Ухвала

від 07.02.2017 по справі 823/2498/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2017 року м. Київ К/800/60986/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Кравцова О.В.,

суддів Калашнікової О.В.,

Єрьоміна А.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Черкаської митниці Міндоходів на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія ТМ Дизайн до Черкаської митниці Міндоходів про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ТОВ Компанія ТМ Дизайн (далі - Товариство) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської митниці Міндоходів (далі - Митниця) про визнання протиправними дій щодо винесення рішення про коригування митної вартості від 2 червня 2014 року № 90203000/2014/301712/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 червня 2014 року № 902030000/2014/00047; визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості від 2 червня 2014 року № 90203000/2014/301712/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 2 червня 2014 року № 902030000/2014/00047.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року, позов задоволено.

Не погодившись із судовими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Митниця звернулась до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати, а в задоволенні позову відмовити.

Митниця звернулася із клопотанням про заміну відповідача у справі Черкаської митниці Міндоходів на Черкаську митницю ДФС , яка є її правонаступником.

Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ Компанія ТМ Дизайн (покупець) та компанія Perfect Lain Furniture (HK)CO Limited , Китай (продавець) уклали зовнішньоекономічний контракт від 10 березня 2014 року № PL-TM0314 на поставку меблів на умовах поставки FOB Shenzhen, Китай (далі - Контракт).

Згідно специфікації від 25 березня 2014 року № 1 до Контракту позивачу поставлені меблі: артикул SB36BQ-4D, ліжко 1630*2030*1080, колір білий, МДФ+папір - 24 шт. по ціні за одиницю 197 дол. США; артикул SB36BК-4D, ліжко 1830*2030*1080, колір білий, МДФ+папір - 25 шт. по ціні за одиницю 219 дол. США; артикул SB36NE-G, тумба приліжкова 600*398*416 колір білий, МДФ+папір - 112 шт. по ціні за одиницю 45 дол. США; арт. SB36ВE-G, комод без дзеркала, 1100*442*800, колір білий, МДФ+папір - 20 шт. по ціні за одиницю 122 дол. США, всього на загальну суму 17683 дол. США.

З метою здійснення митного контролю, позивач 22 травня 2014 року надав Митниці електронну митну декларацію № 90203000/2014/301712, згідно з якою задекларував поставку вказаних меблів, вказавши у графі 42 декларації ціну товару 17683 дол. США.

На підтвердження митної вартості товару позивач надав Контракт, специфікацію від 25 березня 2014 року № 1, інвойс від 25 березня 2014 року № СН3021402038, платіжне доручення від 15 травня 2014 року № 28, рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 5 травня 2014 року № ММ-0000125, копію прайс-листа від 25 березня 2014 року, коносамент від 6 квітня 2014 року № BSSHA9465, копію митної декларації відправника (Китаю) від 1 квітня 2014 року № 5316201401655112012 та копію висновку експерта від 21 травня 2014 року № ГО-2259.

Митниця при проведенні перевірки визначення митної вартості товару дійшла висновку, що за результатами перевірки заявлених даних автоматизованою системою аналізу та управління ризиками (АСАУР) було сформовано наявність ризику щодо можливого заниження митної вартості, оскільки заявлена митна вартість нижча, ніж при попередньому митному оформленні такого товару одержувача. Зокрема, відповідачем встановлено, що у митній декларації країни відправлення (Китай) від 1 квітня 2014 року № 5316201401655112012 не вказано номер інвойсу, що поданий до митного оформлення (від 25 березня 2014 року № СН3021402038), та в експертному висновку щодо вартості товару від 21 травня 2014 року № ГО-2259, таблиця № 1, відсутня інформація щодо вартості товарів, митна вартість яких визначається.

22 травня 2014 року відповідач витребував у Товариства додаткові документи, а саме: рахунки на сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (угоди, контракту), виписку з бухгалтерської документації, ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів, за власним бажанням додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Позивач на вимогу Митниці не надав витребувану документацію.

У зв'язку з тим, що позивач не надав вищевказану документацію, відповідач прийняв рішення № 902030000/2014/301712/2, яким скоригував митну вартість імпортованих товарів, визначивши її за резервним методом за ціною, вказаною у митній декларації від 22 травня 2014 року № 50060001/2014/7829 із розрахунку 3,05 дол. США за 1 кілограм. Рішення прийнято з тих підстав, що використані декларантом відомості про митну вартість та обраний метод її визначення не підтверджені документально, наявні розбіжності документальних відомостей, наданих митниці, а саме: у митній декларації країни відправлення від 1 квітня 2014 року № 531620140165512012 не зазначено номеру інвойсу, що поданий до митного оформлення (від 25 березня 2014 року № СН3021402038), та в експертному висновку щодо вартості товару від 21 травня 2014 року № ГО-2259, таблиця № 1, відсутня інформація щодо вартості товарів, митна вартість яких визначається.

На підставі вказаного рішення відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 902030000/2014/00047 про відмову у митному оформленні (випуску) товарів.

Задовольнивши позов, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що використані декларантом при митному оформленні відомості підтверджені документально, визначені кількісно і достовірно, а всі складові митної вартості, які обов'язкові при її обчисленні, містяться у поданих до Митниці документах.

Колегія суддів погоджується з таким висновком судів.

Відповідно до статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою презюмується правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Згідно з положеннями частин першої та другої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є декларація митної вартості, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), банківські платіжні документи (якщо рахунок сплачено); інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами частини третьої цієї ж статті у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

З наведеним висновком кореспондуються положення пункту 2 частини п'ятої статті 54 МК України, за змістом якої Митниця має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Так, рішення про коригування митної вартості товарів Митниця прийняла на підставі недоліків: у митній декларації країни відправлення (Китай) від 1 квітня 2014 року № 5316201401655112012 не вказано номер інвойсу, що поданий до митного оформлення (від 25 березня 2014 року № СН3021402038), та в експертному висновку щодо вартості товару від 21 травня 2014 року № ГО-2259, таблиця № 1, відсутня інформація щодо вартості товарів, митна вартість яких визначається.

Проте, як встановлено судами, позивачем при здійсненні декларування товарів (меблів) до складу їх митної вартості були включені контрактна вартість товару (меблів) у сумі 17683 дол. США та витрати на транспортування товару 2040 дол. США., всього у сумі 19723 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 22 травня 2014 року 11,72321 грн. за 1 дол. США складала 231216 грн. 87 коп.

При цьому митна вартість із розрахунку за 1 кг товару складала 2,14 дол. США (розрахунок: 19723 дол. США: 9211 кг маса нетто згідно гр. 38 митної декларації).

З наданих позивачем документів вбачається, що контрактна вартість товару (меблів) становить 17683 дол. США.

Отже, доводи апелянта, що у митній декларації Китаю (країни відправлення) не зазначено дату та номер інвойсу не заслуговують уваги, оскільки, кількісні показники, ціна за одиницю товару та загальна вартість товару співпадають, тобто, у експортній митній декларації Китаю вказана ціна за одиницю товару та сума по кожному артикулу і загальна сума складає 17863 дол. США. Крім цього, номер і дата інвойсу від 25 березня 2014 року № СН3021402038 вказані у специфікації від 25 березня 2014 року № 1.

Щодо відсутності інформації в таблиці № 1 експертного висновку щодо визначення митної вартості товару від 21 травня 2014 року № ГО-2259 даних товарів, митна вартість яких визначається, судами встановлено, що відповідачу все ж було надано письмову копію експертного висновку від 21 травня 2014 року № ГО-2259 в якому чітко зазначено артикули товару: SB36BQ-4D, SB36BК-4D, SB36NE-G, SB36ВE-G.

Отже, в наданих декларантом документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар, а суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України, зокрема у постановах від 30 червня 2015 року (справа 21-591а15), 31 березня 2015 року (справи 21-127а15 та 21-53а15) і колегія суддів бере її до уваги.

Таким чином, колегія суддів, керуючись частиною першою статті 224 КАС України, приходить до висновку, що рішення судів попередніх інстанцій є законними і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в них повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Черкаської митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 26 вересня 2014 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 4 листопада 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді