Ухвала

від 28.02.2017 по справі 821/1460/16

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 821/1460/16

Категорія: 8.2.3 Головуючий в 1 інстанції: Кисильова О.Й.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Яковлєва О.В.,

суддів - Бойка А.В., Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІВГРЕЙН" на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року, у справі за позовом Херсонської об'єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІВГРЕЙН" про стягнення коштів,-

В С Т А Н О В И Л А:

Державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області звернулась до суду з позовом у якому заявлено вимоги Товариству з обмеженою відповідальністю "СТІВГРЕЙН" про стягнення податкового боргу, у сумі 124 791,98 грн.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року задоволено позовні вимоги

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що судом першої інстанції, в порушення вимог п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України, не перенесено розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача у судовому засіданні, який не є суб'єктом владних повноважень, чим грубо порушено норми процесуального права.

Крім того, товариством не отримувалось податкової вимоги зі сплати податкового зобов'язання з ПДВ, а як наслідок судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в цій частині.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "СТІВГРЕЙН " перебуває на обліку в Херсонській ОДПІ ГУ ДФС з 17 березня 2014 року.

При цьому, товариство має податковий борг зі сплати податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), який виник за рахунок наявності узгоджених грошових зобов'язань, згідно декларацій з податку на додану вартість № 9124349862 від 19 липня 2016 року, на суму 50778,00 грн., а також № 9147532512 від 17 серпня 2016 року, на суму 9179,00 грн.

В свою чергу, станом на момент звернення податкового органу до суду, залишок несплаченого податкового боргу зі сплати податку на додану вартість становив 28 737,80 грн.

Крім того, товариство має податковий борг зі сплати податку на прибуток приватних підприємств, який виник за рахунок узгоджених грошових зобов'язань, згідно декларації з податку на прибуток приватних підприємств № 9274249911 від 26 січня 2016 року, на суму 98 530,00 грн.;

З метою стягнення вказаних коштів, податковим органом 10 травня 2016 року вручено головному бухгалтеру ТОВ "СТІВГРЕЙН" податкову вимогу від 10 травня 2016 року № 709-17, на суму 98 530,00 грн.

Станом на момент звернення податкового органу до суду, залишок несплаченого податкового боргу зі сплати податку на прибуток приватних підприємств становив 96 054,18 грн.

Таким чином, загальна сума податкового боргу за вищевказаними узгодженими податковими зобов'язаннями склала 124 791,98 грн.

За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції, з яким погоджується судова колегія, зроблено висновок, що через не сплату підприємством узгодженого податкового боргу, такий борг підлягає стягненню у судовому порядку, з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 56.11 ст. 56 ПК України, податкове зобов'язання, яке самостійно визначене платником податків, оскарженню не підлягає.

Згідно п. 14.1.175. ПК України, податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з пп. 14.1.153 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова вимога - це письмова вимога контролюючого органу до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога не надсилається (не вручається), якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. У разі збільшення загальної суми податкового боргу до розміру, що перевищує двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, контролюючий орган надсилає (вручає) податкову вимогу такому платнику податків.

Згідно п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Відповідно до п. 95.1 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.2 вказаної статті встановлено, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 вказаної статті передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Колегією суддів встановлено, що підставою для звернення податкового органу до суду з даним адміністративним позовом про стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, стала наявність у останнього узгодженого, проте не сплаченого, грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість з вироблених в Україні товарів (робіт, послуг).

Так, відповідно до зібраних матеріалів у справі, станом на 03 листопада 2016 року за підприємством рахується податковий борг зі сплати вищевказаних податків, у сумі 124 791,98 грн.

В даному випадку, вказане податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків відповідними податковими деклараціями.

При цьому, з вищезазначених норм вбачається, що право на стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу виникає у контролюючого органу на наступний день після закінчення 60 днів з дня надіслання платникові податків податкової вимоги.

В даному випадку, в матеріалах справи наявна копія податкової вимоги № 709-17 від 10 травня 2016 року, яку отримано головним бухгалтером товариства за 60 днів до подання даного адміністративного позову.

При цьому, колегія зазначає, що податковим законодавством не встановлено необхідності надсилання декількох податкових вимог по різним видам податків, з яких утворився податковий борг, так як визначальним критерієм при надсиланні податкової вимоги є загальна сума податкового боргу платника.

В свою чергу, під час розгляду даної справи судом першої інстанції товариством не надано жодних доказів сплати спірного податкового зобов'язання, а також належним чином не спростовано висновок податкового органу про наявність у нього відповідного боргу.

Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог податкового органу та стягнення з підприємства відповідного податкового боргу.

В даному випадку, апелянтом зазначено про допущені порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме вимог п. 3 ч. 1 ст. 128 КАС України, згідно якого суд переносить розгляд справи у зв'язку з відсутністю представника відповідача у судовому засіданні, який не є суб'єктом владних повноважень.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є, зокрема, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно ч. 2 ст. 200 КАС України, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень, проте зазначене порушення не призвело до неправильного вирішення справи, а тому є формальним, крім того, таке порушення не є безумовною підставою для скасування рішення суду.

В свою чергу, посилання апелянта на необхідність закриття провадження у справі, на підставі наданих копій платіжних доручень, якими сплачено спірні податкові зобов'язання, після ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції, не приймаються колегією суддів, з огляду на наступне.

Так, відповідно до ч. 2 ст. 203 КАС України, якщо судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване судове рішення, а обставини, які стали підставою для закриття провадження у справі, виникли після його ухвалення, суд апеляційної інстанції визнає таке рішення нечинним і закриває провадження у справі.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства; якщо позивач відмовився від адміністративного позову і відмову прийнято судом; якщо сторони досягли примирення; якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду з того самого спору і між тими самими сторонами; у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

В даному випадку, відсутні підстави для закриття провадження у даній справі та визнання судового рішення нечинним.

Більш того, надані товариством, електронними засобами зв'язку, вищевказані копії платіжних доручень не завірені належним чином, а тому не приймаються колегією суддів, як належний доказ у справі.

В свою чергу, вказані обставини свідчать про можливий факт добровільної сплати товариством своїх податкових зобов'язань, що безумовно має враховуватися на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що судом першої інстанції вірно встановлено обставини справи, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СТІВГРЕЙН" залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року - без змін.

Судові витрати, а саме сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СТІВГРЕЙН".

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: О.В. Яковлєв

Судді: А.В. Бойко

Т.М. Танасогло