно з інформацією отриманою судом на офіційному сайті Міністерства юстиції України в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 10.01.2017 значиться приватне підприємство "АДМ-ТРАНС", ідентифікаційний код 37633210, місцезнаходження: вул. Спартака, буд. 24, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, 17584, керівник та підписант - Кашка Світлана Василівна.

Від позивача 14.02.2017 надійшло клопотання про залучення до матеріалів справи документів та письмових пояснень щодо окремих обставин справи. Клопотання судом задоволено, документи та письмове пояснення залучені до матеріалів справи.

У письмових поясненнях щодо окремих обставин справи позивачем повідомлено, що при нарахуванні пені, 3% річних та втрат пов'язаних з інфляцією позивач виходив з дати виникнення у відповідача зобов'язання сплатити за надані послуги, згідно з п.4.2. договору, протягом 7 банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку, акту виконаних робіт і СМR. Позивач повідомляє, що такий строк оплати був зазначений і у заявці на перевезення. За твердженням позивача акт здачі-приймання робіт був підписаний сторонами 03.06.2015, відповідно термін оплати настав через 7 банківських днів - 12.06.2015, пеня нараховувалась з цієї дати протягом 6 місяців до 11.12.2015 включно. Позивач також пояснив, що 3% річних та інфляційні втрати розраховувалися починаючи з 12.06.2015 по дату звернення до суду з позовом.

Одночасно у поясненні позивач стверджує, що відповідач отримав документи 03.06.2015, про що свідчить зазначення дати на акті здачі-приймання робіт (наданих послу) №38, у іншому випадку позивач вважає, що відповідач вказав би іншу дату на цьому документі. Щодо зазначення у CMR отримувачем вантажу ТОВ "Девей груп" позивач повідомила, що експедитор визнав належне виконання нею умов договору та доставку вантажу за призначенням, підписавши без зауважень акт здачі-приймання робіт від 03.06.2016 та здійснивши часткову оплату наданих послуг станом на 10.02.2017 у сумі 21000,00грн., у тому числі: 29.07.2015 - 3000,00грн. за платіжним дорученням №389 від 29.07.2015; 04.08.2015 - 5000,00грн. за платіжним дорученням №401 від 04.08.2015; 13.08.2015 - 5000,00грн. за платіжним дорученням №424 від 13.08.2015; 14.08.2015 - 5000,00грн. за платіжним дорученням №426 від 14.08.2015; 28.10.2015 - 3000,00грн. за платіжним дорученням №603 від 28.10.2015.

У відзиві на позовну заяву від 11.01.2017 відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі та покласти судовий збір на позивача, посилаючись на належне виконання відповідачем своїх обов'язків. Відповідач підтвердив, що 21.07.2015 між ПП "АДМ-ТРАНС" та ТОВ "ДЕВЕЙ ГРУП" було укладено письмовий договір №67 на організацію транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по маршруту м.Приксенштад (Німеччина)-м/к Краківець, м/к Краківець-м. Київ (Україна). Для виконання вищевказаного перевезення 27.05.2015 між ПП "АДМ-ТРАНС" та ФОП ОСОБА_1 було укладено договір №66 на транспортно-експедиційне обслуговування, згідно з п.1.1 якого ПП "АДМ-ТРАНС" - експедитор, діє від імені і за рахунок коштів замовника - ТОВ "ДЕВЕЙ ГРУП", експедитор оплачує послуги перевізника ФОП ОСОБА_1 із коштів замовника. Відповідач повідомляє про підписання 03.06.2015 акту №38 про виконання робіт по заявці №67 від 27.05.2015 на організацію транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по маршруту м.Приксенштад (Німеччина)-м/к Краківець, м/к Краківець- м. Київ (Україна). Окрім того, відповідач повідомляє про отримання 21 липня 2015 від ФОП ОСОБА_1 документів, які вказані у розділі 4 п.4.2 договору, а саме оригінал рахунку, акт виконаних робіт та CMR по заявці №67 від 27.05.2015. Відповідач повідомляє про часткове отримання коштів від замовника (ТОВ "ДЕВЕЙ ГРУП") по договору №67 та їх перерахування позивачу за виконання перевезення по договору №66, про часткову сплату боргу перед позивачем із власних обігових коштів. Відповідач у відзиві посилається на рішення Господарського суду м. Києва від 02.03.2016 по справі №910/1833/16 за позовом ПП "АДМ-ТРАНС" у зв'язку із недотриманням замовником (ТОВ "ДЕВЕЙ ГРУП") договірних зобов'язань, на відкриття 20.04.2016 виконавчого провадження ВП №50914103 на виконання вказаного рішення суду та на неотримання від замовника суми заборгованості.

Ухвалою від 15.02.2017 суд відклав розгляд справи на 28.02.2017 на 10:00.

Від позивача по факсу (аналогічне на електронну адресу суду) надійшло клопотання від 20.02.2017 про участь у судовому засіданні 28.02.2017 в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 21.02.2017 суд відмовив у задоволенні клопотання позивача про проведення 28.02.2017 судового засідання в режимі відеоконференції у зв'язку з технічною неможливістю.

Від позивача до початку судового засідання 27.02.2017 надійшли додаткові пояснення, в яких ФОП ОСОБА_1 визнає факт отримання відповідачем документів необхідних для оплати - 21.07.2015 і просив суд вважати цю обставину доказаною на підстав ч.1 ст.35 ГПК України. За таких обставин, позивач вважає, що строк для оплати наступив через 7 банківських днів після 21.07.2015, тобто 31.07.2015. Крім того, позивача вказав, що невиконання ТОВ Девей груп своїх зобов'язань перед відповідачем за договором, стороною якого не є позивач, не може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності перед позивачем за договором укладеним між сторонами у даній справі.

Одночасно від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог від 24.02.2017, в якій просив стягнути з відповідача заборгованість за договором на експедиційно-транспортне обслуговування у сумі 13616,65грн., в тому числі 9000,00грн. заборгованості за надані послуги, 3003,07грн. пені за несвоєчасну оплату, 405,78грн. 3% річних за простроченими зобов'язаннями та 1207,80грн. втрат, пов'язаних з інфляцією.

Приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття судом рішення по справі збільшити, зменшити розмір позовних вимог, а подана позивачем заява не суперечить діючому законодавству та не порушує нічиї права та охоронювані законом інтереси, а тому суд приймає заяву, відповідно до якої позивачем зменшено розмір позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені на суму 1864,11грн., в частині стягнення 3% річних на суму 84,08грн.

Від позивача до початку судового засідання 28.02.2017 на електронну пошту суду та факсом надійшла заява від 27.02.2017 про розгляд справи за відсутності представника позивача, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Суд задовольнив заяву позивача про розгляд справи без участі його представника, оскільки це є правом сторони, явка позивача або його представника не визнавалася судом обов'язковою.

Від відповідача заяв та клопотань до суду не надходило. Повноважного представника відповідач в судове засідання не направив. Ухвала про відкладення розгляду справи від 15.02.2017 отримана відповідачем 17.02.217 згідно поштового повідомлення №1400604069272. З огляду на вище наведене суд доходить до висновку, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Приймаючи до уваги, що явка представника відповідача не визнавалася судом обов'язковою та відповідачем у відзиві на позовну заяву від 11.01.2017 викладена позиція стосовно позовних вимог позивача, суд вважає за можливе розгляд справи за відсутності представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:

Враховуючи, що позивач зменшив свої позовні вимоги, і заява позивача про зменшення розміру позовних вимог від 24.02.2017 прийнята судом, а тому суд розглядає позовні вимоги позивача з урахуванням його заяви про зменшення позовних вимог.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.929 Цивільного кодексу України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

27.05.2015 між позивачем та відповідачем укладено договір №66 на транспортно-експедиційне обслуговування. Пунктом 1.1. договору сторони визначили, що експедитор (відповідач у справі) від імені та за рахунок замовника залучає третю особу перевізника (позивача у справі) для доставки вантажу автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Перевізник доставляє заявлений експедитором вантаж, а експедитор оплачує послуги перевізника за рахунок замовника на узгоджених умовах.

Відповідно до п.2.1 договору експедитор надає перевізнику оригінали чи факс-копії транспортної заявки на здійснення міжнародного перевезення вантажу у довільній формі із зазначенням наступної інформації: маршрут, найменування вантажу, вага і об'єм вантажу (на один автомобіль), митне оформлення, кількість автомобілів, дата і час завантаження, строк доставки, адреса завантаження, контактна особа при розвантаженні і її телефон, найменування митного перетину, вартість послуг в грн., умови оплати, додаткові умови (при необхідності).

Як свідчать матеріали справи, сторони підписали Заявку на організацію перевезення автомобільним транспортом №67 від 27.05.2015 (підписи скріплені печатками сторін), в якій визначили: експедитор - ПП АДМ-Транс , дата і час завантаження - 28.05.2015 після 10:00, найменування вантажу - коробки (фурнітура), наявність СМР- СМР, об'єм і тоннаж, тип автомобіля, спосіб завантаження - тент 86куб.м, до 22т, бокове завантаження, адреса розвантаження, конт.особа та тел. - 97357 Prichsenstadt, Lauber str,7, Werk Prichsenstadt, адреса митного оформлення - за місцем, ЕХ за вибором водія, митний перетин - Краковець, адреса розвантаження, - м. Київ, сума фрахту 30000грн. б/н за оригіналами документів та смр 5-7 б/днів, марка і номер автомобіля Ман АТ 8266/АТ7201 ХХ .

На виконання умов договору перевізником були надані послуги по перевезенню вантажу автомобільним транспортом за маршрутом 97357 м.Приксенштад (Німеччина) - ЗМК Краківець - м. Київ (Київська область, Україна), автомобілем МАН АТ 8266 АР/АТ 7201 ХХ, згідно заявки на організацію перевезення автомобільним транспортом №67 від 27.05.2015, що підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною від 28.05.2015, Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) №38 від 03.06.2015 на суму 30000,00грн. із ПДВ, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками. У вказаному Акті здачі-приймання робіт зазначено, що замовник претензій по об'єму, якості та строкам виконання робіт (наданих послуг) не має.

У п.4.2 договору сторони встановили, що експедитор зобов'язується проводити оплату в національній валюті протягом 7 банківських днів (якщо інше не передбачено у заявці) з моменту отримання оригіналу рахунку, акта виконаних робіт і СМР. Вартість послуг перевізника вказана в підтвердженій контракт заявці.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок-фактура №38 від 03.06.2015 на суму 30000,00грн. на оплату транспортних послуг по перевезенню вантажу згідно заявки №67 від 27.05.2015.

Позивачем не подано доказів направлення відповідачу для оплати оригіналу рахунку, акта виконаних робіт і СМР.

Позивачем до матеріалів справи подано претензію від 21.03.2016 за №01 адресовану відповідачу з вимогою оплатити борг за надані послуги, пеню. Доказів направлення відповідачу вказаної претензії позивачем не надано суду.

У п.2.5 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції зазначено, що частиною першою статті 35 ГПК передбачено можливість звільнення від доказування перед судом обставин, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Визнання обставин може здійснюватися учасниками судового процесу: - в письмовій формі шляхом зазначення про таке визнання у позовній заяві, відзиві на позовну заяву, поданих суду заяві, клопотанні, листі тощо; - в усній формі під час надання суду усних заяв, клопотань і пояснень; у такому разі про визнання обставин зазначається у протоколі судового засідання. Про визнання обставин може свідчити й зміст поданих суду письмових документів: претензій та відповідей на них, листів та інших письмових звернень учасників судового процесу один до одного (наприклад, лист, надісланий у відповідь на претензію, в якому зазначається про повне або часткове визнання заявленої до стягнення заборгованості).

Відповідач у відзиві на позов повідомив про отримання 21.07.2015 від ФОП ОСОБА_1 документів вказаних у п.4.2 договору, а саме оригінал рахунку, акт виконаних робіт та CMR по заявці №67 від 27.05.2015 на отримані транспортні послуги за маршрутом м.Приксенштад (Німеччина)-м/к Краківець, м/к Краківець- м. Київ (Україна).

У поданих суду додаткових письмових поясненнях (дата надходження до суду 27.02.2017) позивач визнає факт отримання відповідачем 21.07.2015 документів необхідних для оплати наданих послуг.

Відповідно до ч.1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд враховуючи вище наведену норму, визнання позивачем та відповідачем факту отримання останнім 21.07.2015 року оригіналів документів, вказаних у п.4.2 договору та необхідних для здійснення експедитором оплати послуг, доходить висновку, що відповідач повинен був розрахуватися за отримані послуги протягом 7 банківських днів у строк 30.07.2015.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як підтверджується матеріалами справи та не спростовує відповідач, останній здійснив часткову оплату отриманих послуг на загальну суму 21000,00грн. згідно платіжних доручень №389 від 29.07.2015 на суму 3000,00грн., №426 від 14.08.2015 на суму 5000,00грн., №424 від 13.08.2015 на суму 5000,00грн., №401 від 04.08.2015 на суму 5000,00грн., №603 від 28.10.2015 на суму 3000,00грн.

За таких обставин суд доходить висновку, що заборгованість відповідача на день розгляду справи становить 9000,00грн.

У відповідності до приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України відповідачем на день розгляду справи в суді не подано доказів, стосовно повного виконання зобов'язання по оплаті отриманих від позивача послуг з перевезення вантажу по договору №66 від 27.05.2015 на транспортно-експедиційне обслуговування.

Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач заперечує проти позову, посилаючись на неотримання від замовника (ТОВ "ДЕВЕЙ ГРУП") грошових коштів за організацію транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача проти позову, оскільки відповідно до 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, який є підставою для звільнення від відповідальності, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, а також відсутність у боржника відповідних коштів.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

За таких обставин, заборгованість в сумі 9000,00грн. за надані послуги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Як вбачається із наведеного позивачем розрахунку пені, 3% річних та втрат у зв'язку з інфляцією, доданого до заяви про зменшення позовних вимог, позивач проводить нарахування: пені за період з 31.07.2015 по 30.01.2016 на загальну суму 3003,07грн., 3% річних за період з 31.07.2015 по 27.12.2016 на загальну суму 405,78грн., втрат у зв'язку з інфляцією виходячи із 113,42% індексу інфляції, що відповідає періоду з липня 2015 року по листопад 2016 року на загальну суму 1207,80грн.

Відповідно до ч.1 ст.216, ч.2 ст.217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарську-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.230 Господарського кодексу України - штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкції може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товару (робіт, послуг).

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач з урахуванням зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 3003,07грн. пені за період з 31.07.2015 по 31.01.2016, застосовуючи розміри діючих ставок НБУ у період прострочки виконання відповідачем зобов'язання по оплаті послуг та враховуючи здійснені відповідачем часткові оплати.

Відповідно до п.5.6 договору за несвоєчасну оплату вартості виконаних послуг перевізника, експедитор сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач з урахуванням зменшення розміру позовних вимог просить стягнути з відповідача 3% річних за період з 31.07.2015 по 27.12.2016 у сумі 405,78грн.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, 3% річних суд дійшов висновку, що позивачем при здійсненні нарахування пені та 3% річних не враховано, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені, 3% річних, а також були допущені арифметичні помилки.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача пені в сумі 2716,67грн. за період з 31.07.2015 по 30.01.2016, оскільки позивачем було помилково нараховано пеню за дні, коли була здійснена фактична оплата, що протирічить п. 1.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань". В решті стягнення пені відмовити у зв'язку з їх безпідставністю нарахування.

Позовні вимоги позивача до відповідача в частині стягнення 3% річних у сумі 405,78грн. за період з 31.07.2015 по 27.12.2016 підлягають задоволенню повністю, оскільки допущені позивачем помилки при розрахунку не вплинули на остаточну суму, заявлену позивачем до стягнення.

Позивач просить стягнути з відповідача 1207,80грн. втрат, пов'язаних з інфляцією, виходячи із загального розміру індексу інфляції - 113,42%, що відповідає періоду дії встановлених Державною службою статистики України індексів інфляції за період з липня 2015 року по листопад 2016 року від суми прострочення платежу 9000,00грн.

В ході перевірки правильності обчислення інфляційної складової боргу судом встановлено, що нарахування втрат від інфляції здійснено позивачем із застосуванням індексу інфляції за липень місць 2015 року, тобто з місяця, в якому виникла заборгованість.

Разом з тим, як зазначено в підп.3.2. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок втрат, пов'язаних з інфляцією, суд доходить висновку, що пред'явлення вимоги про стягнення з відповідача 1207,80грн. втрат, пов'язаних з інфляцією, розрахованих від залишкової суми заборгованості 9000,00грн. за період з липня 2015 року по листопад 2016 року, не призвело до безпідставного збільшення позовних вимог в цій частині.

З огляду на вище викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 1207,80грн. втрат, пов'язаних з інфляцією, нарахованих за період з липня 2015 року по листопад 2016 року підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки, відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання не виконав, надані позивачем послуги своєчасно не оплатив, суд доходить висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 9000,00грн., в частині стягнення інфляції в сумі 1207,80грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 405,78грн., в частині стягнення пені в сумі 2716,67грн. В решті позову відмовити.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в сумі 1566,35грн. пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 546, 547, 549, 625, 929 Цивільного кодексу України, ст.173, 193, 230, 316 Господарського кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 49, 77, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "АДМ-ТРАНС" (вул. Спартака, буд. 24, смт. Линовиця, Прилуцький район, Чернігівська область, ідентифікаційний код 37633210) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 9000грн.00коп. боргу, 405грн.78коп. 3% річних, 1207грн.80коп. інфляційних нарахувань, 2716грн.67коп. пені, 1566грн.35коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 03.03.2017

Суддя Н.Ю.Книш